Основним сприяючим фактором розвитку травматичного



ретикуліту є:

 гіподинамія;

 гіпотонія передшлунків;

 спотворення смаку;

 тривале голодування.

 

121. Для визначення болісності сітки використовують:

надавлювання на мечоподібний хрящ;

 перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;

 збирання шкіри в складку на задньому схилі холки;

 проводку тварини.

 

122. Гастрит за характером ексудату буває:

 гіперацидний

 катаральний

 гіпоацидний

 фібринозний.

123. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту, це:

 зниження активності пепсиногену;

 посилення перистальтики кишечнику;

 пілороспазм;

 збільшення кількості вільної соляної кислоти.

124. Причини первинної тимпанії:

 згодовування зеленої маси бобових;

 закупорення стравоходу;

 напування тварин холодною водою після годівлі;

 гіпотонія передшлунків.

 

125. За характером газоутворення тимпанія буває:

 простою;

 пінявою;

 комбінованою;

- вуглекислою.

 

126. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:

 

 серцева недостатність;

 асфіксія;

 розрив діафрагми;

 перитоніт.

 

127. Протибродильні препарати, що застосовують за тимпанії, це:

 

 Іхтіол;

 свіже молоко;

 Тимпанол;

 молочну кислоту.

 

128. До хвороб із синдромом колік та явищами перитоніту відносять:

 розширення шлунка;

 інвагінацію кишечнику;

 катаральну ентералгію;

 тромбоемболічні коліки.

129. До хвороб із синдромом колік без явищ перитоніту відносять:

 метеоризм кишечнику;

 заворот кишечнику;

 хімостаз;

 інвагінацію кишечнику.

У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік

під час зондування виділяються гази, перистальтика тонкого кишечника відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз:

 копростаз;

 заворот товстих кишок;

 хімостаз;

 катаральна ентералгія.

 

 

Лікарські препарати, що є першочерговими для усунення спазму

Кишечнику за катаральної ентералгії, це

 

 Глауберова сіль;

 Атропіну сульфат;

 Гексаметилентетрамін;

 Но-шпа.

 

132. Основним ланцюгом патогенезу первинного розширення шлунка є:

 зменшення виділення соляної кислоти;

 пілороспазм;

 посилене газоутворення;

 серцева недостатність.

 

133. Для лікування розширення шлунка застосовують:

 

 зондування;

 ферменти;

 спазмолітики;

 очисні клізми.

 

134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:

 

 Анальгін;

 Атропіну сульфат;

 зондування;

 молочну кислоту.

135. Характерними для патології печінки є синдроми:

 

 жовтяниця;

 анемія;

 холестаз;

 лейкоцитопенія.

 

136. Ліпотропну дію мають лікарські препарати:

 

 Ліпомід;

 Дипромоній;

 Метіонін;

 Гексаметилентетрамін.

 

Захворювання печінки, що може ускладнюватись розвитком

асциту:

 гнійний гепатит;

 цироз;

 гепатодистрофія;

 амілоїдоз.

 

138. Жовчогінну дію мають:

 

 аскорбінова кислота;

 алохол;

 глюкоза 40% розчин;

 атропіну сульфат.

Препарати, що застосовують як гепатопротектори під час

патології печінки, це:

 

 Папаверин;

 Есенціале;

 Вітогепат;

 Піпольфен.

 

Захворювання печінки, що перебігають із підвищеною

температурою тіла, це:

 

 цироз печінки;

 гепатодистрофія;

 гострий паренхіматозний гепатит;

 амілоїдоз печінки.

141. У разі механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:

 непроведеного через печінку білірубіну;

 проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

 проведеного через печінку білірубіну;

 вміст білірубіну не змінюється.

 

142. У разі гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:

 непроведеного через печінку білірубіну;

 проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

 проведеного через печінку білірубіну;

 вміст білірубіну не змінюється.

 

143. У разі паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:

 непроведеного через печінку білірубіну;

 проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

 проведеного через печінку білірубіну;

 вміст білірубіну не змінюється.

144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:

 гострі інфекційні хвороби;

 хронічні інтоксикації;

 анемії;

 гострі отруєння.

145. Причиною жирового гепатозу у корів є:

 висококонцентратний тип годівлі;

 згодовування неякісних кормів;

 отруєння пестицидами;

 гострі інфекційні захворювання.

 

 

Порушення білкового обміну за хвороб печінки

характеризуються:

 гіперальбумінемією;

 диспротеїнемією;

 гіпоальбумінемією;

 гіпопротеїнемією.

 

147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:

 

 аспарагінову амінотрансферазу;

 альфа-амілазу;

 каталазу;

 аланінову амінотрансферазу.

 

148. Гломерулонефрит, це:

 запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

 запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-

Боумена;

 запалення міжканальцевої сполучної тканини;

 запалення капсули нирок.

 

149. Пієлонефрит, це:

 запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

. запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського- Боумена;

 запалення міжканальцевої сполучної тканини;

 запалення капсули нирок.

150. Нефроз, це:

 запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

 запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

запалення міжканальцевої сполучної тканини;

 захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у

ниркових канальцях.

151. Різновиди нефрозу:

 ліпоїдний;

 токсичний,

 амілоїдний,

 некротичний.

152. Причиною протеїнурії за гломерулонефриту є:

 порушення мікрофільтрації сечі;

 гіперпротеїнемія;

 ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

 дистрофія канальців.

 

153. Причиною протеїнурії за нефрозу є:

 

 порушення процесів реабсорбції білка у ниркових канальцях;

 гіперпротеїнемія;

 ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

 дистрофія канальців.

154. Артеріальний кров’яний тиск підвищується за:

нефрозу;

гломерулонефриту;

 пієлонефриту;

 уроциститу.

 

155. Акт сечовиділення за гломерулонефриту характеризується:

 полакіурією;

 ішурією;

 странгурією;

 олігакурією.

156. Акт сечовиділення за нефрозу характеризується:

 полакіурією;

 ішурією;

 енурезом;

 олігакурією.

157. Причиною розвитку набряків у разі хвороб нирок є:

протеїнурія;

гіпоальбумінемія;

 підвищена секреція альдостерону;

 гіперальбумінемія.

 

158. Порція сечі, у якій знаходиться кров у разі уроциститу:

 

 у початковій;

 у кінцевій;

 у будь-якій;

 кров відсутня.

 

159. Уроцистит – це:

 

 запалення сечовидільного каналу;

 запалення сечового міхура;

 запалення сечоводів;

 запалення ниркової миски.

 

160. Гостра ниркова недостатність за нефрозу характеризується:

 

 олігурією, підвищенням рівня сечовини і креатиніну в крові;

 наявністю в сечі еритроцитів, лейкоцитів і циліндрів;

 наявністю в сечі білірубіну, уробіліну, глюкози;

 наявністю в сечі білка (1–5%), гіпопротеїнемією.

 

 


Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 324; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!