Тема № 3. Основи організації боротьби з тероризмом в Україні

План лекції:

1. Правові основи боротьби з тероризмом в Україні.

2. Основні принципи боротьби з тероризмом.

3. Суб'єкти боротьби з тероризмом.

4. Підстави та проведення антитерористичної операції.

20 березня 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про боротьбу з тероризмом», проект якого вніс Президент України. Верховна Рада України й насамперед Комітет із питань національної безпеки й оборони провели значну й клопітку роботу з доопрацювання вказаного законопроекту, ураховуючи зауваження та пропозиції народних депутатів України й інших суб’єктів права законодавчої ініціативи.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, цей Закон, інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом (1977 р.), Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997 р.), Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999 р.), інші міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, укази й розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Головним правовим джерелом традиційно виокремлено Конституцію України як Основний Закон. У системі положень Конституції 1996 року можна зазначити такі норми, що порушують питання боротьби з тероризмом:

- основи конституційного ладу, зокрема проголошення людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю, а їх визнання, дотримання й захисту – обов’язком держави;

- заборона створення і діяльності громадських об’єднань, цілі або дії яких спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу й порушення територіальної цілісності України, підрив безпеки держави, створення збройних формувань, не передбачених чинним законодавством України, розпалювання соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі;

- проголошення права на життя, невідчужуваного і такого, що належить кожному;

- державний захист прав і свобод людини й громадянина.

Важливим компонентом правової основи виступає Кримінальний кодекс України. Нині відповідальність за вчинення тероризму в КК України не передбачено. Втім, у ст. 258 цього Кодексу встановлена відповідальність за вчинення терористичного акту. 21 вересня 2006 року до Кримінального кодексу України було внесено зміни щодо відповідальності за вчинення терористичного акту й доповнено статтями 258¹ (втягнення у вчинення терористичного акту), 258² (публічні заклики до вчинення терористичного акту), 258³ (створення терористичної групи чи терористичної організації), 258⁴ (сприяння вчиненню терористичного акту).

До терористичних злочинів законодавець також включив злочини, відповідальність за які передбачено в статтях 112 (посягання на життя державного чи громадського діяча), 147 (захоплення заручників), 259 (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності), 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), 443 (посягання на життя представника іноземної держави), 444 (злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист) КК України.

Законодавець включив ці злочини до різних глав КК України, що відображає системний характер тероризму, оскільки він посягає і на основи національної безпеки, і на громадський порядок, і на мир та безпеку людства.

Зазначений Закон України «Про боротьбу з тероризмом» розроблено з метою створення належних правових умов для боротьби з тероризмом у всіх його формах та виявах у контексті виконання резолюцій Ради безпеки ООН від 19 грудня 2000 року та 28 вересня 2001 року, а також реалізації домовленостей, яких було досягнуто 6 листопада 2001 року на Варшавській конференції щодо боротьби з тероризмом. Прийняття зазначеного закону стало важливим кроком на шляху створення національної загальнодержавної системи заходів протидії терористичній діяльності в Україні.

У ст. 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» розкрито дев’ять основних принципів здійснення боротьби з тероризмом – базових положень, на основі яких будується її правозастосовна практика і які можна умовно поділити на п’ять груп:

1) загальноправові принципи (законність, неухильне додержання прав і свобод людини й громадянина; комплексне використання правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських заходів);

2) кримінологічні (пріоритетність попереджувальних заходів);

3) кримінально-правові (невідворотність покарання за участь у терористичній діяльності; поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом);

4) управлінські (єдиноначальність у керівництві силами й засобами, що залучаються до проведення антитерористичних операцій; співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами та спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом);

5) окремі принципи (пріоритет захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності; нерозголошення відомостей про технічні прийоми й тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників).

Під суб’єктами боротьби з тероризмом розуміються такі її виконавці, на яких законодавець поклав цю функцію, відповідні завдання й обов’язки, а також наділив їх для виконання цих завдань й обов’язків відповідними правами на застосування конкретних мір.

Суб’єктам боротьби з тероризмом властиві специфічні загальні ознаки, а саме те, що вони:

- представляють державні органи;

- є повноважними суб’єктами, наділеними комплексними функціями боротьби з тероризмом, яким відповідають їхні завдання й обов’язки.

Антитерористична операція (АТО) – це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою. У Розділі ІІІ «Закону України «Про боротьбу з тероризмом» вичерпно розкриті питання, щодо організаційно-управлінських основ її проведення.

Умови проведення антитерористичної операції.

Загроза життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави може бути виражена як офіційно, так і неофіційно, при чому як безпосередньому об’єкту, так і через третю сторону. Вона стає такою в момент її ідентифікації як такої суб’єктом управління системою національної безпеки.

Необхідною умовою загрози є реальність, пов’язана з наявністю побоювань щодо приведення її до виконання. Мають існувати дійсні і вірогідні побоювання втілення в життя такої загрози. Про реальність загрози можуть свідчити її конкретний зміст і супутні обставини (обстановка, місце, характер та інтенсивність тощо), а також обставини, що випливають із попередніх відносин об’єктів. Крім цього, реальність загрози може виявлятися як характеристика самого суб’єкта загрози (постійне вчинення ним актів тероризму, диверсій, проведення інформаційних війн, можливість порушення норм міжнародного права тощо). Визначення реальності загрози є завданням складним і потребує відпрацювання цілої системи ідентифікації дестабілізуючих чинників як загроз. Крім реальності, загроза має характеризуватися дійсністю,тобто не бути уявною.

Таким чином, антитерористична операція є крайнім заходом, який проводиться лише тоді, коли усунення цієї реальної загрози іншими способами є неможливим. Цим ще раз підтверджується гуманістичність Української держави, її прагнення до надання пріоритету мирним засобам вирішення і розв’язання будь-яких конфліктів.

Рішення щодо проведення антитерористичної операції (ст. 11) приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Антитерористичним центром при Службі безпеки України антитерористична операція проводиться в разі наявності п’яти умов, коли:

- терористичний акт загрожує загибеллю багатьох людей чи іншими серйозними наслідками або якщо його вчинено одночасно на території кількох областей, районів чи міст;

-ситуація, пов’язана із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, є невизначеною щодо причин та обставин її виникнення і подальшого розвитку;

-вчинення терористичного акту зачіпає міжнародні інтереси України та її відносини з іноземними державами;

- реагування на вчинення дій з ознаками терористичного акту належить до компетенції різних правоохоронних та інших органів виконавчої влади;

- очевидною є неможливість відвернення або припинення терористичного акту силами правоохоронних та місцевих органів виконавчої влади окремого регіону.

Семінарське заняття 3.1.
Правові основи та основні принципи боротьби з тероризмом.

1. Державні правові джерела, що регламентують боротьбу з тероризмом.

2. Міжнародні антитерористичні Конвенції.

3. Основні принципи та форми співробітництва у сфері боротьби з тероризмом.

Основні поняття: акт тероризму, антитерористичне законодавство, безпека держави, боротьба з тероризмом, готування до вчинення акту тероризму, державна таємниця, єдиноначальність у керівництві силами та засобами, законність, замах на вчинення акту тероризму, замах на організацію терористичної групи, запобігання терористичній діяльності, збройна агресія, конституційний лад, міжнародний тероризм, невідворотність покарання, ознаки вчинення злочину, оперативно-розшукова діяльність, організація терористичного акту, особа терориста, права і свободи людини, принципи боротьби з тероризмом, поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом, пріоритетність попереджувальних заходів, співробітництво у сфері боротьби з тероризмом, територіальна цілісність держави, тероризм, терористична діяльність, терористична загроза, терористична злочинність, терористична організація, терористичний акт, терористичний намір, форми співробітництва.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

3. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (від 17 грудня 1979 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3954-ХІ від 8.05.1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1987. - № 20. - Ст. 365.

4. ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (56;2001). Декларация Варшавской конференции по борьбе с терроризмом: 6 ноября 2001 г. – Нью-Йорк: ООН, 2001. – 7 с.

5. ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (56;2001). Меры по ликвидации международного терроризма. Доклад Генерального секретаря. – Нью-Йорк: ООН, 2001. – 35 с.

6. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" // Відомості Верховної Ради.-1997.-№40.-Ст.263.

7. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Від 4.11.1996 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №13.

8. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

1. Абрамов А.В. Международно-правовое регулирование противодействия ядерному терроризму// Международное публичное и частое право.- 2007.- С.38-41.

2. Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). – К.: КНТ, 2005. -88 с.

3. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом: Международно-правовые подходы / НАН Украины. Институт государства и права им. В. Корецкого. – К.: ЮНОНА. – М., 2002. – 723 с.

4. Антипенко В.Ф. Дотримання прав людини у ході боротьби з тероризмом. Європейський підхід// Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008.- С.59-67.

5. Антипенко В.Ф. Соотношение международного и внутригосударственного права в сфере борьбы с терроризмом.- 2002. - Вип. 4// Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 2002.- С.21-34

6. Боротьба з міжнародним тероризмом: Нормативна база / Упорядник В. А. Ліпкан. ‑ К.: КНТ, 2007. – 248 с. (Серія: Національна і міжнародна безпека).

7. Іващенко В. Проблеми правового регулювання боротьби з тероризмом// Підприємництво, господарство і право. - 2003.- С.55-57.

8. Іващенко В.О. Міжнародні питання боротьби з тероризмом// Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006.- С.68-75.

9. Кивалов С.В. Международно-правовые принципы борьбы с терроризмом // Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць «Соціальні та правові проблеми боротьби з тероризмом». Випуск 8. – Одеса. Юридична література. – 2000. – С.3-9.

10. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

11. Правова основа боротьби з тероризмом в Україні// Місце та роль органів внутрішніх справ України у боротьбі з тероризмом : проблеми та шляхи їх вирішення. - К, 2005.- С.37-51.

12. Шеховцов В.В. Политико-правовое поле Украины в борьбе с терроризмом// Розвиток української правової системи за роки незалежності. - Х., 2005.- С.134-135.

13. Шиян В.Д. Науково-концептуальні основи проблеми боротьби з тероризмом у сучасних умовах/ В.Д.Шиян, Т.Є. Волошина. - 2002. - №2// Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 2002.- С.116-125.

14. Юдін С.О. Проблеми використання можливостей Інтерполу в організації процесуальної та інформаційної взаємодії правоохоронних органів держав-членів МОКП у сфері боротьби з тероризмом// Право і безпека. - 2005.- С.40-42.

15. Якубовский Э. Н. Совершенствование сотрудничества правоохранительных органов государств-участников СНГ в борьбе с преступностью и международным терроризмом // Прокурорская и следственная практика.- 2004.- С.161-168.

Практичне заняття 3.2.
Організаційні основи боротьби з тероризмом в Україні.

1. Суб'єкти боротьби з тероризмом.

2. Основні завдання та повноваження суб'єктів боротьби з тероризмом.

3. Організація діяльності та завдання антитерористичного центру при СБУ України.

4. Структура АТЦ.

Основні поняття: адміністративний контроль у сфері боротьби з тероризмом, алгоритм боротьби з тероризмом, антикризовий центр, антитерористичне навчання, виявлення терористичної діяльності, воєнна організація держави, гідротехнічні спорудження, державний контроль у сфері боротьби з тероризмом, завдання АТЦ, засоби масової інформації (ЗМІ), Інтерпол, контртерористичний комітет Ради Безпеки ООН, координація взаємодіючих органів, мета боротьби з тероризмом, механізм боротьби з тероризмом, міжвідомча координаційна комісія, моніторинг тероризму, НАТО, оперативний штаб з управління АТО, планування боротьби з тероризмом, попередження злочинів, правонаступництво функцій боротьби з тероризмом, припинення терористичної діяльності, профілактичний вплив, розвідувальна діяльність, розвідувальна інформація, спільні антитерористичні заходи, структура АТЦ, суб'єкти боротьби з тероризмом, форми координації АТЦ СБУ.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

2. Про Державну прикордонну службу України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 27. — Ст. 208.

3. Про державну таємницю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 93.

4. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. - № 11. - Ст. 51.

5. Про Збройні Сили України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 9. — Ст. 108.

6. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

8. Про Службу безпеки України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — Ст. 382,

9. Про Службу зовнішньої розвідки: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 8. — Ст. 94.

10. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" // Відомості Верховної Ради.-1997.-№40.-Ст.263.

11. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Від 4.11.1996 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №13.

12. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

1. Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). – К.: КНТ, 2005. -88 с.

2. Белорусов В. Б. Взаимодействие ОВД и негосударственных правоохранительных структур в борьбе с терроризмом.- М., 2001// Проблемы борьбы с криминальным рынком, экономической и организованной преступностью.- М., 2001.- С.111-114.

3. Гаврилов Б. Международные и российские организационные структуры по противодействию терроризму// Уголовное право.- 2005.- С.103-107.

4. Гречин Є. Розвиток міжнародної практики у сфері боротьби з міжнародним тероризмом// Підприємництво, господарство і право.- 2006.- С.119-124.

5. Кобринський В. Державний контроль у сфері боротьби с тероризмом/ В.Кобринський, В.Майоров// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.17-19.

6. Кобринський В. Предметна компетенція контрольних органів у сфері боротьби з тероризмом// Підприємництво, господарство і право. - 2007.- С.83-86.

7. Коваленко В.В. Стратегія боротьби спецслужб Ізраїлю з тероризмом/ В.В.Коваленко, В.П. Журавльов. - 2002. -№5// Боротьба з організованою злочинністю і корупцією ( теорія і практика ). - К., 2002.- С.22-28.

8. Ліпкан В. А. та ін. Боротьба з тероризмом / Ліпкан В. А., Никифорчук Д. Й., Руденко М. М. – К.: Знання України, 2002. – 254 с.

9. Луценко В. В., Моторный И. Д. Антибомбинг — гражданские технологии противодействия бомбовому терроризму: Практ. руководство. — М., 2000.

10. Мукоїда Р.В. Взаємодія держав-учасниць СНД в протидії тероризму// Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави: [ у 2-х ч. ].- Одеса, 2004.- С.188-190.

11. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

12. Пясецький А.І. Напрями боротьби оперативних підрозділів міліції з тероризмом// Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 2004.- С.158-165.

Практичне заняття 3.3.
Проведення антитерористичної операції.

1. Умови проведення антитерористичної операції.

2. Управління антитерористичною операцією.

3. Сили та засоби антитерористичної операції.

4. Режим у районі проведення антитерористичної операції.

Основні поняття: антитерористична операція (АТО), антитерористичне навчання, вибуховий пристрій, виявлення терористичної діяльності, воєнна організація держави, гідротехнічні спорудження, громадський транспорт, завдання АТЦ, загроза вибуху, засоби зв'язку, засоби масової інформації (ЗМІ), заходи фізичного впливу, зброя, зона проведення АТО, інформаційно-пропагандистське супроводження АТО, контртероризм, контртерористична операція, координація взаємодіючих органів, криміногенна обстановка, легітимна смерть, легітимне насильство у сфері боротьби з тероризмом, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, мета боротьби з тероризмом, механізм боротьби з тероризмом, міжвідомча координаційна комісія, мінімізація наслідків терористичної діяльності, оперативна обстановка, оперативний штаб з управління АТО, план проведення АТО, планування боротьби з тероризмом, попередження злочинів, посттерористична ситуація, посттерористичний період, припинення терористичної діяльності, район проведення АТО, режим у районі проведення АТО, розвідувальна діяльність, розвідувальна інформація, силове припинення терористичного акту, спеціальні засоби, спільні антитерористичні заходи, умови проведення АТО, управління АТО, форми координації АТЦ СБУ.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Про боротьбу з тероризмом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

2. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" // Відомості Верховної Ради.-1997.-№40.-Ст.263.

3. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Від 4.11.1996 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №13.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 376 с.

Додаткова:

1. Белорусов В. Б. Взаимодействие ОВД и негосударственных правоохранительных структур в борьбе с терроризмом.- М., 2001// Проблемы борьбы с криминальным рынком, экономической и организованной преступностью.- М., 2001.- С.111-114.

2. Грохольський В.Л. Організаційно-правові засади управління спеціальними підрозділами МВС України по боротьбі з організованою злочинністю/ МВС України; НУВС; За загал. ред. Бандурки О.М.- Х.: Вид-во НУВС, 2003.- 312 с.

3. Дворяк И.А. Тактические основы борьбы с терроризмом// Вестник Московского университета МВД России.- 2006.- С.95-96.

4. Красильников А.Г. Пути совершенствования борьбы с терроризмом// Прокурорская и следственная практика.- 2007.- С.31-39.

5. Крутов В. В. Система протидії тероризму. — К., 1998.

6. Крутов В. В. Теоретико-правовые и тактико-специальные проблемы борьбы с терроризмом (опыт системного исследования): Монография. — К.: Изд-во НА СБУ, 1998.

7. Крутов В. Концептуальні аспекти проблеми протидії тероризмові в Україні // Розбудова держави. – 2000. - №1. – С. 17-27.

9. Науково-практичний коментар до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» / В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров. – К.: КНТ, 2009. ‑208 с. – (Національна і міжнародна безпека). Бібліогр.: с. 201-205. – Словник термінів с. 157-200.

10. Рижов І. Щодо проблеми позиціонування стратегій боротьби з тероризмом// Підприємництво, господарство і право. - 2008.- С.144-147.

11. Сафонов И.И. Организация раскрытия и расследования терроризма: монография. – М.: Изд. Шумилова И.И., 2004.- 155 с.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ №2
ПРОТИДІЯ ОВС ЗЛОЧИНАМ ТЕРОРИСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

Тема 4. Організація антитерористичної діяльності ОВС.

Тема 5. Протидія ОВС терористичним актам, пов'язаним із застосуванням вибухових пристроїв та захопленням заручників.

Тема 6. Правові основи та організаційно-тактичне забезпечення переговорного процесу.

ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЮ № 2

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 246; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!