Інформаційнийзахист прав споживачівфінансовихпослуг.

Критеріїекономічноїоцінкифорфейтинговихпослуг.

Форфейтинг–це купівля боргу, вираженого в оборотному документі, у кредитора на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) приймає на себе зобов’язання про відмовлення – форфейтинг – від звертання регресивної вимоги до кредитора при неможливості одержання задоволення в боржника. Суб’єктами форфейтингової операції є: експортер (продавець), імпортер (покупець), форфейтер (банк), гарант. Властивості форфейтингу: взаємозв’язок із зовнішньоекономічними операціями; угоди форфейтингу укладаються переважно у ВКВ; основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій,є векселі – прості та переказні; кредитування експорту здійснюється шляхом купівлі векселів та інших боргових зобов’язань на дисконтній основі; кредитування здійснюється на середньостроковій основі; дисконтування проводиться на основі фіксованої процентної ставки; у більшості випадків форфейтинг пов'язаний з реалізацією товарів інвестиційного призначення. Витрати експортера по організації форфейтингового фінансування складаються зі ставки дисконту, комісії за ризики і обслуговування. Ставка дисконтування базується на процентній ставці за кредит, наданий на термін, рівний середньому терміну дисконтних векселів. Потім форфейтеру потрібно визначити розмір премії, стягнутої понад суму дисконту. Рівень премії відбиває ступінь ризиків, яких зазнає форфейтер. Найчастіше вони зв’язані з політичними труднощами чи проблемами трансферту, значно рідше – з неспроможністю гаранта, оскільки гарантію зазвичай беруть у першокласного інституту. Наступний компонент премії пов'язаний з тим, що форфейтингове фінансування надається за фіксованою процентною ставкою. І хоча форфейтер може погодити терміни отриманих і наданих позичок, процентний ризик залишається. Якщо векселі виражені у валют, мало розповсюдженій на ринку, то премія може містити в собі ще один компонент, а саме комісійні, пов’язані з проведенням форфейтером операції валютного свопа. Нарешті, ще однією складовою премії є кошти, що забезпечують форфейтеру покриття його управлінських витрат на організацію угоди (0,5% від ставки дисконту).

Переваги форфейтингового фінансування: експортер – надання форфейтингових послуг на основі фіксованої ставки; фінансування за рахунок форфейтера без права регресу на експортера; можливість отримання готівки зразу після постачання продукції; відсутність витрат часу і грошей на управління боргом; відсутність ризиків; простота документації і можливість швидкого оформлення вексельних боргових інструментів; конфіденційний характер даних операцій. Імпортер – простота і швидкість оформлення документації; можливість одержання кредиту за фіксованою ставкою. Форфейтер - простота і швидкість оформлення документації; можливість легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку; більш висока маржа, ніж при операціях кредитування. Гарант – простота оформлення угоди; одержання комісії за свої послуги. Недоліки: експортер –більш висока, ніж при звичайному комерційному кредитуванні, маржа форфейтера. Імпортер – необхідність платити комісію за гарантію; більш висока маржа форфейтера. Форфейтер – відсутність права регресу у випадку несплати боргу; необхідність знання вексельного законодавства країни імпортера; відповідальність за перевірку кредиспроможності гаранта; необхідність нести всі процентні ризики до закінчення терміну векселів; неможливість виконати платіж раніше терміну. Гарант – гарант приймає на себе абсолютне зобов’язання оплати векселів, що гарантуються.

Державне регулювання діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній в Україні

У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії від 19 лютого 1994 рокуN 55/94. Інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Інвестиційні фонди поділяються на відкриті та закриті. Відкриті фонди створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду.Закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду. Засновниками інвестиційного фонду є юридичні та фізичні особи.Не можуть бути засновниками інвестиційного фонду юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків. Засновники несуть відповідальність перед учасниками інвестиційного фонду в межах вартості належних їм акцій статутного фонду. Акції зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж.

Для створення інвестиційного фонду його засновники укладають установчий договір, затверджують статут і проводять реєстрацію інвестиційного фонду у порядку, встановленому для реєстрації акціонерних товариств. Статутний фонд інвестиційного фонду повинен становити не менше 2 тисяч мінімальних зарплат, встановлених на момент його реєстрації, і бути сформованим за рахунок внесків засновників у вигляді коштів, цінних паперів, визнаних такими Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" , і нерухомого майна. Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали інвестиційні сертифікати цього фонду.Учаснику інвестиційного фонду може видаватися сертифікат на сумарну вартість інвестиційних сертифікатів. Вищим органом управління інвестиційного фонду є загальні збори засновників. З метою контролю за діяльністю інвестиційного керуючого та захисту інтересів учасників створюється спостережна рада, не менш як 60 відсотків членів якої повинні бути неафілійованими особами. Членами спостережної ради можуть обиратися також особи, які не є учасниками інвестиційного фонду.Загальні збори засновників зобов'язані відкликати або переобрати члена спостережної ради у разі, коли письмову вимогу про це подали учасники, які є власниками не менш як одного відсотка інвестиційних сертифікатів. Член спостережної ради інвестиційного фонду не може одночасно бути членом спостережної ради іншого інвестиційного фонду. Інвестиційний керуючий здійснює управління активами інвестиційного фонду від імені інвестиційного фонду без доручення та готує проекти інформаційних повідомлень про випуск інвестиційних сертифікатів.За виконання своїх обов'язків інвестиційний керуючий отримує винагороду, річний розмір якої не повинен перевищувати 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів інвестиційного фонду або 10 відсотків, якщо активи інвестиційного фонду більш як на 50 відсотків сформовано за рахунок приватизаційних паперів.

Інвестиційний фонд не має права:випускати облігації та векселі;мати в своїх активах більш як 10 відсотків цінних паперів одного емітентата інвестувати понад 5 відсотків своїх активів у цінні папери одного емітента, крім інвестування в облігації внутрішніх державних позик, казначейські зобов'язання держави та інші цінні папери, одержання доходів за якими гарантовано Урядом України; тримати в цінних паперах менш як 70 відсотків активів інвестиційного фонду;купувати інвестиційні сертифікати іншого інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії;займатися представницькою діяльністю з приватизаційними паперами;брати банківський кредит, крім випадків використання цього кредиту для викупу відкритим фондом своїх інвестиційних сертифікатів;здійснювати інвестиції в цінні папери, емітентом яких є афілійована особа інвестиційного фонду;видавати майнові гарантії, забезпечені майном фонду, для третіх осіб, укладати договори застави;придбавати цінні папери повних та командитних товариств.

Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування згідно з цим Положенням.Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку, встановленому Законом України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), і повинен становити не менш як 50 тисяч мінімальних зарплат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії. Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.

Інформаційнийзахист прав споживачівфінансовихпослуг.

Нормативно-правова базаЗакон України "Про захист прав споживачів". Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 1026-р "Про схвалення Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні". Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2010 р. N 135-р "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні". Наказ Держфінпослуг від 16 лютого 2010 № 51 "Про затвердження переліку відповідальних виконавців плану заходів щодо реалізації Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні". Наказ Держфінпослуг від 6 травня 2010 № 133 "Про затвердження плану заходів, спрямованих на захист інтересів споживачів фінансових послуг"

В 2011 році внесення змін до ЗУ Про захист прав споживачів. Позитивнізміни:

1. Поняття «споживач» та «споживчий кредит» уЗаконіУкраїни «Про захист прав споживачів» (далі – Закон прозахист прав споживачів) будутьуточнені, тому не буде невизначеностіщодо того, чиохопленікредити дляпридбаннянерухомого майна поняттям «споживчими кредитами». Споживчий кредит буде визначено як «кошти, щонадаютьсякредитодавцем (банком абоіншоюфінансовоюустановою) споживачеві на придбанняпродукції, нерухомостіабо оплату послуг». Законопроект чіткостверджує,щоспоживчікредитивключаютькредити длякупівлінерухомого майна, які є іпотечними кредитами. Цероз’яснення є позитивним, оскількивсіспоживачі, уяких є іпотечнікредити, безсумнівно, підпадутьпіддію Закону про захист прав споживачів.1

2. Законопроект вносить зміни до Цивільного кодексу України таким чином, щоположеннядоговорів заучастюфізичної особи - споживачаповиннітакожвідповідативимогамзаконодавства про захист прав споживачів, посилаючись при цьому на Закон про захист прав споживачів. Зараз у Цивільномукодексі є посилання на захистправ споживачівтількистосовнодоговорівроздрібноїкупівлі-продажу. Взагалі, це єкрокомуперед, хочаспоживчікредити так чиінакшепідпадаютьпіддію Закону про захист прав споживачівнавіть без спеціальноїнорми уЦивільномукодексі, яка цедозволяє.

3. Згіднозізмінами, запропонованими до Закону про захист прав споживачів, перед тим, як укладатидоговірзіспоживачем, кредитодавець повинен буде проінформуватиспоживача про орієнтовнусукупнувартість кредиту зурахуваннямвідсоткової ставки за кредитом та вартостівсіхпослуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювачатощо), пов’язанихізодержанням кредиту та укладенням договору про наданняспоживчого кредиту. Сам договірпро наданняспоживчого кредиту повинен міститидетальнийрозписсукупноївартості кредиту, за аналогією дотого, як це описано вище. Цетакожнезначназміна, яка лишерозширює і уточнюєчиннінорми. Це ненововведення, аджетакісамірозширенінормивжепередбачені в постановіПравління НБУ № 168 від 10 травня2007 р. «Про затвердження Правил надання банками Україниінформаціїспоживачу про умовикредитування тасукупнувартість кредиту». Протеюридична сила норм Закону буде вищою за юридичну силу постановиПравління НБУ (щонеобов’язковоозначає,щоїхбудутьбільшчіткодотримуватися), і щоспоживачу, можливо, буде легшезнайтиїхзібраними в законіаніж в актах НБУ.

Крім того, буде заборонено ускладнюватипрочитанняспоживачемсукупноївартості кредиту, зазначеної в

договорі про надання кредиту, шляхом друкуванняїїдрібним шрифтом, злиттякольору шрифту з кольором фонутощо.

4. Строк, протягомякого не будутьзастосовуватисясанкції за затримкусплатичастини кредиту, буде збільшено з1 до 3 календарнихмісяців для споживчого кредиту, забезпеченогоіпотекою, та споживчого кредиту напридбанняжитла. Тількипіслязакінченнятрьохмісячного строку кредитодавецьматиме право вимагатидостроковогоповернення кредиту. Споживач повинен буде виплатити кредит протягом 60 календарнихднів здатиотриманняповідомленнякредитодавця про вимогущодоповерненняспоживчого кредиту (у порівнянні з 30 календарними днями, якібули в попереднійверсії).

5. Кредитодавецьінформуватимеспоживача про перехідйого прав за договором про наданняспоживчогокредиту до третіхсторін (наприклад, до колекторських агентств). Це є позитивнимкрокомуперед, якийдозволяєспоживачам бути добрепоінформованими про свого нового кредитора.

Негативнізміни:

1. На територіїУкраїни буде заборонено надавати (отримувати) споживчікредити віноземнійвалюті. Ця норма єдоволісуперечливою. Права позичальникаповиннізахищатися через підвищеннявимог до розкриттяфінансовоїзвітності, а не забороною кредитіввіноземнійвалюті. По-перше, деякігромадяниотримують доходи в іноземнійвалюті. Загальне правило полягає в тому, щокращезапозичати в тійвалюті, в якійотримуютьдохід. По-друге, більшістьбанківпозичаютькошти за кордоном в іноземнійвалюті, тому в будь-якомувипадкувалютніризикибудутьвключені у вартістькредитів у гривні. За данимибанків, близько 50% депозитіввУкраїніденоміновані віноземнійвалюті. Заборона кредитів в іноземнійвалютіможезумовитивикривлення у балансах банків по валюті. Це може також призвести до істотних втрат для банків, оскільки відсотки, що мають виплачуватися вкладникам в іноземній валюті, не будуть відповідно скомпенсовані відсотками в іноземній валюті, що сплачуються кредиторами. Банки, імовірно, будутьвключативартістьхеджуваннявалютнихризиків до розміру ставок загривневими кредитами.

2. Необхідність для батьківотримуватидозвілорганівопіки та піклування для укладеннячизміниіпотечногодоговору для забезпеченняповернення кредиту на придбанняжитла, яке належитьабоякимкористуютьсядіти, буде скасовано. Згідно з чиннимзаконодавством батькам неповнолітніхдітей не дозволяєтьсяукладатичизмінюватитакііпотечні договори без дозволуорганівопіки та піклування. Пропонуємозалишити у Законівимогущодонеобхідностіотриманнядозволуорганівопіки та піклуванняпринаймні для всіхправочинівізжитлом, якеналежитьабоякимкористуютьсядіти, які є сиротами чинапівсиротами.

3. Буде запровадженоможливістьзверненнястягнення на заставленемайно на підставівиконавчогонапису

нотаріуса. По-перше, зверненнястягнення на майно не є функцією, типовою для нотаріусів, а пережиткомрадянськогозаконодавства і має бути скасована. По-друге, зверненнястягнення на підставівиконавчогонаписунотаріуса є набагатопростішою процедурою ніж процедура на підставірішення суду. Не секрет, щобільшістьбанківмаютьсвоїх «кишенькових» нотаріусів. Згідноіззапропонованоюзміноювсіважливіправочинибудутьвиконуватися в нотаріальнійконторі: укладення договору застави і зверненнястягнення. Споживач, фактично, буде позбавленийможливостірозглядусвоєїсправи судом. Ми вважаємо, щотакізміни не потрібновноситидоЗакону.

Отже, Законопроект № 7351 є поліпшеннямпорівняно з чиннимзаконодавством, але він повинен бутибільшзбалансованим, щобзахиститиінтересиспоживачів. У той час, як Законопроектміститьпевнінагальнінорми, спрямовані на удосконаленнямеханізмузахисту прав кредиторів (наприклад, у провадженні у справах пробанкрутство та виконавчомупровадженні), нормищодозахисту прав споживачів не є достатнімиабопрописанінечітко.

Деякііззапропонованих норм вжеіснують на рівні нормативно-правовихактів НБУабонавіть на рівні закону (натимчасовійоснові). Деякі з цих норм сформульованіневдало, фактичнозводячинанівецьдобрінаміризаконодавця. У багатьохвипадкахпозитивнізміни є доволінезначними: вонивносятьясність у певні правила, алесуттєвоситуацію не змінюють.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 95; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!