Склад та характеристика доходів бюджетів
Доходи бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Централізація значної частини фінансових ресурсів держави у бюджетах різних рівнів дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, задовольняти приблизно на однаковому рівні потреби соціальної сфери незалежно від того, на якій території функціонують її установи.
Доходи бюджетів, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з другого - виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, тому що остання використовується для формування бюджетів різних рівнів.
Склад доходів бюджетів, форми мобілізації грошових ресурсів до бюджетів залежать від системи і методів господарювання, а також від завдань, що вирішуються суспільством в той чи інший період.
Сукупність усіх видів доходів бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язане застосування становлять систему доходів бюджетів. Ця система покликана вирішувати не тільки фіскальні, а й регулюючі завдання: стимулювати зростання виробництва і підвищення його ефективності, сприяти прискоренню науково-технічного прогресу, забезпечувати соціальні гарантії населенню та розвиток соціальної
|
|
|
сфери.
В Україні доходи бюджетів складаються з п’яти груп:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) цільові фонди;
5) офіційні трансферти.
Через систему доходів бюджетів в останні п’ять років перерозподіляється від 25,6 відсотка до 28,9 відсотка валового внутрішнього продукту. В умовах ринкової економіки основними методами мобілізації доходів бюджетів є податкові. Податки посідають центральне місце в системі доходів бюджетів. Вони є універсальною і водночас вихідною категорією, яка виражає основні риси фінансів, що функціонують у розвиненій економічній системі ринкового типу. Саме в умовах функціонування ринкової економіки податкові методи .мобілізації доходів бюджетів є превелюючими у загальній системі фінансових взаємозв’язків.
За рахунок податкових надходжень у 2002 році було мобілізовано до бюджетів 45398,2 млн. грн., що становило 74,7 відсотка від загального обсягу доходів бюджетів та 20,6 відсотка від валового внутрішнього продукту. Частка податкових надходжень коливається, але не суттєво. Так, у І 998 році їх частка у ВВП становила 21,0 відсоток, у 1999 році — 19.8 відсотка, у 2000 році — 18,4 відсотка, у 2001 році — 17,4 відсотка.
|
|
|
Останніми роками значно зросли неподаткові надходження до бюджетів: з 2596,8 млн. грн. (2,5% від ВВП) до 13542.9 млн. грн. (6,1% від ВВП). Вони збільшилися за рахунок зростання рентної плати за видобуток нафти і природного газу, рентної плати за транзитне транспортування нафти і природного газу, власних надходжень бюджетних установ, доходів від приватизації державного майна (з 2003 року доходи від приватизації відображаються як фінансування бюджету).
Доходи від операцій з капіталом також суттєво зростають: якщо у 1998 році вони становили 58,1 млн. грн. (0,06% від ВВП), то у 2002 році — 1101,2 млн. грн. (0,5% від ВВП), за рахунок збільшення доходів від реалізації державних запасів товарів.
Кількість державних цільових фондів у складі державного бюджету зменшується, відповідно зменшуються і суми їх доходів. Так, у 1998 році доходи цільових фондів становили 4408,9 млн, грн. (4,2 відсотка від ВВП), а у 2002 році — 477,9 млн. грн. (0,2 відсотка ВВП). Нині до складу державного бюджету включаються: Фонд України соціального захисту інвалідів; Фонд охорони навколишнього природного середовища.
Для забезпечення ефективності системи доходів бюджету дедалі очевиднішою стає необхідність науково обгрунтованої концепції доходів. Ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід. Основним положенням, що має визначати структуру доходів бюджетів, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна вдосконалити систему доходів бюджетів.
|
|
|
Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, мають значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, стимулюватиме виробництво.
Імовірно помилковим є твердження, що вивільнення фінансових ресурсів у результаті скорочення податків необхідне для інвестицій. Вивільнені кошти потрібні насамперед для збільшення фонду оплати праці, що завдяки підвищенню попиту стимулюватиме виробництво.
|
|
|
Слід ураховувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого — дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є однією з основних засад податкової реформи, внаслідок якої податкова система може бути побудована на загальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.
Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб та потреб розвитку економіки за допомогою системи доходів треба перерозподіляти 30 - 35 відсотків від валового внутрішнього продукту.
Удосконалення системи доходів має відбуватися поетапно, шляхом еволюційних перетворень. Основними відправними положеннями для цього мають бути:
- науково обгрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі;
- система оподаткування має бути складовою державного механізму регулювання розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва - оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;
- зміни в системі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери.
Удосконалення системи доходів бюджетів має супроводжуватися ефективними структурними заходами, спрямованими на досягнення необхідної результативності політики доходів. До них належать:
- вилучення негрошових розрахунків та будь-яких форм взаємозаліків з практики виконання бюджетів усіх рівнів;
- заборона реструктуризації або списання заборгованості (недоплати) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), а також встановлення мораторію на надання пільг воподаткуванні;
- реструктуризація та списання зобов’язань держави у відшкодуванні податку на додану вартість з урахуванням обсягів уже проведеної реструктуризації та списання заборгованості відповідних платників перед бюджетом;
- зменшення обсягу простроченої заборгованості (недоплати) з податкових платежів до бюджетів усіх рівнів за рахунок суттєвого поліпшення стану збирання податків і неподаткових надходжень на основі застосування сучасних технологій адміністрування;
- розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджетів і збільшення цих доходів за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;
- чітке розмежування доходів, що зараховуються до державного і місцевих бюджетів, розширення прав органів місцевого самоврядування у сфері мобілізації доходів бюджетів.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 263; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!