Закони пам'яті та факти із її дослідження

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 24Следующая ⇒

1. Порівняно нескладні події в житті, але такі, що справляють сильне враження на людину, можуть запам'ятовуватися відразу міцно і надовго.

2. Більш складні, але менш цікаві події (емоційно нейтральні) не запам'ятовуються надовго, тобто запам'ятовуються гірше емоційно значущих.

3. При пильній увазі до події достатнім буває її одноразове переживання, щоб потім точно відтворити по пам'яті її основні моменти.

4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але не усвідомлювати цього і, навпаки, може помилятися, але бути впевненою, що відтворює їх правильно. Між точністю не завжди існує однозначний зв'язок.

5. При запам'ятовуванні довгого ряду краще всього по пам'яті відтворюються його початок і кінець ( "Ефект краю").

6. Незакінчені дії запам'ятовуються краще заверше-них (ефект Зейгарник).

7. Забування особливо інтенсивно відбувається безпосередньо після заучування. Процес забування протікає нерівномірно – спочатку швидко, а потім все повільніше. Найбільше забування відбувається у перші хвилини після пред’явлення інформації. Це так званий закон забування Г.Еббінгауза,вченого,який відкрив, щопротягом 1 години забувається 60% інформації, а через 6 днів залишається менше ніж 20%.

8. Кращому процесу запам'ятовування та відтворення сприяє підвищена концентрація і зосередженість уваги на інформації.

9. Повторення раз за разом одного й того ж матеріалу при його заучуванні є менш продуктивним для запам'ятовування, ніж розподіл повторень протягом певного часу.

10. Посилення уваги до матеріалу, що запам'ятовується, може зменшити кількість повторень. Відсутність достатньої уваги не може бути компенсованою за рахунок збільшення кількості повторень.

11. Те, чим людина особливо цікавиться, запам'ятовується без будь яких зусиль.

12. Одиничні, дивовижні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, банальні.

13. Будь-яке нове враження не залишається в пам'яті ізольованим, воно вступає в асоціативний зв'язок з іншими враженнями .

14. Пам'ять людини пов'язана з її індивідуальністю. Патологічні зміни в особистості завжди супроводжуються порушенням пам'яті.

15. Для асоціативного зв'язку вражень та їх подальшого відтворення важливим є те, чи складають вони логічно пов'язане ціле, чи являють собою розрізнені елементи.

16. Чинником, що прискорює процес забування, е негативний вплив діяльності, який слідує за заучуванням. Це явище одержало назву ретроактивного гальмування. Ретроактивне гальмування виявляється чіткіше в тих випадках, коли діяльність слідує без перерви або наступна діяльність подібна до попередньої, а також якщо наступна діяльність складніша за попередню. Фізіологічною засадою ретроактивного гальмування в останньому випадку є негативна індукція: складніша діяльність загальмувала легшу. Про вказану закономірність слід пам'ятати під час організації навчальної діяльності, дотримуючись перерв у заняттях, чергуючи предмети так, щоб між ними були значні відмінності.

Мнемотехніка– мистецтво запам'ятовувати – система різних способів, що полегшують цей процес і збільшують обсяг пам'яті

4. Індивідуальні особливості пам'яті. Кількісні та якісні характеристики пам'яті

Індивідуальні особливості пам'яті виявляються у швидкості, точності, міцності запам'ятовування та готовності до відтворення, обсязі запам'ятовування, впевненості при відтворенні. Індивідуальні відмінності проявляються: у відмінностях продуктивності процесів пам'яті; у переважанні пам'яті тієї чи іншої модальності; у відмінностях на рівні розвитку різних типів пам'яті.

Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам'ятовування матеріалу.

Точність запам'ятовування – здатність відтворювати інформацію максимально наближено до змісту, введеного в пам'ять.

Міцність запам'ятовування виявляється у тривалості збереження завченого матеріалу (або повільності його забування).

Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко людина може в потрібний момент пригадати необхідні їй відомості.

Обсяг пам'яті – кількість фактів, предметів і явищ, які людина здатна запам'ятати за певний час. Впевненість при відтворенні залежить від багатьох факторів: рівня знань, ерудиції та розвитку мислення, особистих домагань, диспозиції, навіювання, особливостей характеру та якостей волі особистості. Людина може мати знання, але бути невпевненою в собі або закомплексованою, що знижує рівень відтворення.

Індивідуальні якісні відмінності в пам'яті виявляються в тому, що в одних людей ефективніше закріплюється образний матеріал (предмети, зображення, звуки, кольори та ін.), в інших – словесний логічний матеріал (поняття, зображення, думки, числа тощо), у ще інших – немає явного переважання в запам'ятовуванні певного матеріалу. Тому у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний і проміжний, або змішаний, типи пам'яті. Ці типи частково зумовлені співвідношенням першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини, головні чинники - умови життя та вимоги професійної діяльності.

5.Розвиток пам'яті у дітей

Особливості розвитку пам'яті молодших школярів: 1) серед видів пам'яті провідною залишається образна. Молодші школярі краще фіксують наочний матеріал (предмети, люди), ніж словесний. Разом з тим у процесі удосконалення учбової діяльності формується словесно-логічна пам’ять і осмислене запам’ятовування. Зміцнюється зв'язок образної пам'яті із мисленням, що дозволяє систематизувати та узагальнити зміст пам'яті;

2) переважає мимовільна пам'ять. Найкраще запам'ятовується дитиною емоційно насичений, ритмічно побудований, незвичний, контрастний, динамічний матеріал, при сприйманні якого активізується мимовільна увага; 3) одночасно відбувається розвиток пам'яті у напрямку зростання її довільності. Довільна пам'ять, по-перше, підпорядковується спеціальній мнемічній меті – запам'ятати навчальний матеріал, а по-друге, стає більш регульованою. Психологічними умовами розвитку довільної пам’яті є формування самосвідомості дитини, її цілеспрямованості, самостійності, організованості, засвоєння навичок саморегуляції на основі словесних самоінструкцій; 4) у молодшому шкільному віці краще запам'ятовуються конкретні назви, ніж абстракції; в абстрактному матеріалі ефективніше фіксується матеріал, який узагальнює низку фактів (взаємозв'язок між певними явищами), ніж абстракції, які не з'ясовуються на конкретному матеріалі; 5) запам'ятовування алогічного матеріалу молодшому школяру важче, ніж дорослим, через відсутність, перш за все, необхідних вольових зусиль; 6) спостерігається ілюзія домінування механічного запам'ятовування: діти часто схильні відтворювати матеріал дослівно, оскільки ще не вміють користуватися прийомами запам'ятовування, тому вважають, що вивчити урок – означає розповісти його вчителю так, як викладено в підручнику; 7) через недостатньо сформований самоконтроль діти, як правило, перевіряють себе за кількісними критеріями (повторюють матеріал стільки разів, скільки сказав учитель, як правило, не задумуючись про якість його відтворення); 8) спостерігається особливість відтворення: “Діти не люблять згадувати те, що забули, вони охочіше передають те, що свіжим зберігається в їхній пам’яті” (К. Д. Ушинський); 9) забування залежить від прийомів запам'ятовування, від того, наскільки цікавою була інформація; 10) відбувається інтелектуалізація пам'яті. Зростання її осмисленості сприяє засвоєнню молодшим школярем смислових прийомів запам'ятовування: порівняння нового з відомим, різних частин матеріалу між собою; групування, класифікація.

Особливості розвитку пам'яті в підлітків: 1) з’являються більші вимоги до пам’яті, особливо словесно-логічної та її швидке формування; 2) зростає залежність пам’яті від процесу навчання і тенденції ускладнення навчальних програм у міру дорослішання дитини; 3) відбувається розвиток мимовільної і довільної пам'яті під впливом більш складної системи знань; 4) спостерігається перебудова в організації мнемічних процесів, здатність керувати довільним запам'ятовуванням, відмова від дослівного заучування за допомогою повторень, заміна дослівного відтворення вільним з елементами інтерпретації; 5) освоєння різноманітних мнемічних прийомів (складання плану, поділ навчального матеріалу на частини тощо).

Особливості розвитку пам'яті у старшокласників: 1) домінування словесно-логічної, довготривалої пам'яті; 2) зростання довільності та вибірковість пам'яті; 3) оперування найбільш прийнятними для себе способами та мнемотехнічними прийомами логічного запам'ятовування складного абстрактного матеріалу; 4) спеціалізація пам’яті.

Тема: мислення

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 668; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!