Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
При написанні курсової роботи студент повинен посилатись на літературні та інші джерела, з яких запозичені певні матеріали, результати, ідеї, висновки, а також на додатки, ілюстрації, таблиці, формули, що є у самій курсовій роботі.
Якщо якесь джерело перевидавалось декілька разів, і у всіх випадках містить потрібну інформацію, то посилатись необхідно на останні публікації.
При посиланні на використані джерела зазначається порядковий номер за списком використаних джерел, виділений двома квадратними дужками, наприклад: [4].
Коли використовують конкретні відомості, з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, де міститься відповідна інформація, наприклад: [3, с.12], або [3, с.12-13].
При посиланні на цитати необхідно дотримуватись наступних вимог:
- текст цитати починається і закінчується лапками, та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;
- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
|
|
- якщо студент хоче звернути увагу на окремі слова з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставиться знак оклику чи знак питання;
- в кінці цитати, що закінчуються лапками, ставиться порядковий номер використаного джерела та номер сторінки, на якій розміщена цитата (наприклад: [3, с.12] або [3, с.12-13].
Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: “рис. 1.2”.
Посилання на таблиці вказують порядковим номером таблиці. При цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “... у табл. 1.2”. Якщо табличні дані запозичені з літературного джерела, то на нього треба посилатися у тексті, взявши номер джерела у квадратні дужки, а номер таблиці – у круглі, наприклад: “... за даними [1] економія матеріальних ресурсів (табл. 6)...”
Посилання на формули вказують порядковим номером формули у круглих дужках, наприклад: “... у формулі (3.2)”.
Посилання на раніше згадані ілюстрації, таблиці тощо проводяться скороченим словом “дивись”, наприклад: “див. рис. 1.2”.
Існують різні способи посилань, наприклад:
|
|
- “дані табл. 2 показують, що...”;
- “про питому вагу... можна отримати уявлення за даними табл. 2”;
- “план вводу основних фондів за 2005 рік виконано у повному об’ємі (табл. 3)”.
Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел є необхідним елементом курсової роботи і відображає ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з теми курсової роботи.
До списку включаються лише ті джерела, які дійсно використовувалися студентом при написанні курсової роботи.
Використані джерела вказуються у списку в такому порядку. Спочатку перераховуються правові акти за їх юридичною силою (наприклад: починаючи з Конституції України та закінчуючи локальними правовими актами), потім зазначаються інші джерела (підручники, монографії, наукові статті тощо) в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів або заголовків джерел (від А до Я). Джерела нумерують в порядку зростання єдиним списком. Назви джерел подається на мові оригіналу.
Список використаних джерел обов’язково повинен містити прізвище та ініціали автора, повну назва джерела (при необхідності – номер тому та номер зібрання творів), місто видавництва, видавництво та рік видання, кількість сторінок чи посилання на сторінки.
|
|
Список використаних джерел повинен містити не менше 10 джерел.
Зразок оформлення списку використаних джерел зображено у додатку Ж.
Оформлення додатків
Додатки оформляються після списку використаних джерел як продовження курсової роботи на наступних її сторінках у порядку появи у роботі посилань на них.
Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок надрукований малими літерами з першої великої угорі сторінки симетрично відносно тексту.
По середині рядка малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і ставиться велика літера, що позначає додаток.
Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б і т.д. Якщо в курсовій роботі один додаток, він позначається, як додаток А.
Текст кожного додатка може бути поділений на розділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А, В.3.1. – підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д.; формула (А.1) – перша формула додатка А.
У разі посилання у тексті на додатки, вказується їх номер, наприклад: (Дод. А). Приклади оформлення додатків зображено у дод. А-З.
Якщо у якості додатків використовуються юридичні документи (рішення суду, протокол тощо) замість підпису вказуються прізвище посадової особи. Додатки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і згортають за форматом аркушів курсової роботи.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 188; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!