Обладнання для випробування РЕА на дію хімічних чинників
Для здійснення лабораторних випробувань на дії атмосфери з агресивно-активними агентами знаходять застосування спеціальні установки, які залежно від цілей випробувань можуть бути призначені для відтворення газоподібної атмосфери і середовища, що містить соляний (морський) туман[1].
5.7 Випробування на дію атмосферного, статичного гідравлічного тиску і водонепроникність.
Випробування на дію зниженого атмосферного тиску проводять з метою перевірки здатності виробів виконувати свої функції в умовах погіршення тепловіддачі і можливості перегріву.
Випробування на дію підвищеного тиску повітря або іншого газу проводять в барокамерах з метою перевірки стійкості параметрів і збереження зовнішнього вигляду виробів в умовах підвищеного атмосферного тиску.
Метою випробувань на дію статичного гідравлічного тиску є визначення працездатності апаратури в умовах перебування під водою. Випробування на водонепроникність проводять з метою перевірки збереження параметрів апаратури після перебування її у воді.
Випробування апаратури на дію статичного гідравлічного тиску проводять, поміщаючи апаратуру в бак з водою, де створюється тиск, відповідний граничній глибині занурення, встановленій в стандартах і ТУ.
Випробування на водонепроникність проводять, занурюючи апаратуру в неробочому перебуванні на 1году ванну з водою. Глибина занурення від поверхні води до верхньої точки конструкції апаратури повинна бути 50 см, температура води 20±10°С. Зовнішній огляд і вимірювання параметрів апаратури проводять після витягання її з ванни і видалення води з поверхні.
|
|
|
Лекція 6.
Біологічні випробування та іспитове встаткування.
6.1 Випробування на біостійкість
Випробування на біостійкість проводять з метою визначення здатності ЕА, зберігати в умовах дії на неї біологічних чинників, значення показників в межах, встановлених НТД. В даний час регламентується облік наступних біочинників: цвілевих грибів, комах, гризунів і грунтових мікроорганізмів. Найбільші руйнування ЕА виникають під дією грибкової цвілі.
Стійкістю до грибківназивають здатність ЕА протистояти розвитку і руйнуючій дії грибкової цвілі в середовищі, зараженому цвілевими грибками. Випробування ЕА на грибкостійкість проводиться на зразках, які не піддавалися кліматичним і механічним випробуванням. Допускається в якості образців використовувати вироби, забраковані по електричних параметрах. Число зразків встановлюється відповідно до НТД або програми випробування. Для випробувань на стійкість до грибків вибрані такі види цвілевих грибів, які широкорозповсюдженні, мають швидке зростання і високу стійкість до фунгіцидів (протигрибкових препаратів) і здатні завдавати найбільшої шкоди ЕА.
|
|
|
Підготовка до випробувань полягає в стерилізації посуди, вживаною при випробуваннях, виготовленні живильної середовища для вирощування і зберігання культур грибків. Заздалегідь виконують пересівання і вирощують культури грибків. Зразки перевіряють і очищають від зовнішніх забруднень. За 2 год. до початку випробувань контролюють життєздатність спор грибків.
Існує два методивипробувань. По першому методу зразки ЕА, відібрані для випробувань, ретельно очищають від забруднень етиловим спиртом. По другому методу вибірку виробів ділять на дві рівні частини (число виробів у вибірці повинне бути парним). Для виявлення причин пораження виробів грибками, піддають очищенню від забруднень етиловим спиртом, тільки першу групу зразків. Таким чином, перший метод встановлює, чи містять виріб і матеріали джерела живлення для розвитку і зростання грибів, а другий метод встановлює наявність фунгіцидних властивостей і вплив зовнішніх забруднень на грибкостійкість ЕА.
Після закінчення випробувань зразки витягують з камери і відразу оглядають, спочатку неозброєним оком в розсіяному світлі при освітленості від 2000 до 3000 лк, а потім при збільшенні в 56-60 разів. Оцінку грибкостійкості виробів проводять по зростанню грибків на зразках по шестибальній системі.
|
|
|
Обладнання для випробування РЕА на біостійкість. Для випробувань на стійкість до грибків використовують наступне устаткування: камери грибкоутворення або термостати, що забезпечують температуру нагріву 29±2°С і відносну вологість в робочому об'ємі більше 90%; ексикатори, сушильні шафи, автоклави, біологічні мікроскопи, пульверизатори, чашки Петрі, пробірки і так далі.
При проведенні випробувань потрібно дотримуватися заходів безпеки. Випробування на грибостійкість дозволяється проводити особам, що пройшли попередній медичний огляд, навчання і інструктаж по техніці безпеки, оскільки при випробуваннях використовуються умовно-патогенні гриби. Спецодяг, приміщення, всі прилади, пристосування і инструменти систематично дезинфікують.
6.2 Випробування РЕА на стійкість до ультранизьких тисків
Випробування на стійкість до дії ультранизьких тисківпроводять для визначення здатності ЕА зберігати при ультранизькому тиску свої параметри в межах, вказаних в НТД, для вивчення і оцінки дії глибокого вакууму на матеріали і елементи ЕА, а також для перевірки прийнятих схемних і конструктивно-технологічних рішень.
|
|
|
Використання виробів на різних висотах приводить до необхідності проведення випробувань в умовах зниженого атмосферного тиску і різних температур.
Матеріали, вузли, елементи, а також ЕА піддаються випробуванням у вакуумних установках. Для випробувань на дію зниженого атмосферного тиску і температури використовують термобарокамеры,відтворюючі знижений атмосферний тиск при нормальній, підвищеній або зниженій температурах.
6.3 Випробування на дію кріогенних температур
Пониження температури виробів в основному відбувається під впливом зовнішніх чинників, яким вироби можуть піддаватися в процесах експлуатації, зберігання і транспортування.
Випробування ЕА, на дію кріогенних температур,проводять з метою оцінки стійкості її параметрів при кріогенних температурах.
Випробуванням кріогенної температурипіддаються як тепловиділяючі, так і нетепловиділяючі вироби. Метою випробувань є визначення придатності виробів до експлуатації, транспортування, або зберігання при дії зниженої температури. В умовах дії зниженої температури, а також після перебування у вказаних умовах проводять перевірку значень параметрів і (або) зовнішнього вигляду виробів для встановлення їх відповідності вимогам.
Для проведення випробувань на дію зниженої температури застосовують випробувальні камери холоду (КХ), або комбіновані камери: тепла і холоду (КТХ); тепла, холоду і зниженого атмосферного тиску (КТХБ); тепла, холоду і вологи (КТХВ) і так далі.
6.4 Випробування РЕА на дію іонізуючих випромінювань
Випробування матеріалів радіоелектронних виробів і складових ЕА компонентів на дію іонізуючих випромінювань проводять з метою перевірки працездатності і збереження зовнішнього вигляду виробів в межах, встановлених в НТД.
Компоненти ЕА, яку піддано дії радіоактивних випромінювань, характерних для експлуатаційних умов, можуть змінювати свої параметри. Оскільки радіоактивні випромінювання, проникаючи в товщу матеріалу, викликають в ньому іонізацію, то часто вони називаються іонізуючими[2].
Радіоактивні випромінювання розділяються на корпускулярні і квантові. Перші є потоками швидких елементарних частинок (нейтронів, протонів, ядер атомів хімічних елементів, бета-, альфа- і інших частинок), другими — електромагнітними іонізуючими випромінюваннями (гамма і рентгенівське).
Для вимірювання поглиненої дози радіоактивного випромінювання застосовується спеціальна одиниця — грей. Один грей (1 Гр) рівний дозі випромінювання, при якій опроміненій речовині масою 1 кг передається енергія будь-якого іонізуючого випромінювання 1 Дж.
При роботах з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань важливе значення має правильна організація праці, що забезпечує безпеку обслуговуючого персоналу.
Допустимі рівні опромінювання регламентуються стандартом «Норми радіаційної безпеки НРБ-69».
У основних санітарних правилах роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами іонізуючих випромінювань (ВІСПИ-72 № 950—72) викладені найбільш загальні вимоги по забезпеченню безпеки, обов'язкові для всіх підприємств і установ, на яких ведуться роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань.
Вироби, що піддалися опромінюванню, залежно від ступеня його активності і необхідності подальшого аналізу повинні, або перевантажуватися в місця, передбачені для витримки зразків після опромінювання, або піддаватися руйнуванню в установленому порядку.
АВТОМАТИЗАція ВИПРОБУВАНь
6.5. АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ВИПРОБУВАНь. Вимоги до забезпечення автоматизованих систем випробувань (технічне, математичне, програмне забезпечення)
Постійне збільшення функціональної складності й інтеграції, підвищення надійності елементної бази, широке впровадження цифрових методів обробки й передачі інформації й мікропроцесорних пристроїв привели до того, що змінилися як об'єкт випробувань (ЕА), так і контрольно-іспитова апаратура.
Одночасно підвищилися вимоги до ЕА по стійкості до впливів зовнішніх факторів, надійності, довговічності й іншим параметрам якості, що викликало значне збільшення обсягу випробувань, привело до збільшення трудомісткості випробувань і парку іспитової техніки.
Крім того, змінилося співвідношення між тривалістю контрольно-вимірювальних і іспитових операцій. Якщо раніше вони співвідносилися як 1:5, то тепер час вимірювань у кілька разів перевершує час випробувань, особливо для пристроїв ЕА з елементами підвищеного ступеня інтеграції (БІС, НБІС) [32].
За деяким даними, трудомісткість контрольно-іспитових операцій становить 40-50% загальної трудомісткості виготовлення ЕА. Тільки на частку прийомоздаточних, періодичних випробувань і випробувань на довговічність припадає близько 10% трудомісткості виготовлення виробу. Досвід показує, що об’єм випробувань за 5 років зростає в середньому в 2-2,5 рази.
Тому автоматизація іспитових і контрольно-вимірювальних операцій є одним із провідних напрямків у підвищенні ефективності виробництва.
Створення АСВ дозволяє не тільки скоротити трудомісткість випробувань ЕА, але й підвищити точність і вірогідність одержуваних результатів.
Автоматизація випробувань дає можливість: підвищити ефективність розробок об'єктів випробувань і зменшити витрати на їхню розробку;
одержати якісно нові результати, досягнення яких принципово неможливо без використання АСВ; скоротити строки випробувань зразків нової техніки; підвищити оперативність в одержанні, обробці й використанні інформації про якість і надійність ЕА.
Керуюча, інформаційна й допоміжна функції АСВ забезпечують виконання комплексу завдань, окремих завдань, операцій і дій і спрямовані на досягнення певних цілей. Ступінь автоматизації функцій при створенні АСВ визначається можливістю формалізації процесу керування випробуваннями, виробничою необхідністю й повинна бути економічно обґрунтована.
Керуюча функція АСВ складається в сукупності дій, що включають одержання інформації про стан випробовуваного об'єкта й системи, оцінку інформації, вибір керуючих впливів і їхню реалізацію.
Інформаційна функція полягає в одержанні (вимірюванні й перетворенні), обробці й передачі інформації про стан об'єкта, устаткування, зовнішнього й внутрішнього середовища іспитової камери.
Допоміжна функція включає збір і обробку даних про стан технічного або програмного забезпечення й або подання цієї інформації персоналу, або здійснення керуючих впливів на відповідні компоненти забезпечення АСВ.
Автоматизована система випробувань складається з ланок, об'єднаних загальною цільовою функцією й забезпечуючих її функціонування. Кожна ланка АСВ, що виконує в системі певну функцію, являє собою елемент забезпечення.
Будь-який ієрархічний рівень АСВ має структуру забезпечення, що складає з наступних видів: технічного, математичного, програмного, інформаційного, лінгвістичного, організаційного, методичного й метрологічного.
Варто чітко представляти, що для ефективного функціонування АСВ необхідні сукупність перерахованих елементів системи (а не тільки встаткування для контролю й випробувань) і спільні зусилля розроблювачів системи й ЕА. Відзначимо, що вартість устаткування контролю й випробувань становить порівняно невелику й разову (по витратах) частина вартості всієї системи. Все більші витрати (грошов і тимчасові) ідуть на засоби програмно-математичного забезпечення (до 80-90% загальної вартості системи).
Технічне забезпечення — сукупність взаємодіючих і об'єднаних у єдине ціле пристроїв: одержання, введення, підготовки, обробки, зберігання (нагромадження), реєстрації, виводу, відображення використання, передачі інформації й засобів реалізації керуючих впливів АСВ.
Математичне забезпечення — методи, математичні моделі системи й випробовуваних виробів, алгоритми функціонування АСВ й рішення окремих завдань випробувань.
Програмне забезпечення — програми, необхідні для реалізації всіх функцій АСВ. Програми записуються на носіях: перфострічках, перфокартах, магнітних стрічках і дисках.
Інформаційне забезпечення — нормативно-довідкова документація, що наприклад містить опис стандартних іспитових процедур, типових керуючих рішень; форма подання й організації даних в АСВ, у тому числі форма документів, відеограм, масивів і протоколів обміну даними.
До складу лінгвістичного забезпечення АСВ входять тезауруси, мови опису й маніпулювання даними, керування процесами випробувань і програмування.
Організаційне забезпечення — сукупність правил і приписань, що встановлюють структуру організації і її підрозділів, їхні функції й необхідна взаємодія персоналу АСВ з комплексом технічних засобів і між собою.
Методичне забезпечення — документи, у яких утримуються состав, правила відбору й експлуатації компонентів АСВ; послідовності операцій, що реалізують типові процедури контролю й випробувань, інструкції з роботи з устаткуванням.
Метрологічне забезпечення АСВ складається з метрологічних засобів і інструкцій з їхнього застосування.
Дії АСУК по забезпеченню основних проектних, технологічних і адміністративно-технічних служб науково-виробничого об'єднання оперативною й достовірною інформацією про якість документації, процесу виробництва й готової продукції, а також про виробіток раціональних керуючих впливів перебувають у прямої залежності від інформації, видаваної АСІ. Оскільки існують певні труднощі з одержанням оперативної інформації про якість ЕА зі сфери експлуатації, те АСВ є єдиною ланкою, що атестує якість ЕА й формує відповідну інформацію для АСУК.
Найбільш важливим параметром, що характеризує ефективність АСВ, є вірогідність — кількісна оцінка об'єктивної властивості АСВ розпізнавати вид технічного стану випробовуваного об'єкта. Оцінку вірогідності АСВ розрахунковим шляхом провести важко, можна одержати лише наближену оцінку. Тому обов'язково проводиться експериментальна оцінка вірогідності АСВ.
Видача інформації певного виду контрольно-вимірювальною підсистемою АСВ залежить від перешкод і збоїв у її ланках, їхніх станів і сигналів, повноти охвату контролем випробовуваного виробу, погрішностей вимірів і т.д. (мал. 10.2).
Вплив регулятора режимів іспитового встаткування на вірогідність АСВ зводиться в основному до специфіки виявлення відмов, чутливих до певних зовнішніх факторів, що впливають, одиничного випробування, проведеного по єдиній програмі з незмінними умовами, що відрізняються від реальних умов експлуатації.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 173; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!