КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНОГО УРОКУ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
А по-друге, за обов’язковою умовою, що учитель принципово відмовляється від будь-яких сталих, традиційних форм, „від... тиражування, – як пише О. М. Куцевол, – однакових, „стандартних” уроків, під час яких нівелюються індивідуально-творчі здібності словесника та його вихованців”.
Ця ж авторка формулює і цілком прийнятні, на мій погляд, риси, які повинні характеризувати такий урок:
– дух творчих пошуків;
– науковість;
– емоційність;
– раціональне використання різноманітних методів та прийомів;
– застосування інноваційних технологій;
– урахування специфіки інонаціонального та іномовного твору, який подається у перекладі;
– особистісно зорієнтований характер навчання учнів.
Цікаві та, як мені здається, слушні думки вже з приводу структури уроку зарубіжної літератури висловила Л. Ф. Мірошниченко. Вона вважає його першоелементом не етап, а навчальну ситуацію як певний крок на шляху до реалізації мети уроку. Цієї ж позиції дотримується й інший вчений-методист Є. А. Пасічник, який пише про те, що „як вистава складається з окремих яв, від взаємозв’язку і взаємозалежності яких залежить її загальний малюнок, так і урок літератури є взаємозв’язаним ланцюгом навчальних ситуацій, і чим тісніший, логічно виправданіший цей зв’язок, тим вдалішою буде його структура”.
Не можна відмовити в рації і О. М. Куцевол, яка є переконаною у тому, що взагалі структура уроку зарубіжної літератури визначається багатьма чинниками. Зокрема, такими:
|
|
|
– змістом навчального матеріалу;
– специфікою предмету;
– віковими особливостями учнів певного класу;
– типом уроку;
– характером дидактичних, розвивальних та виховних завдань;
– рівнем підготовленості класу;
– особистими здібностями та схильностями вчителя;
– психологічними особливостями класного колективу;
– дидактичною метою тощо.
Отже, враховуючи вищесказане, я схильний виокремлювати за типологічними ознаками такі типи уроків зарубіжної літератури:
– урок творчого читання;
– урок текстуального аналізу твору;
– урок компаративного аналізу твору;
– урок культурологічного аналізу твору;
– комбінований тип уроку, який складається з елементів попередніх чотирьох типів.
Спробуємо охарактеризувати уроки зарубіжної літератури у типологічному аспекті, а також ті форми організації навчальної діяльності, які можуть бути використані під час проведення даних типів уроків.
Урок творчого читання
Урок творчого читання є уроком, який чи не найбільш відповідає специфіці уроку літератури. М. І. Кудряшов зазначав у цьому зв’язку, що творче читання полягає в „активізації художнього сприймання, художніх переживань, у формуванні засобами мистецтва художніх нахилів та здібностей школярів”. А отже, завдання учителя, на думку М. А. Рибнікової, полягає у необхідності навчити школярів „читати книгу, цінувати літературу як мистецтво, підготувати читача, що яскраво відчуватиме та критично мислитиме”. При цьому треба мати на увазі психологічні особливості цього надзвичайно складного процесу.
|
|
|
Так, на думку психологів, процес читання можна розподілити на кілька рівнів:
І рівень передбачає увагу до тексту, коли читач намагається зрозуміти текст, з яким він знайомиться шляхом читання, та осмислити сюжетний, словесний та інтонаційний (у ліриці) ряд, стосунки між героями, їхню поведінку у тих чи тих ситуаціях, внаслідок чого у читача з’являється відчуття симпатії або антипатії до них;
ІІ рівень – це рівень співучасті, коли читач осмислює авторську позицію, висловлену у прямих судженнях письменника, оцінках, натяках, у підтексті, за допомогою езопової мови та ліричних відступів. На цьому рівні учні виявляють інтерес не тільки до гострих фабульних ситуацій, а й переймаються долями героїв, їхніми переживаннями; на цьому рівні також формується активне ставлення до прочитаного, виникає бажання співставляти поведінку героїв з власними вчинками та почуттями;
|
|
|
наІІІ рівні йдеться вже про так зване відкриття нового, яке стимулює вихід читача зі стану спокою, будить його почуття та волю. Учень-читач повно й адекватно осягає сутність авторської позиції, розуміє глибинний ідейний зміст твору, а також пов’язує ідейно-художній світ письменника зі своєю особистістю, що, своєю чергою, стимулює аналітико-критичний підхід до твору і до самого себе. Інакше кажучи, уміти читати, на думку вченого-бібліографа В. В. Прозорова, означає „не лише перейматися описаним, думати й відчувати разом з героями, це ще й співпереживати й виховувати власні почуття, волю, характер”, – а я б ще додав, – й естетичний смак.
Отже, урок творчого читання – це урок, організація якого має спрямовуватися на осмислене та особистісне прочитання художнього тексту, аби останній перестав бути набором чужих і непотрібних літер та слів, а перетворився на осягнутий раціонально та почуттєво зміст, що змушує думати, сміятися або плакати, а найголовніше – обов’язково насолоджуватися „невимовною легкістю буття” у начебто штучному та вигаданому, але ж якому дивовижному світі літератури.
|
|
|
Організовуючи проведення уроків творчого читання, слід враховувати також вікові особливості учнів, тому що, наприклад, у 5–6-х класах учнів передусім, за О. М. Куцевол, треба навчити правильно, вдумливо й виразно читати та розуміти прочитане; у 7–8-х класах необхідно вдосконалювати набуті учнями читацькі уміння та навички за допомогою введення до організації уроків таких нових прийомів роботи з текстом, як читання під музику, читання в особах, самостійна словникова робота з тлумачними та орфоепічними словниками тощо; відбувається вдосконалення умінь та навичок кваліфікованого читача й у 9–11-х класах. Проте подане розмежування не можна сприймати як догму, і у конкретній ситуації треба виходити з реального стану речей, здібностей учнів та власного методичного хисту.
Найбільш виразно, як на мій погляд, типологічні особливості уроку взагалі і уроку творчого читання зокрема виявляються через форми організації навчальної діяльності на уроці. Наприклад, урок у формі диспуту аж ніяк не може бути адекватним меті і суті уроку творчого читання тому, що диспут передбачає вільне оперування вже набутими знаннями щодо змісту художнього твору, у тому числі й у процесі творчого читання.
Те ж саме стосується і такої форми уроку, як семінар, де, звичайно, можна використати метод творчого читання, але тільки як елемент, що мав би ілюструвати чи підкріплювати певні самостійно здобуті учнями знання. Подібною є ситуація й на уроках-дослідженнях, інтегрованих уроках, комбінованих уроках тощо.
Натомість, з іншого боку, так само – як елемент – метод творчого читання може бути використаний в організації певних форм уроку, характерних для інших типів уроку, таких, наприклад, як урок компаративного аналізу чи урок текстуального вивчення літературного твору.
А отже, адекватними для уроку творчого читання є такі організаційні форми, як урок коментованого читання, урок читання та художнього переказування тексту, урок-інсценізація (чи урок з елементами інсценізації), урок-конкурс на кращого читця, урок позакласного читання, урок додаткового читання, урок-діалог, урок-знайомство, урок-усний журнал, урок-літературно-музичний (як варіант – мистецький) салон, урок-портрет (поета чи письменника) і навіть урок-роздум тощо. І саме у цих формах урок творчого читання набуває своєї повноти, різнобарв’я, тобто усього того, що й дозволяє вирізняти певний тип уроку, а не форми його організації, оскільки форми – це палітра, з елементів якої і складається завершений тип. Хоча, з іншого боку, цей тип уроку і може дорівнювати формі, у якій він реалізується. І аби переконатися у цьому, зверніться до конспекту уроку „Фінали без кінця!..” – у даному випадку тип уроку (урок творчого читання) реалізується у формі уроку творчого читання, ще й у такий спосіб доводячи свою ефективність.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 550; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!