Взаємодія карбапенемів з іншими лікарськими засобами
| Препарат | Несумісні комбінації |
| Іміпенем/циластатин | При одночасному застосуванні з ганцикловиром можливі генералізовані судоми. Несумісний з лактатами (солями молочної кислоти). |
| Меропенем | Пробепецид підвищує концентрацію меропенема у крові; одночасне їх застосування не рекомендоване. |
Глікопептиди
Механізм дії глікопептидних антибіотиків полягає в інгибуванні біосинтезу клітинних мембран мікроорганізмів, зміни їх проникності та порушення синтезу РНК. Препарати завжди справляють бактерицидний ефект. До дії глікопептидів чутливі: S. aureus (вкл. MRSA), S. epidermidis, Streptococeus spp., Enterococeus spp., Corynebacterium jeikeium та інші дифтероїди, Listeria monocytogenes, Actinomyces spp., Clostridium perfringes та Clostridium difficile, Peptostreptococсus spp., Propionibacterium spp., Neisseria gonorrhoea, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі до глікопептидних антибіотиків: грамнегативні палички (крім гонококів), мікобактерії, атипові бактерії, Pediococcus spp., Leuconostoc spp., Lactobacillus spp., Erysipelotrix spp., Nocardia spp. При порівнянні сили антибактеріальної дії слід врахувати, що тейкопланін сильніший за ванкоміцин стосовно S. аureus у 2-4 рази, Stereptoccus spp. та Enterococсus spp. у 4-8 разів, Peptosoreptococcus spp., Clostridium, Propionibacterium spp. у 2-8 разів.
Фармакокінетика (таблиця 30) обох препаратів суттєво відрізняється, але жоден з них не всмоктується при застосуванні через рота.
Таблиця 30
Фармакокінетичні параметри глікопептидних антибіотиків
| Препарат | Зв’язок з білком (%) | Т ½ (год.) | Нирковий кліренс | Виведення з сечею |
| Ванкоміцин | 55 | 4-6 | 0,048 л/кг/год | 75% за 24 год. |
| Тейкопланін | 90-95 | 70-100 | 80% за 16 діб |
|
|
|
Глікопептидні антибіотики можуть бути застосовані перорально (ванкоміцин) для лікування хворих з псевдомембранозним колітом, який викликаний C. difficile або стафілококовим ентероколітом. Тейкопланін може бути введений інтраперитонеально у пацієнтів з хронічним діалізом. Глікопептидні антибіотики застосовують для лікування інфекцій тяжкого перебігу спричинених чутливими до них грампозитивними бактеріями, включаючи також штами резистентні до метициліну та цефалоспоринів. Як правило це інфекції дихальних шляхів, сечових шляхів, шкіри та м’яких тканин, кісток та суглобів, сепсис / септицемія, ендокардит, перитоніт.
Фізико-хімічні та фармакокінетичні особливості обумовлюють дозовий режим препаратів (таблиця 31).
Таблиця 31
Дозовий режим для дорослих
При застосуванні глікопептидних антибіотиків
| Препарат | Спосіб введення | Тривалість інфузії | Разова доза | Кількість введень на добу | Особливості застосування | ||
| Ванкоміцин | в/в | 60 хв. | 0,5 г | 4 | Корекція дози при порушенні функції нирок
| ||
| per os | 0.1-0.5 г | 3-4 | |||||
| Тейкопланін | в/м, в/в | в/в – 3-5 або 30 хв. | 6 мг/кг ≈ 400 мг | 1-2 | Корекція дози при порушенні функції нирок | ||
| Інтраперито-неально | 20 мг/л діалізної рідини |
При застосуванні глікопептидних антибіотиків необхідно враховувати можливість появи алергічних реакцій, особливо при застосуванні ванкоміцина (синдром “червоної людини”, який пов’язаний з вивільненням гістаміну та супроводжується почервонінням та свербежем в ділянці шиї та верхній частині грудної клітки, болем в грудній клітці, гіпотензією, ангіоневротичним набряком). Можливий також розвиток гематотоксичних реакцій (еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія). З боку шлунково-кишкового тракту можливі нудота, блювання, діарея, підвищення активності ферментів (трансамінази та/або лужної фосфатази), транзиторне підвищення сироваткового креатиніну. У деяких випадках виникають запаморочення, головний біль, астенія, набряки, підвищення вмісту сечової кислоти у сироватці крові, васкуліт. У місці введення препаратів спостерігались біль, флебіти.
Препарати мають ото- на нефротоксичність, які підсилюються при застосуванні їх з нейро- та/або нефротоксичними препаратами (фуросемід, амфотерицин В, аміноглікозиди, бацитрацин, поліміксин В, колістин, цисплатин). Одночасне застосування ванкоміцину та анестезуючих засобів може супроводжуватись гіперемією шкіри, розвитком гістаміноподібної та анафілактоїдних реакцій.
|
|
|
Тетрацикліни
Тетрацикліни належать до препаратів широкого спектра дії, на мікроорганізми вони справляють бактеріостатичний ефект. Механізм дії цієї групи препаратів пов’язаний зі зв’язуванням з 70S та меншою мірою з 30S субодиницями рибосом бактерій, специфічно пригнічують ферменти, які беруть участь в процесі зв’язування амінацил-т-РНК з акцепторами рибосом.
Препарати добре всмоктуються при застосуванні їх через рота (таблиця 32). Високий відсоток зв’язування тетрациклінів з білками плазми крові робить застосування гемодіалізу неефективним з метою видалення препаратів з організму. Виводяться тетрацикліни переважно з сечею, меншою мірою, з жовчу.
Таблиця 32
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 198; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!