Галогеновуглеводні (хладони).

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВАХ–3, ВВБ–3А, ВХ–7) призначені для гасіння пожеж в електроустановках під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердих та рідких речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, а також речовин, здатних горіти без доступу повітря. Як вогнегасна речовина у хладонових вогнегасниках використовуються галогеновуглеводні (бромистий етил, хладон 114В2, тетрафтордиброметан тощо), які при виході з вогнегасника створюють струмінь із мілкодисперсних краплин. Тому, на відміну від вуглекислого газу, галогеновуглеводнями можна гасити тліючі матеріали (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали). Крім того, вони не замерзають при виході із запірно–пускового пристрою і вимагають створення значно меншого (0,9 МПа) тиску в балоні, що дозволяє використовувати тонкостінні балони, вага яких є невеликою.

Хладонові вогнегасники являють собою циліндричні сталеві тонкостінні балони, в горловинах яких встановлені запірно – пускові пристрої. Для створення надлишкового тиску, завдяки якому вогнегасна речовина виходить із розпилювальної насадки, в балон закачують стиснуте повітря.

Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться на підставі рекомендацій ОНТП 24-86 в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі у приміщенні чи об'єкта, що потребує захисту

Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути: 20 м - для громадських будівель та споруд, ЗО м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В і Г; 70 м -для приміщень категорії Д.

Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматичного пожежогасіння, комплектуються вогнегасниками на 50% їх розрахункової кількості

Спринклерні та дренчерні установки

Спринклерні – автоматичні, дренчерні - напівавтоматичні установки гасіння пожеж.

Спринклерні установки - можуть бути водяні, повітряні і змішані. Це - система труб, прокладена по стелі і забезпечена спринклерними головками. Вода поступає із водогінної мережі.

Спринклерні головки закриті легкоплавкими замками, розрахованими на спрацювання за температури 72, 93, 141, 182 ⁰С. Площа змочування одним спринклером - 9-12 м², при інтенсивності подачі води 0,1 л/с м².

Важлива частина установки - контрольний сигнальний клапан, котрий пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал контролює тиск води до і після клапана. Водяні спринклерні установки використовуються в опалювальних приміщеннях.

Повітряна система застосовується в неопалювальних приміщеннях. Трубопровід заповнюють стиснутим повітрям (при зриві головки виходить повітря, а потім поступає вода). Змішані системи влітку заповнюють водою, а взимку повітрям.

Дренчерні установки обладнують розбризкуючими дренчерними головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацьовуванні пожежних давачів, котрі відкривають клапани групової дії (давачі – теплові, світлові, димові). Дренчерні установки використовують в опалювальних і неопалювальних приміщеннях (складах). Сигнал поступає до диспетчера і він відкриває засувки.

Протипожежне водопостачання

Промислові приміщення мають внутрішнє і зовнішнє протипожежне водопостачання за проектом, згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2. 04. 01 – 85.

Внутрішнє водопостачання здійснюється через пожежні крани (ПК), розміщені на висоті 1,35 м і розраховані на витрату води від 2,5 до 3 л/с залежно від кількості поверхів будівлі, кількості людей, які одночасно знаходяться у приміщенні і від категорії будівель і споруд.

Внутрішнє водопостачання передбачене у житлових будинках з дванадцяти поверхів і більше; у будівлях гуртожитків, готелів, шкіл при кількості поверхів більше п’яти; у навчальних закладах більше шести поверхів; у санаторіях, будинках відпочинку, у дитячих садках, яслах, на вокзалах, у магазинах, кінотеатрах (більше 200 місць). ПК комплектується прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава 10 або 20 м.

Зовнішнє протипожежне водопостачання здійснюється через гідранти, які (розміщені) розташовані на території підприємства на відстані 100-200 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін. Витрати води беруть залежно від ступеня вогнестійкості будівель, їх об’єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с, у жилих будівлях не менше 5 л/с.

Зовнішнє протипожежне водопостачання буває і безпровідним при наявності водоймища, ємності, резервуару, басейна. При необхідності встановлюють стаціонарні пожежні насоси, які подають струмінь води на висоту не менше 10 м, або рухомими автонасосами та мотопомпами. Під’їзні дороги повинні бути завширшки 3,5-4 м. Вода в ємностях і резервуарах не повинна понижуватися за добу більше ніж на 3-5 см.

Види пожежної охорони

Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної охорони є:

- здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

- запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

- гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Державна пожежна охорона формується на базі існуючої воєнізованої та професійної пожежної охорони, які входять до системи Міністерства надзвичайних ситуацій, і здійснює державний пожежний нагляд. Державна пожежна охорона складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Державна пожежна охорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.

Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється державною пожежною охороною.

У місцевих населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються місцеві пожежні команди.

На промислових підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини (команди) з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян.

На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії.

З метою об'єднання зусиль трудових колективів, вчених, фахівців пожежної охорони та окремих громадян у галузі забезпечення пожежної безпеки можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об'єднання громадян, які здійснюють свою діяльність згідно з чинним законодавством України.

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 246; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!