Розділ 3. Інтеграція як основа логіко-математичної освіти дошкільників

§1. Історія розвитку інтеграції

Сучасна дошкільна освіта характеризується реалізацією інтеграції як необхідної умови створення в дітей цілісної кар­тини світу. Це обумовлено тим, що в більшості випадків прове­дення односпрямованих навчальних занять за окремими дис­циплінами формує в дітей фрагментарні знання й уявлення щодо багатьох предметів та явищ. На позиції реалізації інтег­рації побудовано Базовий компонент дошкільної освіти Украї­ни, програму „Я у світі".

Так у Базовому компоненті дошкільної освіти аспект логіко-математичного розвитку не виділено окремо, а подано у складі різних сфер життєдіяльності: Світ, Культура, Люди, Я Сам. Наприклад, у сфері „Світ", у змістовій лінії „Світ планети Земля" розкривається обсяг знань дітей про пори року та їх характеристики. Оскільки поняття рік, місяць, тиж­день, доба розглядаються як на заняттях з формування матема­тичних уявлень, так і в процесі ознайомлення з навколишнім світом, це вказує на зв'язок природничих знань з логіко-математичною сферою. Первинні знання людини спиралися на емпіричний досвід, який збагачувався внаслідок спостереження за явищами при­роди й життям суспільства. Накопичені відомості системати­зувалися та узагальнювалися філософією. Об'єднавщи різні аспекти явищ, давні філософи не мали чітких наукових правил і конкретної системи.

Отримана інформація поступово перестала вміщатися в ме­жах науки, унаслідок цього із філософії почали виокремлюва­тися самостійні галузі знань. У процесі роздрібнення, як свідчить історія педагогіки, між навчальними дисциплінами порушився природний зв'язок, який існує між предметами та явищами реального світу.

В епоху Відродження прогресивні педагоги виявили цей недолік і зробили спробу виправити його, установивши взає­мозв'язок між предметами в процесі навчання. Так, у праці „Велика дидактика" Я.Коменський наголошував на тому, що все, що перебуває у взаємозв'язку, повинно викладатися в тако­му самому зв'язку. Доцільність цього підходу до навчання дітей поділяло багато відомих педагогів. Найбільш повне розкриття інтеграції в навчанні представлене в працях К.Ушинського. Він зазначав, що всебічне розкриття предметів і явищ полегшує хід навчання та сприяє зацікавленості дітей. Оцінка К.Ушинським необхідності міжпредметних зв'язків вплинула на думку педагогів другої половини XIX - початку XX ст., серед яких В.Стоюнін, К.Бунаков, В.Водовозов та інші.

Відсутність взаємозв'язку між навчальними предметами призвела до необхідності цілісного розкриття явищ та об'єктів. З цією метою В.Одоєвський наголошував на об'єднанні навчаль­них предметів у нерозривний ланцюг.

Ці ідеї не залишилися поза увагою російських революціонерів-демократів (М.Чернишевський). Так, наприкінці XIX ст. була висунута ідея цілісності освіти, єдності її складових.

Перші методичні рекомендації містили такі поради: при поясненні нового матеріалу та при повторенні залучати знання з інших навчальних дисциплін, спиратися на них. Але погля­дам педагогів-новаторів не завжди відповідала реальна практич­на робота в навчальних закладах. Багато вчителів цікавилися лише своїм предметом, а на інші дивилися як на дещо стороннє.

Корінні зміни в країні, що спричинили події листопада 1917 р., призвели до реформування школи. 31923 р. було впро­ваджено комплексні програми, сутність яких полягала в кон­центрації явищ та речей навколо однієї загальної ідеї, що прак­тично анулювало вивчення матеріалу за предметами. Унаслі­док цього в дітей не формувалися систематичні знання. Н.Крупська охарактеризувала недоліки даної системи й визна­чила основну причину цих помилок, яка полягала в тому, що в навчанні орієнтувалися на штучні зв'язки, а не на ті, що існу­ють у реальному житті. Разом з тим, вона не відмовлялася від міжпредметних зв'язків, а, навпаки, наголошувала на позитив­них можливостях низки предметів.

Створені у 1931-1932 рр. програми поставили зміст навчан­ня на предметну основу. Праці П.Груздєва, М. Данилова, Б.Єси-пова, П.Шимбірьова та інших звертали увагу педагогів на ос­мислення системи й логіки предмета та тих зв'язків, що існу­ють між окремими темами й питаннями. Вони визначали низ­ку переваг установлення міжпредметних зв'язків, серед яких взаємне використання знань, усунення дублювання матеріалу, формування цілісної системи поглядів.

Суттєвий внесок у розвиток інтеграції зробили педагоги в XX ст. Під керівництвом Б. Ананьєва була створена „координа­ційна сітка", де вказувалися етапи розвитку фундаментальних наукових понять за всіма програмами навчання. Вона допома­гала використовувати матеріал одного предмета для вивчення іншого.

На цьому етапі робилися спроби класифікувати міжпредметні зв'язки. Первинна систематизація основувалася на часо­вому критерії: попередні, супутні та наступні зв'язки (М.Скаткін, Н.Верзилін, П.Кулагін та інші). Також було виокремлено інформаційні зв'язки (фактичні, понятійні, теоретичні), виз­начено спільність об'єктів навчання, методи пізнання теорій і законів.

У 80-ті роки XX ст. узагальнюється й осмислюється досвід з реалізації міжпредметних зв'язків. Створюються праці про широкі можливості інтеграції в педагогіці, про її об'єктивну необхідність, про форми та механізми реалізації, про вплив на структуру педагогічного знання та освіту. Попри наявність значної кількості педагогів, які досліджували дане питання, у навчальному процесі залишалася тенденція до зростання кількості предметів, перенавантаження дітей і невизнання практиками новаторських ідей.

На початку XXI ст. тема інтеграції не втратила своєї акту­альності. Теоретики обговорюють питання інтеграції на конфе­ренціях, семінарах, диспутах. У більшості випадків дискусії підлягає не лише зміст навчання, але й проблема оновлення фахової підготовки педагогів до реалізації інтегрованого підхо­ду в навчанні, підтримка пошукової діяльності педагогів у га­лузі інтеграції наук. Педагоги-практики продовжують розроб­ку інтегрованих занять, курсів, роблять сміливі кроки в пошу­ках інтеграційних зв'язків між дисциплінами.

Доцільність реалізації інтегрованого підходу в дошкільній освіті обумовлено психолого-фізіологічними особливостями дошкільника. Так, психологи, фізіологи, педагоги, аналізую­чи пізнавальну сферу дошкільника, зазначають цілісність ди­тячої психіки, домінування процесів інтеграції (синтезу) над процесами диференціації (аналізу) (М.Поддьяков).

На необхідності впровадження інтеграційних процесів у сучасну практику наголошують провідні фахівці дошкільної освіти (А.Богуш, Г.Бєлєнька, Н.Гавриш, О.Кононко, К.Крутій, В.Кудрявцев, Н.Лисенко, Т.Пироженко, С.Якименко та інші)

 

     §2. Характеристика поняття „інтеграція"

Поняття „інтеграція" має кілька визначень, проте всі вони відбивають істотну властивість: об'єднання різних елементів-частин у ціле, їх взаємопроникнення з метою, всебічного роз­криття загального поняття, процесу, явища.

У педагогічному словнику, „інтеграція - сторона процесу розвитку, що пов'язана з об'єднанням в ціле раніше різнорід­них частин та елементів. Інтеграція характеризується зростан­ням обсягу й інтенсивністю взаємозв'язків й взаємодії між еле­ментами, їх впорядковуванням і самоорганізацією в певне цілісне утворення з проявом якісно нових властивостей" [38, с. 201].

Н.Гавриш у працях, присвячених особливостям організації та проведення сучасного заняття, наводить детальний аналіз інтеграційних процесів у сучаснійдошкільній освіті. Дослід­ницею проаналізовано термін інтеграція та його споріднені по­няття:

—інтеграція - процес чи стан відбудови через відновлення, поповнення, об'єднання в ціле раніше ізольованих частин; ре­зультат інтеграції або дія, що веде до цього результату;

—інтегратор — чинник, відновник, пристрій для інтегру­вання;

—інтегральний - цілісний, єдиний, неподільний стан, по­в'язаний інтеграцією, чи специфічний спосіб пізнання;

—інтегративний - процес, у якому реалізується зовнішня й внутрішня, змістовна й процесуальна сторони інтеграції;

—інтегрований - цілісний, без внутрішніх суперечностей стан, що задається ззовні;

—інтеграційний - характеристика процесу, який реалі­зується за допомогою інтегративних засобів;

—інтегрування - процес знаходження цілості за елемента­ми;

—   зінтегрувати — тобто повністю виконати інтеграційні дії;

—   інтегрувати — значить поетапно ввести елементи в задану систему з наявністю домінантних елементів [53, с. 12].

М.Прокофьєва розглядає інтеграцію як „процес взаємодії елементів із заданими властивостями, що супроводжується встановленням, ускладненням і зміцненням істотних зв'язків між елементами на основі достатньої підстави, у результаті якої формується зінтегрований об'єкт (цілісна система) з якісно но­вими властивостями, у структурі якого зберігаються індивіду­альні властивості вихідних елементів" [43].

Дослідники І.Звєрєв та В.Максімова виокремлюють функції інтеграції на рівні міжпредметних зв'язків, але ці функції зберігаються й на рівні дидактичного сектора: навчальна, ви­ховна, розвивальна.

Навчальна функція інтеграції полягає в удосконаленні змісту навчання, формуванні світогляду. Виховна функція пе­редбачає гуманізацію (процес, в основі якого лежить світогляд, пронизаний повагою до людської гідності, турботи про її бла­го), аксіологізацію (упровадження теорії цінностей), екологі-зацію (включення природних об'єктів, їх комплексів) змісту навчання. Розвивальна функція інтеграції полягає в активізації пізнавальних процесів, у зміцненні взаємозв'язку логічного й образного в пізнанні.

В.Безрукова розподілила функції інтеграції на формальні та змістові. Формальні функції передбачають скорочення бага­топредметності навчання, прискорення темпу засвоєння мате­ріалу, ліквідацію дублювання, перерозподіл пріоритетів, збли­ження теорії з практикою. До змістових функцій інтеграції ав­торка віднесла переструктурування, зміцнення змісту знань, що приведе до їх якісних змін і більш ефективних способів засвоєння

 

§3. Сучасні картини світу

Однією з найважливіших характеристик людини, що відрізняє її від тварини, є розумова діяльність, система знань, уміння оцінювати вчинки. Поведінка людей, ступінь ефектив­ності розв'язуваних ними завдань, звичайно, залежить від міри адекватності й правильності оцінювання й розуміння ситуації, у якій їм доводиться діяти й застосовувати свої знання.

Віддавна в людському житті великого значення набули не лише практичні знання, а й ті, що стосуються загальних уяв­лень про світ, математичні закони, суспільство й саму лю­дину. Саме останні уявлення об'єднують у єдине ціле духовний світ людей. На їхній основі виникали, формувалися й розвива­лися традиції в усіх сферах людської діяльності. Важливу роль у цьому відіграє уявлення про будову світу. Людська свідомість прагне уявити навколишній світ, тобто осягнути думкою те, що називають Всесвітом, і знайти своє місце в ньому, визначити своє положення в космічній і природній ієрархії.

Сучасне життя вимагає від людей побудови єдиної цілісної картини світу. У суспільній свідомості історично складаються й поступово змінюються різні картини світу, які звичайна люди­на сприймає як об'єктивність, що існує незалежно від наших особистих думок. Картина світу означає образно-понятійну ко­пію Всесвіту й передбачає розуміння того, як влаштований світ, якими законами він керується, що лежить у його основі та як він розвивається. Тому поняття „картина світу" займає особливе місце як у структурі природознавства, так і в математиці.

Картина світу означає образно-понятійну копію Всесвіту й передбачає розуміння того, як влаштований світ, якими закона­ми він керується, що лежить у його основі, як він розвивається. Картини світу відводять людині певне місце у Всесвіті й допомагають їй орієнтуватися в бутті. Розрізняють декілька кар­тин світу.

Повсякденна картина світу виникає з повсякденного життя, у центрі якого знаходиться власне людина, тому що по­всякденність - це світ, де вона є головною фігурою. У дітей та­кож існує власна повсякденна картина світу, у якій усе відбу­вається за дитячими законами та правилами.

Наукова картина світу, науковий світогляд, створюється вченими-фахівцями навколо об'єктів, сприйняття яких не за­лежить від людської суб'єктивності, вільне від впливу наших бажань і особливостей сприйняття. Наука хоче бачити світ „та­ким, яким він є".

Релігійні уявлення про світобудову створюються внаслідок діяльності релігійних груп, відображають співвідношення по­всякденного досвіду й потойбічного, божественного. Якщо релігійні уявлення родини відрізняються від наукової картини Всесвіту, у педагога можуть виникнути труднощі щодо форму­вання науково достовірних знань у дітей. У цьому випадку не­обхідно вести роботу з батьками щодо пояснення необхідності підготовки дітей до життя в сучасному суспільстві.

Езотерична концепція Всесвіту - знання, одержані шля­хом осяянь і одкровень, що з'явилися у вузькому колі посвяче­них і донині передаються в особистому досвіді, від учителя до учня (езотерія - сукупність знань і духовних практик, закри­тих від непосвячених).

Філософські картини світу різноманітні, але всі будують­ся навколо ставлення людини до світу. Кожна з цих картин дає свою версію того, який світ існує насправді та яке місце займає в ньому людина. Інколи ці картини суперечать одна одній, а інколи взаємодоповнюються й здатні складати ціле.

Спираючись на принцип науковості в навчально-виховно­му процесі, вихователі дають дітям науково достовірні логіко-математичні знання про час, простір, величину, колір предметів, послідовність у природі та математичні закони. Ці знання складають основу для формування дитячого світогляду [21].

§4. Дитячий світогляд

Світогляд - система поглядів на світ у цілому, на відно­шення людини до суспільства, природи, самої себе. Світогляд як цілісне уявлення про світ, суспільство, людину знахо­дить відображення в системі цінностей та ідеалів особистості, соціальної групи, суспільства. В основі світогляду знаходиться світорозуміння, тобто сукупність певних знань про світ. Ці знан­ня відносяться не лише до теперішнього, але й до минулого й майбутнього. Вони скріплюють у єдине ціле духовний світ лю­дини. На основі таких знань й уявленьвиникали, формувалися й розвивалися традиції у всіх сферах людської діяльності [38, с. 318].

Безумовно, світогляд починає формуватися в людини з дошкільного віку. Правильно сформований світогляд є запору­кою формування в дітей цілісної наукової картини світу.

Дитячий світогляд - знання й досвід дошкільника, які дають йому змогу здобути відносно цілісне уявлення про світ, зумовлюють його життєві орієнтації, ставлення до навколиш­ньої дійсності та самого себе. Світогляд акумулює результат усіх видів ставлення до світу — практичного, теоретичного, чуттєво­го, ціннісного, виступає формою його духовно-практичного ос­воєння, вищим рівнем соціалізації дошкільника як особистості. Світогляд є своєрідною духовною „призмою", що визначає жит­тєву позицію особистості, формує ціннісні орієнтації, систему поглядів у дитини на світ, рукотворний світ, людей та саму себе, надає сенсу цілям, планам, намірам.

Будуючи картину світу, дитина вигадує, винаходить теоре-тико-практичну схему, свого роду концепцію світу. Унаслідок суперечності між інтелектуальними можливостями дошкіль­ника та його високими пізнавальними потребами виникає пев­на „прогалина", яку педагоги повинні заповнити, щоб діти мог­ли перейти від світових, глобальних проблем, що їх цікавлять, до освоєння елементарних речей. Отже, педагогам слід своєчас­но подбати про відповідність між пізнавальними потребами дошкільника і тим, чого його навчають у дитячому садку [23, с. 65].

 

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні дисципліни, що викладаються в до­шкільному закладі.

2. Охарактеризуйте такі категорії: предмет дослідження, мета, завдання.

3. Які ви знаєте програмно-інструктивні документи з до­шкільного виховання та освіти, що існують в Україні на сучас­ному етапі?

4. Дайте визначення поняттям: логіко-математична освіта, математичний розвиток, інтеграція, картина світу, логіко-математичні поняття.

5. Обґрунтуйте необхідність інтегрованого підходу у фор­муванні цілісної картини світу.

6. Які нормативні документи розкривають особливості логіко-математичної освіти дошкільників?

7. Охарактеризуйте основну мету та завдання логіко-математичної освіти дошкільників.

8. На що слід звернути увагу при організації логіко-математичної освіти?

9.    Розкрийте функції природничо-математичних знань.

10.  Назвіть авторів різних педагогічних технологій, що
сприятимуть формуванню цілісної картини світу.

11.3 якими науками пов'язана логіко-математична освіта дошкільників? Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю „принцип".

2. Охарактеризуйте основні загальнодидактичні принци­пи: індивідуалізації, науковості, доступності, наочності, сис­тематичності та послідовності.

Який з принципів, на вашу думку, є основним? Питання для самоконтролю

1. Який сучасний нормативний документ дошкільної осві­ти розкриває особливості реалізації інтеграції у процесі навчан­ня?

2. Назвіть основні сфери життєдіяльності, з якими знайом­лять дошкільників за Базовим компонентом дошкільної осві­ти, за програмою „Я у світі".

3. Чи виокремлюється в Базовому компоненті аспект логі-ко-математичного розвитку дітей?

4. Обґрунтуйте необхідність інтеграції в сучасній до­шкільній освіті.

5. Сформулюйте причину порушення між навчальними дисциплінами природного зв'язку.

6. Назвіть основні функції інтеграції.

7. Розкрийте існуючий взаємозв'язок між різними карти­нами світу. Чи взаємозалежні вони?

8. Дайте визначення поняттям: інтеграція, картина світу, дитячий світогляд.

Назвіть сучасних науковців, що досліджують проблему інтеграції в дошкільній освіті

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 717; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!