Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці

На початку хх століття лідери провідних держав дійшли висновку про необхідність спільного вирішення проблем у сфері праці. Тому з метою визначення сфер і напрямів, що потребують спільного ви­рішення, та формування механізму Їхньої співпраці було вирішено створити відповідні організації.

Міжнародна міжурядова організація - це об' єднання держав, ство­рене на основі міжурядової угоди. Міжнародна неурядова організа­ція - це будь-яка міжнародна організація, заснована не на підставі міжурядової угоди, цілі та функції якої за своїм характером не є уря­довими. як міжнародні міжурядові, так і неурядові організації ство­рюються для виконання визначених цілей, мають власну систему ор­ганів, що функціонують на постійній основі, володіють міжнародною правосуб' єктністю.

Міжнародні міжурядові організації у сфері охорони праці за ко­лом учасників та територіальною сферою діяльності поділяються на:

- універсальні- членами таких організацій є переважна біль­шість держав світу, а тому Їхня діяльність охоплює усі географічні ре­гіони. Яскравими прикладами цієї категорії суб'єктів є Організація об'єднаних націй (далі - ООН), МОП, ВООЗ. Незважаючи на універ­сальний характер, структура цих організацій побудована з урахуван­ням особливостей конкретних регіонів. У структурі МОП функціонує декілька регіональних офісів, а саме: регіональні офіси для Африки, Латинської Америки і країн Карибського басейну, арабських країн, Азії та Тихоокеанського регіону, Європи та Центральної Азії;

- регіональні - їхніми членами є держави певного географічного регіону. Наприклад, такими організаціями є Рада Європи, Європей­ський Союз;

- субрегіональні - членами цих організацій є держави, розташова­ні у межах конкретної території певного географічного регіону. На­приклад, Північна рада була утворена у 1952 році і складається із представників держав Північної Європи - Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, Швеції, Гренландії - та територій - Фарерських та Аланд­ських островів. Північна рада займається питаннями безпеки та гігіє­ни праці й екологічними проблемами, розробляє рекомендації щодо токсичних і небезпечних речовин, техніки безпеки атомної енергети­ки, захисту від радіації тощо;

- міжрегіональні ~ членами цих організацій є держави, що роз­ташовані у різних географічних регіонах. Наприклад, членами Араб­ської організації праці є держави, що розташовані в Північній Африці та Західній Азії.

Кожна міжнародна організація має власні мету, завдання і структу­ру та використовує властиві їй механізми. Але особливістю міжнарод­ного співробітництва, зокрема з охорони праці, є те, що, незважаючи на таку різноманітність, діяльність більшості міжнародних організа­цій відбувається у таких напрямах:

- формування спільних міжнародних стратегій, політик і програм, спрямованих на просування основних прав людини, поліпшення умов праці та умов проживання;

- створення міжнародних трудових стандартів, які rpунтуються на унікальній системі нагляду щодо їхнього впровадження;

- запровадження програм міжнародного технічного співробітни­цтва, які допомагають державам-учасницям ефективно впроваджувати доягнення науки і техніки у виробництво та ін.

 Велике значення для створення законодавчо-нормативної бази з охорони праці, яка б відповідала демократичним цінностям, має міжнародне співробітництво України в цій галузі.. Воно полягає у зверненні до початкових цінностей, закладених в базових трудових нормах, рекомендаціях, правилах, що акумулюють досвід світового співтовариства з організації охорони праці та перевірені практикою їх застосування в багатьох країнах, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці.

Актуальність вивчення міжнародного досвіду з питань охорони праці полягає в тому, що Україна має одні з найгірших показників в цій галузі. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:

- вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;

- участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;

- одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;

- проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;

- підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

Відповідно до ст. 9 конституції України дійсні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких дала Верховна рада України, є частиною національного законодавства України. Якщо в законодавстві України містяться інші (гірші для людини) права, ніж у міжнародному договорі, в якому бере участь Україна, то застосовуються правила міжнародного договору. Умови договорів, які погіршують становище працівників порівняно з нормами вітчизняного законодавства, є недійсними.

Україна широко використовує міжнародні нормативні акти. Це підтверджується прийняттям і дотриманням Україною Загальної декларації прав людини, Конвенцій і Рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП), нормативно-правових актів Ради Європи та Європейського Союзу (ЄС), Співдружності незалежних держав (СНД), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ).

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об’єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу. Серед 51 засновників-держав була і Україна

«Загальна декларація прав людини» була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. В ній вперше були сформульовані ті права, які повинна мати кожна людина. Вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів.

Україна тісно співпрацює з Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй.

Україна є членом Мiжнародної організаціі праці з 1954 р., за своїм географічним розташуванням належить до середовища впливу європейської регіональної конференції. МОП. В Україні з 90-х рр. ХХ ст. також активно працює Міжнародне бюро праці (МБП), робота якого має системний характер і базується на найважливіших проблемах соціальної політики. В жовтні 1998 р. між Україною та МБП було підготовлено угоду «Політика активного партнерства. Національні цілі для України», для виконання якої було розроблено робочий план та запроваджено спільний контроль за її виконанням.

МБП та Міжнародний навчальний центр МОП у Туріні організували участь тристоронніх делегацій України у семінарах з питань ринку праці, розвитку малих та середніх підприємств і забезпечення зайнятості.

З початку 90-х рр. ХХ ст. в Україні розпочало роботу Бюро статистики МОП, яка спрямована на реформування статистики праці, формування інформаційної системи ринку праці на національному та місцевому рівнях.

Важливе практичне значення мало для України здійснення з 1997 р. по 2002 р. Проекту ПРООН/МОП «Впровадження гнучких програм професійного навчання безробітних». Протягом першого етапу цього проекту було залучено до роботи понад 50 професійно-технічних навчальних закладів в усіх регіонах країни та підготовлено більше 100 викладачів за навчальними програмами. Для більш ніж 80 професій було підготовлено підручники. Другий етап, розпочатий 1 липня 1999 р., тривав 36 місяців, і передбачав підготовку близько 75 модульних пакетів за професіями та практичне навчання безробітних.

Особливої уваги вимагає проект МОП зі сприяння реалізації основних принципів і прав у сфері праці, який було офіційно відкрито 2 жовтня 2001 р., і який включав такі чотири напрямки діяльності: реформування трудового законодавства України та приведення його у відповідність до положень фундаментальних конвенцій МОП; реформування системи інспекції права та вдосконалення виконання трудового законодавства; сприяння реалізації принципів свободи асоціацій підприємців і працівників та ефективного визнання прав на колективні переговори; сприяння усуненню дискримінації у сфері праці.

Із 189 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 61, з них 46 чинні, в тому числі всі фундаментальні конвенції (№ 29, 87, 98,100,105,111, 138, 155). За роки незалежності Україною ратифіковано понад 10 конвенцій.

За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП «Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи».

Налагоджено співробітництво в галузі охорони праці України з Європейським Союзом. 16 червня 1994 р. було укладено Угоду про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС. Видано низку указів, постанов, спрямованих на створення необхідних правових і організаційних засад для виконання цієї Угоди; затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС; започатковано розроблення галузевих та національної програм інтеграції. Серед зазначених заходів центральне місце відведено питанням адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, виявлення й усунення окремих розбіжностей між нормативно-правовими актами

Україна  є асоціативним членом ЄС, вона прагне бути членом  цієї організації, тому в теперішній час ведеться активна робота по узгодженню законодавства та нормативно-правових актів щодо охорони праці з директивами ЄС. Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов’язання щодо приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС. З цією метою у 2002 року прийнято нову редакцію закону «Про охорону праці», розроблюються нові нормативно-правові акти, ведеться робота з внесення змін до діючих нормативних актів по таких напрямкам: загальні вимоги безпеки праці та захисту здоров’я працюючих на робочих місцях, безпека машин, безпека електрообладнання, засоби індивідуального захисту, використання вибухових речовин, гірничі роботи, захист від шуму тощо.

Починаючи з 1994 року в Україні розроблюються Національні, галузеві, регіональні програми покращання стану умов і безпеки праці на виробництві, в ході реалізації яких було закладені основи для удосконалення державної системи управління охороною праці, впровадження економічних методів управління, вирішення питань організаційного, наукового і нормативно-правового забезпечення робіт у сфері охорони праці. Розроблено засоби захисту працюючих, які раніше не випускались в Україні; створено ряд засобів, що контролюють стан умов праці, небезпечні та аварійні ситуації; створено єдину автоматизовану інформаційну систему охорони праці тощо

У рамках програми TACIS з метою співробітництва в галузі охорони праці України з Європейським Союзом (ЄС) створено «Проект сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)», яким передбачається удосконалення нормативної бази, заснування інформаційного центру з агітації та пропаганди і відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці для працюючих, тощо.

Розвиваючи національне законодавство у сфері праці та долаючи його недоліки, Україна сприяє розвитку та інтеграції національних соціально - трудових відноси у систему відносин визнану світовим співтовариством.

Співдружність незалежних держав (СНД) - регіональна міжна­родна організація, що врегульовує питання співробітництва країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії.

Урядом України в установленому порядку. 9 грудня 1994 р. разом із главами урядів країн СНД було прийнято Угоду про співробітництво в галузі охорони праці. Угода передбачає узгодженість дій при встановленні вимог охорони праці до машинобудівної продукції, технологій, матеріалів та речовин при створенні засобів захисту працівників; розробку й реалізацію міждержавних програм і технічних проектів; створення єдиної системи показників та звітності в галузі охорони праці.

28 вересня 2001 року укладено Угоду про співробітництво у сфері забезпечення промислової безпеки небезпечних виробничих об'єктів. Угода передбачає узгоджену діяльність держав щодо встановлення вимог промислової безпеки до проектування, будівель, засобів ви­робництва, наближення національних процедур із підготовки та атес­тації працівників організацій, що експлуатують небезпечні виробни­чі об'єкти, обміну інформацією, проведення конференцій, семінарів та нарад, підготовки спеціалістів та підвищення Їхньої кваліфікації тощо. На ЇЇ виконання створено Міждержавну раду з промислової без­пеки.

У межах СНД також затверджуються регіональні міжнародні стан­дарти з охорони праці, які мають загальний або спеціальний характер, До актів загального характеру належать багатосторонні угоди, зокре­ма:

- Угода держав - учасниць СНД про взаємне визнання прав на від­шкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з ви­конанням ними трудових обов'язків, від 9 вересня 1994 року;

- Угода держав - учасниць СНД про співробітництво в галузі охо­рони праці від 9 грудня 1994 року;

- Угода держав - учасниць СНД про порядок розслідування не­щасних випадків на виробництві, що сталися з працівниками під час перебування їх поза державою проживання, від 9 грудня 1994 року;

- Угода про порядок розроблення і дотримання погоджених норм і вимог охорони праці до продукції, яка взаємопостачається, від 12 квітня 1996 року.

У межах СНД Міжпарламентською асамблеєю держав-учасниць ухвалюються модельні акти, що мають рекомендаційний характер. У сфері охорони праці розроблено модельні закони: «Про безпеку при використанні хімічних речовин на виробництві» від 29 жовтня 1994 року, «Про охорону праці» від 8 червня 1997 року, «Про про­мислову безпеку небезпечних виробничих об'єктів» від 6 грудня 1997 року, «Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань» від 15 червня 1998 року.

Щодо врегулювання спеціальних питань охорони праці переважає практика укладення міжурядових та міжвідомчих угод.

Нормотворення в галузі охорони праці в Україні найтісніше пов’язане з аналогічним процесом в інших країнах СНД,

Україна тісно співпрацює з Всесвітньою організацією охорони здоров’я, є її членом з 1948 року. ВОЗ почала функціонувати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав-членів ООН ратифікували її статут. Ця дата щорічно відмічається як Всесвітній день здоров’я.

Головною метою ВООЗ є сприяння забезпеченню охорони здоров’я населення усіх країн світу. Текст Уставу ВООЗ можна коротко сформулювати як «Право на здоров’я».

ВООЗ вирішує низку медичних проблем у міжнародному плані, зокрема:

- допомагає країнам зміцнювати власні системи охорони здоров’я;

- сприяє проведенню досліджень, необхідних для розробки відповідних технологій, що стосуються всіх аспектів охорони здоров’я;

- виконує функції міжнapoднoгo центру, який займається накопиченням необхідної технічної та наукової інформації;

- приділяючи велику увагу проблемам постачання безпечною для здоров’я водою та ліквідації відходів відповідно до санітарних вимог;

- співпрацює із національними та регіональними організаціями по
боротьбі із СНІДом;

- здійснює Міжнародну програму з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; реалізує п’ять експериментальних проектів у галузях гематології, впливу на щитоподібну залозу, гігієни порожнини рота та ін. Було надано допомогу Україні, Росії та Білорусії медикаментами, комп’ютерним і допоміжним устаткуванням та в галузі підготовки кадрів та інше.

Велике значення приділяється в Україні співпраці з Міжнародною агенцією з атомної енергії (Іnternaтional Атоміс Energy Agency – ІАЕА). Членами МАГАТЕ є 150 держави, в тому числі й Україна.

Головна мета МАГАТЕ включає два аспекти:

- сприяння широкому· використанню атомної енергії в мирних шлях;

- протидія використанню атомної енергії у військових цілях.

Утворення МАГАТЕ й визначення її головної мети прийшлося на час, коли атомна зброя та її застосування стали вже реальністю. Світ побачив, якою жахливою, руйнівною силою може стати атом. Водночас виявилася практична можливість використати його в мирних цілях: у 1954 р. у Радянському Союзі (м. Обнінськ). було збудовано першу в світі атомну електростанцію. МАГАТЕ взяла на себе функції контролю за розповсюдженням атомної сировини й матеріалів, за їх цільовим призначенням.

Основними цілями МАГАТЕ є:

- гарантії недопущення того, щоб допомога МАГАТЕ (у вигляді атомної сировини, матеріалів та інформації) використовувалась у військових цілях;

- сприяння розвиткові атомної енергетики в мирних цілях, відповідна матеріальна й технічна допомога країнам, які мають у цьому потребу;

- здійснення системи контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї;

- сприяння науково-дослідним роботам у галузі ядерної енергетики й практичному її застосуванню в мирних цілях;

- надання інформації з усіх аспектів ядерної науки й техніки;

- здійснення консультацій з проблем ядерної технологій в практичних ситуаціях;

- підготовка фахівців по використанню атомної енергії в мирних цілях.

Одна з головних функцій МАГАТЕ полягає в застосуванні системи гарантій для забезпечення того, щоб ядерні матеріали, призначені для мирних цілей, не використалися для озброєння.

МАГАТЕ пропонує також цілу серію програм та послуг по заходам безпеки на АЕС. Ці програми набувають особливого значення після Чорнобильської катастрофи. Україна зацікавлена в розвитку співпраці з Міжнародним агентством з атомної енергетики . Наріжним каменем співпраці України з МАГАТЕ є технічна співпраця і взаємодія в питаннях ядерної безпеки зокрема, будівництво нового об’єкту «Укриття» над Чорнобильською атомною електростанцією, про що було заявлено Урядом України.

 

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте соціальний діалог в Україні та його роль у за­безпеченні охорони праці.

2. Які особливості соціального діалогу з питань охорони праці

притаманні ЄС?

3. Розкрийте суть соціальної відповідальності та обrpунтуйте мож­ливість ії запровадження у сфері юриспруденції .

4. Порівняйте зміст та вимоги щодо соціальної відповідальності,

які встановлені в міжнародних актах.

5. Вкажіть структуру законодавства ЄС з питань охорони праці.

6. Охарактеризуйте директиви ЄС з питань охорони праці.

7. Які заходи з поліпшення безпеки і здоров' я працівників встанов­лює рамкова директива 89/391/ЕЕС?

8. Зазначте етапи розвитку конвенцій і рекомендацій МОП з охоро­ни праці та їхні особливості.

9. Визначте та охарактеризуйте міжнародні стандарти з охорони праці, розроблені та ухвалені МОП.

10. Вкажіть основні напрями міжнародного співробітництва з пи­тань охорони праці та наведіть конкретні приклади такої діяльн

 

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 1126; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!