ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
Кафедра фізичної культури і здоров’я
| «ЗАТВЕРДЖУЮ» Завідувач кафедри ___________________І.О. Кушнарьов «___» серпня 2014 року |
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
до самостійної роботи з нормативної дисципліни:
Цивільний захист
(шифр і назва навчальної дисципліни)
для студентів 5 курсу
напрям підготовки 0101 “Педагогічна освіта”, 0201 “Культура”, 0202 “Мистецтво”,
(шифр і назва напряму підготовки)
0306 “Менеджмент i адміністрування”, 1801 “Специфічні категорії”
спеціальність: 7.01010601, 8.01010601, 7.02010101, 8.02010101, 7.02010201, 8.02010201,
7.02010301, 8.02010301, 7.02010501, 8.02010501, 7.02010601, 8.02010601, 7.02020101,
8.02020101, 7.02020201, 8.02020201, 7.02020301, 8.02020301, 7.02020401, 8.02020401,
7.03060101, 8.03060101, 8.18010019
(шифр і назва спеціальності)
факультет Хореографічного мистецтва
(назва факультету)
| Схвалено: на засіданні кафедри Протокол № ___ від “ ” 2014 року | |
| Розробники: Доцент кафедри кандидат технічних наук, старший науковий співробітник ___________ Решетнік В.М. |
|
|
|
Харків – 2014 рік
План самостійної роботи
| № з/п | Тема самостійної роботи | Кількість годин | |
| Денна форма | Заочна форма | ||
| Модуль 1 | 36 | 46 | |
| Змістовий модуль 1. Державна політика України у сфері цивільного захисту | 14 | 20 | |
| 1. | Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері ЦЗ. Права та обов’язки громадян України у сфері ЦЗ. | 2 | 5 |
| 2. | Режими функціонування єдиної державної системи ЦЗ. Органи управління та сили ЦЗ | 2 | 5 |
| 3. | Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій. Основи оцінки радіаційної, хімічної і пожежної обстановки | 6 | 5 |
| 4. | Прилади радіаційної, хімічної розвідки і контролю. Оцінка інженерної обстановки. | 4 | 5 |
| Змістовий модуль 2. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій | 22 | 26 | |
| 5. | Об’єктові системи оповіщення. Інформування у сфері цивільного захисту | 2 | 2 |
| 6. | Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту. Характеристика захисних споруд | 2 | 2 |
| 7. | Індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри | 4 | 4 |
| 8. | Медичні засоби індивідуального захисту | 2 | 2 |
| 9. | Радіаційний і хімічний захист населення і територій. Медичний захист населення | 4 | 4 |
| 10. | Біологічний захист населення, тварин і рослин. Психологічний захист населення | 2 | 2 |
| 11. | Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій | 2 | 4 |
| 12. | Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт | 2 | 4 |
| 13. | Порядок розробки та структура Плану реагування на надзвичайні ситуації установи і організації | 2 | 2 |
|
|
|
Завдання та методичні рекомендації до виконання семінарських занять
Модуль 1.
Змістовий модуль 1. Державна політика України
у сфері цивільного захисту
Самостійне заняття 1:Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту. Права та обов’язки громадян України – 2 год.
Мета вивчення: З’ясувати повноваження суб’єктів цивільного захисту, права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту.
|
|
|
Література: [1, 2, 7, 9,14, 15].
Завдання
Під час самостійної роботи необхідно з’ясувати повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту (ЦЗ), повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (ДСНС), повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері ЦЗ, повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері ЦЗ. Особливу увагу слід звернути на вивчення завдань і обов’язків суб’єктів господарювання у сфері ЦЗ, права та обов’язки громадян у сфері ЦЗ, іноземців та осіб без громадянства.
Потребує з’ясування та вивчення питання “на кого покладається організація заходів ЦЗ у функціональних, територіальних підсистемах, у суб’єктів господарювання”.
Самостійне заняття 2.Режими функціонування єдиної державної системи ЦЗ. Органи управління та сили ЦЗ– 2 год.
Мета вивчення: Вивчити режими функціонування єдиної державної системи ЦЗ, склад органів управління та сили ЦЗ.
Література: [1, 2, 7, 9, 14, 15, 17, 32].
|
|
|
Завдання:
Необхідно повторити, що єдина державна система цивільного захисту (ЄДСЦЗ) – це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.
Необхідно розглянути структуру ЄДСЦЗ, функціональні та територіальні підсистеми ЄДСЦЗ, їх завдання, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, що створюють ці підсистеми.
Необхідно вивчити режими, в яких може функціонувати ЄДСЦЗ: повсякденного функціонування, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації (НС), надзвичайного положення.
Необхідно з’ясувати та вивчити, ким і за яких умов встановлюються режими функціонування ЄДСЦЗ, які заходи здійснюють органи управління ЄДСЦЗ в кожному з режимів.
Визначити систему органів управління цивільним захистом.
З’ясувати склад сил ЦЗ центрального, регіонального і місцевого підпорядкування.
Ознайомитись з координацією діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань ЦЗ.
Необхідно розглянути органи загального та безпосереднього керівництва ЄДСЦЗ, територіальними підсистемами ЄДСЦЗ, регіональні та місцеві органи управління ЦЗ. Зверніть увагу на органи, які діють у складі центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері ЦЗ (ДСНС).
Необхідно знати, що координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснюють: Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України. Координацію діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту здійснюють комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (комісії з питань ТЕБ і НС) державного, регіонального, місцевого і об’єктового рівнів.
Самостійне заняття 3.Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій. Основи оцінки радіаційної, хімічної і пожежної обстановки – 6 год.
Мета вивчення: Усвідомити основні заходи з організації моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. Оволодіти основами оцінки радіаційної, хімічної і пожежної обстановки.
Література: [2, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Знати, що моніторинг НС – це система безперервних спостережень, лабораторного та іншого контролю для оцінки стану захисту населення і територій та небезпечних процесів, які можуть призвести до загрози або виникнення НС, а також своєчасне виявлення тенденцій до їх зміни.
З’ясувати, які органи є суб’єктами моніторингу і прогнозування НС. Галузевий моніторинг за станом безпеки у відповідній сфері відповідальності центральних органів виконавчої влади. Найменування та визначення основних показників джерел НС та номенклатура, позначення, розмірність і порядок визначення параметрів вражаючих чинників джерел НС, які контролюються і підлягають прогнозуванню.
Розглянути: територіальний моніторинг за об’єктами, процесами і системами захисту та ліквідації НС. Мережа спостереження і лабораторного контролю. Урядова інформаційно-аналітична система з НС, збирання, оброблення, передавання та збереження моніторингової інформації.
Ознайомитись з характеристиками зон радіоактивного та хімічного зараження. Оволодіти методиками визначення параметрів зон забруднення радіоактивними (РР) та небезпечними хімічними речовинами (НХР) під час аварійного прогнозування можливої обстановки за відповідними таблицями (класу стійкості атмосфери, напряму розповсюдження хмари, потужності рівня радіації, доз опромінення людей, приведеної величини часу початку і тривалості опромінення, довжини та ширини зон забруднення (для РР) та площі зони, глибини, часу підходу хмари забрудненого повітря до об’єкта (для НХР), тривалості дії ураження РР, НХР. Розрахунок масштабів хімічного забруднення при довгостроковому прогнозуванні за еквівалентними значеннями НХР в первинній і вторинній хмарі. Методика розрахунку зон проведення загальної та часткової евакуації на ранній фазі розвитку радіаційної аварії.
Практичне розв'язання типових задач щодо оцінки обстановки:
1) приведення рівнів радіації до одного часу після ядерного вибуху;
2) визначення можливих доз опромінення при діях на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами;
3) визначення допустимої тривалості перебування людей на зараженій місцевості;
4) визначення режимів захисту робітників об'єкта;
5) визначення ймовірних радіаційних втрат робітників, населення і особового складу формувань ЦЗ;
6) визначення меж осередку хімічного ураження, площі зон зараження типу НХР (СДОР);
7) визначення глибини поширення зараженого повітря;
8) визначення стійкості ОР на місцевості і техніці;
9) визначення часу перебування людей в засобах захисту;
10) визначення ймовірних втрат робітників, населення, особового складу формування в осередку хімічного ураження.
Запам’ятати, що під пожежною обстановкою розуміють масштаби і щільність ураження пожежами населення, населених пунктів, об'єктів і прилеглих до них лісових масивів, що впливають на роботу об'єктів та життєдіяльність населення, а також на хід рятувальних та інших невідкладних робіт. Масштаби і щільність ураження пожежами залежать в основному від таких факторів:
- вид вибуху, його потужність, координати епіцентру;
- щільність і характер забудови міста чи території об'єкта;
- категорії виробництва підприємств міста чи об'єкта;
- ступені вогнестійкості більшості будівель чи споруд міста (об'єкта);
- швидкість та напрямок середнього і приземного вітрів тощо.
Засвоїти, що оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої пожежної обстановки, зробленої завчасно в умовах мирного часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру, з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах введення і розподілу сил для виконання рятувальних робіт; уточнення пожежної обстановки на основі розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спеціальної пожежної розвідки для прогнозування пожеж, особливо на маршрутах введення, в районах проведення рятувальних робіт і виявлення загрози для особового складу формувань і населення в таких ситуаціях.
При оперативній оцінці пожежної обстановки визначаються зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожеж. Усі розрахунки проводяться залежно від ступеня ураження міста (населеного пункту) та його площі. Оцінка пожежної обстановки включає:
виявлення масштабів і характеру (виду) пожеж, швидкість та напрямок вітру, площі задимлення, тощо;
аналіз їхнього впливу та стійкість роботи окремих елементів до спалахування і рекомендації зі зниження межі займання, пропозиції з вибору доцільних заходів і дій пожежних формувань з локалізації і ліквідації пожежі, евакуації, за необхідності, робітників, населення та матеріальних цінностей із зон осередку пожежі тощо.
Самостійне заняття 4.Прилади радіаційної, хімічної розвідки і контролю. Оцінка інженерної обстановки – 4 год.
Мета вивчення: Ознайомитись з принципом дії та порядком застосування приладів радіаційної та хімічної розвідки, основами оцінки інженерної обстановки.
Література: [2, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Повторити основи радіоактивності, основні її характеристики, одиниці їх виміру.
Розглянути методи визначення іонізуючих випромінювань. Необхідно розглянути сутність, особливості, переваги і недоліки наступних методів визначення іонізуючих випромінювань: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний, іонізаційний, калориметричний, нейтронно-активаційний, біологічний, розрахунковий.
Вивчити класифікацію дозиметричних приладів: індикатори, рентгенометри, радіометри, дозиметри, а також комбіновані прилади. Необхідно розглянути призначення, склад, основні характеристики двох-трьох сучасних приладів кожного типу:
Індикатори ДП-63, ДП-64;
Рентгенметри ДП-2, "Кактус", ДП-3, ДП-ЗБ, ДП-5А, Б;
Радіометри ДП-12, бета-, гамма-радіометр “Луч-А”, радіометр “Тиса”, радіометричні установки ДП-100М, ДП-100АДМ;
Дозиметри ДК-0,2, ДП-22В, ДП-24, ІД-1, ІД-11.
Розглянути призначення, склад, технічні характеристики приладів хімічної розвідки і контролю зараження. Необхідно розглянути призначення, склад, технічні характеристики військового приладу хімічної розвідки (ВПХР), порядок визначення типу отруйних речовин і їх небезпечних концентрацій у повітрі.
З’ясувати особливості призначення і складу приладу хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб (ПХР-МВ), напівавтоматичного приладу хімічної розвідки (ППХР). Звернути увагу на польові хімічні лабораторії ПХЛ-54 і НПХЛ.
Необхідно розглянути призначення і принцип дії автоматичних газосигналізаторів ГСП-1, ГСП-11.
Вивчити, що інженерна обстановка – це сукупність наслідків впливу стихійних лих, аварій, катастроф або вражаючих факторів сучасних засобів ураження, в результаті яких мають місце руйнування будівель, споруд, обладнання комунально-енергетичних систем, засобів зв'язку, транспорту, доріг і дорожніх споруд, що впливають на стійкість роботи об'єкта і життєдіяльність населення. Методика оцінки інженерної обстановки викладена в довіднику "Захист об'єктів народного господарства від зброї масового знищення", 1987.
Оцінка інженерної обстановки здійснюється в 3 етапи.
Перший етап – завчасна оцінка обстановки. Другий етап – прогноз і оцінка можливої обстановки відразу після отримання органами управління ЦЗ даних про аварії, катастрофи, стихійні лиха. На другому етапі уточнюються результати прогнозування наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, отриманих при завчасної оцінці обстановки. Третій етап – остаточна оцінка обстановки. Оцінка обстановки з урахуванням даних, які від різних видів розвідки. Результати оцінки на цьому етапі можуть дати найбільш достовірну інформацію про обстановку, що складається на об'єкті господарської діяльності.
Оцінка обстановки включає:
1. Визначення масштабів і ступеня руйнування елементів інженерно-технічних конструкцій і об’єкту в цілому;
2. Визначення характеру і розмірів зон завалів;
3. Обсягу і складності інженерних робіт;
4. Визначення можливостей сил і засобів ЦЗ з ліквідації НС;
5. Аналіз впливу руйнувань на стійкість роботи об’єкта і життєдіяльність населення.
6. Розробка рекомендацій щодо підвищення стійкості об'єкта, з організації та проведення аварійно-рятувальних робіт і відновленню виробництва.
Вихідні дані для оцінки:
відомості щодо найбільш ймовірних стихійних лих, аварій, катастроф;
характеристика інженерно-технічного комплексу та його окремих елементів. При цьому повинні максимально використовуватися розрахункові дані та результати паспортизації будівель, споруд, комунально-енергетичних систем;
основні нормативи на ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
відомості щодо зовнішніх чинників, що впливають на ведення робіт (клімат, час доби, метеоумови, РХБ обстановка і т.д.).
Змістовий модуль 2. Захист населення і територій
від надзвичайних ситуацій
Самостійне заняття 5.Об’єктові системи оповіщення. Інформування у сфері цивільного захисту – 2 год.
Мета вивчення: Ознайомитись з організацією оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту.
Література: [2, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Вивчити, що оповіщення про загрозу або виникнення НС полягає у своєчасному доведенні такої інформації до органів управління ЦЗ, сил ЦЗ, суб’єктів господарювання та населення.
Оповіщення про загрозу або виникнення НС забезпечується шляхом функціонування об’єктових систем оповіщення, функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань ЦЗ.
Знати, що встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання.
Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається керівником об’єкту.
Органи управління ЦЗ зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію, а також про свою діяльність, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі.
Інформація має містити дані про суб’єкт, який її надає, та сферу його діяльності, про природу можливого ризику під час аварій, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосіб інформування населення у разі загрози або виникнення аварії та поведінку, якої слід дотримуватися.
Самостійне заняття 6.Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту. Характеристика захисних споруд – 2 год.
Мета вивчення: З’ясувати порядок укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту.
Література: [2, 14, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
До засобів колективного захисту відносяться захисні споруди цивільного захисту: сховища, протирадіаційні укриття, швидкоспоруджувані захисні споруди, а також споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.
Необхідно розглянути призначення, класифікацію, захисні властивості, планування та обладнання захисних споруд.
З’ясувати, як створюється фонд захисних споруд, хто їх утримує. які категорії населення і в яких захисних спорудах підлягають укриттю.
Самостійне заняття 7.Індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри – 4 год.
Мета вивчення: Оволодіти знаннями щодо характеристик засобів індивідуального захисту органів дихання та шкіри, правилами їх використання.
Література: [15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
До засобів індивідуального захисту відносяться засоби захисту органів дихання, засоби захисту шкіри.
Розглянути призначення, класифікацію, захисні властивості та порядок застосування засобів індивідуального захисту органів дихання – респіраторів, протигазів.
Розглянути фільтруючі, ізолюючі й шлангові протигази. У фільтруючих протигазах повітря з навколишнього середовища надходить у фільтр для очищення, а потім - у легені людини. Існують:
- загальновійськові (РШ-4; ПМГ; ПБФ);
- цивільні (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);
- дитячі: ДП-6 (для старшого віку); ПДФ-Д (1,5...7 років); ПДФ-Ш (7...17 років); ПДФ-7 (1,5...14 років);
- камери захисні дитячі: КЗД-4, КЗД (до 1,5 року);
- додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. Застосовуються для захисту від ОР і СДЯР;
– промислові (для захисту від СДЯР).
Вивчити і знати порядок використання цивільного протигазу ГП-7.
Розглянути властивості фільтруючих та ізолюючих засобів захисту шкіри:
- Л-1 – легкий захисний костюм;
- ЗЗК – загальновійськовий захисний комплект;
- ЗФО – захисний фільтруючий одяг.
Вивчити і знати порядок використання Л-1, ЗЗК.
Самостійне заняття 8.Медичні засоби індивідуального захисту – 2 год.
Мета вивчення: Оволодіти знаннями щодо правил використання медичних засобів.
Література: [15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Вивчити, що для профілактики ураження сильно діючими отруйними речовинами і надання першої медичної допомоги використовуються табельні засоби – індивідуальна аптечка АІ-2 і індивідуальний протихімічний пакет ІПП.
Знати, що індивідуальна аптечка АІ-2 має засоби профілактики і першої допомоги при радіаційному, хімічному і бактеріальному ураженні, а також при їх комбінаціях з травмами. Маса укомплектованої аптечки складає 130 г.
Аптечки до видачі їх на руки повинні зберігатися в сухому опалюваному приміщенні при температурі 14-18 °С і на відстані не менше 1 м від джерела тепла. Термін придатності аптечок АІ-2 складає 4 роки.
Розібратися із порядком використання засобів. Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8має в своєму складі рідинну рецептуру для дегазації, яка готова для використання і набір марлевих салфеток для оброблення часток поверхні шкіри і прилягаючого до них одягу.
При обробленні шкіри обличчя за допомогою ІПП необхідно виключати попадання дегазатору в очі.
Пакет перев`язувальний медичний (ІПП)випускається 3 типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки.
Самостійне заняття 9.Радіаційний і хімічний захист населення і територій. Медичний захист населення – 4 год.
Мета вивчення: З’ясувати порядок заходів з радіаційного, хімічного і медичного захисту.
Література: [2, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Ознайомитись з основними заходами радіаційного і хімічного захисту населення. Повторити порядок виявлення та оцінки радіаційної і хімічної обстановки; організації та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, використання засобів колективного захисту, використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю.
Вивчити порядок розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту, з’ясувати порядок проведення йодної профілактики рятувальників та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.
Знати порядок проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту.
Знати чим забезпечується радіаційний і хімічний захист населення і територій.
Знати, що медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення їх медико-психологічної реабілітації, планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності; своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів тощо.
Вивчити, що медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Здійснення заходів медичного захисту населення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
Самостійне заняття 10.Біологічний захист населення, тварин і рослин. Психологічний захист населення – 2 год.
Мета вивчення: З’ясувати порядок заходів з біологічного та психологічного захисту.
Література: [2, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Ознайомитись з основними заходами біологічного захисту населення, тварин і рослин: своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію; прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів; проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення тощо.
Розглянути заходи психологічного захисту населення: планування діяльності, пов’язаної з психологічним захистом; своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних і психокорекційних методів впливу на особистість; виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруженості; використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення.
Самостійне заняття 11.Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій – 2 год.
Мета вивчення: З’ясувати порядок організації робіт з ліквідації наслідків НС.
Література: [2, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Розглянути заходи державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання з питань ЦЗ: моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій; державна стандартизація і експертиза у сфері ЦЗ; сертифікація засобів ЦЗ; державний нагляд (контроль) з питань ЦЗ; атестація аварійно-рятувальних служб та рятувальників; страхування у сфері ЦЗ.
Знати порядок координації органів управління та робіт з ліквідації наслідків НС: використання пунктів управління та центрів управління в НС; утворення спеціальних комісій з ліквідації наслідків НС; призначення керівників робіт з ліквідації наслідків; утворення штабів з ліквідації наслідків НС; визначення потреб у силах ЦЗ; залучення сили ЦЗ до ліквідації наслідків НС.
З’ясувати завдання та обов’язки керівника робіт з ліквідації наслідків НС.
Самостійне заняття 12.Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт – 2 год.
Мета вивчення: З’ясувати порядок проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Література: [2, 15, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Розглянути заходи забезпечення техногенної безпеки. Знати джерела небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
Знати заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; види, призначення і завдання пожежної охорони; порядок організації, способи державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Вивчити порядок проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (АРНР): організація та управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами; розвідка районів, зон, ділянок, об’єктів проведення робіт з ліквідації наслідків НС; визначення та локалізація зони НС; виявлення та позначення районів радіоактивного, хімічного забруднення чи біологічного зараження (крім районів бойових дій); прогнозування зони можливого поширення НС та масштабів можливих наслідків; ліквідація або мінімізація впливу небезпечних чинників; пошук та рятування постраждалих, надання їм екстреної медичної допомоги і транспортування до закладів охорони здоров’я; евакуацію або відселення постраждалих; виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів; санітарна обробка населення та спеціальна обробка одягу, техніки, обладнання, засобів захисту, будівель, споруд і територій, які зазнали радіоактивного, хімічного забруднення чи біологічного зараження; надання медичної допомоги постраждалим, здійснення санітарно-протиепідемічних заходів, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в районі виникнення НС та місцях тимчасового розміщення постраждалих; запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину; надання психологічної та матеріальної допомоги постраждалим, проведення їх медико-психологічної реабілітації; забезпечення громадського порядку в зоні НС; проведення першочергового ремонту та відновлення роботи пошкоджених об’єктів життєзабезпечення населення, транспорту і зв’язку; здійснення заходів соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій.
Самостійне заняття 13.Порядок розробки та структура Плану реагування на надзвичайні ситуації установи і організації – 2 год.
Мета вивчення: З’ясувати розробки основних плануючих документів з питань цивільного захисту, що розробляються на суб’єктах господарювання.
Література: [1-5, 9–12, 14, 16, 17, 19, 21, 25].
Завдання:
Розглянути призначення, форми організації, порядок комплектування і використання органів управління та сил цивільного захисту на об’єктах господарської діяльності, їх основні функції.
З’ясувати перелік розпорядчих документів суб’єктів господарювання, що виконуються для організації і призначення працівників до органів управління і сил цивільного захисту на них.
Розглянути документи, що виконуються посадовою особою з питань цивільного захисту об’єкту разом з начальником цивільного захисту:
наказ про організацію ЦЗ на об’єкту;
наказ про організацію навчання з питань ЦЗ на рік;
перелік навчальних груп і керівників занять на навчальний рік;
наказ про підсумки підготовки з питань ЦЗ за рік та завдання на наступний рік;
план реагування (дій) на надзвичайні ситуації;
план створення та удосконалення навчально-матеріальної бази ЦЗ;
план підготовки формувань ЦЗ, працівників та проведення спеціальних об'єктових навчань, тренувань на рік;
календарний план основних заходів ЦЗ;
схема організації зв’язку та оповіщення;
план забезпечення засобами РХЗ формувань ЦЗ та працівників об’єкту.
3. Рекомендована література:
Базова:
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.
2. Кодекс цивільного захисту України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 34-35, ст. 458.
3. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 23, ст.176.
4. Закон України “Про правовий режим воєнного стану” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 28, ст. 224.
5. Закон України “Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 39, ст.351.
6. Закон України “Про Загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013-2017 роки” від 7 червня 2012 року № 4909-VI // Відомості Верховної Ради, 2013, № 19-20, ст.173.
7. Постанова КМ України від 09.01.2014 № 11 “Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту” // Офіційний вісник України від 31.01.2014, № 8, стор. 341, стаття 245, код акту 71220/2014.
8. Постанова КМ України від 24.03.2004 № 368 “Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями” // Урядовий кур’єр від 08.04.2004 № 66.
9. Постанова КМ України від 30.10.2013 № 841 “Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” // Офіційний вісник України від 06.12.2013 р., № 92, стор. 23, ст. 3386.
10. Постанова КМ України “Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях” від 15.02.1999 № 192 // Офіційний вісник України, 05.03.1999, № 7, стор. 131, код акту 6896/1999.
11. Постанова КМ України від 26.06.2013 № 444 “Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях” // Урядовий кур’єр від 10.07.2013 № 121.
12. Постанова КМ України від 16.11.2001 № 1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня” // Офіційний вісник України від 07.12.2001, № 47, стор. 110, стаття 2100, код акту 20534/2001.
13. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653 “Про затвердження Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час” // Офіційний вісник України від 27.11.2006, № 46, стор. 76, стаття 3092.
14. Ковжога С.О. Цивільний захист і охорона праці в галузі: навч. посіб. / С.О.Ковжога, С.А.Тузіков, Є.В.Карманний, А.П.Зенін. – Х.: “Право”, 2013. – 192 с.
15. Стеблюк, Микола Ілліч. Цивільна оборона та цивільний захист [Текст] : підручник / М. І. Стеблюк. – 2-ге вид., перероб. – К. : Знання, 2010. – 487 c.
16. Гражданская защита области [Текст]. Т. 1.: учеб. / Д.И.Мазоренко, Л.Н.Тищенко, Г.И.Олейник и др. – Х.: Изд-во КП “Друкарня № 13”, 2007. – 504 с. Режим доступу: http://mns-kharkiv.at.ua/index/tom_1_grazhdanskaja_zashhita_
oblasti_uchebnik/0-27, вільний.
17. Гражданская защита области [Текст]. Т. 2.: учеб. / Д.И.Мазоренко, Л.Н.Тищенко, Г.И.Олейник и др. – Х.: Изд-во КП “Друкарня № 13”, 2007. – 541 с. Режим доступу: http://mns-kharkiv.at.ua/index/tom_2_grazhdanskaja_zashhita_
oblasti_uchebnik/0-28, вільний.
18. Гражданская защита области [Текст]. Т. 3.: учеб. / Д.И.Мазоренко, Л.Н.Тищенко, Г.И.Олейник и др. – Х.: Изд-во КП “Друкарня № 13”, 2008. – 496 с. Режим доступу: http://mns-kharkiv.at.ua/index/tom_3_grazhdanskaja_zashhita_
oblasti_ehvakuacija_uchebnik/0-29, вільний.
19. Цивільний захист області [Текст]. Т. 4, ч. 1.: підруч. / Д.І.Мазоренко, Л.М.Тіщенко, Г.І.Олійник та ін. – Х.: Вид-во КП “Друкарня № 13”, 2009. – 573 с. Режим доступу :http://mns-kharkiv.at.ua/index/tom_4_chastyna_1_tsyvil_nyy_
zakhyst_oblasti_pidruchnyk/0-102, вільний.
20. Цивільний захист області [Текст]. Т. 4, ч. 2.: підруч. / Д.І.Мазоренко, Л.М.Тіщенко, Г.І.Олійник та ін. – Х.: Вид-во КП “Друкарня № 13”, 2009. – 487 с. Режим доступу :http://mns-kharkiv.at.ua/index/tom_4_chastyna_2_tsyvil_nyy_
zakhyst_oblasti_pidruchnyk/0-105, вільний.
21. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона: Навчальний посібник / За заг. ред. П.І. Кашина. – Львів, 2005. – 338 с.
22. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студ. вищ. закл. освіти України І - IV рівнів акредитації / Є.П. Желібо, Н.М. Заверу- ха, В.В. Зацарни; За ред. Є.П. Желібо, В.М. Пічі. - К.: Каравела, 2002. - 327 с.
23. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: [посібник]. – Л.: Вид. НУ "ЛП", 2010. – 384 с.
24. Кучма, Мирослав Михайлович. Цивільна оборона (цивільний захист) [Текст]: навч. посібник / Кучма М. М. – 2-ге вид., доп. і випр. – Львів: Магнолія 2006, 2007. – 359 c.
25. Михайлюк, В.О. Цивільна безпека [Електронний ресурс] : навч. посіб. / В.О.Михайлюк, Б.Д.Халмурадов. – К.: Центр навч. л-ри, 2008. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) c.
Допоміжна:
26. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18.01.2001 № 2245-ІІІ // Офіційний вісник України від 02.03.2001, № 7, стор. 96, стаття 268, код акту 17826/2001.
27. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 08.02.1995 № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради від 21.03.1995, № 12, стаття 81.
28. Закон України “Про Генеральну схему планування території України”від 07.02.2002 № 3059-III // Голос України від 12.03.2011 № 45.
29. Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 № 3038-VI // Голос України від 12.03.2011 № 45.
30. Постанова КМ України від 19.08.2002 № 1200 “Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю” // Урядовий кур’єр від 28.08.2002 № 156.
31. Постанова КМ України від 30.03.1998 № 391 “Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля” від // Офіційний вісник України від 16.04.1998, № 13, стор. 91, код акту 5112/1998.
32. Постанова КМ України від 16.02.1998 № 174 “Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій” // Офіційний вісник від 05.03.1998, № 7, стор. 80, стаття 258, код акту 4865/1998.
33. Постанова КМ України від 14.06.2002 № 843 “Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня” // Офіційний вісник України від 05.07.2002, № 25, стор. 21, стаття 1209, код акту 22646/2002.
34. ДСТУ 7095:2009 “Захист населення у надзвичайних ситуаціях. Основні положення”.
35. ДСТУ 3891-99 “Безпека у надзвичайних ситуаціях”. К.: Держ. Стандарт. – 1999.
36. ДБН В 2.2.5-97 “Захисні споруди цивільної оборони”.
37. ДБН Б.1.1-5-2007 “Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) в містобудівній документації”.
Інформаційні ресурси:
38. Офіційний сайт Президента України http://www.president.gov.ua/.
39. Верховна Рада України: http://iportal.rada.gov.ua.
40. Законодавство України: http://zakon4.rada.gov.ua.
41. Урядовий портал: http://www.kmu.gov.ua/.
42. Сайт Державної служби України з надзвичайних ситуацій: http://www.mns.gov.ua.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
(ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЗАЛІКУ)
1. Правові основи цивільного захисту України.
2. Кодекс цивільного захисту України: структура, короткий зміст.
3. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану”: структура, короткий зміст.
4. Закон України “Про правовий режим воєнного стану”: структура, короткий зміст.
5. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”: структура, короткий зміст.
6. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”: структура, короткий зміст.
7. Суб’єкти забезпечення цивільного захисту. Основні завдання цивільного захисту. Основні принципи здійснення цивільного захисту.
8. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту.
9. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
10. Повноваження місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.
11. Завдання і обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту.
12. Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту.
13. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.
14. Положення про Єдину державну систему цивільного захисту України: структура, короткий зміст.
15. Склад та основні завдання Єдиної державної системи цивільного захисту.
16. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту.
17. Органи координації та управління єдиної державної системи цивільного захисту загальнодержавного рівня, їх повноваження.
18. Органи координації та управління єдиної державної системи цивільного захисту регіонального, місцевого рівня, їх повноваження.
19. Склад і завдання сил цивільного захисту.
20. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту. Організація, завдання.
21. Аварійно-рятувальні служби, організація, завдання.
22. Спеціалізовані служби цивільного захисту, організація, завдання.
23. Формування та добровільні формування цивільного захисту, організація, завдання. Залучення Збройних Сил України.
24. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій. Класифікаційні ознаки та їх порогові значення.
25. Надзвичайні ситуації природного характеру, їх уражальні чинники.
26. Надзвичайні ситуації техногенного характеру, їх уражальні чинники.
27. Надзвичайні ситуації соціального характеру, їх уражальні чинники.
28. Надзвичайні ситуації воєнного характеру, їх уражальні чинники.
29. Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій.
30. Оповіщення та інформування про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.
31. Дії населення за сигналами оповіщення, при виявленні ознак надзвичайних ситуацій, при виявленні підозрілих, вибухонебезпечних предметів.
32. Захисні споруди, види, характеристики.
33. Порядок укриття населення у захисних спорудах.
34. Види і обсяги евакуації населення.
35. Порядок організації заходів з евакуації.
36. Інженерний захист територій.
37. Радіоактивне випромінювання, характеристики, одиниці вимірювання.
38. Вплив радіації на організм людини.
39. Радіаційний і хімічний захист населення і територій.
40. Порядок оцінки обстановки при загрозі виникнення НС.
41. Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
42. Біологічний і психологічний захист населення.
43. Засоби захисту органів дихання.
44. Склад, устрій, маркування протигазів.
45. Протигаз ГП-5 (7). Призначення, склад, правила користування.
46. Основні вузли і принцип роботи протигаза ІП-4.
47. Засоби захисту шкіри. Порядок використання.
48. Медичні засоби захисту.
49. Класифікація дозиметричних приладів.
50. Прилади радіаційної розвідки і контролю радіоактивного забруднення.
51. Прилади хімічної розвідки і контролю зараження.
52. Склад та призначення ВПХР.
53. Планування цивільного захисту в установах, організаціях.
54. Організація цивільного захисту на об’єктах господарської діяльності.
55. Надання домедичної допомоги у надзвичайних ситуаціях (при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин; при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок та при переломах кісток; при термічних та хімічних опіках, відмороженнях; отруєннях, у тому числі аміаком, хлором).
56. Заходи державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання з питань ЦЗ.
57. Заходи забезпечення техногенної, пожежної безпеки.
58. Порядок координації органів управління та робіт з ліквідації наслідків НС.
59. Порядок проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
60. Порядок організації цивільного захисту на суб’єктах господарювання.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 203; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!