Українська преса Китаю та Далекого Сходу
Українська діаспора в Китаї почала створюватися в 1870-1880 рр. - перша хвиля еміграції була організована царським урядом, який вирішував таким чином два питання: |
1) заселяв землі справжніми фермерами, які могли підняти самотужки Манджурію;
2) знесилював етнічну українську націю на її території, послаблював національний опір на її рідних теренах.
До 1917р. української преси в Китаї не було, була лише російська преса. На 1917 р. в Манджурії проживало 20 тис. родин українців (70-80 тис. людей). Як і повсюди в світі, вони прагнули об'єднання і тому розпочали випускати власну пресу, не раз проявляючи справжню підприємливість та публіцистичний талант. Лютнева революція в Росії різко змінила ситуацію і в Китаї. В червні 1917 р. вийшов перший інформативний бюлетень"Вісти українського клюба в Харбіні", який інформував про події в Петрограді, Києві.
В листопаді 1917 р. почав виходити двотижневик "Засів" (літературний, політичний, економічний часопис). Виходив рік (випущено 30 номерів). Від 1917 р. до 1920 р. - період занепаду української мови і в видавництва, пов’язані з перебігом громадянської війни та іноземної інтервенції на Далекому Сході.
В 1920 р. відновилося видання української преси: в Харбіні почали виходити газети "Добробут", "Поступ", "Вимоги життя".На вихід газет дуже негативно впливала проросійська орієнтація дирекціїКСЗ (Китайська східна залізниця). Тому до 1931 р. української преси в Харбіні, взагалі в Манджурії не було. Лише в 1925 р. виходила газета"Українське життя", тому що її видавцем був японець і видання не підпадало під китайські закони.
|
|
|
В 1931 р. японці створюють маріонеткову державу Манджу-Го. В цьому ж році починається нове відродження української преси:
- двотижневик "Листи з Далекого Сходу" (5 номерів);
- 1932 р. - "Манджурський вісник", який існував п'ять років за підтримки українського підприємця Івана Шевченка. Випустили 200 номерів, однак через прихильність до незалежної національної позиції видання припинило своє існування;
- 1937 р. - в Шанхаї, в Ціндао виходила газета "На Далекому Сході" під редагуванням М.Мілька, кошти на якудав меценат В. Мігулін;
- часопис "Далекий Схід" виходив у Харбіні у 1937 - 1938 рр. як орган Української національної колонії.
Вже під час другої світової війни у листопаді 1941 р. під редакцію М.Мілька починає виходити двотижневик "Український голос на Далекому Сході". Він не був політично заангажований і брав до висвітлення місцеві матеріали, висвітлюючи їх з незалежних позицій.
Отже, українські родини, що мешкали в Манджурії, мали де прочитати "рідне слово правди і національної надії". Вступ Радянської армії в Харбін у 1945 р. призвів до арештів і заслання українських журналістів, з тим історія вітчизняної преси тут закінчилася.
|
|
|
Заокеанська преса
Поза межами України по першій світовій війні зріст української преси йде в першу чергу за океаном. Деякі органи тут продовжують виходити з минулих часів - такі як "Свобода", що від 1920 р. появляється вже як щоденна газета тиражем у 16.500 примірників; "Народна Воля" (тричі на тиждень); "Америка".
Народжуються нові органи, переважно газетного типу. У 1923 р. почав виходити тижневий орган поступового, демократичного напрямку як орган Товариства "Оборона України" під назвою "Українська Громада". Пізніше під проводом д-ра М.Мандрики виходить орган соціалістично-революційного напрямку під назвою "Правда і Воля", що з газетного типу переходить потім на журнал.
У Детройті виходить орган поступово-демократичний під назвою "Пора", а потім "Нова Пора" (пізніше "Нова Громадська Пора" під проводом Н.Григоріїва). Далі - орган націоналістичної думки "Новий Шлях" (Саскатун, Канада), "Націоналіст" (Нью-Йорк) і його продовження - "Україна"; так само "Україна" в Буенос-Айресі, там же - "Наш Клич", "Січовий Клич" та інші.
|
|
|
Органами, що відбивали думки і національно-політичне становище гетьманського руху, були "Наш Стяг" (під проводом О.Шаповала), "Січ" (Чікаго), "Український Робітник" (Торонто).
Тижневик"Праця" виходив впродовж десятиліть, і це найстаріша з досі існуючих газет в Бразилії. Почалося її видання в грудні 1913 р. в місті Парана, де й досі існує найбільший в цій країні за чисельністю й розвинений організаційно український осередок. У перші роки видання вона мала підзаголовок "Одинока українська часопись в Бразилії". Видавник - видавнича спілка василіян. Це був фінансово потужний інформаційно-просвітницький та релігійно-католицький журнал; в 1936 р. тут навіть видавали додаток "Недільне слово", який роздавали безкоштовно.
Основні теми журналу: ідея соборності України; ідея збереження національної свідомості в діаспорі; ідея підтримання мови; історія українського народу, культури, літератури; друкування літературних пам'яток, зокрема творів Маркіяна ПІашкевича.
Газета відрізнялась жанровим багатством та професійністю журналістів. Вона обмінювалася матеріалами з іншими газетами України, такими як "Українське діло", "Українське слово". Життя етнічної батьківщини газета висвітлювала широко і агресивно по підношенню до комуністичного режиму, зокрема переслідувань українських діячів уСРСР. Завдання, які вирішувала ця газета:
|
|
|
- згуртування українців Бразилії навколо пресового органу, який зв’язує їх між собою, з етнічною батьківщиною та з українськими осередками в інших країнах;
- національне виховання молоді;
- зусилля до визнання українського народу в світі як етнічної одиниці.
Втім, "Праця" не відчужувалася й від суспільного життя своєї країни. В газеті була постійна рубрика "Бразилійські вісті", яка велася цілком професійно. Незважаючи на те, що більшість матеріалів подавалася без підписів, серед відомих редакторів, авторів були П.Карманський, С.Дністрянський, Г.Хомишин. Виходили також органи комуністично-совєтофільського напрямку, такі як "Щоденні Українські Вісті", "Українські Робітничі Вісті" (Вінніпег); "Фармерське життя" (Вінніпег).
Виходить кілька газет церковно-релігійного характеру.
Пізніше робляться спроби видавати журнали. Один з перших - ілюстрований загальноосвітній місячник під назвою "Заморський Вістник". Видає його з 1920 р. "Робітнича Книгарська і Видавнича Спілка" в Торонто за редакцією П.Крата. Незважаючи на добре ведення як освітнього органу, що приносив багату і різноманітну лектуру, він протримався лише рік і припинив своє існування через брак фондів.
Після того з'являється декілька журналів популярно-літературно-громадського характеру: "Воля України", "Нова Україна", "Рання Зоря" в Нью-Йорку. Всі вони мали короткий вік.
Більш поважного характеру набирає ілюстрований місячник, присвячений культурним і економічним справам українців в Едмонтоні (Канада) під назвою "Західні Вісти", що 1928 р. виходять за редакцією Я. Крета. Тоді ж появляється журнал, присвячений для робітничої самоосвіти під назвою "Світло" (1928-1929; Нью-Йорк). Там же (Нью-Йорк) виходить "Вістник ОДВУ" як центральний орган Організації Державного Визволення України націоналістичного напрямку (1923-1933 рр.). У Вінніпегу виходить комуністичний журнал "Робітниця" та того ж напрямку журнал для молоді "Молодий Світ".
В 1920-1921 рр. в Нью-Йорку виходить місячник для справ промислу, торгівлі і просвіти, що його видає "Січовий Базар" під назвою "Базар" (1934). У Пітсбургу - "Жіночий Світ" (1933-1934), а у Саскатуні з 1918 р. орган "Студенського Кружка" при Інституті ім. П.Могили під назвою "Каменярі". Органом української молоді був також місячник організації "Мазепинці". Виходив він латинкою під назвою "Мазепинець" в Чікаго (1931-1932).
З органів церковно-релігійного змісту були такі часописи: "Сіяч" - Української Автокефальної Православної Церкви в ЗДА, що почав виходити в Чікаго з 1921 р., і "Віра та Знання", часопис євангельського християнства (Торонто, 1923-1924 рр.).
Та найширше розвинулися тут органи гумору і сатири. Крім "Молота", що виходив у Нью- Йорку в 1919-1924 рр., виходили також такі часописи, як двотижневик "Оса" (Чікаго, 1918—1921), "Батіг" (Чікаго, 1921), "Перець" (Нью-Йорк, 1924), "Пугач" (Нью-Йорк, 1925), "Сміх і Правда", що почав виходити у Нью-Йорку 1939 р.
Преса бачванських українців
Першим органом бачванських українців (Югославія) стає тижнева газета під назвою "Руски Новини", що виходила в 1924-1939 рр. місцевою говіркою в Керестурі-Дякові. Там же виходила українською мовою двічі на тиждень газета під назвою "Рідне Слово", яку видавав о. М.Фірак. Протрималася до 1939 р.
В 1936-1938 рр. в Керестурі виходив місцевою говіркою журнал "Думка", а з 1939 р. - літературною українською мовою як націоналістичний орган під проводом М.Бучка (Раєво Село). Товариство "Просвіта" у Загребі видавало загальноосвітній орган "Вістник", що виходив в 1936-1939 рр.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 101; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!