Основна частина наукової доповіді ( реферату)
Це – головна частина наукової доповіді (реферату), яка розкриває суть роботи. Вміщують її після вступу, починаючи з нової сторінки. Вона може складатися з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Суть роботи – це виклад відомостей про предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об’єкта, принципів дії об’єкта, основних принципових рішень, що дають уявлення про його устрій і т. ін.) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють елементам новизни, які мають місце у науковій доповіді (рефераті) .
У розділах основної частини подають:
· огляд джерел за темою і вибір напрямів даного етапу дослідження;
· виклад загальної методики та основних методів досліджень;
· експериментальну частину й методику досліджень;
· аналіз тих проблем, які дістануть подальше дослідження у майбутній дисертації.
Основний зміст наукової доповіді (реферату) варто починати з аналітичногоогляду використаних джерел, в якому вступник до аспірантури (ад’юнктури) окреслює основні етапи розвитку наукової думки із досліджуваної ним проблеми. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, варто назвати ті питання, що залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Доцільно цей розділ закінчити коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень з даного напряму.
|
|
|
Огляд використаних джерел має виявити обізнаність автора зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх оцінювати, виокремлювати суттєве, оцінювати попередньо зроблене іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані проблеми. Матеріали огляду слід систематизувати в певній логічній послідовності. Тому перелік робіт та їх критичний аналіз не обов’язково подавати у хронологічному порядку.
Оскільки наукова доповідь (реферат) присвячується порівняно вузькій темі, то огляд робіт попередників слід робити з питань саме обраної теми, а не усієї проблеми в цілому.
Текст огляду повинен відповідати наступним основним вимогам:
· повнота й достовірність інформації, що використовувалась;
· логічність структури;
· композиційна цілісність;
· наявність критичної оцінки наведених відомостей;
· аргументованість висновків;
· ясність, чіткість та лаконічність викладу;
· грамотність, відповідність стилю викладу нормам української мови.
Основою підготовки тексту огляду є аналітико-синтетична переробка відібраної документальної інформації.
Найважливішими операціями підготовки тексту огляду є, по-перше, відбір та систематизація концептографічної та фактографічної інформації, що характеризує задану тему, а, по-друге, аналіз, узагальнення та оцінка відібраних та систематизованих відомостей. Пошук документів, із яких повинні бути відібрані необхідні відомості, здійснюється за допомогою списку джерел, який реалізований у картковій або комп’ютерній формах.
|
|
|
Подальше групування отриманих документів здійснюється у відповідності до плану аналітичного огляду. У відборі інформації для складання тексту важливо керуватися такими положеннями:
· в огляді повинні знайти відбиток існуючі погляди на проблему (тему), що розглядаються, незалежно від концепції автора;
· особливу увагу слід приділити новим відомостям, особливо новим дослідженням, новим шляхам вирішення проблеми тощо;
· не можна вживати в огляді застарілі відомості та відомості, що викликають сумнів;
· усі параметри, що підлягають порівнянню, повинні подаватись у єдиному (єдиній системі) виміру.
Процедура формалізованого аналізу текстів включає, по-перше, виокремлення у складі змісту цих документів структурних елементів (частин, розділів, параграфів тощо), які підлягають інформаційному аналізу, по-друге, вилучення з них фрагментів (абзаців, речень), що містять задані ключові слова досліджуваної теми.
|
|
|
Кожний відібраний фрагмент тексту первинного документа повинен бути ідентифікований у відповідності з номером сторінки, на якій він зафіксований у цьому документі, а також номером підрозділу, пункту чи підпункту плану, до якого відноситься даний фрагмент.
Подальша робота з підготовки тексту огляду пов’язана з аналізом та оцінкою відібраних відомостей. Особливу увагу слід приділити аналізу новизни (або елементів новизни), повноти та достовірності відомостей, оцінці фактів; установленню зв’язків між окремими фактами.
В аналізі новизни ( або елементів новизни), вміщеної у наукових працях матеріалу, можуть використовуватись такі критерії: час публікації; час отримання результатів; наявність новизни задачі дослідження чи розробки; нестандартність методики роботи; наявність нових даних; опис нових способів вирішення задачі тощо.
Як критерії достовірності використовують наукову репутацію автора, наявність та характер посилань на документи, що розглядаються, порівняльні переваги та недоліки методик тощо.
Після аналізу та оцінки відібраних відомостей починають написання власне тексту огляду. Формалізований синтез фрагментів тексту документів полягає у встановленні між ними логічного зв’язку з використанням різного роду словесних кліше: акцентуючих, нейтральних, узагальнюючих, результативних тощо. Після цього здійснюється остаточне формування тексту основної частини огляду з уведенням до нього критичних зауважень, узагальнень, висновків.
|
|
|
У основній частині наукової доповіді (реферату) вступник до аспірантури (ад‘юнктури) обґрунтовує вибір напрямку дослідження, наводить методи вирішення задач та їх порівняльні оцінки, розробляє загальну методику проведення досліджень. У теоретичних роботах розкриває методи розрахунків, гіпотези, що розглядаються, в експериментальних — принципи дії та характеристики розробленого програмно-модельного комплексу, оцінки похибок вимірювань.
Обов’язковим елементом основної частини наукової доповіді (реферату) є вказівка на загальніметоди та методикудослідження, які є концептуальною основою майбутньої дисертації, інструментом у добуванні фактичного матеріалу та виступають необхідною умовою досягнення поставленої в роботі мети. Вступник до аспірантури (ад‘юнктури) має виявити рівень володіння науковими (загальнонауковими, спеціальними) методами, а також означити конкретні шляхи, способи досягнення наукового результату. Слід описати методи, використані під час наукового пошуку.
Отже, у основній частині наукової доповіді (реферату) вступником до аспірантури (ад‘юнктури) висвітлюється стратегія і тактика, методика і техніка дослідження, узагальнюються результати , а також подаються результати власних досліджень із коротким зазначенням того нового, що автор вносить або пропонує до розробки теми.
Розділи можна поділяти на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Повні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках.
Висновки.
Висновки розташовують безпосередньо після викладу суті роботи, починаючи з нової сторінки. Це синтез накопиченої в основній частині наукової інформації, тобто послідовний, логічний, чіткий виклад головних результатів дослідження. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора як стосовно суті проблеми, що розглядалась у науковій доповіді ( рефераті) так і стосовно тих питань, які будуть в подальшому досліджуватись у майбутньому дисертаційному дослідженні.
Список використаних джерел.
Список використаних джерел, який починають з нової сторінки, завершує основну частину.
Використані джерела рекомендується розміщувати в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Це один з можливих способів розміщення джерел. Проте це не виключає можливість застосування інших способів, зокрема, алфавітного – за алфавітом прізвищ авторів або назв твору (він найзручніший для користувння).
Кількість використаних у науковій доповіді (рефераті) джерел не регламентується. Це залежить від теми та завдань наукової доповіді (реферату) (але це не повинен бути повний список джерел до майбутньої дисертації) .
При складанні списку використаних джерел слід зважати на певні правила. До списку входять:
· офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ та відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми;
· основні праці провідних фахівців у даній галузі;
· праці авторів, що відбивають головні погляди на розв’язувану проблему.
Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті наукової доповіді (реферату) і які фактично не було використано, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги. Кожне літературне джерело списку повинно знайти відбиття у тексті наукової доповіді (реферату). Якщо автор робить посилання на будь-які запозичені факти або цитує праці інших авторів, то він обов’язково має зазначити їхнє джерело.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог діючих в Україні міждержавних та державних стандартів.
Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» (Бюлетень ВАК України, №3, 2008 (Форма 23, С. 9–13).
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!