МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1
Nbsp; Практичне заняття № 1
Тема: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ РИТОРИКИ
План
1. Риторика як наукова та навчальна дисципліна. Її зв’язок з іншими науками.
2. Основні етапи розвитку ораторського мистецтва.
3. Історія української риторики.
4. Поняття про педагогічну риторику.
ЗАВДАННЯ
1. Трьом студентам у кожній групі підготувати повідомлення на 5-7 хвилин, присвячені а) Демосфену або Платону, б) Ціцерону або Квінтіліану, в) І.Вишенському або Феофану Прокоповичу як теоретикам і практикам красномовства .
2. Укласти короткий конспект відповіді на запитання: а) «Історія вітчизняної риторики» (обов’язково; див. самостійну роботу №1) та б) «Красномовство біблійних проповідників», «Риторика Давнього Сходу та Єгипту», «Ораторське мистецтво в Середні віки» (за вибором ). Обсяг відповіді на кожне запитання – 1.5-2 сторінки.
3. Підібрати 5 афоризмів про значення слова в житті людини.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ
Комунікація, комунікативна ситуація, риторика, неориторика, практична риторика, оратор, промова, вплив, інвенція, диспозиція, елокуція, меморія, акція, етос, пафос, логос.
ЛІТЕРАТУРА
а) основна:
1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С.5-110.
2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 6-90.
3. ЧибісоваН.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С.4-25.
4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С.9-18, 120-190.
5.Олійник О. Риторика. – К., 2009. – С.4-56.
|
|
|
6.Онуфрієнко Г.С. Риторика. – К.,2008. – С.5-110, 283-355.
7. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1986. – С. 10-28, 145-151, 173-180.
8. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С.8-33, 46-50, 110-122, 222-252.
9. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С.7-10.
10. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. – К., 1997. – С.152-274.
11. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С.7-65.
12. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С.8-36.
б) додаткова:
1.Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С.9-15.
2. Капська А.І., Сагач Г.М. З історії розвитку мистецтва красномовства // Педагогіка і
психологія. – 1995. – №2. – С.141-149.
3. Чепіга І.П. Ораторське мистецтво на Україні в ХVI – XVII ст. // Українська мова і
література в школі. – 1989. – №10. – С.64-68.
4. Аннушкин В.И. “Риторическое художество” в Древней Руси // Русская речь. –
1992.– № 2. – С.68-73.
5. Шанін Ю.В. Зародження античного красномовства // Українська мова і література в
школі. – 1987. – № 10. – С.40-45.
6. Кучерук О. Формування комунікативної особистості у процесі вивчення риторики
// Українська мова і література в школі. – 2003. – №6. – С.7-12.
7. Палатовська О.В. Сучасна риторика в сучасній освіті // Вивчаємо українську мову та
|
|
|
літературу. – 2004. – №7. – С.4-7.
8. Граудина Л.К., Миськевич Г.И. Теория и практика русского красноречия. – М., 1989.
9. Ожигова О. Риторика: історія і сучасність// Вивчаємо українську мову та
літературу. – 2005. – №36. – С.13-14.
10. Михальская А.К. Педагогическая риторика: История и теория: Учеб.пособие для
вузов. – М.: Академия, 1998.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Усезростаюча потреба суспільства в умінні виразно володіти словом призвела до відродження інтересу до теорії і практики ораторського мистецтва. Нова концепція риторики спирається на комунікативну функцію мови, а методи переконання розглядаються з урахуванням комунікативної ситуації.
Основною метою даної теми є знайомство з історією становлення і розвитку риторики як науки і мистецтва красномовства та засвоєння основних понять і термінів.
Зверніть увагу на те, що термін «риторика» має кілька значень, найбільш поширене з них – наука про публічний мовленнєвий вплив. Практична риторика базується на розділах класичної риторики (інвенції, диспозиції, елокуції, меморії, акції). Вона має свій об’єкт і предмет вивчення, завдання і певну структуру. Риторика як комплексна наука пов’язана з іншими науковими дисциплінами, перш за все з філософією, логікою, психологією, культурою мови, етикою, естетикою, мовознавством, літературознавством, основами акторської майстерності, методикою виразного читання, педагогікою та ін. (необхідно визначити, у чому виявляється цей зв’язок, які змістовні компоненти вбирає в себе риторика з інших наук).
|
|
|
Новий концептуальний підхід до освіти вимагає формування риторичної особистості вчителя, який володіє мистецтвом переконуючого мовлення і може навчити цього мистецтва своїх учнів (основи, актуальні проблеми і завдання педагогічної риторики викладено в посібнику Г.Сагач).
Розглядаючи основні етапи розвитку ораторського мистецтва, слід проаналізувати риторику давнього світу (країни Сходу та Єгипет, Давня Греція та Рим ), зазначивши передумови виникнення цієї науки саме у Греції; ораторське мистецтво Середніх віків на Заході та Сході; розвиток риторики в Європі нового часу. Особливу увагу варто звернути на етапи історії вітчизняного ораторського мистецтва (див. самостійну роботу №1). Студенти мають схарактеризувати сучасний етап розвитку риторичної науки (основні тенденції, значення ораторського мистецтва у формуванні якостей комунікативної особистості). Найбільш детально історія ораторського мистецтва розглядається в підручниках С.Абрамовича, Л.Мацько, Н.Чибісової, Н.Колотілової та Г.Сагач.
|
|
|
Студенти повинні знати: історію становлення та розвитку риторики як науки; видатних теоретиків і практиків красномовcтва (у тому числі й вітчизняного); основні проблеми та завдання педагогічної риторики.
Студенти повинні вміти: оперувати основною риторичною термінологією; установлювати зв’язок риторики з іншими науками.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. У чому полягає функція мови як засобу пізнання світу?
2. Що таке риторика? Які значення має цей термін ?
3. Що є предметом риторики як навчальної дисципліни? Які основні завдання стоять
перед нею?
4. Як співвідносяться в риториці теоретичні та практично-прикладні моменти?
5. Чому в нашому суспільстві зростає інтерес до риторики?
6. З якими науками співвідноситься риторика і в чому простежується цей зв’язок?
7. Що вивчає педагогічна риторика? Яке значення має ораторська майстерність для
вчителя?
8. Схарактеризуйте особливості риторики Давнього Сходу і Єгипту.
9. Чому красномовство виникає, розвивається й набуває найвищого розвитку саме у
Стародавній Греції?
10. Який внесок софістів у розвиток риторичної науки?
11. Чому Сократ не сприймав софістики? Чим він збагатив риторичну практику?
12. Як розвинув думки Сократа Платон? Які два види ораторських здібностей він виділив?
13. Чому Арістотеля вважають автором наукової риторики?
14. Назвіть основні особливості риторики Стародавнього Риму.
15. Яких видатних ораторів античності ви знаєте?
16. Схарактеризуйте структуру античної риторики.
17. Поясніть, чому середньовічна культура в Європі сформувалася в лоні церкви. Як це
позначилося на розвитку риторики?
18. Що таке гомілетика?
19. Які різновиди красномовства починають домінувати в суспільному житті епохи
Відродження?
20. Сформулюйте причини певного занепаду риторики в 19 столітті.
21. З чим пов’язане відродження інтересу до риторики у 20 столітті?
22. Що таке неориторика?
23. Назвіть основні тенденції сучасного етапу розвитку ораторського мистецтва.
24. Дайте визначення термінів «комунікація», «комунікативна ситуація».
25. Чи погоджуєтеся ви з твердженням Ціцерона «Поетами народжуються, ораторами
стають»? Що вирішує успіх промови – талант чи праця?
26. Розкажіть про основні етапи становлення вітчизняної риторики.
Практичне заняття № 2
Тема: УСНИЙ ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП ЯК ОСНОВНА ФОРМА МОВЛЕННЄВОГО ВПЛИВУ
План
1. Переваги усного виступу, основні вимоги до нього.
2. Способи мовленнєвого впливу на аудиторію.
3. Закони риторики.
4. Основні етапи підготовки виступу
5. Види публічних промов.
6. Вибір теми виступу й аналіз її мотивації:
ЗАВДАННЯ
1.Укласти план-конспект відповіді на третє запитання плану(див. самостійну роботу
№ 2).
2. Написати поздоровлення (або тости) для ситуацій: а)день народження приятеля;
б)ювілей начальника.
3. Усно визначити, які з поданих нижче тем органічно належать до того чи іншого виду
красномовства (за метою). Своє твердження мотивувати: Українська мова на зламі віків.
Вчіться сприймати неминуче. Життя прожити – не поле перейти. Ні – наркотикам!
Смертна кара: чи потрібна вона. 18 – початок дорослого життя.
4. Вибрати тему публічного виступу. Мотивувати її вибір, сформулювати мету виступу (усно).
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ
Ораторська промова, спосіб мовленнєвого впливу, переконування, навіювання, примус, закон риторики, аудиторія, комунікативні якості мовлення, комунікативна позиція оратора; академічне красномовство, соціально-політичне красномовство, гомілетика, епідейктичне красномовство, панегірик, експромт, план, теза, конспект, план-конспект, тема, мікротема, цілеполягання, підготовка, підготовленість, докомунікативна, комунікативна й посткомунікативна фази.
ЛІТЕРАТУРА
а) основна:
1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 110-143.
2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 90-110, 190-233.
3. ЧибісоваН.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 57-68.
4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 21-28.
5. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С.49-60, 64-109.
6. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С.10-18, 27-30, 41-52,
194-293.
7. Олійник О. Риторика. – К., 2009. – С. 97-123.
8. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 19-29, 44- 51, 149-150, 160-166, 177-179.
9. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С.103-111,
119-228.
б)додаткова
1. Михневич А.Е. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С.107-112, 141-149,
157-160.
2. Вандишев В.М. Риторика: Екскурс в історію вчень і понять. – К, 2006. –
С. 155-159.
3. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С.65-109.
4. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С.39-42, 58-70.
5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М.,1978. – С.8-20, 28-40, 48-62.
6. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С.125-132.
7. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С. 26-45.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Усний публічний виступ має певні переваги перед письмовим (їх необхідно визначити). У той же час він створює для оратора певні труднощі, серед яких особливо виокремлюється «боротьба» аудиторії з промовцем (стратегії уникання, підриву авторитету та нерозуміння). Ця «боротьба» перш за все пов’язана з намаганням протистояти мовленнєвому впливу оратора.
Існують три основні способи мовленнєвого впливу: переконування, навіювання (копіювання та зараження ) і примус. Вибір способу залежить від особливостей аудиторії, від теми виступу та від самого оратора.
Кожен публічний виступ базується на законах управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто на законах риторики (див. самостійну роботу № 2). Ці закони диктують основні вимоги до публічного виступу, а саме: змістовність, зрозумілість головної думки, істинність, логічність викладу, рішучий початок і рішучий кінець, стислість, розмовність, стримана емоційність, вираження потреби донести думку до слухачів, контакт з аудиторією, правильність, ясність, багатство та виразність мовлення. Крім того, необхідно звернути увагу на комунікативні позиції, які займає оратор (інформатор, коментатор, співрозмовник, порадник, емоційний лідер та ін.), пам’ятаючи, що зміна позицій відбувається достатньо часто.
Промовець повинен чітко усвідомлювати, до якого типу промов відноситься його виступ. Для цього необхідно ознайомитися з різними класифікаціями промов: 1) за сферою застосування (громадсько-політичні, академічні, судові, соціально-побутові та духовні – студенти мають з’ясувати їх головні риси та жанри, в яких реалізуються ці різновиди красномовства. Варто поміркувати над тим, чи доцільно говорити про існування ділового та внутрішнього красномовства, навести аргументи, що обгрунтовують вибрану точку зору.); 2) за метою виступу (мета – це переважаюча загальна установка виступу. Вона визначає реакцію, яку оратор планує викликати у слухачів; конкретна мета, на відміну від загальної, чітко демонструє, що саме аудиторія повинна знати, відчувати і робити): Слід схарактеризувати основні вимоги щодо тематики і змісту розважальних, інформаційних, надихаючих, переконуючих, спонукаючих та ритуальних промов (див. посібник П.Сопера); 3) за знаковим оформленням і закріпленням (експромт, конспект-розсип, план, тези, план-конспект; текст, написаний повністю – з’ясуйте переваги й недоліки кожного із типів підготовки до виступу.). Подумайте, як всі три класифікації пов’язані, на конкретних прикладах доведіть своє твердження.
Підготовка до виступу включає кілька етапів: вибір теми, вирішення питання про мету, збирання матеріалу, укладання основи виступу, проба промови, безпосередньо виступ, саморецензія. Основним завданням, яке стоїть перед студентами, є початок роботи над промовою. Для цього необхідно перш за все, керуючись власними знаннями, інтересами і уподобаннями, вибрати тему із загального переліку, поданого в додатках (завдання 4). Слід зазначити напрямки розкриття теми, окреслити коло питань, що будуть розглядатися, сформулювати мету виступу.
Крім того початковий етап роботи передбачає ще й моделювання аудиторії. При цьому враховуються соціально-демографічні, соціально-психологічні та індивідуально-особистісні фактори (див. Сагач Г.М.), які впливають на вибір теми та мети виступу, але й визначають особливості викладу матеріалу (обсяг питань, популярність/науковість, співвідношення емоційності й логічності, спосіб і вид аргументації, прийоми захоплення і підтримки уваги, монолог/діалог тощо) та невербальну поведінку оратора (зовнішній вигляд, темп мовлення). Тому перед тим, як умотивувати тему своєї доповіді, слід створити модель аудиторії, перед якою ви з нею виступатимете (власна група). Потім необхідно визначити загальну мету виступу (розважити, інформувати, надихнути, переконати, спонукати до дії, дотриматись ритуалу) Знаючи загальну мету, тобто, якої реакції ви хочете досягти, можна сформулювати конкретну мету – що саме слухач повинен знати, відчувати і робити. Ця мета називається ідеєю, або основним тематичним твердженням, і вона повинна бути добре усвідомлена оратором.
Щоб встановити мету виступів на запропоновані теми (завдання 3), по-перше, належить визначити можливий зміст промови, по-друге, подивитися, чи дозволяє він прогнозувати ту чи іншу реакцію слухачів (деякі теми можна віднести до різних типів).
Укладаючи ритуальний виступ (ювілейне слово), – завдання 2 – пам’ятайте про його особливості (це панегірик) та ураховуйте специфіку комунікативної ситуації. Привітання повинно бути невеликим (2-3 хв.), форма – прозова або поетична.
Студенти повинні знати: сутність основних понять і термінів; класифікації промов за сферою виголошення, метою і типом підготовки; закони риторики; основні фази й етапи підготовки до виступу.
Студенти повинні вміти: використовувати різні способи мовленнєвого впливу залежно від комунікативної ситуації; встановлювати тип промови; мотивувати вибір теми й мети власного виступу; моделювати аудиторію.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Які переваги й недоліки має усний виступ у порівнянні з письмовим?
2. Сформулюйте сутність стратегій, які використовують слухачі для боротьби зі впливом
оратора?
3. Назвіть основні засоби мовленнєвого впливу. У чому полягають їх особливості?
4. Схарактеризуйте вимоги до усного виступу.
5. Поясніть термін «закон риторики».
6. Які закони риторики ви знаєте? Яким чином вони пов’язані між собою?
7. Чому закон моделювання аудиторії є важливим? Змоделюйте аудиторію, перед якою ви
будете виступати.
8. Коротко схарактеризуйте сутність інших законів риторики.
9. Які основні фази й етапи підготовки виступу ви знаєте?
10. Поясніть відмінності у значенні термінів «підготовка» й «підготовленість» оратора до
виступу.
11. За якими ознаками класифікуються промови?
12. Які види промов за сферою виголошення ви знаєте?
13. Стисло сформулюйте, що таке академічне красномовство. Назвіть його основні ознаки.
14. Які різновиди має академічне красномовство?
15. У чому полягає специфіка соціально-політичного красномовства? Чи можна вважати,
що цей вид промов є ознакою лише сучасної цивілізації? Свою відповідь аргументуйте.
16. Назвіть основні різновиди соціально-політичного красномовства.
17. Сформулюйте, що так судове красномовство. Яку роль відіграє в ньому морально-
етичне начало?
18. Які різновиди судових промов ви знаєте? Чим вони різняться?
19. Дайте визначення гомілетики. Назвіть види церковного красномовства.
20. У якій сфері функціонує суспільно-побутове красномовство?
21. Назвіть основні різновиди суспільно-побутового красномовства. Які риси їм
притаманні?
22. Наскільки правомірним є виділення внутрішнього красномовства? Свою відповідь
аргументуйте.
23. Які типи промов за знаковим оформленням і закріпленням ви можете назвати? У чому
полягають їх переваги й недоліки?
24. Чи можна твердити, що якийсь із типів промов за знаковим оформленням і
закріпленням є універсальним для всіх ситуацій? Обгрунтуйте свою думку.
25. Що таке мета виступу? Якою вона може бути й від чого залежить?
26. Як класифікуються промови за метою?
27. Доведіть, що всі класифікації типів промов пов’язані.
28. Чим визначається вибір теми виступу? У чому полягає відмінність між темою та
об’єктом виступу?
29. Що таке підтема, мікротема? Як вони підводять слухача до розуміння теми промови?
МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1
Контрольне тестування.
Практичне заняття №3
Тема: ПІДГОТОВКА ВИСТУПУ
План
1. Основні джерела накопичення матеріалу.
2. Допоміжні матеріали, їх види та правила використання:
а) визначення;.
б) порівняння;
в) приклади;
г) посилання на авторитети;
д) статистичні дані;
е) наочність.
3. Структура виступу, основні вимоги до неї.
ЗАВДАННЯ
1. Укласти конспект відповіді на друге питання плану (див. самостійну роботу № 3).
2. Виділити в поданому нижче тексті структурні та композиційні частини, сформулювати
їх цільові установки (письмово):
Відомий байкар Езоп був рабом у давньогрецького філософа Ксанфа. Він мусив готувати різні страви. Одного разу, коли Ксанф перебував у доброму гуморі, він наказав Езопові приготувати для гостей найсолодшу страву. Езоп купив та приготував язик. На питання господаря, чому саме язик, раб-мудрець відповів: „Адже саме за допомогою язика будують міста, вивчають науки, просять, вітаються, миряться, освідчуються в коханні. Тому, очевидно, немає нічого солодшого, ніж язик”.
Дуже сподобалося це Ксанфові та його гостям.
Іншим разом, зацікавлений дотепністю Езопа Ксанф задумав, аби раб подав на стіл для гостей найгіркіше, що може бути. Езоп знову подав язик, що викликало загальне здивування. Пояснення було таке: „Що може бути найгіркішим від язика? Язиком люди знищують один одного, оббріхують, лицемірять, сваряться, вбивають, розв’язують війни...”
Гості та господар погодилися з Езопом, хоча він і стверджував речі, які, на перший погляд, виключають одна одну.
(Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С.162)
3. Укласти розгорнутий план виступу з обраної теми (письмово).
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ
Опосередкований і безпосередній досвід, бібліографія, інтерв’ю, визначення, приклад, порівняння, метафора, аналогія, уособлення, персоніфікація, парадокс, цитата, статистичні дані, візуальна і фонічна наочність, структура, композиція, когезія, ретроспекція, проспекція, етикетні формули.
ЛІТЕРАТУРА
а)основна
1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 143-148, 155-160.
2. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 66-71.
3. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 21-30, 57-73.
4. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 79-139.
5. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 109-160, 179-187, 232-244.
6. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С. 71-86,
216-228.
7. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С. 62-147.
8. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 151-159, 185-191, 199-209, 223-230.
б)додаткова
1. Глазова О. Плани-конспекти уроків практичної риторики // Дивослово. – 2002. – №4. –
С. 33-40.
2. Рада І. Опорний конспект – метод навчання практичної риторики // Українська мова і
література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. – 2004. – №2. – С. 85-91.
3. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –
С. 66-118.
4. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 138-140, 157-170.
5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 77-161.
6. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 86-95.
7. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С. 15-26.
8. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С. 39-68, 110-125.
9. Как слово наше отзовется. – М., 1984. – Т.1. – С. 266-299.
10. Зрінські Л. Неписані правила. - К.,1988. – С. 72-80.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Однією із важливих фаз підготовки до виступу є збирання й накопичення матеріалу. Основними його джерелами є: – 1)власні знання та досвід (миттєвий і осмислений); 2)досвід інших людей; 3)література (у тому числі й засоби масової інформації).
Підготовка до виступу розпочинається з актуалізації власних знань й опитування людей, яке може проводитися у вигляді інтерв’ю та анкетування. Продумайте кілька питань, які дадуть можливість виявити думки ваших товаришів щодо вибраної теми, їх ставлення до аналізованих проблем. Пам’ятайте основні правила анкетування: треба чітко і зрозуміло формулювати питання та мету опитування; не можна зловживати часом і увагою опитуваних; отриману інформацію необхідно точно цитувати. Будьте готові провести опитування у групі.
Підбір літератури в картотеці бібліографічного відділу робиться в останню чергу (див. індивідуальну роботу № 1). Опрацювання літератури здійснюється в такій послідовності: читання-відбір, читання-ознайомлення, читання-вивчення. Студенти повинні усвідомлювати відмінності між видами читання й чітко уявляти, якими мають бути результати кожного з них. Варто згадати й особливості різновидів конспектування: фактографічного, вільного, творчого, оцінювального та лекторського.
Крім основних матеріалів при підготовці тексту виступу використовують і допоміжні: визначення, порівняння, приклади, посилання на авторитети, статистичні дані, наочність (див. самостійну роботу № 3).
Одне із завдань заняття – конкретизувати й уточнити знання щодо структури та композиції промови (з основними вимогами щодо письмового твору студенти ознайомилися ще у школі).
Структура виступу містить: вступ (10-12 %), основну частину, висновки (4-5 %). У вступі виділяють зачин і зав’язку, мета яких – зацікавити слухачів, підготувати їх до сприйняття матеріалу. Головна частина представляє собою виклад плану й аргументацію тез. Висновки можуть мати форму нагадування, узагальнення, заклику, ілюстрації або зазначення перспектив. Взагалі, структура виступу повинна відповідати принципам цілеспрямованості, послідовності, взаємного узгодження, стислості, посилення, результативності та пропорційності.
Структуру як модель побудови виступу з певних складових частин слід відрізняти від композиції – закономірного, вмотивованого змістом і задумом порядку всіх частин промови, тобто внутрішньої структури. Виконуючи друге завдання, необхідно визначити: 1)елементи зовнішньої структури (вступ, основна частина, висновки та їх різновид);
2)елементи композиції (в розповіді – експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку, вказавши основні смислові компоненти).
Основним завданням, яке стоїть перед студентами, є початок роботи над промовою. Вони мають зазначити напрямки розкриття обраної теми, окреслити коло питань, що будуть розглядатися, сформулювати мету виступу, укласти розгорнутий план. Він повинен відображати всі структурні й композиційні складові, питання мають бути сформульовані закінченими реченнями.
Крім того, необхідно почати збирати основні й допоміжні матеріали до промови, попередньо засвоївши різновиди останніх.
Студенти повинні знати: основні джерела накопичення матеріалу; структурні й композиційні компоненти промови; принципи побудови структури виступу; види допоміжних матеріалів та правила їхнього використання.
Студенти повинні вміти: виділяти структурні та композиційні компоненти в тексті; укладати структурний і композиційний план власної промови.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Назвіть основні джерела накопичення матеріалу до виступу.
2. Що таке миттєвий і осмислений досвід?
3. Сформулюйте правила опитування й вимоги щодо питань анкети.
4. Як здійснюється підбір літератури до теми?
5. Схарактеризуйте послідовність опрацювання літератури: читання-відбір, читання
ознайомлення, читання-вивчення.
6. У чому полягають особливості різновидів конспектування: фактографічного, вільного,
творчого, оцінювального та лекторського?
7. Що таке допоміжні матеріали? Яка їх роль у виступі?
8. Для чого застосовуються різні види визначень? Схарактеризуйте їх.
9. Назвіть різновиди порівнянь, наведіть приклади.
10. Про що слід пам’ятати, підбираючи приклади? Які види прикладів ви знаєте?
11. Яких правил необхідно дотримуватися, використовуючи посилання на авторитети? За
яких умов посилання на власний авторитет, суспільну думку й видатну
особистість буде дійсно авторитетним?
12. У чому полягають особливості застосування статистичних даних?
13. Назвіть види наочності, сформулюйте правила їх використання.
14. Як пов’язані між собою усі типи допоміжних матеріалів?
15. Сформулюйте загальні критерії доцільності уживання допоміжних матеріалів.
16. Назвіть основні структурні компоненти промови. Схарактеризуйте різновиди вступу.
17. Що містить основна частина?
18. У чому полягають особливості різних форм висновків?
19. Розкажіть про головні принципи структури виступу.
20. Які недоліки структури промови ви можете назвати?
21. Чим відрізняється композиція виступу від структури? Схарактеризуйте складові
композиції.
22. Поясніть сутність термінів «когезія», «ретроспекція», «проспекція».
23. Згадайте, якого вигляду може набувати основа виступу?
24. Визначте відмінність між планом, розгорнутим планом і планом-конспектом виступу.
Практичне заняття № 4
Тема: ЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОМОВИ
План
1. Теза та аргумент як складові аргументації. Види аргументів.
2. Види і способи аргументації.
3. Прийоми ефективної аргументації.
4. Види суперечок. Методи ведення дискусії.
ЗАВДАННЯ
1. Виконати за підручником С.Д. Абрамовича впр.4 (стор.172) – письмово.
2. Виписати визначення термінів дебати, дискусія, полеміка, диспут, суперечка;
порівняти їх поняттєвий зміст(письмово).
3. Вирішити на вибір одну з ситуацій (усно).
Ситуація 1. Опонент постійно змінює свою позицію, намагаючись знайти щось нове.
Ситуація 2. Опонент обвинувачує вас в некомпетентності, ігнорує факти,
тенденційно тлумачить ваші висловлювання.
Ситуація 3. Опонент приховує ворожість до вашої позиції і до вас, маскується
доброзичливістю.
Ситуація 4. Вас зупиняють у процесі розмови, перебивають ваші роздуми.
Ваші дії?
4. Проаналізуйте наведені тексти. Визначте правильність/неправильність аргументацій та
критик, що в них містяться. Які помилки та прийоми маніпулювання в них наявні?
(усно)
а)Мері: Джон, ти знову почав курити? Ти ж знаєш, що перед операцією лікар сказав, що твій організм більше не може виносити нікотину.
Джон: Тобі легко казати! А я готовий сперечатися, що у тебе не менше сорока фунтів зайвої ваги. І що лікар думає з цього приводу?
б) Панове присяжні засідателі! Пане суддя! Мій клієнт зізнався, що крав. Це цінне і щире визнання. Я б навіть сказав, що воно свідчить про надзвичайну цілісність і глибину натури, про людину чесну і сміливу. Але чи можна, панове, щоб людина, яка має такі рідкісні якості, була засуджена?
в) Адвокат, виступаючи з захисною промовою, сказав: “Товариші судді, якщо по совісті говорити...” Прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув адвокату репліку:
“ А у вас є совість?”
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ
Теза, аргумент, демонстрація, хрія (міркування), силогізм (умовивід), індукція, дедукція, нисхідна/висхідна аргументація, однобічна/двобічна аргументація, аналогія, логічна помилка; стадійний, концентричний, спіральний, ступеневий, пунктирний, контрастний способи викладу матеріалу; дебати, дискусія, полеміка, диспут, суперечка; еклектика, софістика, еристика.
ЛІТЕРАТУРА
а)основна
1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 163-171.
2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 110-133, 216-220.
3. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 68-71, 82-97.
4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 33-49, 62-71.
5. Олійник О. Риторика. – К., 2009. – С. 50-52, 124-129.
6. Онуфрієнко Г.С. Риторика. – К.,2008. – С. 411-493.
6. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С. 92-99.
7. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 231-267, 332-342.
8. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 109-160.
9. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С .71-86.
10. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С. 62-146.
11. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 199-209.
б)додаткова
1. Мацько Л., Мацько О. Аргументація як розділ риторики // Дивослово. – 2003. – №10.–
С. 55-58.
2. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 86-95.
3. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –
С.66-90, 146-173.
4. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 59-73, 157-170.
5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 77-161, 243-251.
6. Одинцов В.В. Структура публичной речи. – М., 1976. – С. 15-26, 51-55.
7. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С.39-68, 110-125, 197-211.
8. Баранов А.Н. Парламентские дебаты: традиция и новаторство. – М., 1991. – С. 28-40.
9. Учіться висловлюватися. – К., 1990. – С. 58-63.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Особлива увага при укладанні тексту виступу приділяється аргументації – системі наведення доказів для обґрунтування своєї думки, яка містить тезу, аргумент і демонстрацію. Зверніть увагу на вимоги до тези й аргументів та їх класифікацію (логічні та емоційні; «за» і «проти»; сильні, слабкі та неістинні; коректні та некоректні, прямі та непрямі). Розташування доказів залежить від способу аргументації: нисхідної/висхідної, однобічної/двобічної, індуктивної/дедуктивної. Їх вибір визначається темою виступу та особливостями аудиторії. Ці ж чинники впливають і на спосіб викладу матеріалу: стадійний, концентричний, спіральний, ступеневий, пунктирний, контрастний. Подумайте, який різновид аргументації і спосіб викладу доцільно вибрати для вашої аудиторії (власна група).
Пам’ятайте про необхідність слідувати законам логіки у процесі аргументації. Порушення цих законів призводить до логічних помилок (див. самостійну роботу № 4). Виконуючи перше завдання, якраз й необхідно визначити вид логічної помилки та виправити висловлювання (див. зразок виконання).
Загальні правила ефективної аргументації передбачають емоційність викладу, незловживання логічним натиском, звертання до життєво важливих фактів, персоніфікацію ідей, відступи від теми, використання парадоксів, гумору, посилань на авторитети, наочності та ін. Їх варто враховувати при укладанні виступу.
На заняття треба ознайомитися з найбільш поширеними різновидами публічного спору та схарактеризувати через порівняльний аналіз відмінні риси кожного. Виконуючи друге завдання, належить вказати мету, предмет, засоби, кількість учасників (полілог/діалог), форми проведення (усна/писемна) і переваги дебатів, дискусії, полеміки, диспуту, суперечки.
Зверніть увагу на основні правила і прийоми ведення спору, на припустимі й неприпустимі викрути у суперечці (найкраще цей матеріал викладено в підручниках Н.Г.Чибісової та Н.А.Колтілової). Засвоївши теоретичні положення, можна виконувати третє й четверте завдання. Виконання першого з них потребує знань про «бар’єри спілкування» – висловлювання, які заважають співрозмовнику, порушують хід його думок, оскільки мають на меті вплинути на нього. Бар’єри спілкування спонукають комунікантів вдаватися до захисту, приховувати свої справжні думки, наполягати на власній точці зору.
Студенти повинні знати: складові аргументації; вимоги щодо тези та аргументів; різновиди доказів; види і способи аргументації та викладу матеріалу; прийоми ефективної аргументації; відмінності між видами спору; прийоми і методи ведення дискусії.
Студенти повинні вміти: визначати різновиди аргументів; підбирати найбільш ефективні докази для обгрунтування тези; використовувати прийоми ефективної аргументації; демонструвати уміння вирішувати конфліктні ситуації та брати участь у дискусії.
Зразок виконання першого завдання
Неправильно: Цією пральною машиною користуємося я та моя донька. Їй вже більше сімнадцяти років (нерозрізнення об’єктів дії).
Правильно: Цією пральною машиною користуємося я та моя донька, якій вже більше сімнадцяти років.
Зразок виконання третього завдання
„Давайте поговоримо про щось інше”: відволікання уваги, яке демонструє незацікавленість чи незгоду, мета мовця – уникнути розмови на дану тему. Співрозмовник при цьому може образитися – його думка нікого не цікавить.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Дайте визначення понять «аргументація», «теза», «аргумент», «демонстрація».
2. На чому базується система логічних доказів у виступі оратора?
3. Схарактеризуйте основні вимоги щодо тези та аргументів.
4. Назвіть види аргументів. Наведіть приклади кожного виду.
5. Які докази є некоректними й чому?
6. Чим повинен керуватися оратор, вибираючи аргументи? Чому одні й ті ж самі докази
по-різному впливають на людей?
7. У чому полягають особливості використання нисхідної та висхідної аргументації?
8. Наскільки ефективними є однобічна та двобічна аргументація? Що таке
контраргументація?
9. Що таке індукція та дедукція? В яких аудиторіях їх краще використовувати?
10. Чому треба обережно користуватися доказом за аналогією?
11. Схарактеризуйте способи викладу матеріалу (стадійний, концентричний, спіральний,
ступеневий, пунктирний).
12. Який смисл має вислів «Де твоя логіка?»
13. Сформулюйте сутність основних законів логіки.
14. Що таке логічна помилка? Назвіть найбільш поширені види логічних помилок.
15. Розкажіть про основні правила ефективної аргументації.
16. Назвіть основні види спору. Установіть відмінності між ними.
17. Чому спір часто переходить у сварку?
18. Яких правил слід дотримуватися при веденні дискусії?
19. Схарактеризуйте коректні прийоми ведення дискусії.
20. Які прийоми ведення дискусії уважаються некоректними?
21. У чому полягає відмінність між полемічними прийомами і викрутасами? Коли люди
удаються до викрутасів?
22. Поясніть терміни «еклектика» та «софістика».
23. Як захиститися від заборонених прийомів у спорі?
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!