Вимоги до усного професійного мовлення
Практична 4.
Універсальнівеличини усного спілкування. Види усного спілкування. Усне публічне мовлення. Види і жанри публічних виступів.
Тема 4. УСНЕ ПРОФЕСІЙНЕ МОВЛЕННЯ
1. Суть і види усного професійного мовлення.
2. Вимоги до усного професійного мовлення.
3. Особливості публічного мовлення. Жанри публічних виступів.
4. Інтонація
5. Невербальні засоби спілкування
6. Техніка мовлення
7. Дикція
8. Способи підготовки до публічного мовлення.
9. Етика усного професійного спілкування.
Література
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К., 1991.
Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д. Культура ділового спілкування. - К., 2000.
Коваль А.П. Ділове спілкування. - К., 1992.
Томан І. Мистецтво говорити. - К., 1999.
1. Суть і види усного професійного мовлення
Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мовлення - процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу. Мовлення є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує, розвивається. Мова і мовлення тісно між собою пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення - явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови - часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсякденного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвитку форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.
|
|
|
Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.
Усне ділове мовлення за характером розрізняють монологічне і діалогічне і поділяють на публічне и приватне залежно від обставин, за яких відбувається спілкування.
За допомогою усного мовлення спілкування відбувається безпосередньо.
Переконливе, пристрасне слово - це важливий засіб організації стосунків між людьми у діловій сфері. Публічні виступи залучають до активного громадського життя, допомагають виявити творчу ініціативу, виховують високу культуру і національну самосвідомість.
Кожен промовець - неповторна індивідуальність, яка виробляється протягом життя в результаті тривалої роботи над собою, над своєю мовою.
Індивідуальний стиль - поняття складне. Насамперед, на стиль людини значний відбиток накладає її світогляд, який визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова, і образні засоби.
В індивідуальному стилі проявляється і характер людини, і уміння знайти контакт із слухачами. Індивідуальний стиль публічного виступу з'являється тоді, коли треба постійно виступати перед аудиторією, та в процесі наполегливої праці над собою.
|
|
|
Отже, успіх публічного виступу значною мірою залежить від наявності або відсутності індивідуального стилю мови.
Та навіть добре вироблений індивідуальний стиль не може замінити ретельної підготовки до кожного виступу.
У межах усного мовлення розрізняють два типи:
Розмовно-літературне мовлення, тобто усне літературне мовлення;
Розмовно-фамільярне мовлення- мовлення, яке містить позанормативні елементи (жаргонізми, діалектизми тощо).
Усне професійне мовленняналежить до першого типу. Це розмовно-літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.
Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.
Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:
залежно від способу сприймання інформації:
контактне (безпосереднє);
дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);
залежно від кількості учасників:
діалогічне (бесіда з одним співрозмовником);
монологічне (доповідь, промова, лекція);
полілогічне (дискусія);
залежно від форми і ситуації спілкування:
|
|
|
міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);
публічне (виступ на зборах, конференції тощо).
Міжперсональне професійне мовлення- це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.
Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:
- ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);
- ділова телефонна розмова;
- спілкування між співробітниками в колективі;
- спілкування керівника з підлеглим;
- приймання відвідувачів;
- ділова бесіда, переговори;
- анонімне спілкування (спілкування типу водій - пасажир, продавець - покупець, лікар - хворий тощо);
- прес-конференція;
- допит;
- іспит.
Кінцевий позитивний результат, успіх спілкування в професійній сфері залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати й викласти.
Метод викладу матеріалу може бути дедуктивним (від загального до часткового) або індуктивним (від часткового до загального). Перевага дедуктивного методу полягає в тому, що вже на початку виступу формулюється головна думка, а потім вона вже аргументується. Якщо тема виступу складна, обсяг матеріалу великий, то доцільно використовувати індуктивний метод, поступово підводячи слухачів до головної думки виступу.
|
|
|
При підготовці до публічного виступу важливо ще й знати тип своєї пам'яті, бо наявність міцної, натренованої пам'яті визначає загальний рівень людини та її здатності до роботи. Слухова пам'ять вимагає прослухувати матеріал, зорова пам'ять - уважного читання, підкреслень у тексті , поміток, моторна пам'ять - виписування того, що треба запам'ятати.
Як і для писемного, так і для усного ділового мовлення важливо доречно вживати різноманітні види текстів за способом викладу інформації: повідомлення, опис, роздум, міркування.
Композиція публічного виступу має такі ж логічні елементи, як і письмовий текст:звернення, вступ, мотивація, інформація, доказ, висновки, заключна частина. Залежно від змісту виступу застосовується прямий або зворотний порядок розташування логічних елементів. При прямому викладі спочатку викладаються обставини та причини, які викликали появу документу чи виступу, а в кінці визначається мета. При зворотному викладі мета викладається на початку, а потім подаються пояснення, наводяться факти.
При публічному виступі контакт із слухачами залежить значною мірою від того, яке враження справить промовець при появі, як він звернеться до аудиторії, як почне свій виступ, наскільки володіє матеріалом, чи має внутрішнє захоплення. Тон, жести, міміка, інтонація, манери, одяг, мова - усе промовляє до слухачів, посилюючи вплив від сказаного, або, навпаки, послаблюючи його.
В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, міміка.
Вимоги до усного професійного мовлення
Усне професійне мовлення - і міжперсональне, і публічне - повинно відповідати певним вимогам, найголовнішими серед яких є такі:
чіткість, недвозначність формулювання думки;
логічність, смислова точність, звідси - небагатослівність мовлення;
відповідність між змістом мовлення, ситуацією мовлення і використаними мовними засобами (Могутнім засобом поліпшення повітряного середовища в приміщеннях є їх аерація шляхом відкривання фрамуг за допомогою спеціального пристрою - і це про звичайне провітрювання!);
укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів у реченнях;
різноманітність мовних засобів, багатство лексики в активному словнику людини (за підрахунками науковців, у повсякденному спілкуванні люди послуговуються 2-3-ма тисячами найуживаніших слів; активний словник освіченої людини (слова, які людина використовує, а не просто знає) - це 10-12 тисяч слів; для порівняння: найбільший “Словник української мови” в 11-ти томах містить понад 136 тисяч слів);
самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, у побудові висловлювань;
переконливість мовлення;
милозвучність мовлення;
виразність дикції;
відповідність між темпом мовлення, силою голосу, з одного боку, і ситуацією мовлення - з другого.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 1776; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!