Хіміко-фізичні властивості, клінічні ознаки і перша медична допомога при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, сірководнем тощо
Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким колючим запахом, у 2,5 рази важчий за повітря.
Легко накопичується в підвалах, тунелях, підземних переходах, загалом, де можуть ховатися люди.
При виході з ємкостей димить. Добре розчиняється у воді, забруднюючи водойми, усе живе у водоймі гине.Транспортується в балонах і цистернах. При аварії та розливі рідкий хлор випаровується, створюючи з водяними парами білий туман.
1 кг рідкого хлору утворює 35 л газів. Великі нагромадження хлору можуть бути на фільтрувальних станціях, очисних спорудах, плавальних басейнах тощо.
Поріг сприйняття — 0,003 мг/л (ледь чутний запах хлору), вражаюча концентрація — 0,01 мг/л, смертельна токсодоза — 0,1-0,2 мг/л.
Смерть може наступити від декількох вдихів протягом однієї хвилини від ураження дихального і серцево-судинного центрів (блискавична форма). При дещо менших концентраціях смерть наступає протягом 20-30 хвилин унаслідок хімічного опіку та набряку легенів і асфіксії.
Клінічні ознаки.Хлор дуже сильно подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, викликає їхній опік. У постраждалого з’являється сухий кашель, біль за грудиною, порушення координації, задишка, різі в очах, сльозотеча. Через 2-4 години розвивається токсичний набряк легенів — синюшність, ядуха, смерть.
За великих концентрацій (більш 0,2 мг/л) смерть практично миттєва від паралічу дихального і серцевого центрів.
|
|
|
Фосген — також як і хлор відносить до групи СДОР задушливої дії, тобто надходить в організм через органи дихання і в остаточному підсумку призводить до порушення дихання, ядухи. Вже при незначних концентраціях відчувається солодкувато-приторний запах прілого сіна (гнилі) і неприємний присмак у роті, подразнення слизових оболонок очей, кашель, утруднення дихання, тиск за грудиною, почуття теплості і тиску в підложечній області, нудота, іноді блювота.
Після закінчення контакту людини з ОР усі зазначені вище симптоми слабшають або зовсім зникають, постраждалий почуває себе цілком задовільно. Наступає період прихованої дії (гаданого добробуту) від декількох хвилин при важкому ступені ураження, до 5-6 годин і навіть 2-3 днів — при легкому ступені ураження. Людина може рухатися, а цього їй ні в якому разі не можна робити. Треба виносити постраждалих тільки на ношах, хоча вони і можуть пересуватися самостійно.
Перша медична допомога (при ураженні хлором і фосгеном):
- негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки "У" або "М" і видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;
- звільнити грудну клітину, шию;
- дати кисень, штучне дихання при необхідності(за допомогою ДП -10, або після евакуації з осередку ураження);
|
|
|
- слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;
- в очі — краплі альбуциду;
- спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;
- всередину: кодеїн, сечогінне — лазикс тощо.
- Евакуація;
Надалі, у лікарні проводиться патогенетична терапія, спрямована на ліквідацію кисневого голодування, усунення запальних змін у легенях, порушень у нервовій системі;
дегазують хлор водою, аміаком (розчин нашатирного спирту), гашеної вапном, гіпосульфітом натрію.
Аміак — це СДОР із групи, що володіє задушливою і нейротропною дією. Аміак — безбарвний газ із гострим запахом нашатирю. Легший за повітря. Добре горить. Вибухонебезпечний! (у зоні осередку не курити!). Димить при виході з балонів, цистерн, холодильних агрегатів. У холодильних установках (компресорах) промислових харчових об’єктів містяться тонни аміаку.
Аміак у газоподібному стані може самозайматися при температурі 650°С. Рідкий аміак горіння не підтримує. Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Це поріг сприйняття. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення. Отже:
|
|
|
поріг сприйняття — 0,035 мг/л;
подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л;
подразнення очей — 0,5 мг/л;
подразнення шкіри — 7,21 мг/л (з’являється червоність, пухирі);
кашель задушливий — 1,25 мг/л;
токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);
концентрація — 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.
Клініка.Аміак уражає в першу чергу нервову систему, знижує спроможність клітин нервової системи засвоювати кисень. Подразнення рецепторів блукаючого нерва може викликати рефлекторне гноблення дихального центру і серцевої діяльності. При великих концентраціях аміаку (1,5-3,5 мг/л) смерть може наступити в перші ж хвилини при явищах гострої дихальної і серцево-судинної недостатності. У наступному, ураження парами аміаку викликає запалення легенів, бронхіти, пневмонії, трахеобронхіти, набряки гортані, токсичний набряк легенів.
Вплив аміаку на ЦНС виявляється у збудженні, судомах. Воно мабуть пояснюється нестачею кисню в крові і нервових клітинах.
Аміак також здійснює місцеве подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів. Звідси задушливий кашель, нежить, утруднення дихання, різі в очах, сльозотеча. Пульс частий, серцебиття.
|
|
|
Перша медична допомога.При попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5—-1% розчином калієво-алюмінієвого галуну (калиево-алюминиевого квасцов). Ватно- марлеву пов`язку змочувати 5% розчином лимонної кислоти; при болях — закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% —1-2 краплі.
При інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки "ДО" або "М" або ізолюючих протигазів (ІП-4). Поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию. При спазмі голосової щілини — тепле молоко із содою.
Шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.
При попаданні рідкого аміаку усередину:
( не можна - промивання шлунка, викликати блювоту;дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;). Дати воды 2-3 склянки.
давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.
Сірководень— безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Безбарвний газ сірководень виділяється при гнитті деяких органічних речовин. Володіє вираженим запахом тухлих яєць і так як він важчий за повітря, то його скупчення найчастіше спостерігається у вигрібних ямах та каналізаційних колодязях.Органічні речовини, що утворюють сірководень, зустрічаються на виробничих підприємствах, зайнятих випуском гумових виробів, шкіри, штучного шовку.
В організм сірководень надходить через органи дихання, при високій концентрації через неушкоджений шкірний покрив.
Сірководень відноситься до групи отруйних речовин задушливої і загально-токсичної дії. Є сильною нервовою отрутою. Він порушує внутрішньо-тканинне дихання і викликає аноксію. Місцева дія: сильно подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Отруєння сірководнем протікає дуже швидко: судоми, утрата свідомості і смерть від припинення дихання або паралічу серця. При малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.
Перша медична допомога.Винос із зараженої атмосфери, спокій, тепло, вдихання кисню, штучне дихання. Протигаз марки "У", захисні окуляри — обов’язкові засоби індивідуального захисту. Для приведення хворого до тями використовується розчин хлору, а не нашатирний спирт. Останній може додатково вступити в реакцію з сірководнем, що призведе до утворення опіків на слизовій оболонці дихальних шляхів. У розчині хлору змочують тканинну серветку і підносять до носових ходів.Привести в себе людину за наявності у нього пульсу і серцебиття можна легким поплескуванням по щоках, можна побризкати в обличчя і груди холодною водою, терти вуха.
Слизову оболонку очей і ротоглотку рекомендується промити теплою, бажано кип'яченою водою. В очі можна закапати прокип'ячене молоко, 0,5% новокаїн. При легкому ступені отруєння сірководнем лікування можна проводити теплим молоком зсодою.
• Також лікування на догоспітальному етапі полягає в зігріванні потерпілого.
• Якщо є можливість, то при розвитку судомного синдрому внутрішньовенно вводять від 2-х до 4-х мілілітрів реланиума або седуксен. Також внутрішньовенно можна ввести 40% розчин глюкози.
Оксид вуглецю (СО) — належить до групи загальноотруйної дії.
Ураження людей часто відбувається при пожежах, ранньому закритті димохідних шляхів у будинках із грубним опаленням та ін. випадках у результаті неповного згоряння продуктів, що містять вуглець.
СО, маючи спорідненість до гемоглобіну приблизно в 300 разів вищу, ніж у кисню, витісняє його з неміцної сполуки з гемоглобіном і разом із цим блокує дихальні ферменти, що перешкоджає переносу кисню, його передачі і засвоєнню тканинами. Сполука СО із гемоглобіном називається карбоксигемоглобін. Наростання кількості карбоксигемоглобіну в крові призводить до гіпоксії, а потім аноксії — припинення тканинного дихання, що веде до тяжких уражень та смерті.
Оксид вуглецю не має подразнюючої дії і його неможливо визначити по запаху.
СО — це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активованим вугіллям, тобто звичайні протигази марні. Для захисту органів використовуються фільтрувальні протигази (ГП-5 тощо) з гопкалітовим патроном, ізолювальні протигази.
Санітарна обробка не проводиться.
Клінічні ознаки.Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.
При легкому ступені отруєння (вміст карбоксигемоглобіну в крові10-15%) виникають шум у вухах, пульсація в скронях, головний біль, запаморочення, м’язова слабість, особливо в ногах, нудота, блювота, часто спостерігається стан ейфорії (сп’яніння), що може призвести до неправильної оцінки навколишнього оточення і невмотивованих вчинків. Якщо постраждалий виходять із зони зараження швидко, основні симптоми зникають досить швидко без яких-небудь наслідків.
При отруєннях середньої тяжкості (30-40% вміст карбоксигемоглобіну в крові) — сильний головний біль, обличчя червоніє, збудження, вимова незв’язна, сплутаність свідомості.
При 40-50% карбоксигемоглобіну — сильний головний біль, утрата свідомості, колапс, тривала кома.
У важких випадках при концентраціях карбоксигемоглобіну 60-70% — утрата свідомості, припинення дихання, смерть.
При вмісті в крові 80% карбоксигемоглобіну — швидка смерть. Шкірні покрови — малинового кольору.
Перша медична допомога:
припинити подальше надходження газу в організм, видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;
штучне дихання, уведення серцево-судинних засобів — кордіамін;спокій, зігрівання, дати кисень;
при утраті свідомості — понюхати нашатирний спирт.
Успішний результат (у лікарні) дає гіпербарична оксигінація (вміщують у барокамеру).
Надійний захист від оксиду вуглецю — промисловий протигаз марки "СО" або гопкалітовий патрон.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 317; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!