Види діяльності дошкільника їх значення для психологічного розвитку д
Сюжетно-рольова гра – це діяльність, в якій діти беруть на себе трудові та соціальні функції дорослих людей і в спеціально створюваних ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) життя дорослих і взаємини між ними. В такій грі найбільш інтенсивно формуються всі психічні якості та особливості особистості дитини. Центральним моментом рольової гри є роль, яку бере на себе дитина. При цьому вона не лише називає себе на ім’я відповідного дорослого ("Я – космонавт", "Я – мама", "Я – лікар"), але й діє як доросла людина, роль якої вона взяла на себе.
Структура сюжетно-рольової гри:
1) Стрижень гри – роль;
2) Уявна ситуація, яка складається у відповідності з роллю;
3) Ігрові дії, тобто реалізація ролі;
4) Ігрові взаємини між учасниками
; 5) Реальні взаємини між дітьми, які грають.
В ролі приховані взаємини між людьми – це основний смисл гри та зміст ролі. Роль визначає все інше. Головним змістом гри молодших дошкільників є виконання певних дій з іграшками. Вони багато разів повторюють одні й ті ж дії з одними іграшками: "труть моркву", "нарізають хліб", "миють посуд". При цьому результат дій не використовується дітьми – нарізаний хліб ніхто не їсть, а вимитий посуд на стіл не ставиться. В середині дошкільного віку та ж сама за сюжетом гра відбувається інакше. Основним змістом гри стають взаємини між ролями, які яскраво окреслені і виділені. Діти називають їх ще до початку гри. Виділяються ігрові дії, які передають ставлення до інших учасників гри. Змістом гри старших дошкільників стає виконання правил, які визначаються роллю, яку бере на себе дитина. Таким чином, зміст гри в дошкільному віці змінюється наступним чином:..
|
|
|
Ігри дітей бувають різними. Крім сюжетно-рольової гри дошкільника, існують режисерські ігри, ігри-драматизації, ігри з правилами – рухливі та настільні, дидактичні ігри. Режисерська гра дуже близька до сюжетно-рольової, але відрізняється від неї тим, що вона відбувається не з іншими людьми (дорослими або однолітками), а з іграшками, які відображують різних персонажів. Дитина сама дає ролі цим іграшкам, ніби оживлюючи їх, сама говорить за них різними голосами і сама дії ними і за них. Ляльки, іграшкові ведмедики, зайці стають діючими особами гри дитини, а вона сама виступає як режисер, який керує діями своїх "акторів". Тому така гра і отримала назву режисерської. На відміну від цього, у грі-драматизації акторами є самі діти, які беруть на себе ролі яких-небудь літературних або театральних героїв. Сценарій і сюжет такої гри діти не вигадують самі, а запозичають з казок, фільмів, або вистав. Задача такої гри у тому, щоб не відходити від відомого сюжету, як можна краще і точніше відтворити роль героя. Ігри за правилами не передбачають якої-небудь певної ролі. Дії дитини і її взаємини з іншими учасниками гри визначаються тут правилами, які мають виконувати усі. Типові приклади рухливих ігор з правилами є відомі всім "Хованки", "Класики", "Скакалки" і т.п. Особливо необхідно зазначити дидактичні ігри, які створюються і організуються дорослими, і спрямовані на формування певних якостей дитини. Ці ігри широко застосовуються в дитячих садках як засіб навчання і виховання дітей.
|
|
|
У психічному розвитку дитини грі належить особливо важлива роль. Вона формує її здатність до довільної діяльності й поведінки, символічних замін, саморегуляції, тренує пам'ять, розвиває сприймання, мислення, фантазію, здатність до спілкування, волю. Гра сприяє фізичному розвитку дитини, створює його перспективу. Як стверджував Л. Виготський, "у грі дитина завжди вища від свого середнього віку, вища від своєї звичайної повсякденної поведінки; вона в грі ніби на голову вища від самої себе. Гра конденсовано містить у собі, як у фокусі збільшувального скла, всі тенденції розвитку; дитина в грі ніби пробує зробити стрибок над рівнем своєї звичної поведінки ".
|
|
|
У процесі ігрової діяльності зароджуються та виокремлюються нові види діяльності дошкільняти.
1) Продуктивна діяльність (малювання, конструювання, аплікації і т.п.);
2) Сприймання казки;
3) Навчальна діяльність;
Трудова діяльність.
1) Типовою для цього віку є художня діяльність, яка диференціюється на малювання, ліплення, конструювання, виготовлення аплікацій, танці, заняття з музики, слухання казок, читання віршів, драматизацію. Малювання, ліплення, виготовлення аплікацій, конструювання є продуктивною, спрямованою на отримання кінцевого продукту (малюнка, зліпленої фігурки тощо) діяльністю. Кожний з цих видів діяльності вимагає опанування особливим способом дій, особливими уміннями і, головне, уявленням про те, що ти хочеш зробити.
Дитячі малюнки мають певні особливості. Чим розвиненіші у дошкільника сприймання, спостережливість, чим ширший запас його уявлень, тим повніше і точніше він відображає у своїй творчості дійсність, тим багатшими будуть його малюнки-фантазії. Ця діяльність не лише пов'язана з рівнем розвитку психічних процесів, а й відображає рівень розвитку особистості загалом. У малюнку дошкільник не лише виявляє рівень пізнання світу, а й виражає емоційне ставлення до оточення. Попросивши його намалювати предмети, сюжети за власним уподобанням, можна побачити, що цікавить, захоплює його, чому він надає перевагу. Спостерігаючи за тим, кого із членів сім'ї намалює дошкільник першим, яких розмірів персонажі малюнків, де розміщує себе, які кольори використовує, можна певною мірою з'ясувати атмосферу в сім'ї, ставлення його до найближчих людей.
|
|
|
Навіть за мінімальних здібностей дитини до малювання цей процес позитивно впливає на його розвиток, оскільки він активізує мислення, тренує пам'ять, розвиває уяву, наполегливість, посидючість, вчить акуратності в роботі, вправляє руку, що дуже важливо у підготовці до шкільного навчання.
У процесі гри, художньої діяльності, праці дитина засвоює знання про себе, опановує різноманітні навички. Однак засвоєння системи теоретичних понять як форми суспільного досвіду відбувається тільки у процесі організованої навчальної діяльності
2) В дошкільному віці діяльністю стає також сприймання казки. Специфічна дія для цієї діяльності – співпереживання, коли дитина стає на позицію героя твору, намагається подолати перешкоди, які виникають на його шляху. Співпереживання подібно до ролі, яку дитина бере на себе у грі.
3) Форми елементарної праці цікаві і важливі, тому що між дитиною і дорослим налагоджуються своєрідні стосунки: це стосунки реальної взаємодопомоги, координації дій, розподіл обов’язків. Всі ці стосунки, які виникають в дошкільному віці, розвиваються в наступних вікових періодах.
У дошкільному віці починають готувати дитину до майбутнього трудового життя. Передусім зосереджуються на формуванні у неї таких психологічних передумов майбутньої трудової діяльності, як уміння діяти відповідно до обставин та вимог інших людей, проектувати свої дії; здатність до самоконтролю та самооцінки; довільні рухи руки; рухові навички.
У молодшому дошкільному віці праця має характер наслідування. Дитина спершу копіює роботу дорослого, а потім починає співробітничати з ним у ролі помічника. На цьому етапі важливо, щоб вирішальним моментом у трудовому зусиллі була не її зацікавленість, а користь для інших людей, майбутній результат. Тоді навіть най-неприємніша робота буде приносити їй радість. Для формування інтересу до трудової діяльності необхідно вміло підтримувати позитивні емоції дитини у процесі праці.
На етапі старшого дошкільного віку відбувається ускладнення трудової діяльності дітей за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю. Переважає праця, пов'язана із самообслуговуванням, виконанням доручень дорослих, посильна допомога дорослим, виготовлення саморобок.
4) В дошкільному дитинстві починає складатися навчальна діяльність дитини. Навчання в дошкільному віці вплетене до всіх видів діяльності. Воно не виділяється в якості самостійного виду діяльності. Поступово у дитини виникає тенденція вчитися. Наприкінці дошкільного віку дитина переходить від спонтанного типу навчання до реактивного, за програмою, яка пропонується дорослим і дуже важливо зробити так, щоб дитина бажала робити те, чого хоче дорослий. Оскільки дошкільник незабаром стане школярем, основною діяльністю якого є навчання, необхідно підготувати його до цього. Ця робота передбачає:
- формування вміння усвідомлено виокремлювати спосіб дій;
- оволодіння загальними способами дій, які дають змогу розв'язувати практичні, пізнавальні завдання, виокремлювати нові зв'язки і відношення;
- розвиток уміння самостійно знаходити способи вирішення практичних і пізнавальних завдань;
- опанування навичок контролю за способом виконання дій та їх оцінювання.
Психолого-педагогічні дослідження свідчать про доцільність починати підготовку до навчальної діяльності з формування умінь контролювати та оцінювати свої дії.
Молодші дошкільнята, як відомо, мають початковий рівень розвитку навчальної діяльності. їхня розумова діяльність ще не є цілком усвідомленим процесом, оскільки, використовуючи знання, вміння, навички, вони не відчувають потреби в них.
Діти середнього дошкільного віку виявляють готовність до засвоєння знань, вирішення пізнавальних завдань, безпосередньо не пов'язаних з умовами їхнього життя та ігровою діяльністю. У цьому віці навчання обслуговує їхні практичні потреби.
У старшому дошкільному віці діти виявляють здібності до розумових і вольових зусиль. їх уже не захоплюють прості ігри та іграшки, у них підвищуються допитливість, інтерес до знань і розумової діяльності, з'являється вимогливість до себе та інших. На цій основі формується здатність розв'язувати різноманітні пізнавальні завдання. Це вміння є важливим критерієм успішної навчальної діяльності, воно повинне сформуватися наприкінці дошкільного періоду.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 925; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!