І.3. Основні властивості простору і часу за класичною фізикою



 

   За поглядами Ньютона про простір і час будувалася вся класична фізика. В її основі лежать уявлення про абсолютний час і абсолютний простір. Вони зовсім не пов’язані між собою і існують самі по собі.

Абсолютний час за уявленнями класичної фізики має такі властивості:

1. Час існує сам по собі незалежно від будь-чого у світі. Це означає, що існує єдиний час, який протікає у всьому світовому просторі однаково ритмічно, з однаковою скрізь швидкістю плину. Хід часу рівномірний у минулому, теперішньому і майбутньому. Ході часу підпорядковані всі матеріальні об’єкти природи і ті зміни, що з ними відбуваються (явища). Однак самі ці об’єкти і явища не впливають на хід часу. Час, який ми сприймаємо і вимірюємо у своєму буденному житті за певними періодичними процесами, може лише більшою чи меншою мірою співпадати із плином світового часу. За Ньютоном, - це відносний, або звичайний час, який не має жодного відношення до абсолютного світового часу.

2. Час однорідний. Це означає, що всі моменти часу фізично між собою рівноправні, однакові і що хід часу сам по собі не впливає на характер протікання явищ. Фізичне явище, котре відбулося в певний момент часу, може бути точно відтворене у будь-який наступний момент часу, якщо збереглися всі умови його проходження. На цій основі ми можемо стверджувати, що ті факти і закони, які були встановлені у попередні роки і століття, мають місце і в наш час. Однотипний дослід може бути повторений багато разів у різний час, і результат має бути той самий. Внаслідок однорідності часу і однаковості його плину зовсім не має значення, який момент обрати за початок його відліку.

3. Одновимірність часу. Це означає, що час визначається одним виміром. Для фіксації моменту часу довільного явища чи події достатньо охарактеризувати цю подію одним числом виміряного часу від початкового моменту, тобто зазначити, о котрій годині відбулася подія. Про будь-яку іншу подію ми можемо лише сказати, що вона відбулася пізніше або раніше певного моменту часу на відповідну кількість одиниць вимірювання часу.

4. Однонапрямленість часу (необоротність часу). Час протікає з минулого в майбутнє. Повернути плин часу неможливо. Хід подій у часі протікає лише в одному напрямі, і реально переміститися по осі часу у минуле неможливо. Довільний матеріальний об’єкт, у тому числі і жива природа, перебуває у сьогочасності, минуле вже було, а майбутнє ще наступить. Час тече від минулого через сьогодення в майбутнє. Причина однонапрямленості ходу часу невідома. Можливо, це пов’язано з однонапрямленістю природних процесів, а можливо, це обумовлено строгою субординацією причини і наслідку.

5. Вічність часу. Час сягає від сьогодення необмежено назад у минуле і необмежено вперед у майбутнє. На одновимірній осі часу не має виділених точок початку чи кінця. Всі точки рівноправні, і довільно кожну з них можна обрати за початок відліку часу.

  Простір у класичній фізиці також розглядається як абсолютний. Це означає, що простір зовсім не залежить від усього того, що в ньому вміщено. Світовий простір існує сам по собі, єдиний, скрізь однаковий і незмінний. Властивості простору, за класичною фізикою, такі:

1. Простір існує сам по собі, і своїм існуванням не обумовлений нічим у світі. У просторі міститься матеріальний світ з усіма його проявами. При цьому сам простір існує незалежно від матеріальних об’єктів і їх змін, тобто не відчуває їх наявності чи відсутності.

2. Простір однорідний. Всі точки простору фізично рівноправні. Саме завдяки однорідності простору фізичні явища за однакових умов у різних місцях не тільки земної поверхні, а й світового простору, протікають однаково. На цій основі ми завжди впевнені, що закони природи встановлені в одному місці справедливі й в усіх інших місцях простору і що при дослідженні довільного явища природи матимемо однаковий результат незалежно від того, в яких місцях простору проводиться дослідження.

3. Простір ізотропний. Всі напрями у просторі фізично рівноправні. Жодний напрям не має переваг над іншим . Це також означає, що властивості матеріальних об’єктів і протікання довільних фізичних явищ зовсім не залежить від того, як ми розмістимо сам об’єкт дослідження, лабораторію чи вимірювальну установку. Поворот у просторі ніяк не відбивається на ході фізичних процесів.

4. Оборотність простору. У просторі можна переміщатись у будь-якому його напрямі. В одну і ту ж точку можна потрапити скільки завгодно разів, переміщуючись по просторовій осі у прямому і в протилежному напрямах.

5. Простір тривимірний. Для однозначного встановлення положення матеріальної точки у просторі необхідно провести виміри трьох координат. Рух тіла у просторі також може здійснюватись у трьох напрямах. Довільне тіло має довжину, ширину і висоту, тобто певну протяжність у трьох напрямах простору. Із спостережень і практики випливає, що простір тривимірний, і зафіксувати довільну подію у точці простору означає задати положення цієї події за допомогою трьох чисел.

6. Простір безмежний. Не існує ні початку, ні кінця протяжності простору, тобто він не обмежений в усіх напрямах. У просторі не існує природно виділених точок початку або кінця і, отже, початок відліку просторової протяжності можна обрати довільно, помістивши в цю точку якесь тіло (тіло відліку) і виділити її таким чином серед безлічі рівноправних точок.

7. Плоский, евклідовий характер простору. Властивості простору у розумінні класичної фізики описуються геометрією Евкліда. Основними поняттями цієї геометрії є поняття прямої лінії і плоскої поверхні. Основні положення геометрії Евкліда сформульовані у вигляді аксіом і теорем. Правильність цих тверджень перевіряється практичною діяльністю людини. Оскільки практика, що базується на геометрії Евкліда, не підводить, то виникає переконання, що відстані, форми, об’єми тіл реальні, і простір є евклідовим.[5, с.28].


 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 526; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!