Вплив порушення фонематичного слуху на розвиток
Усного мовлення дитини
Професор Р.Левіна в рамках психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень виділила групу дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФН). До цієї категорії належать діти з нормальним фізичним слухом таінтелектом, у яких порушений вимовнийбік мовлення та особливо фонематичний слух.
Фонематичний слух і фонематичне сприймання – це тонкий систематичний слух, що допомагав розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. Фонематичний слух є частиною фізіологічного слуху, спрямований на співвіднесення і зіставлення звуків, які дитина чує з їхніми еталонами, що зберігаються в пам'яті людини впорядковано – в «решітці фонем».
Поняття «фонематичний слух» слід відрізняти від поняття «фонематичне сприймання».
З раннього віку дитина, що нормально розвивається, чує звуки навколишнього середовища, бачить артикуляційні рухи губ дорослих й намагається їх наслідувати. До того ж вона постійно стикається з різним звучанням фонем рідної мови: ті самі звуки (наприклад, голосні а, о) по-різному вимовляють дорослі і діти, чоловіки і жінки. Кожна людина має індивідуальні особливості вимовляння звуків: одна говорить тихо, інша – голосно; дитина вимовляє звуки дзвінким, високим голосом, а доросла людина – низьким і хриплим. Проте ці звукові відтінки не слугують для розрізнення звукових оболонок мовних одиниць.
Індивідуальний варіант звучання фонем визначається не однією ознакою, а їхньою сукупністю, яка охоплює не тільки компоненти, що чуємо (такі, як шумові, частотні і висотні характеристики), а й зоровий образ і рухові відчуття, які виникають під час звуковимови. На думку Н. Жинкіна, до ознак звука належать і самі процеси кодування, які виникають під час переходу сигналу від периферії нервової системи до центру.
|
|
Доведено, що вже на ранніх етапах розвитку мовлення дитина «вловлює» деякі диференційні ознаки фонем. Трирічна дитина, не вимовляючище правильно звуки рідної мови, здатна вже визначити,правильно чи ні вони звучать у мовленні людей, що оточують її, це можливо завдяки наявності фонематичного слуху і фонематичного сприймання.
Фонематичне сприймання – це здатність розрізняти фонеми і визначати звуковий склад слова. Саме фонематичне сприймання допомагає відповісти на запитання: Скільки складів у слові сом? Скільки у ньому звуків? Який приголосний звук стоїть у кінці слова? Який голосний звук у середині слова?
Правильний розвиток фонематичного слуху і фонематичного сприймання покладено в основу безпомилкового засвоєння письма і читання в процесі шкільного навчання.
|
|
Мовлення дітей з ФФН характеризується неправильною вимовою звуків: пропусками, спотвореннями, замінами. Найтиповішими є заміни звуків на більш прості за місцем і способом артикуляції (наприклад, р замінюється на л або в). До того ж дитина той самий звук може замінювати різними звуками: «лука» – рука, «корово» – корова тощо. В низці випадків дитина може правильно вимовляти ізольований (окремий) звук; а в самостійному мовленні замінювати, спотворювати його.
Кількість порушених звуків у дитини з ФФН може бути досить значною – до 16 – 20. Таке порушення звуковимови у дітей безпосередньо зумовлене несформованістю у них фонематичного слуху.
Виділяють три можливі стани у разі недорозвинення фонематичного слуху:
– недостатній розвиток і впізнавання тільки тих звуків, вимова яких порушена;
– недостатній розвиток значної кількості звуків із різних фонематичних груп при відносно сформованій їхній вимові;
– глибоке фонематичне недорозвинення, коли дитина практично не може виділити їх зі складу слова, визначити послідовність звуків у слові.
Водночас з порушеною звуковимовою у дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням спостерігаються помилки у складовій структурі слова і звуконаповненості.
|
|
Складова структура слова – це кількість та порядок складів у слові.
Звуконаповненість – кількість й порядок звуків усередині кожного складу.
Нерідко в окремих дітей з ФФН спостерігаються труднощі у вимові слів зі складною складовою структурою і в збігу приголосних, а також речень, що складаються з подібних слів (це стосується насамперед незнайомих і важких слів). Вимовляючи такий лексичний матеріал вони перекручують звуко-складовий малюнок слів: опускають склади, переставляють їх місцями і замінюють, можуть пропустити або, навпаки, додати звук у середину складу, наприклад: «каркадил» – крокодил, «батуретка» – табуретка, «голопед» – логопед тощо.
Отже, характер цих порушень свідчить про недостатність фонематичного слуху і сприймання у дітей з ФФН.Без спеціальної корекційної роботи дитина не навчиться розрізняти і впізнавати фонеми на слух, аналізувати звукоскладову будову слова, що призводить до появи стійких помилок в оволодінні писемним мовленням.
Психолого-педагогічна характеристика дітей з фонетико-фонематичнимнедорозвиненням мовлення.Крім зазначених порушень мовленнєвого (вербального) характеру, окремо слід схарактеризувати можливі особливості в перебігу вищих психічних функцій у дітей з ФФН:
|
|
– увага у таких дітей може бути нестійкою, нестабільною і вичерпуватися, а також слабко сформованою довільною, коли дитині важко зосередитись на одному предметі та за спеціальним завданням переключитися на інший;
– пам'ять може не відповідати нормі. До того ж дитині потрібно більше часу і повторів, щоб запам'ятати заданий матеріал;
– спостерігаються особливості в перебігу мисленнєвих операцій: водночас з переважанням наочно-образного мислення у дітей можуть виникати труднощі в розумінні абстрактних понять й відношень. Швидкість перебігу мисленнєвих операцій може бути дещо уповільненою, внаслідок чого вповільнюється сприймання навчального матеріалу.
Відповідно до цих особливостей вищої нервової діяльності, дітей з ФФН у педагогічному плані можна охарактеризувати так:
– поведінка може бути нестабільною, з частою зміною настрою;
– можуть виникати труднощі в оволодінні навчальними видами діяльності; на заняттях діти швидко втомлюються, для них складно виконувати одне завдання впродовж тривалого часу;
– труднощі в запам'ятовуванні інструкцій педагога, особливо дво-, три- і чотирискладових, що потребують поетапного і послідовного виконання;
– у низці випадків з'являються особливості дисциплінарного характеру.
Під час планування і проведення корекційних занять потрібно враховувати ці специфічні особливості дітей з ФФН. Організовуючи з ними логопедичну роботу, доцільно:
– здійснювати суто індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням її вікових і психічних особливостей;
– забезпечити позитивну мотивацію виконання завдань, щоб підвищити ефективність корекційної дії;
– чергувати різні види діяльності;
– включати до занять тренувальні вправи з розвитку уваги, пам'яті, мисленнєвих операцій.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 2457; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!