Навчально-методичні матеріали (НММ) для лекцій. 1. Лекції в електронній формі
1. Лекції в електронній формі.
2. Тести.
3. Список основної та додаткової літератури.
4. Глосарій.
Тема 2.2. Дослідження сім’ї в клініці і корекція сімейних відносин
Лекція 13-14.Дослідження сім'ї в клініці і корекція сімейних відносин
Мета вивчення: Ознайомитися з особливостями сім’ї у клініці та методами психологічної роботи з такою сім’єю.
Навчальний час: 4 години.
Обладнання: DVD-програвач та спец. диски.
План лекції (навчальні питання):
1. Методи дослідження сім’ї у клініці.
2. Корекція сімейних відносин.
Література:
1. Бенеш Г. Психологія: dtv – Атлас: Довідник: Пер. з нім. – К.: Знання. – Прес, 2007. – С. 370-409.
2. Бодейман Г. Семейная терапия // Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. – СПб.: Питер, 2002. – С. 599-604.
3. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Т.1. / Пер. с франц. – М.: Мир, 1999. – 496 с.
4. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів / За ред. В.Б Шапаря. – Х.: Прапор, 2009. - 672 с.
5. Семейная психотерапия и семейное консультирование // Клиническая психология / Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб.: Питер. 2007. – С. 635-689.
6. Фрайбергер Г. Системная (семейная) психотерапия // Психиатрия, психосоматика, психотерапия / К.П. Кискер и др. / Пер. с нем. – М.: Алетейа, 1999. – С. 157-158.
7. Эйдемиллер Э.Г. Семейная психотерапия у подростков при психопатиях, неврозах и неврозоподобных состояниях: методические рекомендации. – М.: Здоровье, 1980.
Ключові поняття: сім’яуклініці, діагностичні, психотерапевтичні методи, «сімейний діагноз», невротичні сімейні пари.
|
|
|
Основний зміст:
Питання 1.
Поняття «сім’я у клініці» означає родину, в якій проживає психічно хвора людина.
Психологічне дослідження сім’ї у клініці спрямоване на вирішення двох головних завдань:
1) з’ясування того, як захворювання когось з членів сім’ї впливає на характер сімейних відносин;
2) яким чином порушення сімейних відносин сприяє виникненню проявів захворювання.
У сімейних дослідженнях використовують велику кількість психологічних методів, які можна розділити на:
1) діагностичні – особистісні методи дослідження членів сім’ї, вияв рольової структури та типу сім’ї;
2) психотерапевтичні.
Цей розподіл є умовним, тому що діагностичні методи можна використовувати у процесі психотерапії, а психотерапевтичні – в дослідницьких цілях.
Для дослідження сім’ї на особистісному рівні використовують типологію Юнга, тест Айзенка та Розенцвейга, методику Кеттела, тест Сцонді, опитувальник Т. Лірі, ПДО-2 А. Личко (в модифікації Е. Ейдемілера), методику СД (семантичний диференціал) тощо.
Сімейна взаємодія досліджується за допомогою методів: «шкали сімейної взаємодії» (Дж. Ріскін, Е. Фаунс). проективні методи (наприклад, плями Роршаха тощо). На основі дослідження робиться висновок про особливості сім’ї: коли сім’я характеризується цілісно, ставиться так званий «сімейний діагноз».
|
|
|
Питання 2.
Робота у сім’ях психічно хворих спрямована на попередження нервово-психічних захворювань у рідних хворого. За визначенням В. Мягера (1976), сімейна психотерапія – це особливий вид психотерапії, що спрямований на корекцію міжособистісних відносин та має метою зниження емоційних порушень у сім’ї, які найбільше виражені у хворого індивіда. Основна мета сімейної психотерапії досягається шляхом перебудови значимих відносин хворої людини, що, в свою чергу, відбувається в процесі реконструкції, позитивного перетворення системи відношень, характеру взаємодії у сім’ї хворого.
На 1-му з’їзді вітчизняних психіатрів С. Корсаков вказав, що є такі хворі, яких можна лікувати у сімейних умовах (наприклад, неврастеніки) шляхом створення для них особливого оточення.
Найбільш часто використовують методи психотерапії на базі психоаналізу, поведінкової терапії та їх комбінацій. Виділяють певні етапи в роботі з сім’ями:
1) діагностичний («сімейний діагноз»),
|
|
|
2) ліквідація сімейного конфлікту,
3) реконструктивний,
4) підтримуючий.
Але визначення таких стадій є умовним у єдиному психотерапевтичному процесі.
Аналіз відносин у сім’ях хворих на різні форми неврозів дозволив виділити 3 основні типи подружніх пар – з відношеннями «суперництва», «ізоляції», «псевдо-співробітництва».
Психотерапевтична робота з сім’ями відрізняється від роботи в інших видах груп. Основна різниця постає в тому, що сімейний психотерапевт зустрічається з групою, яка має вже відношення, що склалися, правила, особливий розподіл ролей та сформовані особливості соціальної перцепції. І при зустрічі з психотерапевтом можуть проявитися групові та індивідуальні «захисти» сім’ї. До них відносять:
1) заперечення,
2) замовчування,
3) реакція роздратування,
4) поспішна згода з лікарем,
5) ухилення від обговорення питань тощо (Дніпровська С., 1975).
Під час сімейної психотерапії використовують різні психотерапевтичні техніки:
1) ефективне використання мовчання,
2) вміння слухати,
3) навчання за допомогою питань,
4) повторювання,
5) сумарне повторення,
6) уточнення та відображення афекту,
7) конфронтація,
|
|
|
8) програвання ролей,
9) створення «живих скульптур»,
10) аналіз відео магнітофонних записів тощо.
Кожен з методів має свої позитивні та негативні сторони.
Сімейна психотерапія являє собою відносно молодий психотерапевтичний метод, удосконалення якого дозволяє вирішувати як лікувальні, так і психопрофілактичні завдання.
Питання для самостійної роботи:
1. Визначити основні положення системного підходу.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 269; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!