Особливості фунціонування неологізмів у французькій пресі

Преса є одним із елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси й віддзеркалює їх, впливає на громадську свідомість, швидко охоплюючи широкі аудиторії. Саме тому мова преси є важливою та актуальною проблемою сучасних досліджень. Мова – це динамiчна система, яка перебуває у постiйному русi. Поява нових лексичних одиниць це складний, багатоаспектний процес, який свідчить про розвиток мови. Лінгвістичне поняття «неологізм» охоплює широке коло явищ на лексико-семантичному рівні мови, а проблеми вивчення неології набувають особливої ваги у зв’язку з новими тенденціями у розвитку сучасної французької мови.

Мета даної роботи розглянути особливості функціонування неологізмів в сучасній французькій пресі.

Оскільки неологізми постійно поповнюють французьку мову процес їх дослідження, теоретичного осмислення та класифікації завжди злишається актуальним.

Публіцистичний стиль перебачає інформаційність та функцію впливу на індивідуальну та масову свідомість. Цей стиль характерний наявністю зверненнь лозунго-декларативного характеру, простотою, доступністю та експресивністю викладу. Щоб зацікавити читача журналісти максимально використовують можливості мови, забарвлюючи її мовною екзотикою: молодіжним сленгом, запозиченнями та неологізмами [5, с. 60].

Французький лексикограф и спеціаліст з неології професор Луї Гільбер розрізняє три фактори, що обумовлюють створення нових лексичних одиниць: деномінативний (потреба позначити новий об'єкт), стилістичний (необхідність в експресивно забарвленій мові), тиск мовної системи (утворення потенційно можливих слів на основі існуючих моделей). За Гільбером, виникнення нових слів у французькій мові, відбувається такими способами: афiксацiєю, семантичним способом, словоскладанням та абревіацією [1, с. 9-28].

Неологізми поділяються на загальномовні та авторські. Авторські неологізми, які також називають індивідуально-стилістичними або оказіональними, зазвичай вводяться для того, щоб підкреслити індивідуальні особливості стилю [1, с. 11]. Оказіональні слова інколи утворюються з порушенням законів словотворення, як правило, навмисно. Такі неологізми надають авторському тексту емоційну експресивність і виразність, привертають увагу читача. Найчастіше новоутворення такого типу з’являються в політичних рубриках, коли автор вводить до вжитку нову реалію сказану або пов’язану з діяльністю відомого громадського діяча. Наприклад слово la chienlit, котре раніше означало маскарад, після промови Шарля Де Голля надалі використовувалось в значенні порушення суспільного ладу. Розглянемо заголовок статті в газеті «L'Europe au quotidien»: «Du nonisme à l'action pour l'Europe». Тут автор створив власну назву для визначення позиції певної категорії суспільства.

Французька преса завжди жваво реагує на всі мовні новації. У мові сучасних ЗМІ часто спостерігається вихід з-під цензури, ідеологічна нерегламентованість, розкутість. Такі прийоми застосовуються для передачі колориту описуваних явищ, або висловлення особистих поглядів автора на події. Прикладом є вживання слова «démocrature » автором статті в журналі Liberation.Вживання жаргонізмів робить матеріал читабельним для різних верств населення. Прикладом є слово une fadette в статтіLe Journal du dimanche.

Словоскладання сучасної французької мови займає особливе місце серед авторських неологізмів. Новоутворення такого типу можна часто спостерігати в заголовка та підзаголовках статтей, таким чином журналіст за допомогою складових акумулює загальну ідею, втілену в змісті складного слова, лаконічно подає інформацію, фіксує та фокусує увагу читача на найважливішому, передбачаючи й резюмуючи зміст повідомлення. Фунціонування складних слів у газетних статтях та особливості їх стилістичного забарвлення зумовлені специфікою мови мас-медіа. Вживання складних слів у пресі часто може бути мотивоване принципом економії. Прикладом може слугувати складання іменників або прикметників типу politico-mafieux, israelo-palestinien [2], [7, с. 12].

Разом з тим, складні слова завжди мають графічну експресивність, тому що поєднання в рамках одного слова кількох компонентів сприяє досягненню такої прагматичної мети як привертання уваги одержувача інформації.[6, с. 1-3] Прикладом може слугувати заголовок статті зі щоденної газети Le Monde: «La nostalgérie pied-noir n’est pas ce que l’on croit», що містить оказіональний неологізм nostalgérie, за допомогою якого автор дуже влучно збирає та концентрує дві основні теми цієї статті [4].

Значне місце поміж неологізмів, утворених за допомогою словоскладання, займають власні назви відомих політиків. Таким чином, Ніколя Саркозі, екс-президент Франции, став «золотою жилою» для журналістів в галузі створення нових слів: Sarcolène – протистояння двох, утворилось від імен кандидатів в президенти (Ніколя Саркозі та Сеголен Руаяль) [8].

Як правило, найчастіше яскраві оказіоналізми трапляються в заголовках статей, таким чином оказіональна лексема виступає у ролі змістового ядра газетної статті, придає їй стилістичної свіжості. Прагнучи до новизни, оригінальності, журналісти створюють неологізми – власні слова та висловлення, незвичність яких відчувається носіями мови [5, с. 182]. Інколи це новоутворення від уже існуючого слова наприклад libréchangisme, beurgeoisie.

Розширення економічних і культурних зв’язків, стрімкий розвиток науки і техніки призводить до появи нових понять і слів, запозичених з інших мов. В статтях технічного напрямку часто можна зустріти англіцизми та похідні від них слова. Проте останні десятиліття у французькій лексиці спостерігається тенденція до заміни англіцизмів власними еквівалентами. Наприклад використання французького fioul замість англійського fuel, та processeur замість processor » [4]. В соціальній сфері зустрічаються калькування з англійської: «Ce défilé de «pipole » fait l’effet d’une madeleine de Proust» [4].

Неологізми з'являються у французькій мові постійно, що зумовлено розвитком суспільного життя та необхідністю означення нових понять. Особливо багато неологізмів з'являється в термінологічній лексиці. Зростаюча кількість абревіатур свідчать про тенденції економії мовних засобів і спрощення мови.У французькій пресі чітко проявляється велика кількість неологізмів в текстах політичної спрямованості. Появі нової лексики сприяє розвиток комп’ютерних технологій, які вводять в обіг нових слів. Відзначається просочення в лексику преси розмовного сленга. Також мають місце авторські новоутворення. У зв’язку з цим очевидним є необхідність поглибленого вивчення та систематизації, трактування перекладу неологізмів французької мови.

Список використаних джерел

1. Guilbert L. Théorie du néologisme / Guilbert Louis: - Cahiers de l'Association internationale des études francaises, 1973, N°25. pp. 9-29.

2. Le Figaro (газета). [Електронний ресурс]. – Режим доступу до газети: http://www.lefigaro.fr

3. L’Express (газета). [Електронний ресурс]. – Режим доступу до газети: www.lexpress.fr

4. Le Monde (газета). jeudi 28 octobre 2004/ Le Monde du 14-15.01.2007/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу до газети: http://www.lemonde.fr

5. Гак В. Г. О современной французской неологии // Новые слова и словари новых слов. Л., 1978. С. 38.

6. Назайкин А. Н. Рекламный текст в современных СМИ / А. Н. Назайкин. – М.: 1 7. Эксмо, 2007. – 352 с

7. Страмной, А.В. Газетный текст как источник лексико-семантических неологизмов / А.В. Страмной // Актуальные проблемы лингвистики и межкультурной коммуникации: Материалы научной сессии факультета лингвистики и межкультурной коммуникации ВолГУ, г. Волгоград, апрель 2005 г. - Волгоград: Волгоградское научное издательство, 2005. - С. 294-300.

8. Якушева А. В. Современные тенденции в французской неологии в стредствах массовой информации / Вестник Челябинского государственного университета. 2012. № 23 //Филология. Искусствоведение. Вып. 69. С. 142–147

Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!