Поняття валюти, валютного курсу, котирування валют.
Тема 12. Операції банків з іноземною валютою
Зміст
1. Поняття валюти, валютного курсу, котирування валют.
2. Основні види рахунків в іноземній валюті, їх характеристика
Поняття валюти, валютного курсу, котирування валют.
продовження
На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюється з допомогою котирування валют.
Котирування – офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціна) національної валюти щодо відповідних іноземних валют на день проведення операцій.
По-іншому кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.
Курс купівлі – це курс, за яким банк-резидент купує валюту за національну.
Курс продажу – це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну.
Ціна продажу і купівлі валюти називається обмінним курсом.
Продаючи й купуючи національну валюту, банки диференціюють рівні курсів: курс продавця встановлюється вищим за курс покупця. Повне котирування включає курси покупця і продавця, відповідно до яких банк купить або продасть іноземну валюту за національну.
Різниця між курсом покупця і продавця ("маржа") - це джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується прибуток від валютних операцій. Оскільки валютні операції пов'язані з певним ризиком, маржа певною мірою страхує валютні ризики.
Існують два методи котирування іноземної валюти щодо національної - прямий і непрямий. Більшість країн використовує пряме котирування, коли вартість одиниці іноземної валюти виражають певною кількістю одиниць національної валюти.
|
|
|
У непрямому котируванні за одиницю беруть національну валюту, курс якої виражають у певній кількості іноземної валюти.
Непряме котирування – це величина, обернена до прямого. Непряме котирування використовується переважно у Великобританії. У США для внутрішніх цілей використовується принципи прямого котирування, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямого котирування для багатьох валют, крім фунта стерлінгів.
Між прямим і непрямим котируванням існує обернено пропорційна залежність:
Процедура котирування, яка складається із визначення та реєстрації курсу шляхом послідовного порівняння попиту і пропозиції валют, називається фіксингом і на основі фіксингу встановлюються курси продавця і покупця на кожну валюту. Курс продавця – це ціна, за якою учасники ринку продають валюту. Курс покупця - це ціна, за якою учасники купують валюту.
Конверсійні готівкові операції з іноземною валютою здійснюються через крос-курс (співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначають на основі курсу цих валют щодо якоїсь третьої валюти).
|
|
|
Найчастіше на практиці використовують три методи розрахунку крос-курсів:
1) з прямим котируванням до долара США (долар є базою котирування для обох валют);
2) з прямим та зворотним котируванням до долара США, якщо долар є базою котирування лише для однієї з валют. У цьому разі для визначення крос-курсу доларові курси валют слід перемножити;
3) зі зворотним котируванням для обох валют. Для визначення крос-курсу доларові курси необхідно розділити один на другий.
Розглянуті методи використовуються для розрахунку середнього крос-курсу. Однак на практиці вони застосовуються рідко, оскільки як клієнтів, так і банки цікавлять конкретні курси купівлі та продажу.
Резиденти України та нерезиденти для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземних валютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та під час аналізу зовнішньоекономічної діяльності використовують офіційний обмінний курс.
Операції, які банки мають право здійснювати з іноземною валютою за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:
|
|
|
1. Неторговельні операції з валютними цінностями.
2. Ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.
3. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.
4. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.
5. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.
6. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.
7. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
8. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.
9. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.
10. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.
11. Інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!