Система кримінологічної науки — це розчленування, розділення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо узгоджені між собою.
В роки становлення кримінології за радянських часів і в монографічній, і в навчальній літературі питання про її систему або взагалі замовчувалося, або не висвітлювалося належним чином. Подібне становище певною мірою можна пояснити порівняльною новизною розробки кримінологічних проблем в ті роки, відсутністю необхідних матеріалів прикладної кримінології, режимним станом кримінально-правової статистики.
Зараз кримінологічну науку поділяють на окремі складові частини за різними підставами (критеріями): за елементами її предмета, рівнем узагальнення науково-практичної інформації, особливостями контингенту злочинців, залежно від специфіки їх антисоціальної спрямованості і злочинної мотивації. Дійсно, перелічені підстави у своїй сукупності можуть бути використані як взаємодоповнюючі системоутворюючі критерії.
За рівнем узагальнення науково-практичної інформації вбачається можливим розчленувати кримінологію на Загальну і Особливу частини.
У Загальній частині кримінологічні явища і поняття аналізуються глобально, узагальнено, без виділення специфіки окремих видів (груп) злочинів. її система в свою чергу складається з проблем, що становлять предмет кримінологічної науки. Ці проблеми були перелічені в § 2 цього розділу. Крім цього, до Загальної частини належить науково-інформаційний матеріал про становлення кримінологічної науки, її методологію і методику, кримінологічне планування і прогнозування злочинності в масштабі країни та окремих її регіонів. У загальній частині кримінології розглядаються її теоретичні основи і поняття, наводиться визначення злочинності, вивчаються її кількісні та якісні параметри (показники), аналізується проблема детермінації (причин і умов) злочинності. Значне місце в загальній частині приділяється особі злочинця й механізму злочинної поведінки. Ця частина містить також розділ, присвячений методиці кримінологічних досліджень і проблемі попередження злочинності. При вивченні загальної частини кримінології на перший план висувається здатність до абстрактного мислення і засвоєння теоретичних положень.
|
|
В Особливій частині розглядаються окремі часткові кримінологічні теорії, що пояснюють закономірності певних видів (груп) злочинів. Останні поділяються за особливостями антисоціальної спрямованості і злочинної мотивації винних (наприклад, насильницькі, корисливі злочини, злочини необережні) і за особливостями контингенту злочинців (наприклад, злочинність неповнолітніх, групова, рецидивна, професійна злочинність). В особливій частині міститься кримінологічна характеристика різних видів і груп злочинів: корисливої й насильницької злочинності, професійної й організованої, рецидивної, економічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в місцях позбавлення волі та ін. Цей розділ є найнасиченішим щодо інформації і для його засвоєння потрібна ретельна робота і глибоке знання Кримінального кодексу України [13].
|
|
Рівень узагальнення в Особливій частині значно нижчий, ніж в Загальній. Вона більш динамічна, бо безпосередньо відображає часто змінювану криміногенну ситуацію в країні, а також зміну змісту факторів, причин і умов злочинності та окремих злочинів. У цій частині кримінології наводиться кримінологічна характеристика окремих видів (груп) злочинів, описуються причинно-на-слідкові комплекси, що їх обумовлюють, викладаються заходи щодо їх попередження.
Значення Особливої частини полягає в тому, що вона, з одного боку, забезпечує, підживлює загальнокримінологічні теорії фактичним матеріалом, а з іншого — озброює правоохоронні органи рекомендаціями, спрямованими на вдосконалення їх діяльності щодо зниження окремих злочинів у державі.
Помилково було б вважати кримінологію суто академічною галуззю знань, що не має безпосереднього практичного значення. Кримінологічна підготовка входить у систему професійної моделі оперативних працівників органів внутрішніх справ, працівників служби безпеки, прокуратури, суду та інших посадових осіб, які беруть участь у розкритті злочинів. Відповідні навички і знання потрібні їм для розуміння, аналізу й оцінки оперативної обстановки в регіоні з урахуванням латентної злочинності; для грамотного і професійного складання звітів з оглядів правозастосовчої та профілактичної діяльності; для вивчення злочинності та її причин у певному населеному пункті, на певній території та окремому об'єкті з використанням спеціальних методик; для правильного застосування вимог процесуального законодавства щодо попередження злочинів слідчим, прокурором, судом (ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України); для грамотної оцінки особи обвинуваченого і виявлення справжніх мотивів її злочинної поведінки.
|
|
Дата добавления: 2015-12-16; просмотров: 11; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!