Характеристика правового регулювання обліку торгових угод
План
1. Характеристика правового регулювання обліку торгових угод…………4
2. Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки……….....5
Вступ
В економічній системі, що формується в Україні на ринкових засадах, вирішального значення набувають якісно нові для вітчизняної економіки товарно-грошові відносини.
В системі правового регулювання обліку особливе місце займають торгові угоди, як універсальні і доцільні правові форми опосередкування товарно-грошових відносин, які зокрема являють собою усну чи письмову угода між споживачем і продавцем про якість, терміни виконання, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля продаж товару. В свою чергу, письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншим розрахунковим документом. Це угоди про товарообіг і платежі, що регулюють торгово-економічне співробітництво, умови і форми платежів.
Метою даної роботи є комплексне дослідження та науковий аналіз основних угод у сфері торгівлі, продажів з аукціону, використанням складських приміщень, діяльністю промислових і транспортних підприємств, обмінних операцій, комісійної торгівлі, тощо та виявлення їхніх особливостей.
Характеристика правового регулювання обліку торгових угод
Усі торгові угоди, які здійснюються за готівку або із застосуванням інших засобів платежу (платіжних карток, чеків та жетонів), повинні підлягати обліку. Первинні облікові документи повинні бути складені в момент проведення господарської операції, або безпосередньо після її завершення.
|
|
|
Торгова угода – це усна чи письмова угода між споживачем і продавцем про якість, терміни виконання, ціну та інші умови, за якими здійснюється купівля продаж товару. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншим розрахунковим документом. Торгові угоди – це міжфірмові або міжурядові угоди, договори про товарообіг і платежі, що регулюють торгово-економічне співробітництво, умови і форми платежів.[7]
В юридичній літературі розрізняють три види торгових угод:
1) які визнаються торговими за своєю природою: купівля рухомого та нерухомого майна з перспективою перепродажу, пов’язані з проведенням громадських видовищ, продажів з аукціону, використанням складських приміщень, діяльністю промислових і транспортних підприємств, обмінні та банківські операції, комісійна торгівля, посередницькі послуги у сфері торгівлі, страхування тощо;
2) які є торговими за формою укладення: вчиняються торговими товариствами в процесі їхньої основної діяльності, пов’язані з обігом торгових активів, видача тратти (переказного векселя);
|
|
|
3) які є торговими за приналежністю: усі інші, за винятком перерахованих; діє презумпція, що будь-яка угода, яка укладається комерсантом, є торговою за приналежністю, якщо не доведене протилежне (наприклад, що вона мала особистий або сімейний, побутовий характер).[8]
Продавцями при укладенні торгової угоди можуть виступати фізичні або юридичні особи, яким у встановленому законом порядку не заборонено займатися торгівлею, зокрема це:
- громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і реалізують на ринку вирощену у особистому підсобному господарстві продукцію рослинництва, тваринництва, як у сирому виді, так і продукцію первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва.
- громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють не систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж виробленого і придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто придбали разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів.
- фізичні та юридичні особи які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і у випадках, передбачених законами, отримали ліцензії та торговий патент і здійснюють систематичну купівлю-продаж товару.
|
|
|
Продавці, які укладають торгову угоду повинні мати торгову дієздатність, тобто здатність продавців від свого імені укладати торгові угоди. Для фізичних осіб, які здійснюють не систематичну торгову діяльність і не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, достатньо цивільної дієздатності, а для фізичних та юридичних осіб які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності – торгова діяльність повинна бути передбачена в установчих документах.
Обов’язковими елементами торгових правовідносин є суб’єкти, об’єкти правовідносин та сукупність прав та обов’язків. Суб’єктами торгової угоди є споживач і продавець. Споживач — це фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Споживачами можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.[9]
Дата добавления: 2015-12-20; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!