Проблем та викликів

Позиція Японії стосовно найбільш актуальних глобальних

(довідка)

Позиція Японії щодо продовження дії Кіотського протоколу

Відповідно до інформації міністерства у справах навколишнього середовища Японії, представник Токіо на засіданні 16-ї Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та 6-ї зустрічі Сторін Кіотського протоколу (з 30 листопада по 10 грудня ц.р. проходить у Мексиці) заявив про офіційне рішення Японії не підтримувати продовження Кіотського протоколу на другий термін, підкресливши необхідність прийняття нового документу, у якому зобов'язання на себе візьмуть всі країни, що є виробниками парникових газів.

На переконання японської сторони, ринкові механізми Кіотського протоколу працюватимуть і без продовження на другий термін прийнятих зобов'язань, оскільки базуються на двосторонніх угодах. Зокрема, представник міністерства торгівлі і промисловості країни Д.Аріма заявив на згаданій конференції, що „Японія не погодиться з продовженням дії Кіотського протоколу ні за яких умов та обставин, бо вважає це „безглуздим” з тієї причини, що на сторони протоколу доводиться лише 27% загального обсягу викидів парникових газів”. Водночас, міністерство у справах навколишнього середовища Японії у спеціальній заяві з цього приводу підкреслило, що просте продовження терміну дії Кіотського протоколу не матиме сенсу, якщо такі країни, як Китай і США, не братимуть участь у його реалізації (вказані країни не ратифікували Кіотський протокол).

Увага! Українська сторона на цьому засіданні акцентувала увагу на наданні Україні статусу країни з перехідною економікою. У своєму виступі глава української делегації В.Сидяченко відзначив, що статус країни з перехідною економікою відповідає параграфам 5 та 6 статті 4 Конвенції і відповідних рішень Конференції Сторін. Цим рішенням за країнами з перехідною економікою повинен бути закріплений статус, що забезпечує гнучкість у питаннях фінансування, передачі технологій і нарощування потенціалу в рамках нової програми співробітництва. Українська делегація представлена у Мексиці у якості країни "Парасолькової групи" і бере участь у засіданні як спостерігач.

Боротьба з тероризмом та миротворчі операції

Після трагедії вересня 2001 р. боротьбу з міжнародним тероризмом в Японії було покладено в основу створення „безпечного суспільства”.

Основною структурою, на яку в країні перебування покладені обов‘язки координації та організації політики у сфері боротьби з тероризмом, є МЗС Японії, де у Бюро зовнішньої політики функціонує відділ міжнародного співробітництва у сфері протидії тероризму. У 2003 р. введено посаду посла, відповідального за міжнародне антитерористичне співробітництво.

Наразі Японія дотримується тієї точки зору, що боротьба з тероризмом це, у першу чергу, комплекс попереджувальних заходів, націлених на неуможливлення функціонування терористичних мереж, центрів тощо. Головною метою є недопущення діяльності терористів на території країни. Для цього Токіо фінансово підтримує міжнародні антитерористичні програми та зусилля країн регіону, а також організує навчання відповідних фахівців. Безпосередньо оперативно-розшукова робота, спрямована на боротьбу з тероризмом, в країні ведеться Управлінням національної поліції, у структурі якого передбачено відповідні підрозділи.

До організацій, з якими Японія активно співробітничає у боротьбі з тероризмом, належать наступні:

ООН: Антитерористичний комітет, Комітет із санкцій стосовно Аль-Кайди та Талібана, Комітет 1540, Офіс із боротьби з наркотиками та злочинністю;
у рамках реалізації Глобальної антитерористичної стратегії ООН: International Civil Aviation Organization (ICAO), World Customs Organization (WCO), Interpol (ICPO), International Monetary Fund (IMF), World Bank, International Atomic Energy (IAEA), Organization for the Prohibition of Chemical Weapons, World Health Organization (WHO) та International Maritime Organization (IMO);
регіональні та міжнародні організації: APEC, ASEAN, ASEM, ARF (ASEAN Regional Forum) та G-8;
Японія, як і Україна, є учасником 12 міжнародних антитерористичних конвенцій та протоколів, а також підписантом конвенції „Про боротьбу з актами ядерного тероризму”.

Японія щорічно звітує РБ ООН щодо здійснених контртерористичних заходів, включаючи ті, що реалізуються у середині країни для боротьби з фінансуванням тероризму. З часу підписання спільної заяви у вересні 2001 р. в рамках G-8, міжнародне антитерористичне співробітництво здійснюється у таких сферах, як безпека на транспорті та технічна допомога країнам, що розвиваються.

На регіональному рівні відбувається розвиток співробітництва у боротьбі з тероризмом у межах діяльності таких структур, як ASEAN+3, APEC та ARF. Як специфічну структуру, яка покликана протидіяти тероризму в рамках APEC, створено Counter-Terrorism Task Force (CTTF).

В Японії, починаючи 1996 р., міністерство закордонних справ та поліція щорічно проводять регіональні „антитерористичні діалоги”, для участі у яких запрошуються офіційні представники з АТР, Латинської Америки та Близького Сходу. Учасники обговорюють проблеми, пов’язані з ісламським екстремізмом та антитерористичним співробітництвом у Південній Азії.

Водночас, Японія віддає перевагу двостороннім діалогам. Формат такої роботи забезпечує Посол з питань боротьби з міжнародним тероризмом МЗС Японії. Двосторонні консультації з контртероризму Японія підтримує з Південною Кореєю, Австралією, Росією, США, Євросоюзом. Спільні заяви щодо протидії тероризму підписані Японією з Росією, Індонезією, Австралією, а також з АСЕАН та Євросоюзом.

Припинення фінансування тероризму вважається Японією одним із найважливіших заходів у боротьбі проти нього. Вважаючи, що окремі країни не мають можливостей ефективно протистояти тероризму, як всередині країни, так і за кордоном, Японія приділяє значну увагу наданню допомоги державам Південно-Східної Азії у підтриманні необхідного рівня протистояння тероризму. Допомога надається з таких питань, як імміграційний контроль, безпека польотів, безпека судноплавства, митний контроль, співробітництво між правоохоронними органами, антитерористичне фінансування, протидія кібертероризму, а також міжнародні конвенції та протоколи.

Японія підтримує робочі зв’язки із створеним у липні 2003 р. в Малайзії (під егідою зовнішньополітичного відомства цієї країни) Південно-Східноазіатським регіональним антитерористичним центром (Southeast Asia Regional Center for Counterterrorism - SEARCCT). На сьогодні він вважається основним у регіоні осередком підготовки представників правоохоронних органів та взаємодії з міжнародними організаціями і урядами інших країн. Партнерами із взаємодії з Центром є США, Великобританія, Франція, Росія, Японія, Південна Корея, Австралія, Канада, ЄС та секретаріат АСЕАН.

Японія є одним із основних ініціаторів співробітництва у форматі Угоди про регіональне співробітництво у боротьбі з піратством та збройним пограбуванням суден в Азії (Regional Cooperation Agreement On Combating Piracy And Armed Robbery Against Ships In Asia). RECAAP є першою регіональною міжурядовою угодою такого типу. У відповідності до неї, країни-учасниці здійснюють співробітництво через постійно діючий орган - Центр поширення інформації (ЦПІ - Information Sharing Centre (ISC)). Центр збирає та аналізує інформацію, яка надходить від правоохоронних органів країн-членів угоди; готує відповідну статистику та звіти і оприлюднює результати такої роботи; готує відповідні запити та довідки; надсилає статистичні дані незакритого характеру до судноплавного співтовариства та міжнародних морських організацій.

Дієвим у боротьбі з тероризмом, на думку японських політиків, є залучення матеріальних та фінансових ресурсів в рамках Офіційної допомоги розвитку уряду Японії. Програми ОДР спрямовані на загальноосвітнє та професійне навчання палестинської, афганської та іракської молоді, оскільки соціальною базою для терористичних угрупувань, на переконання експертів, є безробітні та неосвічені молоді фанатики.

На сьогодні Японія бере участь у наступних миротворчих антитерористичних операціях: Місія ООН у Судані, Стабілізаційна місія ООН на Гаїті, Місія ООН у Непалі та Місія ООН зі спостереження за роз’єднанням у районі Голанських висот у Сирії. Окрім того, Сили самооборони Японії беруть участь у міжнародній компанії проти піратства біля берегів Сомалі. Загалом, з 1992 року Японія взяла участь у більш ніж 20 операціях, в яких були задіяні близько 30 тисяч військовослужбовців Сил самооборони (ССО).

Якщо говорити про фінансову складову міжнародної миротворчої діяльності, то варто відзначити те, що розмір фінансування Японією відповідних програм значно перевищує її фактичну участь у миротворчих операціях. Зокрема, у 2009 році до «миротворчого бюджету» ООН Японія внесла близько 1 млрд. 300 млн. дол. США, що становить 16,6% від загальної суми бюджету. За цим показником Японія поступається лише США, які цього ж року виділили суму у більш ніж 2 млрд. дол. США (26%). Цікавим також є той факт, що на долю чотирьох інших постійних членів Ради безпеки ООН (окрім США) припадає 19,75% (Велика Британія – 7,8%, Франція – 7,4%, Китай – 3,15%, Росія – 1,4%), що лише на 3,15% більше суми, яку виділила Японія на реалізацію миротворчих програм ООН.

Водночас, враховуючи особливості національного законодавства, а саме - заборону на використання військовослужбовцями Сил самооборони зброї під час будь-яких військових конфліктів за межами Японії, ця участь є дещо обмеженою і, в основному, має гуманітарний характер.

Наразі Японія планує збільшити масштаби своєї місії по боротьбі з піратством в Аденській затоці біля берегів Сомалі в умовах розширення районів, в яких пірати активізують свої дії. Зокрема, це відомство розширить свої операцій із забезпечення безпеки судноплавства приблизно на 200 кілометрів у східному напрямку від існуючого району, в якому несе службу контингент морських ССО Японії.

Таким чином, Японія приділяє серйозну увагу боротьбі з тероризмом, є активним прибічником більшості міжнародних ініціатив, спрямованих на протидію тероризму, надає всебічну фінансову та технічну підтримку іншим країнам регіону у розбудові їх антитерористичної спроможності. Разом з тим, вона віддає перевагу співробітництву у формі двосторонніх зусиль.

Позиція Японії щодо ситуації в Іраку, на Близькому Сході та стосовно ядерної програми Ісламської Республіки Іран

Події в Іраку обумовили активну участь країни перебування у складі коаліційних сил у процесі відновлення цієї держави.

Так, з 2004 по 2006 рік у Ас-Самаві був розгорнутий контингент сухопутних Сил самооборони Японії, який займався будівельними роботами та гуманітарними проектами. Після його виводу, у Кувейті залишився загін з 210 військовослужбовців і трьох транспортних літаків З-130 ВПС країни. У листопаді 2008 р. Токіо вирішив згорнути місію повітряних ССО в Іраку. Офіційним приводом для її закінчення стало „покращення політичної обстановки та підвищення рівня безпеки в Іраку”.

Також офіційний Токіо надав уряду цієї країни приблизно 1 млрд. дол. США у формі кредитів для допомоги у відбудові основних об’єктів інфраструктури. Кошти з цього кредиту пішли на реконструкцію портів та іригаційних споруджень, а також на відновлення електростанцій у передмістях іракської столиці. Крім цього, певна сума була використана на будівництво мостів і доріг у південному іракському місті Ас-Самава, де дислокувався контингент Сил самооборони Японії.

У вересні ц.р. на міжнародному тендері у Багдаді, який пройшов вперше після іракської війни, японська нафтова компанія Джапекс отримала право розробки нафтового родовища у південній частині Іраку, який володіє третіми за обсягами запасами нафти у світі. Таке право японська корпорація завоювала спільно з малайзійською нафтовою компанією.

До ситуації в Ірані японський уряд ставиться досить стримано – поряд з бажанням підтримати у цьому плані Вашингтон, Токіо здійснює самостійні кроки для того, щоб не „втратити” свого важливого економічного партнера.

Обережність Токіо пов’язана з тим, що він є одним з основних імпортерів іранської нафти, отримуючи з цієї країни щоденно близько 550 тис. барелів. Японія, що залежить від постачань іранської нафти - 15% імпортованих нею нафтопродуктів надходять з цієї країни - бажає будь-що уникнути крайніх заходів і запровадження санкцій стосовно Ірану.

Між тим, під тиском Вашингтону, 16 лютого 2007 р. Японія оголосила про запровадження санкцій стосовно Ірану у зв'язку з розвитком його ядерної програми. Санкції включають заморожування рахунків 10 організацій і 12 внесків осіб, пов'язаних з іранською ядерною програмою, а також заборону на експорт в Іран матеріалів або технологій, що можуть бути використані в ядерній сфері. Повідомляється, що Японія заборонила також імпорт подібних матеріалів з Ірану.

3 вересня ц.р. уряд Японії ухвалив рішення ввести додаткові санкції стосовно Ірану у зв’язку зі здійсненням цією країною несанкціонованих ядерних програм. Нові санкції передбачають призупинення фінансових операцій з 88 іранськими організаціями та 24 приватними особами, які мають відношення до ядерної програми Ірану. Дія санкцій не розповсюджується на імпорт Японією іранської сирої нафти, що є дуже важливим для країни з огляду на високий рівень її енергетичної залежності. Одночасно було вирішено припинити співпрацю з Іраном у питанні розробки іранського родовища нафти Азадеган. Вищезазначене рішення було спричинене позицією США, які заявили про свій намір включити японську корпорацію Inpex Corp. до списку компаній, які будуть піддані санкціям з боку США у разі продовження своєї участі у вищезазначеному проекті.

Увага! за прогнозами місцевих політичних оглядачів, Токіо у перспективі може частково зайняти позицію щодо недоцільності „надмірної обструкції” Тегерану, який є давнім партнером Токіо, демонструючи таким чином пріоритетність економічних інтересів над політичними і певну самостійність у прийнятті зовнішньополітичних рішень.

Японія покладає великі сподівання на свою роль у врегулюванні ситуації на Близькому Сході, що пояснюється не стільки економічними причинами, скільки давнішнім прагненням Токіо відігравати більш вагому роль у вирішенні міжнародних політичних проблем. Таке прагнення співвідноситься з планами Токіо набути статуту постійного члена РБ ООН після здійснення реформи цього органу, а також підняти свій „миротворчий статус”.

Слід очікувати, що у найближчому майбутньому Токіо продовжить активні консультації з керівництвом Ізраїлю та інших близькосхідних країн з метою отриманням відповідного мандату на посередницьку роль у близькосхідному конфлікті. Японське політичне керівництво не залишило також зусиль щодо організації три - чи чотирьохсторонньої (Японія, Ізраїль, Палестина і, можливо, Ліван) зустрічі на вищому рівні, що стане практичною реалізацією пропозицій Токіо із поступового врегулювання близькосхідної проблеми.

Основні причини, що пояснюють японський інтерес до Близькосхідного регіону, озвучені нинішнім японським урядом:

- величезні запаси нафти, які в змозі впливати не тільки на економічні перспективи розвитку світового співтовариства, але і, у повній мірі, на розклад сил на політичній карті світу;

- регіон має величезні потенційні можливості для японських інвестицій;

З останньої інформації слід виокремити повідомлення про рішення Японія надати Палестині близько 100 млн. доларів у якості субсидій. Про це 24 листопада ц.р. у Токіо прем'єр-міністр Японії Н.Кан повідомив главу уряду Палестинської автономії С.Файяду. Ці кошти будуть використані, в основному, для допомоги палестинським біженцям. Водночас, прем’єр-міністр Японії Н.Кан закликав владу Палестини до поновлення мирних переговорів з Ізраїлем, а також підтвердив намір Японії продовжувати підтримку зусиль з державотворення Палестинської автономії.

Політика Японії щодо Афганістану

За визнанням цілої низки японських оглядачів, політику офіційного Токіо стосовно Афганістану в останнє десятиріччя необхідно розглядати, скоріше, з точки зору виконання союзницьких зобов’язань перед Вашингтоном, аніж цілком самостійну.

Саме в рамках цієї „союзницької” політики, з 2001 р. по 15 січня 2010 р. військово-морські підрозділи Сил самооборони Японії здійснювали дозаправлення і матеріально-технічне забезпечення кораблів Антитерористичної коаліції (читай – США) в Індійському океані з метою забезпечення потреб об’єднаного військового контингенту в Афганістані.

Увага! Восьмирічна місія не раз піддавалася нападкам критиків всередині країни, які стверджували, що участь японських військових кораблів в операціях такого роду суперечить мирним положенням її конституції. Демократична партія Японії, яка прийшла до влади у результаті серпневих 2009 року виборів до японського парламенту, на законодавчому рівні припинила таку форму допомоги союзницьким військам в Афганістані.

Водночас, заявивши про припинення „дозаправочної” місії, японське керівництво дало зрозуміти, що готове надати альтернативний план підтримки міжнародного контингенту в Афганістані. У цьому контексті, японський уряд, також маючи на меті підвищення своєї політичної ролі у світі, продовжував здійснювати практичні кроки з надання гуманітарної допомоги країнам, які були визначені „зоною національних інтересів Токіо”, у тому числі - Афганістану.

Зокрема,тільки у період з 2001 по 2009 рікТокіо виділив більше 1,7 млрд. дол. на фінансування відбудовних робіт в Афганістані. Вказана допомога була надана через програму розвитку ООН, а кошти спрямовувались на підвищення рівня об'єктів інформаційних технологій установ регіональної влади, а також на професійно-технічну перепідготовку колишніх бойовиків Талібана та розбудову економічної інфраструктури цієї країни.

Для упорядкування такої роботи, 13 грудня 2007 р. японським урядом було введено посаду представника Японії при офісі старшого цивільного уповноваженого НАТО в Кабулі, на якого покладена координація всіх проектів в Афганістані, в яких задіяна японська сторона.

Попри наведені факти активної фінансової участі офіційного Токіо у справі повернення Афганістану до мирного життя, японсько-американські відносини були значним чином „затьмарені” його відмовою виконувати роль „морського дозаправлювача” в Індійському океані. Американська сторона при цьому дала зрозуміти, що після припинення вказаної місії, офіційний Токіо „повинен взяти на себе більш значні зобов’язання у порівнянні з нинішньою місією для того, щоб такий крок не розглядався світовим співтовариством у якості спроби Японії уникнути свого міжнародного внеску у антитерористичну діяльність” (цитата Г. Клінтон).

У якості „відступних” та на підтвердження своїх союзницьких зобов’язань японська сторона у 2009 р. заявила про рішення свого уряду виділити на економічну і соціальну допомогу Афганістану черговий транш на суму близько 5 млрд. дол. протягом п’яти років.

Крім того, після того, як у червні ц.р. Токіо відвідав президент Афганістану Х.Карзай, японське керівництво прийняло політичне рішення інвестувати значні кошти у розробку і видобуток корисних копалин в Афганістані. Японія також повідомила про свій намір надати Кабулу фінансову допомогу у відновленні і будівництві доріг у столиці країни, а також автотраси Кабул - Герат по маршруті Бехсуд - Гір - Баміан.

За останньою інформацією, яку Посольство отримало від джерел у міністерстві оборони країни перебування, наразі уряд Японії вивчає питання щодо можливого розміщення в Афганістані підрозділів Сил самооборони,а також низки медичних працівників і офіційних осіб для підготовки афганського персоналу.

Як зазначають незалежні експерти, таким чином офіційний Токіо прагне продемонструвати свій внесок у справу відновлення в цій країні. На їх думку, це напряму пов’язано з тим, що президент США Б.Обама, на тлі виводу із цієї країни підрозділів США, вважає стабільність в Афганістані чи не найважливішим дипломатичним завданням своєї адміністрації.

Про увагу, яку керівництво Японії надає завданню відновлення Афганістану свідчить і той факт, що воно було оприлюднено у Bluebook-2010 (щорічна книга дипломатичних пріоритетів Японії) поряд з такими проблемами, як ядерні програми Ірану, піратство в Аденській затоці та глобальний тероризм.

Ситуація на Корейському півострові

Наразі Токіо продовжує тісно координувати свої зусилля з вирішення північнокорейського питання з США. В Японії дотримаються позиції, згідно з якою, двосторонній союз з безпеки має першочергове значення для миру і стабільності як у Японії, так і у всьому регіоні.

Увага! Попри викладене, Токіо на всіх офіційних рівнях продовжує підтверджувати принципову позицію стосовно питання викрадення Пхеньяном японських громадян. За словами японських урядовців, „навіть якщо Північна Корея зробить кроки у напрямку ліквідації своєї ядерної програми, для Японії залишиться неприйнятним запропонувати цій країні будь-яку допомогу, доки не буде досягнуто прогресу у питанні викрадень”.

24 листопада ц.р. прем’єр-міністр Японії Наото Кан заявив про те, що його країна засуджує дії КНДР, яка 23 листопада завдала артилерійського удару по території Південної Кореї, та підтримує позицію офіційного Сеулу у цьому конфлікті. При цьому прем’єр-міністр наголосив на тому, що офіційний Токіо „забезпечить безпеку народу Японії” у разі ескалації вищезазначеного конфлікту. Також лідер країни доручив міністрам силового блоку здійснювати постійний моніторинг ситуації на Корейському півострові та координувати свої дії зі США та Південною Кореєю.

У свою чергу, генеральний секретар уряду Японії Йосіто Сенгоку заявив про те, що наразі Японія не вбачає загрози нанесення військового удару по її території. Водночас, джерела в міністерстві оборони Японії повідомили про підвищення рівня бойової готовності Сил самооборони у зв’язку з небезпечною ситуацією на Корейському півострові. Оперативна група японського уряду по Північній Кореї залишається у готовності до будь-яких подальших провокацій з боку КНДР. До її складу входять високопоставлені представники міністерства закордонних справ, міністерства оборони та інших міністерств, які у щоденному режимі проводять робочі наради для обговорення ситуації. При цьому японський уряд продовжує підтримувати тісні контакти з Південною Кореєю з метою координації необхідних заходів, включаючи підвищення рівня боєготовності.

На цьому тлі японська влада має намір збільшити військові витрати для своїх Сил самооборони „з метою стримування військових амбіцій КНДР”. Токіо, зокрема, оголосив про плани збільшити число своїх підводних човнів з 15 до 22 до 2015 року.

З 3 по 10 грудня американські підрозділи проводять спільні маневри з японськими ССО. В них беруть участь 44 тис військовослужбовців, 400 літаків і 60 військових судів, у тому числі, авіаносець Джордж Вашингтон. Це найбільші в сучасній історії спільні військові навчання Японії і США.

Також офіційний Токіо висловлює стурбованість з приводу того, що КНДР розпочала будівництво нового заводу зі збагачення урану.

Увага! За оцінкою місцевих аналітиків, КНДР активізувала свою ядерну програму в останні місяці під формальним приводом „непоступливості Сеула і Токіо щодо умов відновлення шестисторонніх переговорів”. Також з'явились повідомлення про те, що Пхеньян готується до третього підземного ядерного випробування.

Шестисторонні переговори щодо денуклеаризації Корейського півострова розпочалися у серпні 2003 року. В них беруть участь високопоставлені дипломати з Росії, КНДР, Південної Кореї, США, Китаю і Японії. У результаті переговорів КНДР заморозила свою ядерну програму і розпочала демонтаж реактора в експериментальному центрі Йонбене (у 100 кілометрах на півночі від Пхеньяна).

Проте, діалог з минулого року фактично зайшов у „глухий кут” після того, як США і КНДР не змогли домовитися про способи перевірки наданого Пхеньяном списку його ядерних програм, а Японія і Південна Корея відмовилися від виконання своїх зобов'язань із постачання палива для звичайних електростанцій в обмін на відмову від ядерної програми. У результаті, Пхеньян навесні 2009 року заявив про „марність” переговорів і провів випробування ядерної зброї.

Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!