Пояснювальна записка

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з науково-педагогічної роботи

З.д.н.т. України, проф. Бажора Ю.І.

_________________________

“____” __________ 2010р.

РОБОЧА ПРОГРАМА З ФІЗІОЛОГІЇ

Для спеціальності: 7.110201 – “ фармація ”

Факультет: фармацевтичний, форма навчання денна

Кафедра фізіології

Нормативні дані:

Структура навчальної дисципліни	Кількість годин, з них	Рік нав-чан-ня	Вид контролю
Всього	Аудиторних	СРС
Лекцій	Практичних

Кредитів ECTS
Модуль 1: Змістових модулів 9	72 год. / 2,0 кредитів ECTS			Підсумковий модульний контроль
Модуль 2: Змістових модулів 6	72 год. / 1,97 кредитів ECTS

Робочу програму склали: проф. Шандра О.А., доц. Волохова Г.О. на підставі типової програми з фізіології, Київ, 2010 р.

Програму обговорено на засіданні кафедри «04» листопада 2010р. (Протокол №5)

Завідувач кафедри, З.д.н.т. України, д.мед.н, професор Шандра О.А.

Програму ухвалено на засіданні предметної циклової методичної комісії "10" листопада 2010 (Протокол № 2).

Голова предметної циклової комісії, д.мед.н, професор Протченко П.З.

Програму перезатверджено на засіданні Центральної Координаційно-методичної Ради університету 11 листопада 2010р.(протокол №2).

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з фізіології складена на виконання наказу МОЗ України від 07.12.2009 р. №930 «Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» кваліфікації «провізор» у вищих навчальних закладах IV рівня акредитації за спеціальністю «Фармація» і листа ЦМК з ВМО МОЗ України від 09.12.2009 р. №23-01-15/223 та від 15.12.2009 р. № 23-01-15/232.

Програма складена у відповідності з наступними нормативними документами:

– освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) і освітньо-професійними програмами (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 за №239 “Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 “Медицина”;

– експериментальним навчальним планом, розробленим на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS) і затвердженим наказом МОЗ України від 31.01.2005 за №52 “Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст” кваліфікації “Лікар” у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації України за спеціальностями “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Медико-профілактича справа”;

– рекомендаціями щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України від 24.03 2004 за №152 “Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін” зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 за №492 “Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”;

– наказом МОЗ України від 31.01.03 за №148 “Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти”;

– інструкцією про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу

Фізіологія як навчальна дисципліна:

а) забезпечує підготовку спеціалістів-провізорів, які володіють значним обсягом теоретичних та практичних знань відносно структурно-функціональних особливостей організму на різних рівнях його організації;

б) ґрунтується на вивченні студентами медичної біології, медичної та біологічної фізики, медичної та біоорганічної хімії, морфологічних дисциплін й інтегрується з цими дисциплінами;

в) є основою для засвоєння фармакології, мікробіології, основ патологічної фізіології та спеціальних фармацевтичних дисциплін: фармакогнозії, фармацевтичної хімії, аптечної технології ліків, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування уміння застосування знання з фізіології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

г) закладає розуміння поняття здоров’я, здорового способу життя та профілактики порушення функцій у процесі життєдіяльності.

Організація навчального процесу здійснюється на основі кредитно-модульної системи відповідно до вимог Болонського процесу.

Програма структурована на модулі, змістові модулі, теми.

Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS – залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні відповідного модулю (залікового кредиту).

Система оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу здійснюється на підставі інструкції (Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. Київ. – Книга плюс. – 2005. – 383 с.), та змінами до неї (2007 р.).

Дисципліна структурована на 2 модулі:

Модуль 1. Загальна фізіологія та вищі інтегративній функції.

Змістові модулі:

1. Загальна фізіологія.

2. Фізіологія збудливих структур.

3. Нервова регуляція функцій організму.

4. Регуляція вісцеральних функцій організму.

5. Гуморальна регуляція функцій організму.

6. Фізіологія сенсорних систем.

7. Вищі інтегративні функції. Вища нервова діяльність людини.

8. Фізіологічні основи трудової діяльності і спорту.

Модуль 2. Фізіологія вісцеральних систем.

Змістові модулі:

9. Система крові.

10.Система кровообігу.

11.Система дихання.

12.Енергетичний обмін і терморегуляція.

13.Система травлення.

14.Система виділення та репродукції.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу вимагає від студентів сумлінного систематичного вивчення дисципліни протягом навчального року.

Видами навчальної діяльності студентів є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота (СРС).

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів фізіології.

Практичні заняття передбачають:

1) дослідження студентами функцій в експерименті на тваринах, ізольованих органах, клітинах, моделях або на підставі віртуальних досліджень, поданих у комп’ютерних програмах та інших навчальних технологіях;

2) дослідження функцій практично здорової людини;

3) вирішення ситуаційних задач (оцінка показників функцій, параметрів гомеостазу, механізмів регуляції та ін.), що мають практичне значення у подальшій професійній діяльності майбутнього провізора.

Студент на практичних заняттях обов’язково має оформити протокол, де зазначає тему, мету дослідження, хід роботи, результати дослідження та робить висновки.

Кафедри фізіології мають право вносити зміни та доповнення до навчальної програми залежно від організаційних і технічних можливостей, напрямків наукових досліджень, особливостей регіону, але мають виконати обсяг вимог з дисципліни згідно з кінцевими цілями ОКХ і ОПП за фахом підготовки та навчальним планом.

Поточна навчальна діяльність студентів контролюється під час практичного заняття відповідно до конкретних цілей, а також під час індивідуальної роботи викладача зі студентами.

Рекомендується застосовувати для контролю набутих студентами знань: тести, розв’язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень, трактування студентами результатів та їх оцінка, аналіз і оцінка результатів інструментальних досліджень і параметрів, що характеризують функції організму людини, його систем та органів; контроль практичних навичок тощо.

Підсумковий контроль засвоєння матеріалу здійснюється після завершення відповідного модуля.

Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична засвоєння відповідних модулів і визначається за системою ECTS та традиційною шкалою.

Опис навчального плану з дисципліни „Фізіологія”

підготовки спеціалістів за спеціальністю: 7.110201 «Фармація»

Структура навчальної дисципліни	Кількість годин, з них	Рік нав-чан-ня	Вид контролю
Всього	Аудиторних	СРС
Лекцій	Практичних

Кредитів ECTS
Модуль 1: Змістових модулів 9	72 год. / 2,0 кредитів ECTS
Модуль 2: Змістових модулів 6	72 год. / 1,97 кредитів ECTS				Підсумковий модульний контроль
У тому числі підсумковий модульний контроль	6 год. / 0,03 кредитів ECTS	-		-

Примітка: 1 кредит ECTS – 36 год.

Аудиторне навантаження – 56%, СРС – 44%.

2. МЕТА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Мета вивчення фізіології – кінцеві ціл і формуються на основі професійної підготовки майбутнього спеціаліста (провізора) відповідно до змістового модулю і є основою навчальної дисципліни. Зміст цілей сформульований у вигляді цільових завдань. На підставі кінцевих цілей до кожного змістового модулю формулюються конкретні цілі у вигляді певних умінь. Кінцеві цілі розглядаються на початку програми, конкретні – на початку відповідного змістового модулю.

Кінцеві цілі дисципліни.

Формулювати висновки про стан фізіологічних функцій організму, його систем та органів.
Знати вікові особливості функцій організму та їх регуляцію.
Аналізувати стан здоров’я людини на підставі фізіологічних параметрів.
Інтерпретувати механізми й закономірності функціонування збудливих структур.
Пояснювати значення сенсорних процесів у життєдіяльності людини.
Аналізувати механізми інтегративної діяльності організму.
Аналізувати функціональні параметри організму і пояснювати можливості їх фармакологічної корекції у бажаному напрямку.

3. Зміст програми

Модуль 1. Загальна фізіологія та вищі інтегративній функції.

Змістовий модуль 1. Загальна фізіологія.

Конкретні цілі:

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій організму.

· Трактувати поняття „функціональна система” організму та значення механізмів регуляції для досягнення пристосувальної реакції – збереження здоров’я.

· Аналізувати етапи становлення фізіології та її місця в системі вищої фармацевтичної освіти.

Тема 1. Предмет і задачі фізіології. Основи постановки фізіологічних експериментів.

Фізіологія – наука про механізми життєдіяльності здорової людини, про функції організму, шляхи збереження здоров’я і працездатності. Значення фізіології у підготовці лікаря-провізора.

Методи фізіологічних досліджень: спостереження, експеримент, моделювання.

Організм, елементи, що його складають. Рівні структурно-функціональної організації організму людини. Єдність організму і зовнішнього середовища.

Фізіологічна характеристика функцій, їх параметри. Взаємозв’язок між структурою і функцією.

Механізми регуляції: нервовий, гуморальний, саморегуляція, цитокіни та аутакоїди, фізико-хімічні фактори навколишньої рідини. Гомеостаз, гомеокінез.

Основні етапи розвитку фізіології. Українська фізіологічна школа – В.Я. Данилевський, В.Ю. Чаговець, Д.С. Воронцов, Ф.М. Сарков, П.Г. Костюк, В.І. Скок, М.Ф. Шуба, Г.В. Фольборт, В.В. Фролькіс, Я.П. Скляров.

Змістовий модуль 2. Фізіологія збудливих структур.

Конкретні цілі:

· Розуміти механізми походження потенціалу спокою й потенціалу дії в збудливих структурах.

· Інтерпретувати дію різних параметрів електричних імпульсів на нервові й м’язові волокна.

· Робити висновки про збудливість на підставі величини подразника.

· Пояснювати механізми проведення нервового імпульсу, інтерпретувати причини їх порушення.

· Пояснювати механізми хімічної передачі збудження і можливості її корекції фармакологічними засобами.

· Інтерпретувати механізми блокади і стомлення нервово-м’язового синапсу.

· Пояснювати залежність характеру скорочення м’яза від сили і частоти подразнення.

· Знати фактори, від яких залежить сила скорочення м’яза і швидкість проведення нервового імпульсу.

· Інтерпретувати синапс, як об’єкт впливу лікарських засобів, отрут і токсинів.

Тема 2. Збудливість. Збудження. Мембранні потенціали збудливих тканин.

Подразливість. Збудливість. Сучасне уявлення про природу збудження. Мембранний потенціал, його походження. Потенціал дії, фази та його походження. Поняття деполяризація, реполяризація, гіперполяризація. Специфічні і неспецифічні прояви збудження. Зміна збудливості мембрани під час збудження, рефрактерність (абсолютна, відносна). Параметри збудливості (поріг сили, реобаза, корисний час, хронаксія, лабільність). Крива “сила-час”. Шляхи регуляції функціонального стану збудливих структур лікарськими засобами.

Тема 3-4. Фізіологічні властивості нервових волокон та м’язів. Нервово-м’язовий синапс.

Структурно-функціональна характеристика нервових волокон. Механізми проведення нервового імпульсу по безмієлінових та мієлінових нервових волокнах. Закони проведення збудження по нервових волокнах. Шляхи фармакологічної регуляції проведення збудження по нерву (провідникова блокада).

Нервово-м`язовий синапс, його будова, функції. Механізм проведення збудження через нервово-м`язовий синапс. Фізіологічні механізми блокади проведення збудження через синапс.

Фізіологічні властивості скелетних м’язів. Форми і типи м’язових скорочень. Поодиноке скорочення, його фази. Сумація м’язових скорочень, види. Сила і робота м’язів. Моторна одиниця. Оптимальне навантаження. Стомлення. Сучасна теорія м’язового скорочення і розслаблення.

Структурно-функціональні особливості непосмугованих м’язів. Шляхи фармакологічної регуляції функціонального стану непосмугованих м’язів.

Змістовий модуль 3. Нервова регуляція функції організму.

Конкретні цілі:

· Інтерпретувати основні принципи і механізми регуляції фізіологічних функцій організму.

· Пояснювати механізми передачі інформації в ЦНС і роль нейротрансмітерів та нейромодуляторів у цьому процесі.

· Пояснювати механізм функціонування рефлекторної дуги.

· Пояснювати механізми взаємодії збудження і гальмування в ЦНС.

· Аналізувати принципи координації нервових центрів при забезпеченні пристосувальних реакцій організму.

· Аналізувати роль різних рівнів ЦНС у забезпеченні рухових функцій організму.

Тема 5. Структурні основи рефлекторної діяльності ЦНС. Процеси збудження та гальмування.

Структурно-функціональні особливості нервової системи. Нейрон – структурна та функціональна одиниця ЦНС. Рефлекторна діяльність ЦНС. Рефлекс, види. Рефлекторна дуга. Нервовий центр, властивості (одностороннє проведення збудження, іррадіація збудження, трансформація ритму збудження, затримка проведення збудження, сумація збудження, післядія, тонус, втома висока чутливість до деяких хімічних сполук).

Процеси збудження та гальмування у ЦНС. Збуджувальні синапси, їх нейромедіатори, циторецептори. Гальмування в ЦНС як активний процес і одна із форм відповіді на подразнення. Види гальмування: пресинаптичне, постсинаптичне, механізм їх виникнення. Взаємодія між процесами збудження і гальмування, їх корекція з допомогою фармакологічних засобів.

Тема 6-7. Роль різних відділів ЦНС у регуляції рухових функцій організму.

Роль різних рівнів ЦНС у підтриманні м’язового тонусу та складних рухових актів в організації та реалізації рухових програм організму.

Регуляція постави і рухів. Рухові функції спинного мозку. Рухові рефлекси спинного мозку. Вплив вищих відділів ЦНС на рефлекси спинного мозку. Рухові функції стовбура головного мозку. Моторні функції мозочка. Рухові функції півкуль великого мозку. Базальні ядра (стріопалідарна система). Інтегративна діяльність моторних структур ЦНС з організації рухів.

Роль ЦНС у інтегративній та пристосувальній діяльності організму.

Змістовий модуль 4. Регуляція вісцеральних функцій організму. Конкретні цілі.

· Пояснювати механізми впливу автономної нервової системи на вісцеральні функції організму.

· Аналізувати зміни функціонального стану організму при активації симпатичної або парасимпатичної нервової системи.

· Інтерпретувати механізми зміни вісцеральних функцій внаслідок блокади передачі інформації в синапсах автономної нервової системи фармакологічними засобами.

Тема 8. Структурно-функціональна організація автономної нервової системи (АНС), її роль у регуляції вісцеральних функцій.

Структурно-функціональні особливості АНС. Симпатичний, парасимпатичний та інтрамуральний (метасимпатичний) відділи АНС. Види циторецепторів (холінергічні, адренергічні, пуринергічні, серотонінергічні та ін.). Фармакологічні блокатори передачі збудження в синапсах АНС.

Синергізм і відносний антагонізм симпатичних й парасимпатичних впливів. Автономні центри. Структура автономних рефлексів. Автономні компоненти поведінки, їх фізіологічне значення.

Інтегративні центри регуляції вісцеральних функцій, роль гіпоталамуса.

Змістовий модуль 5. Гуморальна регуляція функцій організму. Конкретні цілі:

· Аналізувати функціональні параметри ендокринних залоз і робити висновки про механізми їх регуляції.

· Робити висновки про стан фізіологічних функцій організму, його систем в разі зміни функціональної активності ендокринних залоз.

· Робити висновки про стан механізмів регуляції фізичного, психічного і статевого розвитку організму за участю гормонів.

· Аналізувати стан механізмів регуляції сталості внутрішнього середовища за участю гормонів.

· Пояснювати механізми неспецифічної адаптації організму за участю гормонів.

Тема 9-10. Роль ендокринної системи у фізичному, психічному та статевому розвитку організму. Роль гормонів у регуляції гомеостазу й неспецифічній адаптації.

Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Фактори гуморальної регуляції – метаболічні, тканинні гормони, справжні гормони. Класифікація гормонів. Механізми дії гормонів. Регуляція утворення гормонів. Мембранні та внутрішньоклітинні рецептори, G-білки, вторинні посередники, їх роль. Гіпоталамо-гіпофізарна система. Нейросекрети гіпоталамусу. Гіпофіз, гормони, фізіологічне значення. Епіфіз та його гормони. Щитоподібна залоза, її гормони, фізіологічна роль. Прищитоподібні залози. Тимус, гормони, фізіологічне значення. Ендокринна функція підшлункової залози, роль у регуляції вуглеводного, жирового та білкового обміну. Надниркові залози, гормони, фізіологічна роль. Статеві залози. Фізіологічна роль статевих гормонів. Гормони плаценти. Поняття про гормонотерапію.

Роль гормонів у регуляції гомеостазу та адаптації організму.

Змістовий модуль 6. Фізіологія сенсорних систем.

Конкретні цілі:

· Аналізувати функціональний стан сенсорних систем, їх структурних елементів.

· Трактувати функції каналів передачі інформації на підставі аналізу функціональних параметрів.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функціонального стану сенсорних систем.

· Пояснювати фізіологічні основи корекції порушень функціональних параметрів сенсорних систем.

Тема 11-12-13. Структурна та функціональна організація сенсорних систем.

Значення сенсорних систем у сприйнятті зовнішнього середовища, пристосування до його змін. Системний характер сприйняття.

Зорова сенсорна система. Будова ока. Оптична система ока. Акомодація ока. Оптичні недосконалості ока. Аномалії рефракції ока. Сприйняття та обробка сигналів у сітківці. Механізм збудження фоторецепторів. Сприйняття кольору. Світлова і темнова адаптація. Сприйняття простору. Обробка зорової інформації у нейронах сітківки. Обробка сигналів на рівні ЦНС.

Слухова сенсорна система. Будова вуха. Функції зовнішнього і середнього вуха. Механізм сприйняття звукових коливань рецептивними клітинами. Розпізнавання висоти тону. Розпізнавання сили звуку. Обробка звукової інформації у ЦНС. Слухова орієнтація у просторі.

Вестибулярна сенсорна система. Отолітовий апарат. Півколові канали. Центральні відділи вестибулярної системи.

Чутливість шкіри. Механорецепція (дотик). Обробка тактильної інформації у ЦНС. Терморецепція (температурна чутливість).

Рецепція болю (больова чутливість). Біологічне значення болю. Види болю. Нейрофізіологічні механізми болю. Аналіз больової інформації у ЦНС. Ноцицептивна та антиноцицептивні системи. Фізіологічні основи знеболювання. Шляхи медикаментозного знеболювання.

Вісцеральна сенсорна система. Нюхова сенсорна система. Смакова сенсорна система.

Змістовий модуль 7. Вищі інтегративні функції. Вища нервова діяльність людини.

Конкретні цілі:

· Пояснювати механізми інтегративної діяльності на основі аналізу ролі різних структур нової кори головного мозку.

· Пояснювати механізми інтегративної діяльності нової кори головного мозку при формуванні мови у людини.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження типів ВНД і нервової системи людини.

· Пояснювати механізми інтегративної діяльності головного мозку, що обумовлюють: мову, волю, увагу, пам’ять, свідомість, мислення, сон.

· Пояснювати вплив шкідливих звичок й фармакологічних засобів на ВНД людини.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження вищої нервової діяльності.

· Пояснювати механізми виникнення біологічних потреб і мотивації та їх роль у формуванні природжених і набутих форм поведінки.

· Пояснювати механізми формування емоцій, їх роль у поведінкових реакціях організму.

Тема 14. Фізіологічні основи поведінки.

Вроджені форми поведінки. Інстинкти. Мотивації. Набуті форми поведінки. Імпринтинг. Умовні рефлекси. Класифікація умовних рефлексів. Формування умовних рефлексів. Гальмування умовних рефлексів. Кіркова аналітико-синтетична діяльність. Пам’ять. Сенсорна пам’ять. Короткотривала пам’ять. Довготривала пам’ять. Типи вищої нервової діяльності. Емоції. Класифікація емоцій. Механізм формування емоцій. Нейронна основа емоцій. Прояв емоцій. Фізіологічні основи розумової діяльності. Перша і друга сигнальні системи. Центр мовлення. Функціональна асиметрія мозку. Асиметрія розумової функції мозку. Сон. Види сну. Механізми природного сну. Роль хімічних субстанцій у регуляції сну. Сновидіння. Фізіологічне значення сну. Фізіологічні основи свідомості. Фізіологічні основи уваги.

Вплив фармакологічних засобів на поведінкові реакції.

Змістовий модуль 8. Фізіологічні основи трудової діяльності та спорту.

Конкретні цілі:

· Пояснювати показники м’язової працездатності людини, аналізувати чинники від яких залежить їх величина.

· Аналізувати фактори, які визначають швидкість розвитку втоми під час м’язової роботи.

· Пояснювати локалізацію і механізми розвитку втоми у людини під час трудової діяльності.

· Пояснювати принципи оптимальних режимів тренування.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження стану фізичної працездатності, її витривалості та сили.

Тема 15. Трудова діяльність. Адаптація організму до фізичного навантаження.

Фізіологічні основи праці. Трудова діяльність. Сила витривалість, працездатність. Особливості фізичної і розумової праці. Фактори, які

визначають швидкість розвитку втоми під час м’язової роботи. Методи оцінки втоми і відновлення організму людини під час трудової діяльності. Загальні закономірності розвитку втоми і відновлення. Концепція активного відпочинку.

Поняття про адаптацію до фізичної праці і її механізми. Фізіологічні основи методів дослідження адаптації фізичного навантаження. Вікові зміни адаптації людини і її працездатності.

Основи фізіології спорту.

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ – МОДУЛЮ 1:

Загальна фізіологія та вищі інтегративні функції

Тема	Лекції	Практичні заняття	СРС
Змістовий модуль 1. Загальна фізіологія
1. Предмет і задачі фізіології. Основи постановки фізіологічного експерименту. Методи фізіологічних досліджень.	-
Змістовий модуль 2. Фізіологія збудливих структур
2. Збудливість. Збудження. Мембранні потенціали збудливих тканин: потенціал спокою (ПС) і потенціал дії (ПД).
3. Фізіологічні властивості нервових волокон та м’язів. Механізми м’язового скорочення.
4.Проведення збудження нервовими волокнами та через нервово-м’язовий синапс.
Змістовий модуль 3. Нервова регуляція функцій організму
5. Структурні основи рефлекторної діяльності ЦНС. Процеси збудження та гальмування в ЦНС.
6.Роль різних відділів ЦНС у регуляції рухових функцій організму.
7.Роль різних відділів ЦНС у регуляції рухових функцій організму.
Змістовий модуль 4. Регуляція вісцеральних функцій організму
8. Структурно-функціональна організація автономної нервової системи, її роль у регуляції вісцеральних функцій.	-
Змістовий модуль 5. Гуморальна регуляція функцій організму
9. Роль ендокринної системи у фізичному, психічному та статевому розвитку організму.
10.Роль гормонів у регуляції гомеостазу та неспецифічної адаптації організму.
Змістовний модуль 6. Фізіологія сенсорних систем
11. Структурна та функціональна організація сенсорних систем.
12. Структурна та функціональна організація сенсорних систем.
13. Структурна та функціональна організація сенсорних систем.
Змістовний модуль 7. Вищі інтегративній функції. Вища нервова діяльність людини
14. Фізіологічні основи поведінки.	-
Змістовий модуль 8. Фізіологічні основи трудової діяльності та спорту
15.Фізіологічні основи трудової діяльності та спорту
16. Аналіз літератури та рекомендації: активний відпочинок, трудова діяльність, адаптація організму до фізичного навантаження; сон, види, біологічна роль (індивідуальна самостійна робота).	-	-
Підсумковий модульний контроль	-
Усього годин – 73
Кредитів ECTS – 2,0
Аудиторна робота – 59 %, СРС – 41 %

Тематичний план лекцій

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин
	Предмет і задачі фізіології людини у системі вищої фармацевтичної освіти. Загальні принципи біологічної регуляції. Сучасні уявлення про природу збудження. Мембранні потенціали збудливих тканин. Фармакологічна регуляція функціонального стану збудливих тканин.
	Структурна та функціональна організація опорно-рухового апарату. Механізм м’язового скорочення і розслаблення. Фізіологічні особливості непосмугованих м’язів. Шляхи медикаментозної регуляції функціонального стану і тонусу непосмугованих м’язів.
	Фізіологія ЦНС.
	Роль ендокринної системи у фізичному, психічному та статевому розвитку організму. Роль гормонів у регуляції гомеостазу та неспецифічної адаптації організму.
	Структурна та функціональна організація сенсорних систем. Нейрофізіологічні механізми болю. Механізми медикаментозного знеболювання. Фізіологічні основи поведінки.
	РАЗОМ

Тематичний план практичних занять

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин
	Предмет і завдання фізіології. Поняття про експеримент. Біоелектричні явища у збудливих тканинах.
	Структурно-функціональні особливості нервових волокон. Дослідження фізіологічних властивостей нервових волокон, проведення збудження через нервово-м’язовий синапс.
	Структурно-функціональні особливості м’язів. Дослідження фізіологічних властивостей м’язів. Механізм м’язового скорочення. Оцінка фізичного розвитку людини.
	Структурно-функціональні особливості ЦНС. Дослідження нервової регуляції фізіологічних функцій. Процеси збудження і гальмування в ЦНС.
	Роль різних відділів ЦНС у регуляції рухових функцій організму.
	Структурно-функціональні особливості АНС. Дослідження механізмів нервової регуляції автономних функцій.
	Дослідження механізмів гуморальної регуляції автономних функцій.
	Структурна та функціональна організація сенсорних систем: зорова та слухова сенсорні системи.
	Сомато-сенсорна система. Фізіологічні основи болю та знеболення.
	Умовно-рефлекторна діяльність. Фізіологічні основи поведінки. Роль мотивацій та емоцій у формуванні поведінки. Вища нервова діяльність (ВНД). Типи ВНД.
	Підсумковий модульний контроль, у тому числі:
	контроль практичної підготовки
	тестовий контроль теоретичної підготовки
	РАЗОМ

Модуль 1. Види самостійної роботи студентів (СРС) та її контроль

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин	Вид контролю
	Підготовка до практичних занять – теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.		Поточний контроль на практичних заняттях
	Самостійне опрацювання тем, які не входять по плану аудиторних занять:
2.1	Основні етапи розвитку і становлення фізіології, як наукової основи медицини		Тези або реферати
2.2	Внесок українських фізіологів у розвиток світової фізіології		Тези або реферати
2.3	Корекція системної діяльності організму фармакологічними засобами		Тези або реферати
2.4	Роль гормонів у регуляції статевих функцій		Схеми регуляції секреції гормонів
2.5	Активний відпочинок та його механізми. Фізіологічні основи спорту.		Тези або реферати
2.6	Фізіологічні основи трудової діяльності людини.		Тези або реферати
2.7	Сон, його види, механізми, біологічна роль.		Тези або реферати
	Підготовка до підсумкового контролю.
	РАЗОМ

Розподіл балів, що отримують студенти

№ за порядком	Модуль 1 (поточна навчальна діяльність)	Кількість балів
1.	Змістовий модуль 1
	Тема 1
2.	Змістовий модуль 2
	Тема 2
	Тема 3
	Тема 4
3.	Змістовий модуль 3
	Тема 5
	Тема 6
	Тема 7
4.	Змістовий модуль 4
	Тема 8
5.	Змістовий модуль 5
	Тема 9
	Тема 10
6.	Змістовий модуль 6
	Тема 11
	Тема 12
	Тема 13
7.	Змістовий модуль 7
	Тема 14
8.	Змістовий модуль 8
	Тема 15
	Разом змістові модулі
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1, в тому числі:
контроль практичної підготовки
тестовий контроль теоретичної підготовки
РАЗОМ сума балів

Примітка: При засвоєнні теми студенту присвоюються бали: „5” – 8 балів, „4” – 6 балів, „3 ” – 4 балів, „2” – 0 балів.

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність при засвоєнні Модуля 1 – 120, мінімальна – 60.

Студенту зараховується навчальний модуль, якщо він набрав за результатами складання підсумкового модульного контролю не менше 50 балів.

Модуль 2. Фізіологія вісцеральних систем

Змістовий модуль 9. Система крові.

Конкретні цілі:

· Пояснювати поняття: система крові, гомеостаз, кислотно-лужна рівновага, осмотичний і онкотичний тиск, якісний та кількісний склад плазми та формених елементів крові.

· Трактувати фізіологічні функції системи крові: транспортну, захисну, гомеостатичну, дихальну.

· Пояснювати фізіологічні механізми підтримання рідкого стану крові та розвитку гемостазу внаслідок пошкодження судин.

· Робити висновки про стан фізіологічних функцій на підставі оцінки параметрів крові (гематокритного показника, кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів, кольорового показника, ШОЕ, часу зсідання крові та тривалості кровотечі).

· Аналізувати наслідки впливу фармакологічних сполук на якісні й кількісні показники крові.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження параметрів системи крові: кількості формених елементів крові, гемоглобіну, ШОЕ, осмотичної резистентності еритроцитів, тривалості кровотечі, часу зсідання крові, визначення груп крові в системах ABO та CDE, визначення резус-фактора.

Тема 1-2. Система крові. Функції крові, фізико-хімічні властивості крові.

Кров, функції, склад та основні фізіологічні константи. Плазма та її склад. Білки плазми, функції. Фізико-хімічні властивості крові. Буферні системи крові. Еритроцити, будова, функції. Гемоглобін, його хімічні сполуки. Гемоліз. Групи крові. Резус-фактор. Кровозамінні речовини та препарати крові. Основи переливання крові. Характеристика лейкоцитів. Лейкоцитарна формула. Функції різних форм лейкоцитів. Тромбоцити, будова та функції. Сучасне уявлення про механізми зсідання крові їх регуляція. Кровотворні органи. Регуляція кровотворення. Шляхи медикаментозної корекції процесів зсідання крові.

Фізіологічні основи переливання крові та кровозамінників. Специфічні та неспецифічні фактори імунного захисту. Імунодепресанти та імуностимулятори.

Лімфатична система. Механізм і регуляція лімфоутворення. Склад і функції лімфи.

Інші рідкі середовища організму: інтерстиціальна рідина, спинномозкова рідина, рідина закритих порожнин тіла, рідкі середовища ока.

Змістовий модуль 10. Система кровообігу.

Конкретні цілі:

· Трактувати фізіологічні властивості серця (збудливість, провідність, скоротливість, автоматію, рефрактерність).

· Аналізувати регуляцію параметрів серцевої діяльності.

· Аналізувати основні параметри кровообігу та механізми їх регуляції.

· Аналізувати стан кровообігу і механізмів його регуляції у людини під час функціональних проб і фізичного навантаження.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження системи кровообігу (визначення артеріального тиску, пульсу, реєстрації ЕКГ, ФКГ, СФГ).

· Пояснювати фізіологічні основи медикаментозної корекції функціональних параметрів системи кровообігу.

Тема 3-4. Фізіологія серцевої діяльності.

Структурно-функціональна організація серцево-судинної системи. Фізіологічна суть і значення кровообігу.

Топографія, будова і цикл роботи серця. Фізіологічні властивості серцевого

м’яза (збудливість, подразливість, провідність, скоротливість, автоматія, рефрактерність). Провідна система серця. Прояви діяльності серця (електричні, звукові, механічні), методи їх дослідження. Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця. Шляхи медикаментозної корекції роботи серця.

Тема 5. Фізіологія кровообігу.

Структурно-функціональні особливості різних відділів судинного русла. Функціональна класифікація судин. Основні принципи геодинаміки. Судинний тонус. Швидкість кровообігу. Кров’яний тиск (систолічний, діастолічний, пульсовий, середній), фактори, які обумовлюють його величину. Методи вимірювання кров’яного тиску. Артеріальний пульс і його параметри. Рух крові по венах, його особливості. Депо крові та їх фізіологічне значення.

Мікроциркуляція, фізіологічне значення. Регуляція судинного тонусу. Іннервація судин, судиноруховий центр, пресорні і депресорні рефлекси. Особливості коронарного кровообігу і можливості його корекції хімічними засобами. Нейрогуморальна регуляція тонусу коронарних судин.

Природні та штучні судинорозширюючі та судинозвужуючі речовини, їх застосування у лікарській практиці.

Змістовий модуль 11. Система дихання.

Конкретні цілі:

· Робити висновки про стан кожного з етапів процесу дихання на підставі аналізу параметрів, що характеризують зовнішнє дихання.

· Робити висновки про ефективність регуляції процесів дихання на підставі аналізу показників зовнішнього дихання у стані спокою, під час фізичного навантаження та на підставі проб із затримкою дихання.

· Аналізувати параметри, що характеризують стан газообміну й робити висновки про механізми регуляції процесів дихання у людини за різних умов.

· Пояснювати фізіологічні основи спірометрії, спірографії, пневмотахометрії.

· Аналізувати зміни параметрів дихання внаслідок дії фармакологічних засобів.

Тема 6-7. Фізіологія системи дихання.

Структурно-функціональна характеристика системи дихання. Будова та функції системи дихання. Значення дихання для організму. Основні етапи процесу дихання. Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Фізіологічна характеристика дихальних шляхів, їх функції. Біомеханіка вдиху і видиху. Тиск у плевральній порожнині, його зміни при диханні. Еластичні властивості легень і стінок грудної клітки. Сурфактанти, їх значення. Статичні та динамічні показники зовнішнього дихання.

Механізми обміну газів між повітрям, що вдихається, та альвеолярною газовою сумішшю, між альвеолами і кров’ю у легеневих капілярах. Властивість легеневої мембрани. Дифузійна здатність легень. Відношення між легеневим кровообігом та вентиляцією легень. Анатомічний і фізіологічний „мертвий простір”.

Фактори, які впливають на утворення і дисоціацію оксигемоглобіну. Вміст кисню та вуглекислого газу в артеріальній і венозній крові. Киснева ємність крові. Утворення і дисоціація бікарбонатів і карбогемоглобіну. Значення карбоангідрази. Газообмін між кров’ю і тканинами. Напруження кисню і вуглекислого газу в тканинній рідині і клітинах.

Структури ЦНС, що забезпечують дихальну періодику.

Роль пневмотаксичного центру в гальмуванні вдиху, регуляції об’єму і частоти дихання. Апнейстичний центр, його роль.

Центральні та периферичні хеморецептори, їх значення в забезпеченні газового гомеостазу. Зміни вентиляції легень при гіперкапнії, гіпоксії.

Роль рецепторів у регуляції дихання: іритантних, j-рецепторів, пропріорецепторів.

Захисні дихальні рефлекси. Негазообмінні функції легень. Дихання при фізичній роботі, при підвищеному і зниженому атмосферному тиску (кесонна, гірська хвороби). Регуляція першого вдиху новонародженої дитини.

Штучне дихання. Можливість медикаментозної корекції функціонального стану дихального центру.

Змістовий модуль 12. Енергетичний обмін і терморегуляція.

Конкретні цілі:

· Робити висновки про інтенсивність метаболізму на підставі аналізу енергетичних затрат, що характеризують основний обмін.

· Робити висновки про вид енергетичного субстрату на підставі аналізу дихального коефіцієнту.

· Робити висновки про інтенсивність метаболізму на підставі аналізу величини основного обміну людини.

· Інтерпретувати поняття „дійсний” і „належний” основний обмін.

· Пояснювати фізіологічні основи методів прямої і непрямої калориметрії.

· Аналізувати температуру тіла і робити висновки про регуляцію балансу між теплоутворенням і тепловіддачею.

· Аналізувати стан терморегуляції у людини за різних умов зовнішнього середовища і можливості її корекції медикаментозними засобами.

Тема 8. Енергетичний обмін та методи його дослідження. Терморегуляція.

Обмін енергії. Методи дослідження обміну енергії. Основний обмін. Загальний енергетичний обмін. Специфічно-динамічна дія їжі. Вплив температури. Обмін енергії під час трудової діяльності. Регуляція обміну енергії.

Обмін речовин. Обмін білків. Обмін вуглеводів. Обмін жирів. Обмін мінеральних речовин і води. Регуляція обміну речовин. Принципи складання харчового раціону. Спрага, голод, насичення.

Терморегуляція. Механізми терморегуляції. Механізми підтримання сталості температури тіла. Терморецептори. Центр терморегуляції.

Змістовий модуль 13. Система травлення.

Конкретні цілі:

· Трактувати поняття системи травлення й механізми регуляції секреторної, моторної та всмоктувальної функції.

· Робити висновки про роль смакової та нюхової сенсорних систем у визначенні придатності їжі до вживання.

· Оцінювати стан системи травлення на підставі аналізу параметрів гідролізу харчових речовин.

· Робити висновки про стан процесів травлення у різних відділах травного каналу на підставі аналізу секреторної, моторної, всмоктувальної функції.

· Пояснювати фізіологічні основи сучасних методів дослідження функціональних показників травного каналу.

· Пояснювати механізми формування відчуття голоду та насичення на підставі аналізу вмісту ессенціальних продуктів метаболізму у крові.

· Пояснювати механізми моделювання функціонального стану травного каналу за допомогою фармакологічних засобів.

Тема 9. Система травлення, функції. Травлення у ротовій порожнині та шлунку.

Структурно-функціональна організація травної системи людини. Загальна характеристика процесів травлення. Види травлення (внутрішньоклітинне, порожнинне, мембранне).

Особливості секреторних клітин, механізми секреції, роль іонів кальцію та клітинних посередників у секреторному процесі. Шлунково-кишкові гормони. Періодична діяльність органів травлення.

Травлення у ротовій порожнині. Смакова й нюхова сенсорні системи. Механічна та хімічна обробка їжі. Слиновиділення, кількість, склад, фізіологічне значення. Регуляція слиновиділення. Ковтання.

Травлення у шлунку. Функції шлунка. Склад та властивості шлункового соку. Вплив хімічних факторів на секреторну функцію шлунка. Регуляція шлункової секреції. Механізм переходу їжі із шлунка у дванадцятипалу кишку.

Тема 10-11. Травлення у 12-палій кишці. Роль підшлункового соку та жовчі у травленні. Травлення у кишках. Фізіологічні основи голоду та насичення.

Тралення у кишках. Склад та властивості підшлункового соку. Функція підшлункової залози. Нервово-гуморальна регуляція панкреатичної секреції.

Роль жовчі у травленні. Склад і властивості жовчі. Регуляція жовчоутворення і жовчовиділення.

Кишкова секреція. Порожнинний та мембранний гідроліз харчових речовин. Травлення у товстій кишці. Значення мікрофлори.

Харчова мотивація. Фізіологічні основи голоду і насичення. Уявлення про центр травлення.

Шляхи фармакологічного впливу на функціональний стан органів травної системи людини.

Змістовий модуль 14. Система виділення та репродукції.

Конкретні цілі:

· Робити висновки про стан процесів, що лежать в основі утворення сечі в нирках на підставі аналізу швидкості фільтрації, секреції та реабсорбції речовин і води в різних відділах нефрону.

· Аналізувати стан системи виділення у людини на підставі кількісного та якісного аналізу сечі залежно від харчового і питного режиму.

· Аналізувати параметри гомеостазу і робити висновки про механізми їх регуляції за участю нирок.

· Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження видільної функції нирок.

· Пояснювати можливості регуляції видільної функції нирок дією певних фармакологічних сполук.

· Характеризувати процеси розвитку організму людини.

Тема 12-13. Загальна характеристика системи виділення. Роль нирок у процесах сечоутворення і підтримання гомеостазу.

Характеристика процесів розвитку організму.

Морфо-функціональна характеристика нирок. Механізм утворення сечі. Реабсорбція у канальцях. Поворотно-протиплинно-помножувальна система нефронів. Механізми реабсорбції у проксимальному відділі канальців. Реабсорбція натрію. Реабсорбція глюкози. Реабсорбція амінокислот. Реабсорбція білків. Реабсорбція води. Секреція канальцями.

Регуляція процесів утворення сечі. Інкреторна функція нирок. Участь нирок у підтриманні кислотно-основної рівноваги. Метаболічна функція нирок та секреція продуктів метаболізму. Виведення сечі. Механізм сечовиділення.

Фізіологічні принципи дослідження функції нирок.

Видільна функція інших органів. Секреція діагностичних і лікувальних засобів. Поняття „штучна нирка”.

Внутрішньоутробний розвиток. Препубертатний, пубертатний періоди та дитинство. Статева поведінка.

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ МОДУЛЮ 2:

Фізіологія вісцеральних систем

Тема	Лекції	Практичні заняття	СРС
Змістовий модуль 9. Система крові
1. Система крові. Функції крові, фізико-хімічні властивості крові.
2.Зсідання крові. Фізіологія елементів крові.
Змістовий модуль 10. Система кровообігу
3. Фізіологія серцевої діяльності.
4. Регуляція діяльності серця.
5. Фізіологія кровообігу.
Змістовий модуль 11. Система дихання
6. Фізіологія системи дихання.	-
7. Регуляція дихання.
Змістовий модуль 12. Енергетичний обмін і терморегуляція
8. Енергетичний обмін та методи його дослідження. Терморегуляція. Фізіологічні принципи складання харчового раціону.	-
Змістовий модуль 13. Система травлення
9. Система травлення, функції. Травлення у ротовій порожнині і шлунку. Травлення у кишках.
10. Травлення у шлунку.
11. Травлення у кишках.
Змістовий модуль 14. Система виділення та репродукції
12. Загальна характеристика системи виділення.
13. Роль нирок у процесах сечоутворення і підтримання гомеостазу.
Підсумковий модульний контроль	-		-
Усього годин – 71
Кредитів ECTS – 1,97
Аудиторна робота – 52 %, СРС – 48 %

Тематичний план лекцій

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин
	Фізико-хімічні властивості крові. Склад крові. Транспортна, захисна, гомеостатичні функції крові. Антигенні властивості крові. Групи крові. Фізіологічні основи переливання крові та кровозамінників. Специфічні та неспецифічні фактори імунного захисту. Імунодепресанти та імуностимулятори.
	Система кровообігу. Фізіологія серцевого м’яза. Кардіоцикл. Регуляція діяльності серця. Основні принципи гемодинаміки.
	Регуляція системного кровообігу. Шляхи медикаментозної корекції порушень серцево-судинної діяльності.
	Функції травної системи. Травлення і всмоктування поживних речовин у шлунково-кишковому каналі. Принципи регуляції функцій травної системи. Шляхи медикаментозної корекції функцій травної системи.
	Значення видільних процесів у підтриманні гомеостазу. Видільна функція нирок. Сечоутворення і сечовиділення, регуляція. Шляхи фармакологічної корекції порушення діяльності видільної системи.
	РАЗОМ

Тематичний план практичних занять

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин
	Дослідження фізико-хімічних, транспортної, захисної та антигенних властивостей крові.
	Дослідження фізіологічних властивостей серця та механізмів регуляції серцевої діяльності.
	Фізіологічні основи гемодинаміки. Дослідження артеріального тиску. Регуляція кровообігу.
	Дослідження зовнішнього дихання. Дихання людини в різних умовах зовнішнього середовища. Регуляція дихання.
	Дослідження обміну речовин та енергії. Основний обмін. Терморегуляція. Механізми підтримання сталості температури тіла людини. Фізіологічні основи харчування.
	Дослідження травлення у ротовій порожнині та шлунку.
	Дослідження травлення у 12-палій кишці та кишках.
	Дослідження процесів виділення людини.
	Підсумковий модульний контроль.
	РАЗОМ

Модуль 2. Види самостійної роботи студентів (СРС) та її контроль

№ з/п	ТЕМА	Кількість годин	Вид контролю
	Підготовка до практичних занять– теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок.		Поточний контроль на практичних заняттях
	Опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять:
2.1	Фізіологічне обґрунтування зупинки кровотечі медикаментозними засобами. Депо крові, фізіологічне значення.		Тези або реферати
2.2	Особливості регіонального кровообігу.		Тези або реферати
2.3	Фізіологічні особливості лімфообігу.		Тези або реферати
2.4	Метаболізм при різних функціональних станах організму.		Тези або реферати
2.5	Періодична діяльність органів травлення.		Тези або реферати
2.6	Фізіологічні основи голоду і насичення.		Тези або реферати
	Підготовка до підсумкового контролю.		Підсумковий контроль
	РАЗОМ

Розподіл балів, що отримують студенти

№ за порядком	Модуль 2 (поточна навчальна діяльність)	Кількість балів
1.	Змістовий модуль 9
	Тема 1
	Тема 2
2.	Змістовий модуль 10
	Тема 3
	Тема 4
	Тема 5
3.	Змістовий модуль 11
	Тема 6
	Тема 7
4.	Змістовий модуль 12
	Тема 8
5.	Змістовий модуль 13
	Тема 9
	Тема 10
	Тема 11
6.	Змістовий модуль 14
	Тема 12
	Тема 13
	Разом змістові модулі	117 +3=120
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1, в тому числі:
контроль практичної підготовки
тестовий контроль теоретичної підготовки
РАЗОМ сума балів

Примітка: При засвоєнні теми студенту присвоюються бали: „5” – 9 балів, „4” – 7 балів, „3 ” – 5 балів, „2” – 0 балів.

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність при засвоєнні Модуля 1 – 117 +3=120, мінімальна – 65.

4. Тематичний план лекцій з дисципліни

Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!