Нові життєві цінності та орієнтири культури Відродження.

Відродження – це народження інтересу до античної філософії та культури, саме у ній починають бачити зразок сучасності. У такому суспільстві починається прагнення немає релігійному, а до світському знання.

Однією із визначальних чинників розквіту культури та науки за доби Відродження є перемога над диктатурою церкви. Йде переосмислення християнських традицій, починаються протести проти збочення вчення Христа, розкоші папства. Такими були передумови виникнення філософії та громадянської культури епохи Відродження. Унаслідок нагромадження знань, розширення обріїв суспільного досвіду та кризи середньовічного світобачення у ХІУ—ХУ ст. Європа вступає в нову історичну епоху — епоху Відродження. Відбувається суттєва світоглядна переорієнтація: набувають цінності пізнання природи та земні вчинки людини, поступово формуються принципи класичної науки. Проте за змістом це була суперечлива епоха, яка не лише підносила та оспівувала людину, а й висвітлювала драматичні сторони її буття. У європейській історії Відродження розглядають як епоху перехідну що містить у собі елементи Середньовіччя і зародки процесів епохи Нового часу. Звідси випливає титаном Відродження—піднесення людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях. Піднесення людини до рівня титанічного змагання з Богом мало своїм зворотним боком наближення Бога до людини. Оскільки без божественної енергії існування просто неможливе, то присутність Бога була повсюдна і повсякчасна.

Мы поможем в написании ваших работ!