Кваліфікація злочинів та іі види
Кваліфікація злочину є центральним питанням вирішення будь-якої кримінальної справи. Відповіді на питання, який саме злочин вчинено, хто його вчинив, винний він у цьому чи невинний, якого заслуговує покарання, можна одержати тільки в результаті правильної кваліфікації. Кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, попереднього розслідування (досудового слідства), прокуратури й суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначено норму (и) кримінального закону, яка (і) передбачає(ють) відповідальність за скоєне, і встановлено відповідність між юридично значущими ознаками посягання й ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуально закріплено висновок про наявність такої відповідності. Кваліфікація являє собою певний розумово-логічний процес, що здійснюється за законами формальної логіки з використанням таких прийомів і методів, як індукція й дедукція, аналіз і синтез, сходження від абстрактного до конкретного. Під кваліфікацією злочинів розуміють точне встановлення відповідності вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складу конкретного злочину, закріпленого в кримінальному законі.
Кваліфікуючи злочин, ми визначаємо ту статтю КК, в якій закріплений склад вчиненого злочину. Тим самим за допомогою кваліфікації дається точна юридична і соціальна характеристика вчиненого діяння. Правильна кваліфікація злочинів - необхідна умова забезпечення законності в боротьбі зі злочинністю. В свою чергу неправильна кваліфікація веде до порушення прав і законних інтересів як держави, так і окремих громадян, перешкоджає нормальному здійсненню правосуддя, підриває авторитет органів розслідування і суду, а в кінцевому підсумку — авторитет держави. Така кваліфікація може призвести до притягнення невинного до кримінальної відповідальності або призначення винному покарання, що не ґрунтується на законі. Точно так помилкова кваліфікація може призвести до необґрунтованого звільнення винного від відповідальності або відповідного покарання. Тому вирок суду, що ґрунтується на неправильній кваліфікації, підлягає зміненню або скасуванню. Кожен злочин має безліч ознак, однак далеко не всі вони враховуються при кваліфікації.
|
|
|
6. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (ст.109 - ст.114)
1. Злочини проти національної безпеки України є найбільш суспільне небезпечними посяганнями. Їх родовим об'єктом є суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну недоторканність, обороноздатність, тобто основи національної безпеки України. Іншими словами, родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).
|
|
|
2. Висока суспільна небезпечність цих злочинів і була підставою для віднесення більшості з них до особливо тяжких або тяжких (особливо тяжкі — ч. З ст. 110, статті 111—114, тяжкі — ч. 1 ст. 109 КК). Лише злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 109 та ч. 1 ст. 110 КК, віднесені законодавцем до категорії середньої тяжкості (див. ст. 12 КК).
3. Всі злочини, передбачені розділом І КК, зоб'єктивної сторони здійснюються шляхом активної поведінки — дії. При цьому, виходячи з їх підвищеної суспільної небезпеки, законодавець більшість із них конструює як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання конкретної шкоди основам національної безпеки України.
4. Висока небезпека злочинів, передбачених у розділі І, відбивається і в їхсуб'єктивній стороні: всі вони є умисними і, як правило, вчинюються з прямим умислом
5. Суб'єктом більшості з цих злочинів є особа, яка досягла до вчинення злочину 16-ти років. Лише за злочини, передбачені статтями 112 та 113 КК, може відповідати особа з 14-ти років.
|
|
|
Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України Стаття 111. Державна зрада Стаття 112. Посягання на життя державного чи громадського діяча Стаття 113. Диверсія Стаття 114. Шпигунство
Крадіжка.
1.Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2.Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,- карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3.Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому,- карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
4.Крадіжка, вчинена у великих розмірах,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
5.Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.Примітки: 1. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
|
|
|
2. У статтях 185,186,189 та 190 КК значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинено збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3.У статтях 185-191 КК у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
4. У статтях 185-187 та 189-191 КК вособливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
1. Об’єкт злочину – право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпоряджання своїм майном.
2. Об’эктивна сторона полягає у таємному викраденні чужого майна, що виражається у такому алгоритмі:
1) діяння;
2) наслідок – у вигляді втрати власником майна;
3) причинний зв’язок.
Обов’язкова ознака – спосіб: таємно
Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.
Чужимслід визнавати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного.
3. Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
4. Суб’єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.
5. Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення й: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою, а також крадіжка: 6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що завдала значної шкоди потерпілому.
Хуліганство
1.Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом,- карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
2.Ті самі дії, вчинені групою осіб,- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії,— караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
4.Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень,- караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. (Стаття 296 зі змінами, внесеними згідно з Законом N9 3075-111 від 07.03.2002 р.).
Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.
2.Об'єктивна сторона хуліганства в КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 свідчить, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку,
яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо.
3. Суб'єктом хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
4. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
5.Кваліфікований вид хуліганства (ч. 2 ст. 296) наявний, коли дії, передбачені ч. 1 ст. 296, вчинено групою осіб. Про поняття вчинення злочину групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.
Особливо кваліфікованими видами хуліганства є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство; 2) хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. З ст. 296); 3) вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!