Показники оборотності обігових коштів
Найважливішими показниками ефективності використання обігових коштів є швидкість їхнього обороту (коефіцієнт оборотності) і тривалість одного обороту в днях.
Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів, що ці кошти здійснюють за плановий період. Даний коефіцієнт визначається за формулою
, (7)
де Р – обсяг реалізованої в плановому періоді продукції в діючих оптових цінах за рік (квартал), грн.; Ооб.с.з – середній залишок обігових коштів, тобто грошове обчислення суми обігових коштів, що перебувають одночасно на підприємстві у всіх шести формах, грн.
Приклад. Річний обсяг реалізованої продукції становить 10 млн. грн. При цьому підприємство оперує сумою обігових коштів (середнім залишком обігових коштів) обсягом 0,5 млн. грн. Таким чином, за рік обігові кошти обернуться Коб = =10:0,5 = 20 разів.
Коефіцієнт оборотності показує суму реалізованої продукції, що припадає на одну гривню обігових коштів.
Коефіцієнт завантаження обігових коштів в обороті характеризує їх суму, що припадає на одну гривню реалізованої продукції:
. (8)
Тривалість одного обороту обігових коштів (середній період оборотності) показує, протягом якого періоду (за скільки днів) обігові кошти здійснюють один оборот. Значення цього показника в днях може бути визначене:
, (9)
де Д – кількість днів у плановому періоді.
Приклад. Якщо за рік (Д = 365 днів) обігові кошти здійснили 20 оборотів (Коб = 20), тривалість одного обороту становить Тоб = 365: 20 = 18,2 дня.
|
|
|
Формулу 9 можна подати в іншому вигляді:
. (10)
Тепер можна прирівняти праві частини обох виразів (9) і (10):
. (11)
Отримана формула наочно ілюструє відомий не тільки економістам принцип: «Час – гроші!». У нашому випадку права частина формули містить час, а ліва – гроші.
Користуючись цією формулою, можна визначати різні параметри, що характеризують період оборотності обігових коштів.
1) Обсяг виробництва при конкретних значеннях середнього залишку і періоду оборотності
(12)
або його зміна
, (13)
де Ооб.с.з1 і Ооб.с.з2 – старе (1) і нове (2) значення середнього залишку обігових коштів; Тоб1 і Тоб2 – відповідні періоди оборотності обігових коштів.
2) Середній період оборотності (тривалість одного обороту) при даному обсязі і середньому залишку обігових коштів
(14)
або зміна середнього періоду оборотності, необхідного для змінення обсягу виробництва (реалізації) в конкретних межах зміни середнього залишку,
, (15)
де Р1 і Р2 – обсяг реалізації продукції в колишньому (1) і новому (2) варіантах.
3) Середній залишок обігових коштів, необхідних для забезпечення даного обсягу реалізації (Р) при певному періоді оборотності
|
|
|
(16)
або зміна середнього залишку коштів (їх вивільнення або додаткове залучення обігових коштів)
. (17)
Вивільненням обігових коштів називається відносне зменшення потреби в обігових коштах, обумовлене прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення існуючого рівня реалізації продукції.
Примітка. Формула 11, а також наведені після неї викладки дають можливість заглянути в глибину економічних процесів, що відбуваються на підприємстві, наблизитися до розуміння однієї з головних таємниць економіки, що утворює формулу «час – гроші».
Дійсно, навіть зовнішній вигляд формули 11, де в лівій частині подані тільки вартісні показники, а в правій – чинники часу, дає можливість зрозуміти, що між витратами коштів і витратами часу існує безпосередній зв'язок.
Напрями реалізації цього зв'язку можна простежити в подальших викладках (формули 12- 17):
• однакового результату з точки зору нарощення обсягу реалізації можна досягти за рахунок: а) збільшення середнього залишку обігових коштів при незмінній швидкості їх обертання; б) підвищення швидкості обороту обігових коштів при незмінному їх обсязі (зниження періоду оборотності);
|
|
|
• за своїм економічним результатом економія часу рівнозначна економії грошей: зниження періоду оборотності обігових коштів дає можливість без втрати обсягу реалізації відмовитися від частини обігових коштів або ж при збереженні їх залишку збільшити обсяг реалізованої продукції;
• дефіцит обігових коштів може бути деякою мірою компенсований економією часу: потрібно змусити оборотні кошти обертатися швидше, скорочуючи періоди постачання сировини, виготовлення продукції, реалізації готових товарів;
• будь-яке гальмування ходу циклів оборотності обігових коштів змушує розплачуватися за це грішми; щоб не втратити обсяг реалізації, підприємство змушене «роздувати» обігові кошти; саме сюди, як правило, спрямовується затримана зарплата, саме це заважає її своєчасному підвищенню.
Абсолютне вивільнення показує пряме зменшення потреби в обігових коштах.
Приклад. Якщо середній розмір обігових коштів становив в 2009 р. 200 млн. грн., а в 2010 р. – 195 млн. грн., то абсолютне вивільнення становить 5 млн. грн. При цьому не враховується зміна обсягу реалізованої продукції.
Відносне вивільнення характеризує як зміну величини обігових коштів, так і зміну обсягу реалізованої продукції. Щоб визначити його, потрібно розрахувати потребу в обігових коштах за звітний період (рік), виходячи з фактичного обороту та обсягу реалізації продукції протягом зазначеного періоду і оборотності в днях за попередній період (рік). Різниця й показує суму вивільнення обігових коштів.
|
|
|
Приклад. Маємо такі дані по підприємству за 2009-2010 р. (млн. грн.): 2009 р. 2010 р. Обсяг реалізованої продукції (оборот за реалізацією) 36 40. Середній залишок обігових коштів 10 9,5. Період оборотності в днях за 2009 р. – 10 · 360:36 = 100 (днів). Потреба в обігових коштах у 2010 році при швидкості обертання, яка відповідає оборотності 2009 року й обсягу реалізованої продукції 2010 року, буде дорівнювати 40 · 100: 360 = 11,1 (млн. грн.). З огляду на те, що середній залишок обігових коштів за 2010 рік становить 9,5 млн. грн., відносне вивільнення дорівнює 1,6 млн. грн. (11,1 – 9,5).
Ці показники можуть бути обчислені в цілому за всіма обіговими коштами і за окремими їх елементами (так звана поелементна оборотність коштів).
Потреба в обігових коштах зв’язана прямою залежністю не тільки з обсягом виробництва (збуту), але й з тривалістю обороту. При скороченні періоду оборотності відбувається вивільнення обігових коштів з обігу, і, навпаки, збільшення періоду оборотності викликає потребу в додаткових коштах.
У випадках, коли відносне вивільнення обігових коштів, зумовлене прискоренням оборотності, перевищує додаткову потребу в коштах, необхідних для забезпечення збільшення обсягів виробництва, відбувається абсолютне вивільнення обігових коштів. Якщо ж додаткова потреба в обігових коштах, яка пов’язана з нарощуванням обсягу виробництва, більша тієї величини, що вивільняється за рахунок прискорення оборотності, можемо говорити тільки про відносне вивільнення обігових коштів. Воно визначає розмір зниження цієї додаткової потреби. Величина обігових коштів, що вивільнилися завдяки прискоренню оборотності, характеризує поліпшення використання оборотного капіталу.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!