Жанр варіацій та варіаційна форма
Багаточастинна форма, яка складається з викладу простої музичної теми та кількох змінених її проведень, називається варіаційною формою або варіаціями.
Варіативність як засіб розвитку теми застосовується у різни жанрах та формах. Вона розвинулася з народної пісенної та танцювальної музики. У деяких народних піснях мелодія не залишається сталою, а видозмінюється. Виникає куплетно – варіаційна форма, в якій перший куплет виконує роль теми, а решта куплетів – її варіації.
Варіації бувають суворо - обмежені та вільні. У суворо - обмежених варіаціях зберігається структура теми, її темп, розмір, тональність. Вільні варіації не мають таких обмежень.
Суворо-обмежені або класичні, сформувалися у другій половині XVIII ст. Тема класичних варіацій проста, діатонічна,має прозору фактуру, нешвидкий темп, помірну динаміку. (Наприклад, соната для
ф-но №11 A-dur,I частина В.А. Моцарта). Найбільшого поширення класичні суворо-обмеженні варіації отримали в інструментальній музиці віденських класиків.
У XIX ст. варіаційна форма звільнилася від багатьох обмежень,притаманних класичним варіаціям. Сформувався новий тип – вільні варіації, в яких розвиток теми відбувається завдяки глибоким її перетворенням. Структурно – варіаційна форма має такий вигляд:
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!