Основні технічні показники видань, одиниці їх вимірювання.

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3

Поліграфічна продукція характеризується технічними, кваліметричними, економічними, вартісними та споживчими параметрами, кожний з яких визначає її певні властивості.

Технічні — параметри, за якими виготовляють видання (формат та частка друкування, обсяг в обліково-видавничих та приведених аркушах, тираж тощо). Кваліметричні — параметри, за допомогою яких оцінюють якість поліграфічної продукції (комплексні, відносні, одиничні). Економічні — собівартість продукції, рентабельність. Вартісні — гуртова, оптова та відпускна вартість. Споживчі — зручність читання тексту, розмір готового виробу, додатковий захист видання від пошкодження тощо. Вибір технології виготовлення видання не обходиться без жодного з них, але вирішальне значення у проектуванні процесів мають технічні та економічні параметри.

Основні технічні параметри видання приводяться у випускних даних, які згідно з ДСТУ 3018-95 містять формат та частку паперу, спосіб друку, обсяг видання, тираж. Найбільш повно характеризують видання наступні параметри: вид (див. п. 1.2), формат та частка, обсяг, тираж, кількість фарб, якими друкують видання (надалі фарбовістю), відсоток вмісту та група складності тексту та ілюстрацій, характер внутрішнього і зовнішнього оформлення, довговічність.

Форма М видання — це його розмірні характеристики. Розрізняють формат видання та формат друкування.

Формат видання — це ширина та висота готового блока видання у міліметрах. Його визначають з формату стандартного аркуша паперу у сантиметрах та його частки (див. випускні дані видання). Частка — це частина аркуша паперу, зайнята однією сторінкою видання. Великі частки: 1/2, 1/4, 1/8; середня: 1/16; малі: 1/32, 1/64, мініатюрні 1/128,1/256 і 1/512 та малятко — 1/1024. Для друкування раритетних видань використовують маловживані частки: 1/6, 1/10, 1/Р, 1/18, 1/20, 1/24, 1/30, 1/36, 1/40, 1/48, 1/56 та інші.

Формат друкування — це формат паперу в сантиметрах та частка друкування. Він може не збігатися з форматом, поданим у випускних даних, наприклад, видання формату 60x84/16 можна друкувати форматами 42x60/8, 30x42/4, 84x120/32.

Для друкування використовують два типи паперу: аркушевий та рулонний. В Україні формати видань та паперу регламентують стандартами: для журналів ДСТУ 4489:2005, ГСТУ 29.1-97, книжкових видань ДСТУ 4489:2005, ГСТУ 29.5-2001 та газет ГСТУ 29.3-2000. Рулонний папір характеризують шириною паперового полотна у см – 60, 70, 75, 84, 90, 100, 108, 120, 126, 140, 168, 225, 432 см; спеціальні ширини — 36, 42, 46, 51, 52, 64, 82, 105, 150, 180 см тощо. Для друкування газет випускають рулонний папір завширшки 42; 59,4; 84; 126; 148,5; 168 см; аркушевий — 59,4x84,42x59,4 см.

Формат аркушевого паперу — це розміри сторін аркуша у см, де перша цифра — ширина аркуша, а друга — довжина. Аркушевий папір для друкування книжково-журнальної продукції виготовляють за сімома основними форматами: 60x84, 60x90, 75x90, 70x90, 70x100, 70x108, 84x108 см. Допускають використання паперу комбінованих форматів: 60x100, 61x86, 70x75, 75x100, 80*100, 90x100 і 92x120 см, а також спеціальних форматів для друкування додаткових елементів видання (вклейок, форзаців, приклейок, а також палітурок та їх складових). При необхідності можливе виготовлення паперу зі зміненою (збільшеною) шириною рулону або розміру однієї чи двох сторін аркуша на 2 см. У США на друкарський папір діють стандарти А№І/А5МЕ, в Японії — Л5, у Європі —150 216:1975 та 180 217:1995.

Для позначення орієнтації напряму волокон паперу застосовують літеру М, яку розміщують поруч із розміром сторони, яка є паралельною до машинного напряму волокон. Зарубіжні виробники паперу застосовують позначення: LG (англ.), SG (нім.) — машинний напрямок волокон відповідає довшій стороні аркуша; SG (англ.), ВG (нім.) — машинний напрямок волокон відповідає коротшій стороні аркуша.

В Україні та в країнах Європи діє німецький стандарт форматів DIN 476 (Deutshe Industrie Normen), прийнятий як стандарт 180 216:1975 — серії з базовими (вихідними) форматами А0 (841x1189 мм), В0 (1000x1414 мм), С0 (917x1297 мм). Базовий формат А0 відповідає площі аркуша 1 м², розміри сторін якого відносяться як 1:Похідні формати одержують діленням довшої сторони аркуша на два та записують як ширину нового формату, а значення ширини попереднього формату не змінюють та записують як довжину формату. Наприклад, спожиткові формати серії А застосовують для друкування журналів, бідових товарів, офісних документів. Серію В використовують для випуску науково-популярних журналів, книг, рекламної продукції, карт, афіш; серію С — для виготовлення конвертів та папок. Стандарт 180 пропонує додаткові вихідні формати SRA0 (869х1220М мм) та RA0 (900х1280М мм). Формати серії RA застосовують для зображень з полями (SRA), SКА — з обрізуванням по краю зображення (unbled) при оформленні видань для дошкільнят, плакатів, постерів.

Похідні формати можна подати через вихідний та частку. Наприклад, для серії А: А1 = (84,1x118,9)1/2; А2 = (84,1x118,9)1/4; АЗ = (84,1x118,9)1/8; або 2А0 = 118,9x168,2 та 4 АО =168,2x237,8 см.

Для визначення частки (D), яку становить будь-який формат від

вихідного, використовують формулу: D = 2 , де N — число у позначенні формату. Наприклад, видання формату С6 становить 1/64 частку від аркуша формату 91,7х 129,7 см.

Окрім загальноприйнятих, деякі країни практикують власні формати. Наприклад, у Німеччині застосовують для аркушевого друку формати: 00 — до 350x500; 01 — 460x640; 0В — 500x700; 1 — 560x830; 2 — 610x860; 3 — 650x960; Ь — 720x1020; 4 — /80x1120; 5+5\у — 860x1270; 6 — 1000x1400; 7+7Ь — 1100x1620 мм.

Додрукарські устаткування для виведення інформації на матеріальний носій (плотери, фотовивідні автомати, принтери, насвітлювачі для технології СТР) класифікують за форматами, які є кратними певній кількості сторінок А4 або В4. Наприклад, формат А1 вміщує вісім сторінок і позначається як 8ир, формат А2 — 4ир, АЗ — 2ир, початковим є односторінковий формат А4 — Іир.

Формат готового виробу визначають як формат видання після обрізування блока з трьох сторін. Щоб визначити формат видання до обрізування з трьох сторін (Ф_до _обр), необхідно частку аркуша розкласти на два найбільших співмножники, які пропорційні сторонам видання. Форма видання повинна наближатися до квадрата або прямокутника: 2 = 1x2; 4 = 2x2; 8 = 2x4; 16 = 4x4; 32 = 4x8; 64 = 8x8; 128 = 8x16; 256 = 16x16; 512 = 16x32; 1024 = 32x32. При книжковому спуску сторінок зазвичай розмір меншої сторони аркуша ділять на менший співмножник, а більшої сторони аркуша — на більший співмножник.

(1.1)

де а — менший співмножник частки; в — більший співмножник частки; А_а — розмір меншої сторони паперового аркуша (ширина); В_а— розмір більшої сторони паперового аркуша (довжина).

Розміри обрізних полів навколо сторінки складання повинні збільшуватися за годинниковою стрілкою від корінцевого до нижнього: верхнє поле обрізають на 3-4 мм, переднє — на 5 мм, нижнє — на 7-6 мм. Наприклад, Ф_в = 60x84/16, = 150x210 мм, 145x200 мм.

Сторінки видання можна по-різному розмістити по відношенню до довшої сторони аркуша паперу (паралельно або перпендикулярно). При фальцюванні аркушів останній згин зошита має бути паралельним до напрямку волокон у папері, тому розраховані величини не завжди можуть бути шириною та довжиною видання. При книжковому (портретному) спуску сторінок менша величина є шириною, більша — висотою видання, при альбомному — навпаки. На відміну від європейських країн, у Британії прийнято на першому місці формату видання зазначати його розмір вздовж корінця (висоту), а на другому — розмір сторони, яка перпендикулярна корінцю (ширину). Наприклад, Ф_в = 186x123 мм відповідає книжковому спуску (вертикальне розміщення довшої сторони видання), а Ф_в = 123x186 мм — альбомному.

У нормативних документах подаються рекомендації щодо видавничо-поліграфічного оформлення видань. Наприклад, невеликі формати паперу та малі і середні частки 60x84/32, 70x90/32, 70x108/64, 84x108/64, 70x90/128 пропонують для випуску портативних кишенькових видань, словників, інструкцій; портативні видання художньої літератури рекомендують друкувати форматом 70x100/32; видання для дітей дошкільного, середнього та молодшого шкільного віку, науково-популярні, виробничі, довідникові, видання альбомного типу — форматом 70x90/16; багатооб'ємні видання, збірники творів, підручники для вузів з таблицями, формулами, більшість літературно-художніх журналів — форматом 70x108/16, 60x90/16, А4 та АЗ. Формати 84x108/16, 70x90/8, 70x108/8 рекомендують для оформлення масових дитячих та науково-популярних журналів.

Зі сорока найбільш уживаних форматів найчастіше використовують для оформлення книг 19, для журналів — 9 з 19-ти книжкових. Умовно їх поділяють на шість основних груп: великі (60x84/8, 84x108/16, 84x108/8 тощо), більші за середні (70x108/16, 70x100/16, 75x90/16, 70x90/16), середні (60x90/16, 60x84/16, 84x108/32), менші за середні (70x108/32, 70x70/32, 75x90/32 та інші), малі (60x90/32, 60x84/32, 70x90/64, 70x100/64) та мініатюрні (60x90/512, 70x90/512, 60x84/1024,). Найбільш використовувані середні за величиною, так звані «видовжені» формати: 60x90 та 84x108 (відповідно 40 та 45%).

Основою найбільш розповсюджених у Європі форматів паперу та книжкових видань послужив Британський стандарт В8 1413, згідно з яким кожний стандартний формат аркуша та частка мають свою назву: формати серії Metri с — Сrown (770x1010), Large (820x1060), Demу (890x1130), Коуаі (960x1280); формати серії Foorscap— Large Post (770x1020).

У Німеччині формат 120x180мм називають малою октавою, 210x330 мм — фоліо. Пропорційні співвідношення сторін мають назви за аналогією з музичними: 1:2 октава, 5:9 септима, 3:5 велика секста, 5:8 мала секста, 2:3 квінта, 3:4 кварта, 4:5 велика терція, 5:6 мала терція, 8:9 велика секунда, 9:10 мала секунда, 10:10 прима.

У США для оформлення видань використовують формати октави, наприклад, Ф„ = 216x138 мм відповідає Ф, = 60x90/16, Ф„ = 234x153 мм — Ф, = 70x100/16, а також формати кварта, зокрема Ф, = 254x203 мм відповідає Ф, = 84x108/16. На відміну від широковживаного в Європі А4, у США немає аналогічного стандартного формату.

При виборі формату видання враховують можливості його виготовлення, а саме — формат друкування. Одними з основних параметрів друкарської машини є максимальний та мінімальний формати друкування, які не завжди відповідають формату фізичного друкарського аркуша видання. Найпростіший технологічний варіант, коли формати паперу, видання та друкування збігаються. Можливі варіанти, коли друкування здійснюють подвійним, половинним або четвертаковим форматом, проте при різних форматах друкування кількість приведених аркушів видання завжди однакова. Наприклад, друкування поштової листівки формату А6 (Ф_г,= 105x148 мм) може здійснюватись будь-яким з наступних форматів 84x120/64, 60x84/32, 42x60/16. Кількість фізичних друкарських аркушів, які займає листівка при друкуванні форматом 84x120/64, становить 1/64 = 0,015625 ф.д.а., форматом 42x60/16 — 0,0625. Помноживши О_фдм на коефіцієнти приведення (відповідно 1,86 та 6,47), отримують однакове значення — 0,029 приведених аркушів.

При проектуванні виникає проблема вибору друкарської машини за форматом готового видання. Методика визначення формату друкування за розмірами готового видання: 1. До висоти блока додають 10 (6) мм та 5 (3) мм до ширини на обрізування. 2. Множать одержані значення на 2, 4 або 8, щоб отримати, відповідно, 4, 16 чи 32-сторінкові спуски. 3. Якщо планують однофарбову роботу без обрізування під край зображення, виконують п. 4, коли ж однофарбову роботу з обрізуванням по краю зображення — додають до довшої сторони аркуша 15 мм (для захоплення) та 12 мм — для обрізування, і по 6 мм з кожного бокового краю — на обробку. Разом — 27 мм до розміру довшої сторони та 12 мм — до розміру коротшої. Для чотирифарбового друку з обрізуванням по краю зображення додають 15 мм (для захоплення аркуша) і 30 мм (для розміщення контрольних шкал) та по 6 мм з кожного боку аркуша (разом це становить, відповідно, 45 та 12 мм). 4. Отримані числа порівнюють зі стандартними форматами. У випадку невідповідності їх округлюють до найближчих 10 мм і повторюють порівняння.

Доцільність застосування нестандартних форматів видань. Незважаючи на те, що стандартні формати видань мають вагомі переваги, а саме: використовується доступне поліграфічне устаткування і матеріали (наприклад, папір) та споживач надає перевагу виданням, до форматів яких він звик, у практиці все ж застосовують нестандартні формати.

Причини застосування нестандартних форматів наступні.

1. Оригінальний зовнішній вигляд видання.

2. Збільшена можливість розміщення ілюстрацій.

3. Вираження індивідуальності автора та тематики видання.

4. Технологічні чинники:

а) особливості технології. Наприклад, використання формату АЗ+ (30,6x48,3 см) зумовлено виникненням смуг на паперовій формі під час її виготовлення за допомогою принтера (формат АЗ+ відповідає ВЗ);

б) невідповідні стандартним форматам розміри напівфабрикатів та певних елементів видання, наприклад, вклейок, вкладок, палітурки.

Проектування нестандартних форматів допускається тільки при дотриманні таких умов: нестандартний формат видання має відповідати параметрам друкарського та брошурувального устаткування; не утруднювати вибір та постачання матеріалів, особливо, друкарського паперу; не ускладнювати процес перевидання.

Обсяг видання визначають у сторінках або в аркушах.

Визначення обсягу видання у сторінках. При двосторонньому задруковуванні аркуша (книжкова, газетна, журнальна продукція) кількість сторінок у виданні завжди парна . Розрахунок кількості сторінок передує визначенню обсягу в аркушах.

Щоб виключити вплив формату, за умовну натуральну одиницю продукції приймається одна сторінка формату 60 ^х 90/16, яка має площу 337,5 см². Обсяг видання в умовних сторінках

(1.2)

де та — відповідно ширина та довжина фізичного друкарського аркуша; — обсяг видання у фізичних друкарських аркушах.

Наприклад, видання формату 84x108/16 обсягом 19 ф.д.а. містить С_ум= (84x108) х 19/337,5 = 511 умовних сторінок.

Основним технологічним видом аркуша є фізичний друкарський аркуш, видавничим — обліково-видавничий, обліковим — приведений (умовний); у складальних цехах — умовний аркуш складання; у друкарських цехах — умовний фарбовідбиток.

Обсяг видання у фізичних друкарських аркушах (ф.д.а.)

(1.3)

де С — сумарна кількість сторінок; — частка видання.

Обсяг видання як і будь-який інший параметр, заздалегідь проектують. Адже, окрім основної авторської частини, видання містить видавничу, додаткову, наприклад, рекламну інформацію, що зумовлюється як інформаційною, так і технологічною необхідністю. При розрахунку обсягу можливі дробові частини аркуша: 0,5; 0,25; 0,75; 0,125; 0,375. Окремі поєднання обсягу та частки є недопустимими, бо ведуть до утворення непарної кількості сторінок або сприяють прийняттю нераціональних технологічних рішень (табл. 1.1). Наприклад, при 1/8 частці 0,25 ф.д.а. — це дві сторінки, які приклеюють до зошита (додаткова операція). У цьому випадку обсяг видання збільшують ще на дві сторінки за рахунок рекламної інформації з утворенням чотиристорінкового зошита, або зменшують на дві сторінки внаслідок прийнятних змін у внутрішньому оформленні видання. Оскільки видавничий оригінал на час розрахунку параметрів видання вже затверджено, зміни повинні бути мінімальними. Проводять два види зміг:: компенсаційні (еквівалентна заміна за обсягом однієї інформації на іншу) та некомпенсаційні (зміна обсягу видання).

Зв'язок обсягу видання з його часткою

Таблиця 1.1

	1,0	0,5	0,25	0,75	0,125	0,375
1/2	2!	1	—	—	—	—
1/4	4	2!	1	—	—	—
1/8	8	4	2!	6!	1	3
1/16	16	8	4	12	2!	6!
1/32	32	16	8	24	4	12
1/64	64	32	16	48	8	24
1/128	128	64	32	95	16	48
1/256	256	128	64	192	32	96

! — кількість сторінок, не кратна чотирьом

Можливе друкування дробової частини обсягу разом з основною — така технологія передбачає спуски у 12,20,24,28,36,48 сторінок.

Зазвичай в обсяг видання не входить обсяг палітурки, форзаца та додаткових елементів, тоді у випускних відомостях видань обсяг додаткових елементів подають зі знаком + після обсягу основної частини. Наприклад, Оф._до= 6+0,5 вклейки.

Обсяг у приведених (умовних) аркушах {0„р._а) визначають для уніфікації обсягу видань, різних за форматом та часткою. За О_пра, розраховують кошторис витрат на придбання паперу, кошторис загальних витрат, О_пр.а. входить у випускні дані видання.

де (1.4)

— коефіцієнт приведення формат)' аркуша А_а*В_а до облікового формату 60x90 см.

Для статистичного обліку друкованої продукції в Україні застосовують поняття одного умовного примірника книги (брошури), журналу, газети. За один умовний примірник книги прийнято видання обсягом 10 умовних друкарських аркушів, журналу — обсягом 5 умовних аркушів, газети — 4 сторінки формату А2.

Обсяг в обліково-видавничих аркушах, як і в авторських, застосовують для обліку робіт у видавництві. Різниця між ними — обліково-видавничий аркуш, крім авторської роботи, включає матеріал, підготовлений видавництвом (передмову, словники, примітки, вихідні дані), авторський — тільки інформацію, створену автором. Розрахунок обсягу видання у видавництвах проводять двічі: спершу — приблизно, після надходження авторського оригіналу до видавництва та його схвалення. Це допомагає художньому та технічному редакторам визначити працемісткість опрацювання видання, розробити стратегію його оформлення, визначити розмір авторської винагороди. Якщо до роботи поданий машинописний оригінал, оформлений відповідно до вимог, один авторський аркуш займає 22 – 24 сторінки формату А4 (22 – 24 сторінки при 60-ти знаках у рядку та 28 – 30 рядках містять = 40000 знаків). Остаточний розрахунок обсягу видання в авторських аркушах проводять за підписаними до друку відбитками з урахуванням параметрів шрифтового та ілюстраційного оформлення*. Рекламний текст не входить до загального обсягу в обліково-видавничих аркушах.

Обліково-видавничим аркушем називають одиницю виміру обсягу видання, яка містить 40 тисяч знаків тексту, або 3000 см² ілюстративного матеріалу, або 700 рядків віршованого тексту.

(1.5)

де — сумарна місткість тексту різного гарнітурокегля, зн.; £5«. — сумарна площа видання, яку займають ілюстрації, см²; — сумарна кількість рядків віршованого тексту, яку містить видання.

(1.6)

Де — кількість сторінок видання, які містять віршований текст; К_р — кількість рядків тексту на одній сторінці.

Сумарну місткість видання у знаках різних гарнітур та кеглів визначають за двома методиками:

– з інформаційної довідки програми для опрацювання^ тексту, наприклад, Word;

– розраховують за наведеними нижче формулами. При цьому враховують: гарнітуру шрифту, варіант оформи, інтерліньяж, види ілюстрацій та методи їх заверстування з текстом.

Для розрахунку обліково-видавничих аркушів, визначають: М_р — місткість шрифту (кількість знаків певної гарнітури та кегля, які містить повноформатний рядок сторінки);

М_с — місткість сторінки складання (кількість знаків шрифту певної гарнітури та кегля, які містить сторінка).

(1.7)

де Кр — кількість рядків тексту, складених шрифтом певного кегля, які містить сторінка складання.

(1.8)

де В_с — висота сторінки складання, кв; Кг — кегль шрифту або інтерліньяж, п; еп t — функція заокруглення розрахованого значення до більшого цілого числа.

Якщо окрема сторінка складання містить ілюстрацію, заверстану врозріз, її місткість зменшується на величину місткості площі, яку займає ілюстрація з прогалинами:

(1.9)

де Ми, — місткість площі, яку займає разом з прогалинами ілюстрація, заверстана врозріз, у знаках; В_и — висота ілюстрації, кв.

Якщо ілюстрація заверстана в оборку та її ширина менша за половину ширини сторінки складання, місткість розраховують:

(1.10)

де — ширина ілюстрації, кв; А_с — ширина сторінки складання, кв.

Місткість гарнітурокегля видання (М_кгі) — це кількість знаків шрифту певної гарнітури та кегля, яку містить видання:

(1.11)

де Сі, щ — відповідно, кількість сторінок видання та відсоток вмісту тексту, складений шрифтом /-тої гарнітури та кегля. Місткість таблиць (М_та&,) у знаках:

(1.12)

де С_таб — кількість сторінок таблиць; К_таб — коефіцієнт текстового заповнення таблиці; — відсоток обсягу, який займають таблиці.

Аналогічно розраховують місткість формул:

(1.13)

де — кількість сторінок формул; — коефіцієнт заповнення формули текстом; а^и, — відсоток обсягу, який займають формули.

Повну місткість видання (М_е) визначають як суму місткостей усіх його текстових складових:

(1.14)

Площу, зайняту ілюстраціями, визначають за двома методиками:

– проводять вимірювання за допомогою спеціальних шаблонів;

– розраховують за заздалегідь виміряними розмірами. Видання може містити ілюстрації чотирьох типів: внутрішньотекстові (ілюстрація заверстана з текстом врозріз або в оборку); полосні (формат ілюстрації дорівнює формату сторінки складання); сторінкові (формат ілюстрації дорівнює формату видання після обрізування з трьох сторін); повноформатні ілюстрації, які займають площу фізичного друкарського аркуша.

(1.15)

— площа полосних ілюстрацій, см²;

. — площа внутрішньотекстових ілюстрацій, см²;

. — площа сторінкових ілюстрацій, см²;

. — площа повноформатних ілюстрацій, см².

(1.16)

де 3,24 — коефіцієнт переведення кв² у см²; 5_С — площа сторінки складання, на якій розміщена ілюстрація, см²; С„ і,. — кількість сторінок, заповнених полосними ілюстраціями; А_с, В_с — відповідно ширина та висота сторінки складання (полоси), кв; о_й — відсоток вмісту полосних ілюстрацій у виданні.

(1.17)

де — площа однієї внутрішньотекстової ілюстрації, см²; — кількість внутрішньотекстових ілюстрацій певної площі.

(1.18)

де — площа сторінкової ілюстрації, см²; . — кількість

сторінкових ілюстрацій; А„ В, — відповідно ширина та висота видання після обрізування, см; а_с и,. — відсоток вмісту сторінкових ілюстрацій.

(1.19)

А, В — розміри сторін фізичного друкарського аркуша, зайнятого ілюстраціями, см; О_ф._да. — обсяг повноформатних ілюстрацій.

Для складальних цехів і дільниць звітним показником слугує обсяг видання в умовних аркушах набору.

Умовним аркушем набору (О_ум._ан) називають одиницю виміру обсягу аркуша формату 60*90/16 з полосою формату 6*91/4 кв, складеною шрифтом кегля 10 п. Для шрифтів основних гарнітур обсяг такого аркуша складає 40 тисяч знаків. Для розрахунку О_уммм. використовують коефіцієнт місткості шрифту (К_м), значення якого залежить від формату сторінки складання, кегля, місткості шрифту. К — це відношення місткості аркуша складання певного формату і кегля в знаках до місткості облікового аркуша.

Для обліку роботи друкарських цехів визначають кількість фарбовідбитків.

(1.20)

де Ф — кількість фарб, якими друкують г'-тий обсяг видання (фарбовість); — тираж і-тих аркушів видання.

В обсяг видання у фарбовідбитках входить обсяг основної частини видання, обсяг вклейок, вкладок, суперобкладинки, обкладинки, задрукованих форзаців, складових палітурок тощо. Якщо привести обсяг видання у фарбовідбитках до формату 60*90 см, отримають умовні фарбовідбитки.

Тираж видання (7) — це загальна кількість примірників віддрукованого видання. Розмір тиражу свідчить про попит на видання, його актуальність. Для його прогнозування вивчають стан ринку з запропонованої тематики, збирають замовлення, що поступають внаслідок розповсюдження тематичних планів та каталогів періодичних видань, прослідковують запити Інтернетом, підраховують кількість потенційних читачів, наприклад, для навчальної літератури, випускають пробні тиражі, або визначають наклад «за аналогією».

Види тиражу. Середній тираж визначається видавництвом за видами видань та в динаміці характеризує його роботу, а також тенденцію читацького попиту.

(1.21)

де , — сума тиражів за H-ми видами видань; H — кількість однотипних видань.

Пробний тираж необхідний видавцям для внесення змін і побажань щодо видання та визначення попиту.

Тестовий тираж потрібний для налагодження випуску видання. Доцільно видати декілька сот нульових (тестових) примірників для оцінювання якості видання, перевіряння правильності технологічних рішень, взаємодії служб та підрозділів підприємства.

Спеціальний тираж приурочений до певних дат, подій.

Прогінний тираж форми є результатом технологічних особливостей друкування. Він враховує кількість дублювань елементів видання на формі (цілих фізичних аркушів, їх частин, однакових сюжетів, обкладинки, форзаців тощо).

(1.22)

де — заданий тираж видання, тис. примірників; К_д — кількість дублювань однакових елементів на формі.

За величиною тиражі поділяють на малі, середні, великі. Такий поділ залежить від виду поліграфічної продукції та величини підприємства. Наприклад, для великого підприємства малим для книг слід вважати тираж до однієї тисячі примірників, а для малого підприємства тираж у декілька тисяч вже є великим. В оперативній поліграфії малими вважають тиражі до 300 примірників, середніми до 500, більші за 500 — великими.

Річний тираж: — це облікова одиниця для періодичних видань, тираж яких може змінюватися з кожним випуском видання, тому для них вживають також терміни разовий, тижневий тираж.

Великий тираж розбивають на частини: заводи (запуски, партії), які друкують окремо на різних підприємствах або у різний час на одному і тому ж підприємстві. Завод — це окремий випуск певної частини тиражу видання. Мета першого заводу — зменшити витрати та підвищити попит на видання перед випуском наступного. Наявність заводів зумовлена наступними причинами:

1. Стислий термін випуску видання.

2. Друкарська форма не витримує тиражу.

3. Бракує площ для зберігання напівфабрикатів.

4. Недостатня кількість або продуктивність устаткування.

5. З економічних міркувань (відпускна вартість /попит на видання різні).

Відсоток вмісту ілюстрацій у виданні (ілюстративність) та кількість фарб, якими друкують видання (фарбовість), визначають у видавництві залежно від змісту, призначення видання та вимог замовника. Зміна фарбовості та ілюстративності на виробництві може проводитись тільки для покрашення оформлення видання.

Приклади розв'язування задач

Задача 1. Яку кількість обліково-видавничих аркушів має видання формату 70x100/32 обсягом 6,75 фізичних друкарських аркушів (третій варіант оформи), якщо воно містить вірші, складені шрифтом кегля 10 пунктів, та 16 сторінок додаткового тексту, складеного шрифтом кегля 8 пунктів (місткість рядка 53,4 знаки)?

ф.д.а

зн

1. Обсяг в обліково-видавничих аркушах розраховують за формулою 1.4, оскільки ілюстрації відсутні, тому

2. За формулою 1.11 (формула 1.7). Для розрахунку

К_рд з довідника визначають формат сторінки

складання для III варіанта оформи:

кв.

рядки.

зн.

2. Кількість рядків віршованого тексту розраховують за формулою 1.6:

сторінок.

рядків.

рядки.

4. обл.вид.арк.

–?

Задача 2. Яку кількість сторінок має газета формату А2 обсягом 5,58 умовних друкарських аркушів?

О=5,58 ум.д.а.

З формули 1.3 кількість сторінок видання дорівнює:

Обсяг у фізичних друкарських аркушах та частку газети можна визначити, вибравши вихідний формат. Задача має декілька варіантів розв'язку.

Наприклад, якщо за вихідний формат прийняти А0, сторінка формату А2 по відношенню до А0 є часткою, тобто 84x120/4

ф.д.а.; де

Кількість сторінок у газеті: С_г = 3 х 4 = 12.

Якщо за вихідний формат газети прийняти А1 (60x84), тоді сторінка формату А2 по відношенню до формату А1 є часткою. Коефіцієнт приведення розраховують вже для формату А1.

ф.д.а., де

Кількість сторінок у газеті є незмінною величиною для даного видання:

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 23

Мы поможем в написании ваших работ!