Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.
Лекція № 29
Тема: Основні завдання і структура системи моніторингу земель як складової частини моніторингу довкілля .
План:
Система моніторингу довкілля
Правова основа та завдання системи моніторингу земель.
Зміст і структура моніторингу.
Принципи і способи проведення моніторингу.
1. Відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабміну України від 30 березня 1998 р. № 39 - Державна система моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Зазначене Положення визначає порядок створення та функціонування такої системи в Україні.
Система моніторингу - це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем; відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.
Моніторинг довкілля здійснюється Мінагрополітики, Мінприроди, ДАЗВ, Держгеонадрами, Мінрегіоном, ДКА, а також ДСНС, Держсанепідслужбою, Держлісагентством, Держводагентством, Держземагентством та їх територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а також органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
|
|
|
Моніторинг грунтів сільськогосподарського використання (радіологічні, агрохімічні та токсикологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); сільськогосподарських рослин і продуктів з них (токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); сільськогосподарських тварин і продуктів з них (зоотехнічні, токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); поверхневих вод сільськогосподарського призначення (токсикологічні та радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів) здійснює Мінагрополітики.
Моніторинг грунтів і ландшафтів (вміст ЗР, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів, просторове забруднення земель об'єктами промислового і сільськогосподарського виробництва); зрошуваних і осушених земель (вторинне підтоплення і засолення тощо); берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток, гідротехнічних споруд (динаміка змін, ушкодження земельних ресурсів) здійснює Держземагентство.
|
|
|
Відповідно Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. № 661 Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.
Об'єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них. Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів.
Раціональне використання і охорона земельних ресурсів - важлива екологічна і соціально - економічна проблема нашої країни. Її багатоаспектний характер вимагає системної орієнтації як у дослідженнях складних процесів, так і у вирішенні практичних задач виробництва високоякісної екологічно-чистої сільськогосподарської продукції.
2. Система моніторингу земельних ресурсів регулюється новим Земельним Кодексом України і нормативно-правовими актами, які будуть прийняті відповідно до нього. Згідно зі статтею 191 Земельного Кодексу:
|
|
|
Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.
У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.
Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.
Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.
Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України. В Постанові Кабінету Міністрів України "Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища" від 23.09.1993 №785 надано перелік відомств, які надають інформацію для проведення оцінки екологічного стану земель.
|
|
|
Моніторинг земель є складовою частиною моніторингу стану екологічної мережі, яка уявляє собою систему спостережень за змінами компонентів довкілля в межах екологічної мережі з метою своєчасного виявлення негативних тенденцій у їх стані, оцінки можливих наслідків таких змін, прогнозування, запобігання негативним процесам, ліквідації їх наслідків (розділ II Закону України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки").
Указ президента України "Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001 - 2005 роки" наголошує, що з метою своєчасного визначення оцінки і прогнозу стану земель передбачається розробити та затвердити в установленому законодавством порядку нормативно - правові акти з питань удосконалення організації і здійснення моніторингу земель та розпочати роботи щодо фонового моніторингу земельних ресурсів. Особливий наголос робиться на удосконалення системи оцінки земель, яка передбачатиме завершення створення нормативно - правової бази оцінки земель та землеоціночної діяльності, а також поліпшення державного регулювання діяльності юридичних осіб, які виконують роботи з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Правові документи повинні конкретизувати повноваження і функції різних державних установ щодо отримання і надання систематизованих даних з моніторингу земель.
3. Ідея моніторингу земель походить із США та Канади, де в рамках державної служби грунтів, як самостійної державної організації, виступають в основному дві функції управління земельними ресурсами: організація земельного кадастру та державний контроль за використанням і охороною земель.
Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження), виявлення змін, а також оцінки: стану використання угідь, полів, земельних ділянок; процесів, пов’язаних із змінами родючості грунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури грунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, озер та інших водних об’єктів та гідротехнічних споруд; процесів, пов’язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об’єктами.
Моніторинг земель повинен забезпечити природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер їх раціонального використання, передбачаючи збереження грунтів і обмеження негативного впливу на них.
Основним завданням моніторингу земель є формування і підтримання на сучасному рівні системи інформації про стан земельних ресурсів, залучених в господарське або інше використання на певній території, а саме про зміни в стані земель, визваних антропогенними діями.
Згідно з новим Земельним Кодексом України у системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково–обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки (стаття 191, пункт 2).
Зміст моніторингу земель можна також сформулювати, виходячи із завдань, які поставлені перед Держкомземом України в "Положенні про державний моніторинг навколишнього природного середовища", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1993 р. № 785. Держкомзем України веде спостереження за структурою землекористування і землеволодіння; трансформацією земель залежно від цільового призначення; станом та якістю грунтів і забрудненням ландшафтів; станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення; станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.
Об’єктом моніторингу є весь земельний фонд країни, незалежно від форм власності на землю, тобто території землі, які піддаються антропогенній дії (залучені людиною в господарське або інше використання).
Здійснення моніторингу земель відбувається у межах найменшої одиниці природно - територіального комплексу - фації, яка включає такі окремі природні компоненти, як рельєф, клімат, грунт, рослинність тощо.
Моніторинг земель відрізняється від даних земельного кадастру інформаційним забезпеченням управління земельними ресурсами, тобто фіксацією перевищення встановлених допустимих норм антропогенного навантаження і про несприятливі (критичні) ситуації у використанні і охороні земель відносно фонового (стандартного) значення.
Для проведення оцінки екологічного стану земель необхідно володіти відповідною інформацією, яка отримується різними контролюючими організаціями на рівні області. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища" від 23.09.1993 №785 підприємства, установи і організації, що ведуть спостереження за станом навколишнього природного середовища зобов’язані безоплатно передавати дані спостережень або іншу інформацію на запит органів державної виконавчої влади і в тому числі державних земельних органів.
Показники, якими користуються в своїх дослідженнях організації, які володіють інформацією про стан земельних ресурсів області, обов’язково повинні використовуватись для моніторингу земельних ресурсів.
Вибір параметрів контролю проводять залежно від необхідності:
- встановлення критеріїв оцінки стану грунтів і визначення допустимих меж, після яких грунт попадає в критичний стан;
- глибокого вивчення основних функцій грунтового покриву;
- вивчення еволюції сучасних грунтоутворювальних процесів;
- вивчення напрямку та інтенсивності процесів руйнування грунтів;
- дослідження основних режимів у грунтах;
- вивчення зміни структури грунтового покриву;
- встановлення кількісних величин трансформації земельних угідь;
- оцінки темпів деградації грунтового покриву;
- встановлення кількісних величин зміни основних властивостей грунтів;
- встановленя інтенсивності площинного змиву і глибинного розмиву;
- визначення сучасного стану меліорованих територій і оцінки темпів зміни основних показників осушених земель при різній інтенсивності осушення;
- оцінки ефективності родючості грунтів.
Структура моніторингу земель згідно з адміністративно - територіальним поділом має такі рівні: моніторинг земель України; моніторинг земель Автономної Республіки Крим у складі України; моніторинг земель областей; моніторинг земель районів і міст; моніторинг землеволодінь і землекористувань.
На кожному рівні адміністративно - територіального поділу структура моніторингу земель передбачає підсистеми, які відповідають основним категоріям земель, а саме: моніторинг земель сільськогосподарського призначення; моніторинг земель населених пунктів; моніторинг земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення; моніторинг земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; моніторинг земель лісового фонду; моніторинг земель водного фонду; моніторинг земель запасу.
Ведення земельного моніторингу здійснюється через систему постійного спостереження в просторі і часі виділених блоків - компонентів агроекосистеми, з використанням відповідних параметрів і показників.
Із багатьох показників вибираються ті, які визначаються основним завданням зонального земельного моніторингу - кількісною і якісною оцінкою змін властивостей, процесів і режимів.
В моніторингу земель рекомендується виділити чотири блок - компоненти: 1) структура та стан агроландшафту; 2) ґрунт; 3) рослини; 4) води.
Достатня розгалуженість структури земельного моніторингу за окремими показниками і режимами блок - компонентів землі як агроекосистеми дозволить визначити найсуттєвіші чинники і науково обґрунтувати режими раціонального використання і охорони землі.
4. Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:
- виконання спеціальних зйомок і обстежень земель;
- виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
- оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.
Правова основа моніторингу земель встановлена Земельним Кодексом України, тому принцип законності даних моніторингу земель надає їм обов’язкового характеру для всіх власників землі і землекористувачів, організацій і підприємств на всіх етапах прийняття рішень.
Система моніторингу земель як складова загальнодержавної макросистеми моніторингу навколишнього природного середовища створюється для забезпечення органів державного управління та науково - виробничих організацій необхідною, своєчасною та достовірною інформацією. Тому важливим є принцип об’єктивності інформації. Це означає, що всі його показники повинні бути вірогідними і відповідати дійсному стану земельних територій.
При здійсненні моніторингу земель необхідний системний підхід як до об’єкту дослідження - території, так і до предмету вивчення - способів спостереження за станом земель і змінами в їхній структурі.
Не менш важлива вимога до системи моніторингу земель - це організація комплексних спостережень (принцип комплексності) за станом і змінами єдиного земельного фонду країни.
Важливим є те, щоб інформація про моніторинг земель була наочна і доступна для споживача. Наочність даних щодо використання земель (результати спостережень) досягається за допомогою планово-картографічних матеріалів, на яких відображають одержану інформацію. Ця інформація повинна бути доступна для споживача (організацій, установ, фахівців).
Система моніторингу земель здійснюється з використанням відповідних способів одержання інформації і методів їх обробки: дистанційного зондування (космічна зйомка і спостереження, зйомка і дослідження з літаків та з використанням засобів малої авіації тощо); наземна зйомка і спостереження; використання фондових даних.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!