Предмет бухгалтерського обліку, його об ’ єкти. Методи бухгалтерського обліку.

Тема 1. Використання положень бухгалтерського обліку та судової бухгалтерії в юридичній практиці.

1. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві.
2. Поняття судової бухгалтерії, її завдання, предмет і методи пізнання.
3. Поняття господарського обліку та його види.
4. Предмет і метод бухгалтерського обліку.

 

 

Поняття господарського обліку та його види.

Облік – це діяльність по збору, опрацюванню і передачі інформації користувачам за потребою або відповідно до встановлених на державному рівні нормативних актів.

Як кожна діяльність, облік здійснюється послідовно і відповідно до чітко виділених етапів:

ü спостереження за окремою господарською операцією з метою констатації факту її повного завершення;

ü вимірювання фактів та явищ господарської діяльності за кількісними і якісними характеристиками;

ü регістрація або фіксація побаченого і поміряного факту чи явища господарської діяльності шляхом здійснення запису про господарську операцію, що відбулася на будь-яких видах носіїв інформації цифрових, паперових, магнітних;

ü групування і систематизація передбачає розподіл одержаної інформації за видами об'єктів обліку з метою її детальної оцінки, оперативного контролю та аналізу;

ü узагальнення і формування звітів для передачі їх користувачам.

Господарський облік – це це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Метою господарського обліку є відображення фактів господарської діяльності, фіксування надання відповідної повної і правдивої інформації для контролю за господарською діяльністю і прийняття управлінських рішень.

Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445-1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга "Трактат про рахунки і записи" є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука.

В Україні господарський облік поділяють на 3 види (рис. 1): оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об’єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

 

Рис. 1

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

Бухгалтерський облік у свою чергу поділяється на фінансовий та управлінський. (рис. 3)

У країнах з розвиненою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно й організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різних користувачів.

Фінансовий облік – це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.

Функції фінансового обліку:

а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;

б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Управлінський облік – це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Синонім управлінського обліку – внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік.

Управлінський облік – це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.

Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено у табл. 1.

 

Таблиця 1

Ознака	Фінансовий облік	Управлінський облік
Головні користувачі інформації	Менеджери підприємств і зовнішні користувачі	Менеджери різних рівнів підприємства
Регламентація	Нормативні акти	Жодної регламентації
Використання вимірників	Єдиний грошовий вимірник	Різні вимірники, в т.ч. якісні показники
Об’єкт аналізу	Підприємство в цілому	Структурні підрозділи
Періодичність складання	Регулярно (квартал, рік)	Звітний інтервал (оператив­на інформація)
Ціль	Оцінка минулого	Прогноз на майбутнє
Відкритість даних	Більшість даних доступні всім	Комерційна таємниця
Приклад	Облік активів, власного капіталу, зобов’язань, витрат, доходів	Облік складових собівартос­ті тощо

 

Залежно від засобів, які використовуються суб'єктом господарювання, джерел їх формування та процесів, а також показників, що характеризують його діяльність, кількісні облікові вимірники поділяють на види: натуральні, трудові та вартісні (рис. 1.2).

Рис. 2

 

 

Предмет бухгалтерського обліку, його об ’ єкти. Методи бухгалтерського обліку.

Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержав­не значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.

Кожне підприємство має матеріальні складові своєї діяльності, тобто засоби господарства.

До засобів господарства відносяться:

ü засоби виробництва — майно, що одномоментно або багаторазово використовується у процесі виробництва;

ü засоби у сфері обігу — готова продукція або товари, готівкові кошти та їх еквіваленти, кошти у розрахунках;

ü засоби невиробничої сфери — об’єкти науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Усі засоби господарства мають свої джерела утворення, які можна об’єднати у дві великі групи:

ü власні кошти,

ü позикові кошти.

У процесі діяльності підприємства відбуваються постійні зміни у складі господарських засобів: придбання нових засобів, використання їх для виготовлення продукції, випуск готової продук­ції, її реалізація. Ці зміни називаються господарськими проце­сами. Підприємства повинні забезпечити облік і засобів господарства, і господарських процесів.

Таким чином, предмет бухгалтерського обліку складають господарські засоби і їх використання у ході господарських процесів.

Об’єкти бухгалтерського обліку можна об’єднати в групи:

ü засоби господарства,

ü джерела їхнього утворення,

ü господарські процеси.

Засоби господарства групуються:

ü за напрямками використання і видами;

ü за джерелами утворення (фінансування).

За напрямками використання вони поділяються на такі, що використовуються в сфері виробництва, у сфері обігу та у невиробничій сфері.

У свою чергу господарські засоби кожного напрямку класифікуються в залежності від своєї функціональної ролі. Так, засоби виробництва поділяються на засоби праці та предмети праці.

Ознакою засобів праці виступають такі функції:

ü багаторазове використання їх людиною для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг);

ü створення умов, без яких неможливий процес виробництва. Засоби праці завдяки цим ознакам вважаються основними засобами господарства.

ü За видами засоби праці можна поділити на такі групи:

ü будівлі та споруди;

ü машини та устаткування;

ü інструменти;

ü транспортні засоби;

ü обчислювальна техніка;

ü господарський інвентар.

На відміну від засобів праці ознакою предметів праці є їхня участь і повне використання лише в одному виробничому циклі.

За видами предмети праці поділяють на такі групи:

ü сировина та основні матеріали;

ü допоміжні матеріали;

ü паливо;

ü запасні частини;

ü напівфабрикати;

ü тара і тарні матеріали;

ü незавершене виробництво.

ü Засоби у сфері обігу поділяються на:

ü предмети обігу (готова продукція, товари відвантажені та ін.),

ü грошові кошти та їх еквіваленти (каса, поточний рахунок тощо),

ü кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість, векселі отримані і т. ін.)

ü засоби, що обслуговують обіг (торговельно-складські будівлі, устаткування та інвентар).

Засоби невиробничої сфери включають будівлі, устаткування та інвентар культурного-побутового призначення та охорони здо­ров’я. За джерелами утворення засоби господарства поділяються на власний капітал та зобов’язання.

Власний капітал включає статутний капітал, резерви, додатковий вкладений капітал, нерозподілений прибуток тощо.

Зобов’язання складаються з кредитів, кредиторської заборгованості, зокрема перед постачальниками, та зобов’язань перед бюджетом, з оплати праці, страхування тощо.

Метод бухгалтерського обліку – це система прийомів, що забезпечують отримання, обробку та надання облікової інформації.

Основними прийомами бухгалтерського обліку є:

ü документація,

ü інвентаризація,

ü оцінка,

ü калькуляція,

ü система рахунків,

ü подвійний запис,

ü баланс.

Всі елементи тісно пов’язані між собою.

Документація – спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку. Документ — єдине обґрунтування відображення в обліку.

Інвентаризація – співставлення даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю об’єктів обліку для виявлення відхилень, виправлення помилок та контролю за збереженням цінностей.

Оцінка – відображення у грошовій формі об’єктів обліку для їх узагальнення.

Калькуляція – грошова оцінка об’єктів, вартість яких може бути визначена тільки після відображення всіх витрат.

Система рахунків – це спосіб групування господарських засобів та їх джерел за економічно однорідними ознаками та поточ­ний облік їх змін у кількісному і вартісному параметрах. Для групування господарських засобів використовують активні рахун­ки, для обліку джерел — пасивні.

Подвійний запис – процес відображення господарських операцій та викликаних ними змін одночасно на двох рахунках бухгалтерського обліку в одній і тій самій сумі.

Баланс — метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату господарських засобів та їхніх джерел, при якому сума господарських засобів дорівнює сумі їхніх джерел.

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!