Облікові регістри, їх класифікація та значення.

Тема 1. Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

1. Загальні поняття про облік та основні етапи його розвитку.

2. Вимірники обліку

3. Види господарського обліку і їх характеристика.

Основні терміни теми: облік, господарський облік, вимірники обліку, бухгалтерський облік.

 

1. Вже з давніх-давен людство користувалося певними методами обліку і контролю. Люди створювали необхідні запаси їжі, знаряддя для полювання та обробки добутих продуктів, які потрібно було обліковувати, тобто рахувати. Облік первісних часів був дуже примітивним і лише з появою держави, розвитком писемності, відкриттям перших правил арифметики облік стає системою.

Господарський облік, як свідчить сама назва, це облік господарства, облік господарської діяльності підприємства, суспільства, що містить у собі виробництво, реалізацію і розподіл матеріальних благ, необхідних для задоволення потреб суспільства (одяг, їжа тощо). Господарський облік – це спостереження, сприймання, вимірювання та реєстрація господарських фактів, тобто реальних предметів і процесів (купівля, виготовлення продукції, виконання робіт) господарювання.

Проте господарський облік реєструє не всі явища природи і суспільства, а лише господарську діяльність людей, спрямовану на добування, перетворення та пристосування продуктів природи до потреб людського суспільства. Ця діяльність людей і є матеріальним виробництвом. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості добутих запасів існування, а пізніше – і кількості предметів, необхідних для виробництва тієї чи іншої кількості продуктів. З розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці та міри споживання. Матеріальне виробництво виникло одночасно з появою людей, але потреба в обліку постала значно пізніше. Отже, господарський облік у процесі матеріального виробництва став необхідним тільки на певному щаблі культурного розвитку людського суспільства.

З розвитком людського суспільства господарський облік ускладнювався і вдосконалювався, зростали його значення і роль у господарському житті суспільства. Облік повніше охоплював процес матеріального виробництва і перетворювався на обов’язкову функцію господарського управління процесами виробництва, обміну, розподілу і споживання. Господарський облік використовується насамперед для спостереження, вимірювання та реєстрації елементів процесу суспільного відтворення: предметів праці (сировина, матеріали), з яких виготовляється продукція, затрат живої праці на виготовлення суспільного продукту, готової продукції, виробленої в процесі виробництва, її наявності, руху й використання, а також у розрахункових і кредитних відносинах, що виникають при цьому. Отже, відбувається кількісне відбиття господарських явищ, з яких складається процес суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обміну і споживання), а також подається якісна характеристика згаданих явищ. Метою господарського обліку є отримання інформації, необхідної для суспільного відтворення й управління відповідними процесами.

Отже, господарський облік – це кількісне відображення і якісна характеристика процесу суспільного відтворення з метою управління ним.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством, потрібно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри і склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку. У цьому і полягає суть господарського обліку в системі управління.

2. Вимірювання — це вираження об'єкта обліку в певних одиницях вимірювання (натуральних, уречевлених, трудових та вартісних).

Для безперервного спостереження, вимірювання і відобра­ження процесів суспільного виробництва облік користується на­туральними, трудовими і грошовими вимірниками.

Натуральні вимірники — це різні одиниці вимірювання (ваги, обсягу тощо), застосовувані в народному господарстві, за допо­могою яких обліковується кількість наявних у господарстві мате­ріальних цінностей і виконаних робіт. Такими вимірниками є міри довжини (метр, сантиметр), маси (кілограм, тонна), об'єму (метр, кубічний метр) і т. ін.

Застосування того чи іншого вимірника залежить від фізич­них властивостей предмета або процесу, що обліковується. Так, наприклад, кількість деревини вимірюється в одиницях об'єму – кубічних метрах, а кількість твердого палива – в одиницях ва­ги – центнерах або тоннах, обсяг продукції машинобудівних за­водів – верстатів, агрегатів, машин – у штуках тощо.

Використання в обліку натуральних вимірників дає змогу під­вищувати точність урахування наявності та руху матеріальних цін­ностей і виконаних робіт, посилює контроль за їх зберіганням. Окрім того, за допомогою цих вимірників можна наочніше відоб­ражувати обсяг матеріальних цінностей і виконаних робіт. Проте сфера застосування натуральних вимірників є обмеженою, оскільки кожний з них призначений лише для обліку певного виду матері­альних цінностей і не може бути використаний для всіх матеріаль­них засобів господарства. Отже, серед цих вимірників немає уза­гальнюючого, тобто такого, яким можна було б виразити всі згадані засоби будь-якого підприємства, галузі, усього народного господар­ства. Цим натуральні вимірники відрізняються від будь-яких інших.

Трудовий вимірник – це виражена в часі одиниця вимірювання людської праці – година або робочий день певної тривалості. Цей вимірник відбиває кількість праці (у політекономічному розумінні слова), затраченої на виконання певних робіт. Трудовий вимірник має велике значення в економічному житті країни. Користуючись ним, визначають продуктивність та інтенсивність праці, обліковують кількість праці, затраченої на виконані роботи. За цим самим вимірником обраховують і трудові ресурси міст, населених пунктів, економічних районів і країни в цілому. Тому трудовий вимірник широко використовують в обліку, плануванні та різних економічних дослідженнях. Він є різновидом натурального.

Грошовий вимірник – це одиниця вимірювання вартості. Гро­шовий вимірник, на відміну від натуральних, є загальним (спіль­ним для всіх) вимірником. У ньому можна виразити всі ресурси господарства: матеріальні засоби (основні засоби, сировина, мате­ріали, продукти тощо), затрати на виробництво продукції, вико­нані роботи і послуги (затрати праці і витрати матеріальних засо­бів), кошти в розрахунках.

У бухгалтерському обліку поряд з натуральним вимірником застосовують і грошовий, причому останній є основним, оскільки з його допомогою в бухгалтерському балансі можна узагальнити весь обсяг засобів господарства і виконаних робіт. За цим вимір­ником можна визначити й виміряти затрати на виробництво про­дукції, вартість робіт і послуг, собівартість продукції; розподілити суспільний продукт і результати діяльності господарства, а також характеризувати низку інших економічних явищ і процесів.

Універсальність грошового вимірника зумовлено існуванням грошей і товарно-грошових відносин.

Усі три вимірники використовуються як самостійно, так і по одному.

3. Господарський облік тривалий час не поділяли на окремі види і він не мав науково обґрунтованих специфічних ознак. З переходом суспільства до прогресивніших способів виробництва господарський облік у своєму початковому вигляді перестав задовольняти потреби суспільства. Особливо відчутним це стало в епоху ринкових відносин, у період відокремлення ремесла від землеробства, виникнення і розвитку міст, швидкого зростання торгівлі і розширення торгівельних зв’язків між країнами. Постійне ускладнення господарського життя примусило диференціювати господарський облік на оперативний, статистичний та бухгалтерський. Дані три види обліку використовують для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю. Кожен з них має свої завдання, об’єкти обліку, способи одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль у здійсненні функцій, покладених на господарський облік в суспільстві.

Оперативний облік – використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними в міру їх здійснення. Мета оперативного обліку – швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізацію продукції (робіт, послуг). Так, за допомогою оперативного обліку здійснюється контроль за виконанням договорів поставки ТМЦ, використання робочого часу, обладнання і техніки тощо. Важливою особливістю оперативного обліку є оперативність отримання інформації, оскільки управляти виконанням господарських операцій та активно на них впливати можна лише володіючи своєчасною інформацією, тому оперативний облік має велике значення в системі управління.

Бухгалтерський облік (згідно статті 1 ЗУ “Про БО і ФЗ від 16 липня 1999 року №996-ХІV) – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. За означенням стає зрозумілим, що:

1) БО сприймається як частина інформаційної системи підприємства, підпорядкована збору, реєстрації, групуванню та наданню інформації для складання фінансової звітності;

2) БО має відображувати інформацію про діяльність підприємства;

3) БО має забезпечити прийняття управлінських рішень.

Важливою особливістю БО є те, що господарські операції, облічені в натуральних і трудових вимірниках, обов’язково узагальнюються в грошовому вимірнику. Завдяки цьому одержують такі загальні показники, як загальну вартість основних і оборотних засобів, їх рух і використання, собівартість продукції, обсяг реалізації тощо. У БО господарські операції відображаються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю. Цим БО відрізняється від оперативного і статистичного, які застосовують метод часткового (вибіркового) спостереження і контролю.

Статистичний облік – це планомірне збирання й вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за конкретних умов місця й часу. Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативного та бухгалтерського обліку. Наприклад, за даними статистичного обліку можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, чисельності працюючих тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних процесів і прогнозувати подальший їх розвиток. Операції й явища підлягають статистичному спостереженню, групуванню, обчисленню середніх та відносних величин, індексів, побудови рядів динаміки, аналізу тощо.

В усіх трьох видах обліку використовують натуральні, трудові, вартісні показники.

 

Питання для самоперевірки:

1. Сутність господарського обліку.

2. Види господарського обліку.

3. Що таке бухгалтерський облік?

4. Сутність бухгалтерського обліку.

5. Мета бухгалтерського обліку.

6. Вимірники бухгалтерського обліку.

 

Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

1. Предмет бухгалтерського обліку та головні його об’єкти.

2. Метод бухгалтерського обліку та його складові частини.

3. Взаємозв’язок між предметом і методом бухгалтерського обліку.

4. Основи організації бухгалтерського обліку.

Основні терміни теми: предмет бухгалтерського обліку, метод бухгалтерського обліку, інвентаризація, документація, оцінка, калькуляція, бухгалтерські рахунки, подвійний запис, бухгалтерський баланс, бухгалтерська звітність.

 

1. Визначення предмету та елементів методу БО як науки є дискусійним питанням. Очевидно, що зміст предмету БО слід розглядати виходячи із сутності БО та мети його ведення закріплених ЗУ “Про БО та ФЗ”. Тобто предметом БО є діяльність підприємства. Господарська діяльність – будь-яка діяльність в тому числі підприємницька, юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності пов’язана з виробництвом продукції виконанням робіт, наданням послуг направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Розкриття предмету БО здійснюється через його об’єкти. Склад об’єктів БО визначаємо за метою ведення БО. Згідно Закону метою ведення БО є надання повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Отже об’єктами БО є фінансовий стан (активи, зобов’язання, власний капітал) та діяльність підприємства (доходи, витрати, прибутки, збитки).

Згідно Закону суб’єктом БО є підприємство – самостійно господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

2. Метод Бо – це сукупність способів та прийомів, завдяки яким БО виконує свої функції. Елементами методу БО є наступні прийоми:

1. Документація – це спосіб відображення всіх фактів господарського життя у відповідних документах.

2. Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності ТМЦ, ОЗ, грошових коштів шляхом перерахування, вимірювання.

3. Бухгалтерські рахунки – це спосіб систематизації інформації про господарську діяльність по економічно-однорідним ознакам.

4. Подвійний запис – це спосіб відображення окремих господарських операцій як мінімум на двох рахунках.

5. Калькуляція – спосіб визначення собівартості, що є базою для визначення ціни.

6. Бухгалтерська звітність – це система взаємопов’язаних показників, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства.

7. Бухгалтерський баланс – це спосіб групування інформації про господарську діяльність підприємства на певну дату в розрізі господарських засобів та джерел їх утворення.

8. Оцінка – це спосіб вартісного виміру господарських засобів як об’єктів БО.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив, що завданням бухгалтерського обліку є «на­дання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати ді­яльності та рух грошових коштів підприємства» (стаття 3). Для за­безпечення виконання цього завдання законом надано великі пов­новаження підприємствам щодо організації та ведення бухгалтерсь­кого обліку. Одночасно визначено й обов'язки головного бухгалте­ра, які можна поділити на методологічні та контрольні (стаття 8).

Методологічні обов'язки полягають у забезпеченні правил ве­дення бухгалтерського обліку, тобто дотримання чинного зако­нодавства (законів, інструкцій, положень, стандартів, вказівок).

Контрольні обов'язки здійснюються через організацію конт­ролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; контролювання оформлення та руху справ, пов'язаних із недостачами, крадіжками і псуванням акти­вів підприємства; проведення перевірок стану бухгалтерського обліку у філіях та інших підрозділах підприємства.

Ясна річ, що обидва види обов'язків якнайтісніше між собою пов'язані. Фахівці з обліку повинні чітко розуміти, що виконання ними суто бухгалтерських обов'язків без суворого контролю за відображенням усіх господарських операцій не може запобігти фактам зловживань, крадіжок, перевитрат, недоцільного викори­стання засобів виробництва, викривлення реальних господарсь­ких ситуацій та неповного оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Такі факти свідчать про неповну реалізацію предмета бухгалтерського обліку, невиконання його завдань. А це означає, що користувачі не отримають потрібної інформації, а відтак і управлінські рішення будуть неефективними.

Проте забезпечення відображення всіх господарських опера­цій в обліку – це лише частка комплексу робіт з організації і ве­дення бухгалтерського обліку. Дуже важливим є досягнення на­лежної якості інформації, яка має бути правдивою і неупередженою. Звідси випливає потреба в удосконаленні та посиленні поточного контролю за процесами здійснення господарських операцій, оформлення їх первинними документами, тобто потре­ба у здійсненні контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Контрольні функції бухгалтерського обліку спрямовані на те, щоб контролювати законність і доцільність здійснюваних операцій, правильність ведення обліку і тим самим забезпечувати його достовірність; контрольні функції оперативного й статистичного обліку спрямовано на ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, своєчасне виявлення внутрішніх резервів. Водночас контрольні функції всіх трьох видів господар­ського обліку уможливлюють контролювання якості формування показників для управління виробництвом за даними облікової інформації, правильність складання та своєчасність подання звіт­ності за призначенням.

Контрольні функції обліку – це конкретні дії фахівців щодо здійснення контролю за допомогою бухгалтерського, оператив­ного й статистичного обліку. Стосовно господарського обліку функція виступає у двох значеннях: як робота, що її виконує бухгалтерія, і як обов'язки, сфера діяльності кожного працівни­ка обліку. А тому контрольні функції господарського обліку – це професійні дії працівників бухгалтерії та інших служб щодо контролювання за допомогою бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку законності й доцільності здійснюваних операцій, ефективного використання ресурсів, виявлення внут­рішніх резервів.

Необхідність здійснення контрольних функцій закладено вже в самій природі бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік потрібний для управління, тобто для накопичення належної ін­формації про господарські засоби і процеси, але не будь-якої ін­формації, а в належний спосіб систематизованої, узгодженої і контрольованої. У зв'язку з цим контрольні функції доповнюють зміст бухгалтерського обліку, перетворюють його на цілісну сис­тему узагальнення фактів і явищ господарського життя.

Контрольні функції працівників обліку інколи називають бух­галтерським контролем. Він суттєво різниться на підприємствах різних зарубіжних країн. На французьких підприємствах, на­приклад, бухгалтерські дані є найважливішим фактором уп­равління виробництвом. Фінансова інформація становить осно­ву інформаційних систем. Від достовірності бухгалтерського обліку і його раціональної організації залежить ефективне вико­ристання облікових даних для управління підприємством. Від­так у Франції виняткову увагу приділяють перевіркам достовір­ності обліку. Цей факт зумовив і організацію контролю, який тут поділяють на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контроль підпорядкований безпосередньо дирекції підприємства і є суто професійним. 1965 року було створено Французьку асоціацію внутрішніх контролерів.

Зовнішній контроль здійснюється бухгалтерами-експертами, основне завдання яких — перевірка достовірності бухгалтерсько­го обліку. Бухгалтери-експерти теж мають свою організацію — «Французький інститут бухгалтерів-експертів».

Спираючись на вітчизняний та зарубіжний досвід, слід розрізня­ти контрольні функції трьох видів: за законністю й доцільністю здій­снюваних операцій виробничої та фінансово-господарської діяльно­сті; за дотриманням нормативних актів з обліку, тобто правил веден­ня обліку; за збереженням майна, ефективним використанням вироб­ничих ресурсів та іншими процесами, які не повністю охоплюються бухгалтерським обліком. Таке розмежування контрольних функцій є необхідним для точнішого визначення функціональних обов'язків працівників бухгалтерії та інших економічних і технічних служб.

В Україні саме контрольні функції потребують постійного по­силення та вдосконалення. Соціально-економічна необхідність по­силення контрольних функцій визначається трьома обставинами:

— браком на багатьох підприємствах відповідних умов для збереження майна;

— зростанням непродуктивних витрат і втрат;

— перебудовою діяльності підприємств за ринкових умов.

Найважливішими чинниками посилення контрольних функцій господарського обліку можна вважати:

— повну укомплектованість бухгалтерських служб кадрами облікових працівників;

— підвищення рівня виконавської діяльності;

— розширення механізації та автоматизації облікових робіт;

— удосконалення нормування й лімітування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

— рівномірне надходження первинних документів та резуль­татної інформації в бухгалтерію;

— належне погодження положень про структурні підрозділи з посадовими інструкціями щодо відповідальності, строків отри­мання, обробки та передачі інформації для управління;

— розширення форм інформування бухгалтерією керівництва підприємства;

— поліпшення якості відомчих ревізій і перевірок.

Регулювання та підтримування дії механізму реалізації пред­мета бухгалтерського обліку є одним із найважливіших обов'яз­ків головного бухгалтера.

Вивчаючи механізм реалізації предмета бухгалтерського облі­ку, треба завжди пам'ятати про наявність як прямого, так і зворот­ного зв'язку між предметом і методом (рис. 1).

 

 

Рис. 1. Взаємозв'язок між предметом і методом бухгалтерського обліку

Процеси накопичення, обробки і передачі інформації користу­вачам роблять бухгалтерський облік основним джерелом інфор­маційного забезпечення різних функцій управління. У цьому разі він виступає як основа єдиної системи обліку і статистики, бо ви­користовує дані оперативного й статистичного обліку, контролює їх достовірність та водночас дає багато бухгалтерської інформації для оперативного управління. Дані бухгалтерського обліку і звіт­ності є методично єдиними зі статистикою і широко використо­вуються статистичними установами для підбиття підсумків та аналізу роботи галузей і виробництв України, визначення внут­рішнього валового продукту та національного доходу, рівня еко­номічного й соціального розвитку країни, для підготовки доповід­них записок Уряду тощо.

Процеси і явища господарської діяльності підприємств поро­джують інформацію, яка здебільшого адекватно відображує опе­рації виробничої та фінансово-господарської діяльності. Ці опе­рації фіксуються на матеріальних носіях, обліковуються, вимірю­ються, узагальнюються і контролюються на всіх етапах обліково­го процесу. Дані про окремі операції господарської діяльності за допомогою бухгалтерського обліку систематизуються і перетво­рюються на інформаційну характеристику економічних процесів і явищ. Отже, у бухгалтерському обліку відображаються не самі операції, а інформація про них, яка використовується для управ­ління господарською діяльністю.

Предмет бухгалтерського обліку завжди був і залишається тією ознакою, яка визначає його параметри. Від правильного визна­чення предмета залежить правильність визначення функціональ­них обов'язків працівників обліку.

Виконання функціональних обов'язків потребує постійного контролю з боку головного бухгалтера. Про повноту отриманої інформації в рамках предмета бухгалтерського обліку можна ви­сновувати з результатів виробничої та фінансово-господарської ді­яльності підприємства. І коли певні факти свідчитимуть про незла­годженість механізму управління, неефективність окремих управ­лінських, рішень, упущення й недоліки в діяльності підприємства, настає зворотний процес взаємозв'язку між предметом і методом. Цей процес полягає в осмисленні та перегляді завдань бухгалтер­ського обліку та його параметрів, уточненні об'єктів, методу та методичних прийомів, що має відбитися на обліковій політиці під­приємства, відповідних засобах цієї політики. Недостатньо відре­гульовані процеси прямого зв'язку неодмінно вестимуть до нала­годження зворотного зв'язку між завданнями, предметом, об'єкта­ми, методом та методичними засобами бухгалтерського обліку.

Відтак можна вважати обов'язковим для спеціалістів з обліку регулярне вивчення взаємозв'язку між предметом і методом бух­галтерського обліку, своєчасне його коригування, що сприятиме вдосконаленню системи інформаційного забезпечення користу­вачів унаслідок постійного запровадження досконаліших форм і методів збирання, реєстрації, накопичення, обробки й передаван­ня інформації для управління.

Методологічне спрямування та спрямування контролю за ор­ганізацією і веденням бухгалтерського обліку між собою пов'я­зані дуже тісно і окремо просто не існують. Водночас найважли­віша роль належить саме контролю, який може забезпечити пря­мий взаємозв'язок між предметом і методом.

Контрольні функції бухгалтерського обліку відіграють провід­ну роль і в системі внутрішньогосподарського контролю. Як ви­значено в статті 8.5 Закону «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність в Україні», підприємство самостійно розробляє си­стему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) облі­ку, звітності та контролю господарських операцій, визначає пра­ва працівників на підписання бухгалтерських документів, затвер­джує правила документообороту й технологію обробки облікової інформації.

Виходячи з цих вимог, на кожному підприємстві необхідно переглянути обов'язки фахівців з обліку та інших економічних і технічних служб щодо контрольних функцій та провести відпові­дну організаційну й методичну роботу для створення таких умов, щоб контрольні функції здійснювалися активно й ефективно. На жаль, працівники підприємств недостатньо обізнані з порядком проведення такої роботи, бо скрізь бракує методичних рекомен­дацій чи спеціальних розробок.

Для проведення цілеспрямованої роботи щодо посилення кон­трольних функцій обліку необхідно значно збільшити кількість теоретичних і практичних досліджень цих питань, пов'язуючи їх з вимогами сучасних ринкових відносин.

Відтак головними напрямами посилення контрольних функцій господарського обліку треба вважати: якнайповніше висвітлення контрольних функцій господарського обліку в нормативних ак­тах; поліпшення добору, виховання та розстановки кадрів пра­цівників обліку; чітку регламентацію функцій головного бухгал­тера; удосконалення системи підвищення кваліфікації та профе­сійної майстерності фахівців з обліку; забезпечення облікового персоналу необхідною спеціальною літературою та нормативно-довідковим матеріалом; підвищення ефективності роботи конт­рольно-ревізійних груп і секторів головних бухгалтерій підпри­ємств; автоматизацію обліково-аналітичних процесів; удоскона­лення первинної документації та упорядкування звітності; запро­вадження досконаліших форм і методів обліку; публікацію в пре­сі проектів нових нормативних актів з обліку і контролю для фа­хового обговорення; збільшення теоретичних та практичних до­сліджень з питань внутрішньогосподарського контролю.

Виконувати цю роботи будуть здебільшого самі працівники бухгалтерій. Але їхня чисельність, як правило, не відповідає об­сягу виконуваної ними роботи, що ставить їх у гірше становище ніж працівників усіх інших економічних та багатьох технічних служб. А тому постає нагальна потреба змінити підхід до визна­чення чисельності фахівців обліку, бо чинні типові норми часу і норми обслуговування щодо бухгалтерського обліку застаріли і ними вже ніхто не користується. Було б доцільно цю чисельність визначати виходячи із чисельності промислово-виробничого пер­соналу (ПВП) у відношенні (неодноразово підтвердженому досві­дом підприємств багатьох галузей і виробництв) від 0,25 до 1,7 %.

З метою проведення цілеспрямованих робіт з удосконалення внутрішнього контролю, концентрації зусиль облікового персо­налу на найважливіших (опорних) об'єктах, які визначають ефективність всієї системи внутрішньогосподарського контролю, на кожному підприємстві доцільно мати положення (інструкцію) про контрольні функції господарського обліку та методичні вка­зівки про порядок їх здійснення.

У положенні про контрольні функції господарського обліку мають знайти відображення такі основні питання: чому облік є неможливим без здійснення контрольних функцій; у чому полягає природа бухгалтерського обліку та різнобічна аналітична діяль­ність бухгалтерів; від чого залежить посилення контрольних фун­кцій; які економічні та технічні служби повинні здійснювати конт­рольні дії; визначення поняття контрольних функцій; класифікація контрольних функцій за видами; які особливості внутрішньогос­подарського контролю необхідно враховувати, здійснюючи конт­рольні функції; завдання бухгалтерського обліку з обов'язковим урахуванням потреби вдосконалення бухгалтерських служб.

Необхідно особливо підкреслити, що контрольні функції гос­подарського обліку є складовою частиною внутрішньогосподар­ського контролю, його основою. Базою внутрішньогосподарсько­го контролю служать дані бухгалтерського обліку.

Контрольні функції необхідно здійснювати з урахуванням ха­рактерних особливостей внутрішньогосподарського контролю, а саме: дотримання основних принципів контролю та застосування всіх його форм і методів; контролювання операцій виробничої та фінансово-господарської діяльності за допомогою бухгалтерсь­кого обліку в тісному зв'язку з оперативним і статистичним облі­ком; чітка регламентація та забезпечення узгоджених дій еконо­мічних і технічних служб; створення необхідних умов і можли­востей для експерименту та відбору найбільш раціональних ме­тодичних прийомів фактичного й документального контролю; дотримання системності в накопиченні, узагальненні та реалізації матеріалів контролю; спрямування контрольних функцій бухгал­терського обліку на перевірку законності та доцільності здійсню­ваних операцій, правильність ведення обліку, а відтак — і на за­безпечення його достовірності.

Бухгалтерські служби підприємств у планах удосконалення бухгалтерського обліку повинні передбачати такі найважливіші заходи: поліпшення роботи з кадрами; підвищення професійної майстерності працівників обліку через систему створюваних пос­тійно діючих шкіл професійної майстерності працівників бухгал­терських служб; поліпшення методичного забезпечення фахівців з обліку; максимальна автоматизація облікових робіт; звільнення працівників бухгалтерій від рутинних операцій; удосконалення первинної документації; запровадження досконаліших форм і ме­тодів обліку і контролю; забезпечення узгодженої роботи фахів­ців бухгалтерії з іншими економічними та технічними службами щодо запобігання незаконним та недоцільним операціям; підви­щення дисципліни і культури праці працівників бухгалтерій, їх­ньої відповідальності за дотримання правил ведення обліку і здійснення контролю, забезпечення законності й доцільності здійснюваних операцій, перетворення бухгалтерського обліку на неподоланну перешкоду для непродуктивних витрат, приписок, безгосподарності, різного роду марнотратства; розширення сфери застосування попереднього, поточного та наступного контролю за допомогою бухгалтерського обліку; застосування методичних засобів господарського обліку з більшою ефективністю.

Методичні вказівки щодо здійснення контрольних функцій господарського обліку бажано складати за трьома напрямами: за­гальні положення; форми виявлення контрольних функцій та їх об'єкти; методичні засоби контролю за допомогою господарсько­го обліку.

Загальні положення визначатимуть, де, коли, в який спосіб здійснюються контрольні функції обліку і від чого залежить їх ефективність.

Контрольні функції господарського обліку обов'язкові для всіх рівнів управління економікою. Найчастіше їх використову­ють у рамках внутрішньогосподарського контролю з охопленням усіх ланок діяльності підприємства. Ефективність контрольних функцій залежить від активності, злагодженості контрольних дій фахівців бухгалтерій, інших економічних і технічних служб та знання ними належної методики.

Слід виокремлювати три форми контролю за допомогою облі­ку: попередній, поточний, наступний. Попередній контроль — це перевірки і спостереження контролюючих органів, бухгалтерії, інших структурних підрозділів підприємства та окремих посадо­вих осіб, що здійснюються до моменту завершення операцій. Та­кий контроль здійснюють в основному економічні служби та пра­цівники технічних служб через певні проміжки часу. Результати попереднього контролю здебільшого розглядають як сигнал для більш глибокої (у разі потреби) перевірки для прийняття опти­мального управлінського рішення. Попередній контроль здійс­нюють не тільки на стадії прогнозування, планування й проекту­вання, а й на всіх інших стадіях виробничої та фінансово-гос­подарської діяльності, де перевіряється законність господарських операцій та дій посадових осіб. На рівні підприємств попередній контроль здійснюється за значно ширшим обсягом показників, аніж на рівні міністерств чи відомств: для вищої управлінської ланки достатньо невеликої кількості синтезованих показників.

Працівники бухгалтерії здійснюють попередній контроль для:

· розробки заходів зі своєчасного складання звітності, удоско­налення обліку й контролю;

· форм і методів збирання, обробки, передавання та зберіган­ня інформації (разом з працівниками обчислювального центру);

· заходів з економного витрачання ресурсів, збереження майна;

· цільових комплексних програм, норм і нормативів, органі­заційно-технічних заходів;

· методичних вказівок з організації і техніки ведення всіх ви­дів господарського обліку на підприємстві та проведення контро­льно-ревізійної роботи;

· планів автоматизації бухгалтерського обліку, контрольно-ревізійної роботи, підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з обліку, планів експериментальних та науково-дослідних робіт з удосконалення бухгалтерського обліку;

· уточнення головним бухгалтером та уповноваженими ним особами законності операцій в процесі підписання касових, бан­ківських та інших документів;

· укладання угод, візування наказів і розпоряджень про встано­влення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та виплати матеріального заохочення;

· обстеження умов зберігання товарно-матеріальних цінностей і коштів, стану контрольно-пропускної системи, проведення ви­біркових інвентаризацій;

· перевірки ділових та моральних якостей осіб, що їх беруть на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю;

· інструктування працівників підприємства з питань ведення обліку та складання звітності;

· складання планів звітності та подання оперативної інформації для оперативного управління;

· індивідуальних та структурних графіків роботи секторів го­ловної бухгалтерії, графіків документообороту;

· графіків відпусток облікових працівників.

У процесі організації та здійснення попереднього контролю треба враховувати функціональні особливості економічних та тех­нічних служб. Економічні служби, здійснюючи попередній конт­роль, охоплюють всі сторони діяльності підприємства, що потре­бує особливої відповідальності у визначенні конкретних викона­вців та строків отримання, обробки й передачі інформації для управління. Технічні служби локально охоплюють або виробни­чу, або технічну сторони діяльності підприємства (інколи оби­дві ці сторони), виходячи з економічної ефективності викону­ваних робіт чи здійснюваних заходів. Це потребує злагодженої роботи економічних і технічних служб та підвищення відпові­дальності останніх за кінцеві результати виробництва й госпо­дарської діяльності.

У процесі попереднього контролю економічні служби корис­туються різноманітною економічною інформацією, у тому числі і здобутою значно раніше. Технічні служби, як правило, користую­ться щойно складеними розрахунками показників виробничої та фінансово-господарської діяльності, що зумовлює необхідність підвищення відповідальності за об'єктивність і достовірність са­мих розрахунків і обґрунтувань з боку економічних служб.

Поточний контроль займає значне місце у здійсненні контро­льних функцій обліку, оскільки він охоплює різноманітні проце­си і явища.

За допомогою бухгалтерського обліку в поточному порядку контролюються всі без винятку операції діяльності підприємства. Контролюються вони на стадії підписання та обробки документів з формального боку та по суті: з формального боку – з погляду правильного оформлення документів; по суті – з погляду закон­ності й доцільності самої операції. На стадії обробки документів (незалежно від способу) відбувається те саме, тобто всі операції контролюються двічі.

Сутність поточного контролю полягає в його постійності. Він охоплює не тільки всі напрями діяльності підприємства, а й дія­льність кожного члена трудового колективу. Поточний контроль правомірно можна називати щоденним.

Поточний контроль тісно взаємозв'язаний із попереднім, який передує поточному. Але сфера їх застосування неоднакова: її об­межено невеликою кількістю об'єктів для попереднього і величе­зним колом об'єктів для поточного контролю. На ці обставини треба зважати, розв'язуючи методичні проблеми організації по­переднього й поточного контролю на будь-якому підприємстві.

Організації попереднього і поточного контролю має передува­ти необхідна підготовча робота, яка полягає у наданні контролю системного характеру, вирішенні принципових проблем інфор­маційного забезпечення та координації дій контролерів.

Підготовча робота включає такі важливі моменти:

— вивчення стану обліку та контролю, функціональних обов'­язків структурних підрозділів і посадових осіб;

— визначення об'єктів контролю;

— пошук найоптимальнішої системи показників;

— визначення економічних і технічних служб та конкретних виконавців, які здійснюватимуть контроль;

— уточнення і розробку посадових інструкцій, функціональ­них обов'язків структурних підрозділів та конкретних виконавців щодо здійснення контролю із визначенням строків отримання, обробки та передачі інформації;

— визначення джерел інформації, інформаційної бази та упо­рядкування потоків інформації.

Так, для здійснення поточного контролю за ефективним вико­ристанням виробничих ресурсів та забезпеченням зберігання майна необхідно виділити найважливіші напрями облікової робо­ти й визначити опорні об'єкти. Орієнтовний перелік напрямів та опорних об'єктів для такого контролю наведено далі.

Наступний контроль здійснюється на всіх рівнях управління економікою. Він необхідний кожному органу державного та гос­подарського управління, бо дає можливість не тільки оцінювати діяльність підприємства, а й виявляти внутрішні резерви.

Наступний контроль відрізняється від попереднього й поточ­ного обсягом та глибиною охоплення різних сторін діяльності підприємства. Він найбільш об'єктивно характеризує виконання заходів щодо раціонального використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва.

Значна ефективність наступного контролю пояснюється тим, що його здійснюють, крім облікових, ще й технічні служби та громадські організації. Функціональні обов'язки служб та окре­мих виконавців щодо здійснення наступного контролю закріп­люються у відповідних положеннях та посадових інструкціях.

Наступний контроль працівники обліку здійснюють за тими самими опорними об'єктами, що й поточний контроль, а також стосовно звітів і балансів філій та виділених на самостійний ба­ланс підрозділів для перевірки достовірності показників та їх по­годження з відповідними формами звітності, складання звітності, зустрічної перевірки реальності виконаних обсягів робіт, наданих послуг за минулі звітні періоди.

За наступного контролю використовуються всі складові мето­ду бухгалтерського обліку: оцінка і калькуляція — для перевірки обґрунтованості планових (нормативних) і звітних калькуляцій, норм і нормативів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; баланс, звітність і інвентаризація — для логічного осмислення статей балансу, їх погодженості та відповідності даним синтетичного й аналітичного обліку, матеріалам інвентаризації; доку­ментація, рахунки, подвійний запис тощо — для проведення екс­пертиз, перевірки достовірності звітності, відновлення занедба­ного обліку, викриття зловживань.

Взаємозумовленість форм контролю за допомогою господар­ського обліку виявляється в тому, що попередній контроль зумов­лює необхідність поточного, а поточний — наступного. Така не­обхідність пов'язана з тим, що умов, які б автоматично гаранту­вали правильність здійснених операцій, їх законність, доцільність і ефективність, іще не створено.

Повне виявлення контрольних функцій господарського облі­ку, підвищення його якості та оперативності, забезпечення до­стовірності облікових і звітних даних можна гарантувати лише за умови застосування працівниками бухгалтерських служб сучас­них, найефективніших методичних засобів контролю. Методичні засоби контролю за допомогою господарського обліку треба за­стосовувати до всіх його об'єктів і розділів.

Здійснюючи методологічне керівництво господарським облі­ком, працівники бухгалтерії підприємства спрямовують праців­ників інших економічних і технічних служб на активне викорис­тання в поточній роботі таких методичних прийомів, як порів­няння, спостереження, обстеження, логічне осмислення операцій, прийом спеціальних розрахунків, контрольні обміри виконаних робіт, контрольні запуски сировини й матеріалів у виробництво, прийоми економічного аналізу, групування, індексний метод.

За автоматизації обліку працівники бухгалтерії здійснюють логічну перевірку достовірності машинограм, застосовують про­грамний контроль введеної в ЕОМ інформації (для перевірки правильності вхідної інформації), забезпечують перезапис ін­формації на машинні носії та повторну її технологічну обробку (прийом дублювання, що застосовується за наявності суттєвих розбіжностей машинограм із даними первинних документів), ор­ганізують створення бази релевантних контрольних даних, коли на потрібне програмне питання можна отримати від ЕОМ відпо­відь, використовуючи ЕОМ у запитальному режимі.

Як було вже сказано, на кожному підприємстві треба визначи­ти найважливіші (опорні) об'єкти, які підлягають обов'язковому контролюванню, оскільки саме від них залежить ефективність всієї системи внутрішньогосподарського контролю.

Стосовно обліку основних засобів, до опорних об'єктів належать:

— повнота оприбуткування основних засобів (закріплення ма­теріально-відповідальних осіб за кожним об'єктом основних засобів, правильність визначення первісної вартості основних засо­бів, що надійшли);

— законність та доцільність вибуття основних засобів (закон­ність та доцільність списання основних засобів, правильність об­числення результатів від їх ліквідації, обґрунтованість безкоштов­ної передачі основних засобів);

— облік амортизаційних відрахувань та зносу основних засо­бів (чи на всі основні засоби нараховується амортизація, прави­льність визначення та застосування норм амортизації, правиль­ність визначення суми амортизації й відображення її в обліку, використання амортизаційного фонду за призначенням);

— облік ремонту основних засобів (дотримання норм і норма­тивів витрат на ремонт, нормування й лімітування відпуску мате­ріальних ресурсів на ремонт, правильність складання планових (нормативних) калькуляцій, правильність визначення виду ремон­ту, вірогідність фактичних обсягів виконаних робіт, наданих по­слуг, організація синтетичного та аналітичного обліку витрат на ремонт, правильність визначення фактичної собівартості ремонт­них робіт, виконання кошторису витрат на ремонт);

— облік використання основних засобів та їх збереження (тех­нічний стан основних засобів та їх збереження, виконання графі­ка ППР і міжремонтного обслуговування, облік використання устаткування за часом роботи й потужністю, достовірність показ­ника коефіцієнта змінності та інших показників використання основних засобів).

Облік виробничих запасів об'єднує:

— збереження виробничих запасів (забезпеченість складсь­кими приміщеннями, умови зберігання в них товарно-матеріаль­них цінностей, складське господарство, матеріально відповідаль­них осіб, дотримання строків і порядку проведення інвентари­зацій, стан товарних запасів, організація видачі доручень і конт­ролю за їх використанням, стан обліку товарно-матеріальних цінностей на складах і в бухгалтерії, стан контрольно-пропуск­ної системи);

— облік надходження виробничих запасів (своєчасність і пов­нота оприбуткування матеріальних цінностей, що надійшли, до­стовірність кількісних і якісних розбіжностей під час приймання матеріалів, фактична наявність матеріальних цінностей, що пере­бувають на відповідальному зберіганні);

— облік транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) — форму­вання ТЗВ і їх обґрунтування, дотримання кошторису ТЗВ, роз­поділ ТЗВ;

— облік витрат виробничих запасів (законність і доцільність відпуску матеріалів на сторону і в переробку, реалізація зайвих матеріальних цінностей, нормування та лімітування відпуску ма­теріалів у виробництво, організація відпуску матеріалів у вироб­ництво, обґрунтованість списання матеріалів на виробництво, пра­вильність визначення фактичної собівартості витрачених на ви­робництво матеріалів, реальність незавершеного виробництва, облік відходів виробництва);

— облік наявності та руху малоцінних і швидкозношуваних предметів (стан обліку наявності МШП на складі і в експлуатації, своєчасність і повнота оприбуткування МШП, достовірність кількісних та якісних розбіжностей під час приймання МШП, збереження МШП, прийнятих на відповідальне зберігання, за­конність і доцільність реалізації зайвих МШП, лімітування від­пуску МШП в експлуатацію, організація відпуску МШП в експ­луатацію, законність і доцільність списання МШП).

Для обліку праці й заробітної плати за опорні об'єкти беруть:

— облік власного складу (використання кадрів робітників, до­стовірність оперативних даних обліку власного складу);

— облік відпрацьованого часу (достовірність даних про від­працьований час, узгодженість нарахованої заробітної плати з відпрацьованим часом);

— облік виробітку (стан нормування праці, достовірність по­казника продуктивності праці);

— облік заробітної плати (достовірність основної та додатко­вої заробітної плати, дотримання співвідношення між зростанням продуктивності праці і середньої заробітної плати);

— облік розрахунків з працівниками підприємства (реальність заборгованості працівникам, достовірність депонентських сум).

Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції об'єднує такі об'єкти:

— облік основних витрат (обґрунтованість планових (норма­тивних) калькуляцій, реальність показників, пов'язаних із випус­ком продукції, обґрунтованість віднесення прямих витрат на ви­трати виробництва);

— облік непрямих витрат (загальновиробничих, адміністратив­них, дотримання кошторису непрямих витрат, правильність роз­поділу і списання непрямих витрат);

— облік витрат від браку продукції;

— облік допоміжного виробництва;

— облік незавершеного виробництва;

— обчислення собівартості одиниці продукції.

Стосовно готової продукції і її реалізації до опорних об'єктів відносять:

— своєчасність і повноту оприбуткування готової продукції;

— якість готової продукції і її оцінку;

— ритмічність випуску продукції;

— облік реалізованої продукції (достовірність даних про реа­лізовану продукцію, правильність обчислення податку на додану вартість, правильність визначення фінансового результату від ре­алізації продукції);

— облік витрат на збут продукції.

Облік коштів та розрахункових операцій об'єднує такі важли­ві об'єкти:

— облік касових операцій (збереження коштів, дотримання касової дисципліни);

— облік операцій на рахунках у банках;

— облік розрахункових операцій (обґрунтованість заборгова­ності та її реальність).

Усе, сказане вище, дає підставу висновувати, що реалізація предмета бухгалтерського обліку буде забезпеченою тільки за умови добре налагодженого, методично обґрунтованого бухгал­терського обліку.

4. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

 Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

 Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

 

Питання для самоперевірки:

1.  Що є предметом бухгалтерського обліку?

2. Що називають методом бухгалтерського обліку?

3. Хто є суб’єктом бухгалтерського обліку?

4. Що відноситься до об’єктів бухгалтерського обліку?

5. Що таку документ і документація?

6. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.

7. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку.

8. Калькуляція як елемент методу бухгалтерського обліку.

9. Що таке бухгалтерські рахунки?

10. Подвійний запис як елемент методу бухгалтерського обліку.

11. Баланс як елемент методу бухгалтерського обліку.

12. Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку.

13. Який взаємозв’язок між предметом і методом бухгалтерського обліку?

 

 

Тема 3. Бухгалтерський баланс

1. Поняття балансу, його суть і використання в управлінні, його зміст та побудова.

2. Оцінка та групування статей балансу

4. Зміни в балансі зумовлені господарськими операціями.

Основні терміни теми: баланс, статті балансу, активи, пасиви, власний капітал, зобов’язання, господарська операція.

 

1. Баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат. Як обліковий термін слово “баланс” має два значення:

1) рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях;

2) таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

Таким чином бухгалтерський баланс дає уявлення про склад господарських засобів та джерел їх формування. Мета складання балансу – надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Структура та зміст балансу змінюється залежно від форм власності, рівня продуктивних сил і розвитку виробничих відносин в суспільстві.

Підприємства та установи складають місячну, квартальну та річну бухгалтерську звітність, в якій відображається склад майна і джерела його формування. Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним періодом. Річна бухгалтерська звітність – не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним. Важливим документом бухгалтерської звітності є баланс (Форма №1). Бухгалтерський баланс – це спосіб узагальненого відображення та економічного групування засобів господарства за їхніми видами та джерелами утворення в грошовій одиниці. Баланс будується у формі таблиці, що складається з двох частин: ліва – актив, права – пасив.

2. П(С)БО 2 визначає зміст і форму Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Стаття – основний елемент бухгалтерського балансу. Баланс складається з активів і пасивів.

 Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал – частина в активах, яка залишається після вирахування з них зобов’язань.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Актив балансу складається з таких розділів:

1. Необоротні активи – ті активи, які не є оборотними (ОЗ, НМА, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції і довгострокова дебіторська заборгованість).

2. Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, необмежені у використані, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу або 12 місяців від дати балансу (запаси, грошові кошти та їх еквіваленти, поточна дебіторська заборгованість).

3. Витрати майбутніх періодів – витрати, оплачені у звітному періоді, які належать до наступного періоду.

Пасив містить такі розділи:

1. Власний капітал - … (статутний капітал, резервний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал)

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів – умовні зобов’язання, щодо яких сума й час майбутніх платежів не визначені (оплати відпусток, цільове фінансування).

3. Довгострокові зобов’язання – ті, що не належать до поточних (довгострокові позики, довгострокові зобов’язання за облігаціями).

4. Поточні зобов’язання – зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або 12 місяців від дати балансу ( короткострокові кредити банку, розрахунки з ОП, бюджетом).

5. Доходи майбутніх періодів – суми доходів, одержані протягом поточного та попереднього звітного періоду, які будуть визнані в майбутнього звітного періоду.

Кожен з розділів активу і пасиву містить певні статті, тобто іде конкретизація розділів.

3. Господарська операція – дія чи подія, що зумовлює зміну в структурі активів (господарських засобів) і зобов’язань у власному капіталі підприємства. Усі господарські операції на підприємстві зумовлюють зміни в балансі. Існує 4 типи господарських операцій:

1. Зміни, що відбуваються в середині активу балансу (Дт 30, Кт 31; Дт 23 Кт 201).

2. Зміни, що відбуваються в середині пасиву балансу (Дт 661 Кт 641).

В цих двох операціях валюта балансу не змінюється.

3. Відбуваються збільшення господарських засобів, яке завжди зумовлює збільшення джерела (Дт 201 Кт 631) – збільшення валюти балансу.

4. Відбувається зменшення господарських засобів і на ту ж суму зменшується їх джерело (Дт 641 Кт 31) – зменшення валюти балансу.

 

Питання для самоперевірки:

1. Сутність балансу як елемента методу бухгалтерського обліку та виду фінансової звітності.

2. Мета складання балансу.

3. Вимоги до складання балансу.

4. Форми балансу у міжнародній практиці.

5. Види балансу в Україні.

6. Скільки частин має баланс?

7. Як називаються частини балансу?

8. Як групують активи, власний капітал та зобов’язання у балансі?

9. Як здійснюється оцінка статей балансу?

10. Перелічити розділи активу балансу.

11. Перелічити розділи пасиву балансу.

12. Що відображається у першому розділі активу балансу?

13. Які статті містить перший розділ активу балансу?

14. Що відображається у другому розділі активу балансу?

15. Які статті містить другий розділ активу балансу?

16. Що відображається у третьому розділі активу балансу?

17. Що відображається у першому розділі пасиву балансу?

18. Які статті містить перший розділ пасиву балансу?

19. Що відображається у другому розділі пасиву балансу?

20. Які статті містить другий розділ пасиву балансу?

21. Що відображається у третьому розділі пасиву балансу?

22. Які статті містить третій розділ пасиву балансу?

23. Що відображається у четвертому розділі пасиву балансу?

24. Які статті містить четвертий розділ пасиву балансу?

25. Що відображається у п’ятому розділі пасиву балансу?

26. На основі чого складається баланс підприємства?

27. Що є звітним періодом для складання балансу?

28. На яку дату складається баланс підприємства?

29. Що таке вступний баланс?

30. Сутність періодичного балансу.

31. Сутність річного (заключного) балансу.

32. Призначення ліквідаційного балансу.

33. Скільки типів господарських операцій існує залежно від характеру змін у балансі в результаті їх здійснення?

 

 

Тема 4. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

1. Поняття про рахунки та їх побудова.

2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.

3. Порядок відображення господарських операцій та визначення оборотів та сальдо.

4. Подвійний запис: його обґрунтування та контрольне значення.

5. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок. Субрахунки та їх використання.

6. Узагальнення даних поточного обліку. 

Основні терміни теми: рахунок бухгалтерського обліку, сальдо, подвійний запис, синтетичні та аналітичні рахунки, оборотні відомості, шахматна відомість.

 

1. Ведення БО полягає у письмовій фіксації фінансової інформації в бухгалтерських регістрах і журналах. Отримання даних про рух господарських засобів в БО забезпечується застосуванням особливої системи рахунків. Рахунки БО є способом групування господарських операцій за економічно-однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності. Отже, бухгалтерський рахунок – це обліковий символ, який використовується для запису і узагальнення збільшення або зменшення певного виду доходів, витрат, активів, зобов’язань та власного капіталу підприємства. Рахунок – одиниця накопичення і зберігання інформації в БО. Вони відкриваються на кожен вид активу, капіталу, зобов’язання, а також доходів і витрат. Кожен рахунок має назву, що відповідає об’єкту, який на ньому обліковується, і кодове позначення.

За своєю будовою бухгалтерський рахунок – це таблиця, ліва частина якої називається Дебет, а права – Кредит. На рахунках відображаються всі зміни засобів, джерел і процесів, тобто записують господарські операції, причому збільшення записують на одній стороні, зменшення – на іншій.

2. Рахунки бухгалтерського обліку мають наступну класифікацію:

1. Активні рахунки: призначені для обліку господарських засобів і коштів за їх складом і розміщенням. Вони відображають зміст активної частини бухгалтерського балансу. Це рахунки ОЗ, НМА, ВЗ, ГК тощо. На цих рахунках надходження засобів виробництва відображається по Дт, а вибуття – по Кт. Сальдо на активному рахунку буде лише по дебету.

2. Пасивні рахунки: слугують для обліку джерел господарських засобів і коштів за їх цільовим призначенням і відображають зміст пасивної частини балансу. Пасивні рахунки – це статутний капітал, резервний капітал прибутки. Тут навпаки збільшення джерел коштів відображається по Кт, а їх зменшення по Дт. Сальдо на пасивному рахунку буде лише по кредиту.

3. активно-пасивні рахунки – рахунки, в яких сальдо може бути як по кредиту, так і по дебету: розрахунки з постачальниками і підрядниками (63), з бюджетом (64).

3. Між бухгалтерським балансом і рахунками існує тісний взаємозв’язок, оскільки вони відображають одні і ті ж господарські засоби та їх джерела. Баланс відображає наявність господарських засобів та джерел їх формування у вартісному вимірнику на звітну дату. Для відображення змін цих засобів та їх джерел і призначені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках по Дебету, на пасивних – по кредиту. Подвійний запис господарських операцій на рахунках зумовлює рівність підсумків дебетових залишків активних рахунків і кредитових залишків пасивних рахунків. За цими залишками на рахунках складають баланс на наступну звітну дату.

Схематично взаємозв’язок між балансом і рахунками можна зобразити так:

БАЛАНС   РАХУНКИ   БАЛАНС’

Приклад:

Актив                                                          Пасив

ОЗ 5000 (10)                                               Статутний капітал 10000 (40)                                  

ВЗ 2000 (20)                                                Короткострокова позика 5500 (60)

Каса 500 (30)                                               Постачальники 2000 (63)

Поточний рахунок 10000 (31)

Разом 17500                                                 Разом 17500

1. Отримано в касу кошти з поточного рахунку – 1000: Дт 30 Кт 31.

2. Оприбутковано матеріали, одержані від постачальників – 2000: Дт 20 Кт 63.

3. Відпущено у виробництво матеріали для виготовл. продукції – 1000:Дт 23 Кт 20.

4. Відображаємо виготовлену продукцію – 1000: Дт 26 Кт 23.

5. Оприбутковано до складу ОЗ внесене засновником до статутного капіталу обладнання – 10000: Дт 10 Кт 40.

Складаємо літачки.

Актив: ОЗ 15000                                                   Пасив:

         Готова продукція 1000                            Статутний капітал 20000

         ВЗ 3000                                                      Короткострокова позика 5500

         Каса 1500                                                   Постачальники 4000

         Поточний рахунок 9000

         Разом 29500                                               Разом 29500

 

4. У результаті господарських операцій відбуваються подвійні і рівновеликі зміни засобів господарства та джерел їх формування. Так, купуючи матеріали, підприємство одночасно витрачає грошові кошти. Тобто відбувається двобічна зміна господарських засобів: збільшення ВЗ і зменшення ГК (Дт 201 Кт 63; Дт 93 Кт 661). Сутність подвійного запису полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумі записують двічі: на Дебет одного рахунка і Кредит іншого.

Значення подвійного запису полягає у забезпечені контролю за правильністю облікових записів шляхом звірки рівності загальних підсумків дебетових і кредитових оборотів, а також залишків на рахунках.

А+ - Дт; А- - Кт; П+ - Кт; П- - Дт. приклад виготовлення продукції і одержання доходів: 201 63; 23 201; 26 23; 901 26; 791 901; 36 701; 701 641; 701 791.

5. За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки – балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно-однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовується при заповнені балансу підприємства і відповідних форм звітності. Синтетичні рахунки це 10, 11, 13, 30, 31, 23, 36, 63, 70, 92, 79, 98 тощо. Кожен рахунок має субрахунки: 101, 301, 423, 701.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких крім вартісного вимірника використовують натуральні (міри, ваги, площі, об’єму) і трудові (дні, години, хвилини) вимірники.

6. З метою отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства та джерел їх формування, а також для перевірки правильності облікових записів і складання якісної звітності дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період необхідно узагальнювати. Для цього складають оборотні відомості, які є способом узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний місяць.

Оборотні відомості складаються по аналітичних і синтетичних рахунках. В них показують обороти по дебету і кредиту, а також залишки на початок і кінець звітного місяця. Оборотна відомість по синтетичних рахунках будується у вигляді таблиці. В графі “разом” Дт = Кт, а “Обороти” = “Оборотам”, Дт та Кт кінцеві теж рівні. Якщо є нерівності, значить є помилки.

Дану оборотну відомість використовують для складання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату. Кінцеві залишки переносять у баланс, в якому рахунки, що мають дебетові залишки, записують в активі, а рахунки, що мають кредитові залишки – в пасиві.

Отже оборотна відомість по синтетичних рахунках є способом узагальнення даних поточного БО з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни господарських ресурсів та джерел їх формування необхідної для управління діяльністю господарства.

Також на підприємстві складають шахову відомість. Основною її перевагою є наявність в ній кореспондуючих рахунків, що дає змогу аналізувати господарські обороти і використовувати облікову інформацію для оперативного керівництва і контролю. Так за даними шахової відомості визначають не тільки суму грошових коштів, витрачених з поточного рахунку, а й на які потреби використані ці кошти. Шахову відомість використовують і для перевірки правильності кореспондуючих рахунків.

На підприємствах складають і оборотну відомість по аналітичних рахунках (аналогічна синтетичним), але тут містяться колонки з назвою “кількість” та “одиниця виміру”. Якщо по синтетичних рахунках щомісяця складають одну оборотну відомість, то по аналітичних – по кожній групі рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунку, тому підсумки кінцевих оборотів по Дт і Кт по аналітичних рахунках дорівнюють залишку синтетичного рахунку, який їх об’єднує.

 

Питання для самоперевірки:

1. Призначення рахунків бухгалтерського обліку.

2. Яка побудова рахунків бухгалтерського обліку?

3. Які є види рахунків відносно балансу?

4. Рахунки обліку активів та їх призначення.

5. Рахунки обліку зобов’язань та їх використання.

6. Рахунки обліку капіталу та їх призначення.

7. Призначення і сутність рахунків обліку доходів.

8. Призначення і сутність рахунків обліку витрат.

9. Які рахунки називають активними?

10. Які рахунки називають пасивними?

11. Що таке сальдо?

12. Як визначається сальдо по активному рахунку?

13. Як визначається сальдо по пасивному рахунку?

14. Що означає дебетовий оборот по пасивних рахунках?

15. Що означає дебетовий оборот по активних рахунках?

16. Що означає кредитовий оборот по пасивних рахунках?

17. Що означає кредитовий оборот по активних рахунках?

18. Сутність плану рахунків та його призначення.

19. Побудова плану рахунків.

20. Сутність подвійного запису як елемента методу бухгалтерського обліку.

21. Процедура складання бухгалтерського проведення.

22. Сутність кореспонденції рахунків.

23. Сутність синтетичного і аналітичного обліку.

24. Які рахунки називають синтетичними?

25. В чому полягає зв’язок між рахунками синтетичного обліку і балансом підприємства?

26. Які рахунки бухгалтерського обліку називають аналітичними?

27. Ознаки аналітичного обліку.

28. Яким нормативним документом регламентується ведення синтетичних рахунків?

29. Де здійснюється узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку?

30. Сутність і побудова оборотної відомості за рахунками синтетичного обліку.

31. Особливості шахової відомості та її переваги.

32. Сутність і побудова оборотної відомості за рахунками аналітичного обліку.

33. Взаємозв’язок між оборотними відомостями аналітичного і синтетичного обліку.

 

 

Тема 5. Первинне спостереження, документація та інвентаризація

1. Первинне спостереження в обліку, документація та її роль.

2. Класифікація документів, їх структура та вимоги до складання.

3. Порядок прийняття, обробки і перевірки документів.

4. Порядок удосконалення бухгалтерського обліку.

5. Сутність та значення інвентаризації.

6. Види інвентаризації.

7. Порядок проведення інвентаризації та відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

Основні терміни теми: первинне спостереження, документ, документація, інвентаризація.

 

1. Положення про документальне забезпечення записів у БО, затверджене наказом МФУ №88 від 24 травня 1995 року, визначає порядок створення, прийняття і відображення у БО, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємств незалежно від форм власності.

Документація – це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами. Вона виступає як спосіб первинного спостереження за всією виробничою та фінансово-господарською діяльністю. Тобто сутність документації полягає у використанні юридично вірно оформлених документів, як основних критеріїв визначення значення господарських операцій.

 Документація найтісніше пов’язана з рахунками. Тільки документи можуть бути підставою для записів на рахунках БО. Тбто якість документів має вплив на якість БО. Кожна господарська операція – це відповідний обсяг економічної інформації. Для контролю цієї інформації її необхідно записати на рахунках БО, але спочатку її слід оформити документально. Таким чином, без використання документів (документації) не може бути бухгалтерських рахунків, а без рахунків не може бути і самого обліку. У цьому і полягає визначальна роль документації.

Головне завдання документації полягає у суцільному та безперервному спостереженні за господарськими операціями, тому що під час оформлення первинного документа аналізується сама господарська операція з погляду її законності та економічної доцільності, тобто відбувається поточний контроль. Метою документації (документування) є достовірне відображення здійсненої господарської операції.

Значення документації:

1. На наявності правильно оформлених документів ґрунтується весь БО, документація є його фундаментом і першою ланкою.

2. Документація виступає засобом збереження майна підприємства (оборотних та необоротних активів, грошових коштів тощо).

3. На підставі первинних документів здійснюють попередній, поточний та наступний контроль. Первинні документи відіграють роль судді під час доказу не просто фактів здійснення господарських операцій, а підтвердження набуття однією стороною прав, а другою – обов’язків.

4. Документи є основним джерелом під час проведення аудиторських перевірок для експертної діагностики та оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства.

2. Бухгалтерські документи класифікуються за такими ознаками

1. За призначенням а) розпорядчі – в них міститься розпорядження щодо здійснення тієї чи іншої господарської операції (накази, доручення, розпорядження);

б) виконавчі – підтверджують факти виконання операцій, ці документи є першим етапом облікової реєстрації (прибуткові і видаткові ордери, квитанції, рахунки-фактури, акти про виконані роботи тощо);

в) документи бухгалтерського оформлення – групувальні відомості, різноманітні довідки;

г) комбіновані – документи з одноразовими ознаками розпорядчих, виконавчих документів бухгалтерського оформлення в даній господарській операції й водночас вказівка щодо відображення її на рахунках БО.

2. За місцем складання: а) зовнішні – ті, що надходять від інших підприємств (рахунки-фактури, виписки банку). В даній групі можна виділити службові документи – документи, які надходять від установ, організацій, посадових осіб і складаються від імені юридичної особи (службові записки, листи)

б) внутрішні – документи, що складені в середині організації.

3. За обсягом відображуваних документів є: а) первинні – це документи, що вперше виконують реєстрацію господарських операцій в момент її здійснення або невідкладно після здійснення (накладні, акти вибуття ОЗ, квитанції);

б) зведені документи – ті, що складаються на підставі первинних (різноманітні звіти, розрахунково-платіжні відомості).

4. За способом використання: а) разові документи використовуються лише для одноразового оформлення і відображення операцій (прибуткові і видаткові касові ордери);

б) накопичувальні документи використовуються для багаторазового оформлення і реєстрації операцій протягом визначеного часу (лімітно-забірні картки).

5. За ступенем використання засобів поділяються на ті, що заповнюються ручним способом і механізовані.

6.За сферою охоплення:

а) міжгосподарські документи (між підприємствами);

       б) внутрішньогосподарські (в середині підприємства).

Під бухгалтерським документом розуміють належним чином складений і оформлений діловий папір, який письмово підтверджує право здійснення або реально здійснену господарську операцію, містить її ознаки і показники, що підлягають відображеню в обліку. До документів ставляться певні вимоги щодо форми та змісту: назва документа; дата і місце складання; код форми, дата і місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст господарської операції із зазначенням одиниці вимірювання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи мають бути складені в момент здійснення операцій. Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення їх у БО, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених іншими міністерствами та відомствами.

Оформлення первинних документів, їх облік та обробка складають первинний облік. Для оптимального обігу первинних документів, для контролю за їх рухом, для посилення відповідальності посадових осіб на підприємстві має бути складений графік документообігу, в якому зазначається, хто є відповідальним за складання певного документа, в які строки і куди ці документи здають тощо. Інформація, яка міститься в первинних документах систематизується і заноситься в облікові реєстри, де вона відображається у розрізі бухгалтерських рахунків. Запис господарської операції в БО в облікових регістрах складає основу поточного обліку. За даними поточного обліку в кінці звітного періоду складається бухгалтерська звітність. Перед тим як скласти бухгалтерську звітність виникає необхідність перевірити правильність бухгалтерських записів (чи відповідають облікові дані про стан об’єктів БО фактичним даним). Для цього проводиться інвентаризація.

3. Всі бухгалтерські документи до передачі в архів проходять належну перевірку й опрацювання за такими етапами: оформлення первинних документів; підготовка звітів матеріально відповідальних та посадових осіб і передача їх до бухгалтерії; приймання звітів; перевірка звітів; підготовка документів для синтетичних і аналітичних записів; рознесення сум господарських операцій в облікових регістрах; записи в Головну книгу; складання оборотного балансу; складання сальдового балансу та інших форм бухгалтерської звітності.

Кожний з етапів передбачає відповідні дії фахівців з обліку. Суть оформлення первинних документів полягає у фіксації фактів господарських операцій через складання документів на приймання, видачу господарських засобів чи грошових коштів. На цьому етапі активну участь беруть м/в особи, одна з яких відпускає, а друга – приймає певні ТМЦ.

Оформлені первині документи в установлені строки подаються до бухгалтерії, де звертається увага на правильність оформлення документів. Прийняті документи перевіряються виходячи з доцільності та законності господарської операції, також проводиться арифметична перевірка.

Правильні первинні документи підлягають подальшому опрацюванню – розцінювання, групування та котирування. Необхідність розцінювання пояснюється тим, що в окремих документах матеріально відповідальні особи проставляють лише кількість відпущених ТМЦ, а бухгалтери проставляють ціну та визначають суму господарської операції. Суть групування полягає в об’єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи. Контирування – це процес складання бухгалтерських проводок на основі первинного документа.

Таким чином, з моменту оформлення до моменту узагальнення бухгалтерський документ проходить певний шлях, і чим цей шлях коротший та якісніший, тим більше зросте оперативність БО.

Завершальним етапом використання первинних документів є складання бухгалтерської звітності – це процес узагальнення даних поточного обліку і надання користувачам інформації для прийняття рішень. Після цього бухгалтерські документи передаються в архів підприємства.

 Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств може бути здійснене тільки за вимогою органів прокуратури і суду, попереднього слідства, податкової служби тощо. Вилучення оформлюється протоколом, копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства. У разі пропажі або знищення первинних документів керівник підприємства повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або зникнення.

4. В інформаційній системі використовуються різнома­нітні бухгалтерські документи, від якості котрих значною мірою залежить ефективність управління. На якість інформації суттєво впливає й те, чи дотримуються вимог, що пред'являються до бух­галтерських документів, працівники підприємства в процесі фік­сації фактів здійснення господарських операцій. А тому питан­ням удосконалення бухгалтерських документів належить чільне місце в обліковій політиці підприємств.

Удосконалення бухгалтерських документів – це складний процес, що потребує від працівників бухгалтерії постійної копіт­кої творчої роботи. Передовсім необхідно знати стан інформа­ційного забезпечення, засади гарантування раціональності доку­ментообороту, якості первинних документів, порядок відповідальності виконавців за належне оформлення й опрацювання бу­хгалтерських документів. Корисним буде також використання зарубіжного досвіду, досвіду роботи інших галузей і виробництв. Робота з удосконалення бухгалтерських документів має бути чіт­ко скоординованою і відображуватись у конкретних заходах під­приємства стосовно його облікової політики.

Нині є три форми удосконалення бухгалтерських документів: централізована, децентралізована та змішана. За централізованої форми обов'язки вдосконалення бухгалтерських документів по­кладаються на державні органи — Мінфін і Держкомстат Украї­ни. Децентралізована форма реалізується в системі міністерств, відомств, підприємств. За змішаної форми вдосконаленням бух­галтерських документів можуть займатись на госпдоговірних умовах залучені спеціалісти та науковці з науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, конструкторських бюро, а також інші юридичні та фізичні особи.

Багаторічний досвід показав, що найбільш ефективною є цен­тралізована форма. Результатом діяльності Держкомстату та Мін­фіну України з удосконалення бухгалтерських документів і звіт­ності вже стала розробка багатьох нових та вдосконалення чин­них форм документації. Майже з усіх розділів облікової роботи видано альбоми типових форм первинного обліку зі вказівками щодо їх застосування та заповнення.

Ясна річ, що робота з удосконалення бухгалтерських доку­ментів децентралізованої та змішаної форм ніколи не матиме та­кого загальнодержавного значення, бо вона має суто локальний характер, обмежуючись одним відомством, галуззю, а то й окре­мим підприємством.

Проте незалежно від рівня використання побудова документів має бути завжди раціональною: документи повинні бути зручни­ми і змістовними, складатись і опрацьовуватись у стислі строки, використовуватись у різних галузях економіки. А тому вдоскона­лення бухгалтерських документів найчастіше здійснюється через стандартизацію, типізацію та уніфікацію.

Стандартизація документів потребує розробки раціональні­ших форм і розмірів документів із чітко визначеною системою розміщення реквізитів. Нині виготовляються в основному стан­дартні документи, що спрощує і полегшує технологію їхньої об­робки, знижує собівартість та підвищує якість обліку. Але у сфе­рах обліку витрат на виробництво, надання послуг, виконання робіт, обліку фінансових результатів, накопичення та розподілу непрямих витрат, випуску готової продукції, обліку розрахункових операцій ще й досі застосовується багато нестандартних документів.

Типізація документів — це розробка й застосування бланків документів, придатних для оформлення однорідних операцій у різних галузях економіки. Усі типові документи є стандартними за формою. До таких належать касові та банківські документи, авансові звіти, документи з обліку основних засобів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, інвентаризації коштів та то­варно-матеріальних цінностей, обліку праці та її оплати, бланки довіреностей, рахунків-фактур тощо.

Наступним кроком у розвитку типізації документів є їх уніфі­кація. Уніфікація – це створення документа, який за своїм зміс­том і формою може бути використаний для оформлення багатьох господарських операцій у всіх чи принаймні в кількох галузях економіки. Уніфікація сприяє скороченню кількості первинних документів, але збільшує час їх опрацювання, а відтак уніфікова­ні документи ще не набули великого поширення.

5. Інвентаризація – це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел, які не знайшли документального відображення у поточному обліку. Сутність інвентаризації полягає в перевірці фактичної наявності засобів виробництва та джерел їх утворення. Інвентаризація покликана виявити і зафіксувати ті господарські процеси і явища, які не піддаються повсякденній реєстрації і документуванню: випаровування, розкрадання, розпилення, порушення правил експлуатації, псування, тобто всі явища, які можуть викривляти дані балансу та інших форм звітності. Таким чином, інвентаризація – перевірки та оцінка фактичної наявності об’єкта контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками.

Інвентаризація, як один з елементів методу БО тісно взаємодіє з оцінкою, калькуляцією, подвійним записом і балансом. Оцінка і калькуляція базується на документації, яка не завжди враховує всі явища й окремі факти господарського життя підприємства. Понаднормові природні втрати, заміна дорожчих матеріалів на дешевші, а також інші факти спричиняють викривлення фактичної собівартості виготовленої продукції. І завдяки проведенню інвентаризації отримується інформація для достовірного визначення реальних витрат на виробництво продукції.

Лише результати проведеної інвентаризації дозволяють виявити помилки при здійснені подвійного відображення господарських операцій, окремих фактів господарського життя на бухгалтерських рахунках. Інвентаризація забезпечує дотримання таких вимог до балансу та звітності, як правдивість та реальність.

Цілі інвентаризації:

1. Виявлення фактичної наявності майна.

2. Перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань.

3. Зіставлення фактичної наявності майна з даними БО.

Завдання інвентаризації:

1. Забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм і правил.

2. Виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості.

3. Встановлення реального фізичного стану (зносу) і правильність оцінки необоротних активів та інших засобів праці, які обліковуються на балансі.

4. Виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості.

5. Виявлення понаднормово використаних та невикористаних ТМЦ.

6. Перевірка дотримання правил і умов збереження майна.

7. Виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, а також виявлення резервів матеріальних ресурсів.

8. Контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб.

9. Перевірка дотримань діючих положень про матеріальну відповідальність.

6. Види інвентаризацій:

1. Залежно від організації внутрішньогосподарського контролю:

а) планові – ті, що передбачалися в планах контрольно-ревізійної роботи;

б) позапланові – ті, що проводяться поза планом у наслідок стихійних лих, крадіжок аварій та на вимогу судово-слідчих органів.

2. За обсягом охоплення об’єктів:

а) повні – охоплюють все майно підприємства, що знаходиться на його балансі;

б) часткові – охоплюють окремі види майна або все майно, що знаходиться в підзвіті конкретної м/в особи.

3. За обсягом перевірки цінностей:

а) суцільні – це перевірка фактичної наявності всіх без винятку цінностей, що перебувають у відповідному місці зберігання;

б) вибіркова – охоплює лише окремі цінності.

4. За якістю:

а) повторні – виконують ті самі процедури, що й за суцільної перевірки;

б) додаткові – має на меті виявлення фактичної наявності конкретних цінностей;

5. За частотою проведення:

а) періодичні – ті, що проводяться за ініціативою власника, керівника і можуть бути щоквартальні, щомісячні;

б) разові – як правило є річними і проводяться перед складанням фінансової звітності в листопаді – грудні поточного року.

7. Інвентаризаційна робота на підприємствах здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої визначає керівник підприємства. До цієї комісії входить керівник, головний бухгалтер, керівники окремих структурних підрозділів, провідні фахівці.

Інвентаризаційний процес слід розглядати через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної (вибір об'єктів інвентаризації, створення інвентаризаційної комісії, їх інструктаж), підготовчої (пред'явлення повноважень на проведення інвентаризації, отримання розписок від м/в осіб), технологічної (перевірка наявності і стану об'єктів інвентаризації, оцінка їх стану, складання інвентаризаційних описів) та результативної (складання порівняльних відомостей, визначення кінцевих результатів інвентаризації, прийняття рішення за результатами інвентаризації і відображення їх в обліку).

Робота розпочинається з підготовчих заходів, які повинні забезпечити правильність і своєчасність завершення інвентаризації. До початку інвентаризації комісія повинна отримати у м/в особи розписку про те, що в бухгалтерію передані всі прибуткові і видаткові документи. На момент інвентаризації слід зробити всі необхідні записи по рахунках і вивести залишки на дату її проведення. Всі операції, які пов'язані з рухом ТМЦ, на час інвентаризації повинні бути припинені.

Данні інвентаризації заносять в інвентаризаційні описи, в яких зазначається найменування та кількість цінностей, а у випадку необхідності і характеристика їх стану. Інвентаризаційний опис - це первинний документ, складений в процесі проведення інвентаризації, її кінцевий підсумок. Описи складають по кожній м/в особі, і підписують всі члени інвентаризаційної комісії. Під час інвентаризації необхідно виявляти і виділяти в описах непотрібні матеріальні цінності, брак тощо.

За результатами інвентаризації готівки та грошових документів складають акт, в якому відображають наявність готівки, цінних паперів, залишки матеріальних цінностей.

При інвентаризації дебіторської заборгованості дебіторам направляються довідки про залишки заборгованості.

Остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями. Порівняльні відомості - найважливіші заключні документи, що складаються на результативній стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між даними БО і даними інвентаризаційних описів.

 

Питання для самоперевірки:

1. Поняття про носії первинної облікової інформації.

2. Документ як юридичний доказ здійсненої господарської операції.

3. Місце документації в бухгалтерському обліку.

4. Сутність первинних документів.

5. Що таке реквізит первинного документа?

6. Обов’язкові реквізити первинних документів.

7. Класифікація бухгалтерських документів.

8. Як класифікуються бухгалтерські документи за призначенням?

9. Навести приклади розпорядчих документів.

10. Навести приклади виконавчих документів.

11. Як класифікують бухгалтерські документи за місцем складання?

12. Як класифікують бухгалтерські документи за порядком складання?

13. Навести приклади первинних документів.

14. Навести приклади зведених документів.

15. Як класифікують бухгалтерські документи за способом використання?

16. Навести приклади разових документів.

17. Навести приклади накопичувальних документів.

18. Сутність документообігу та його стадії.

19. Графік документообігу та його призначення.

20. Порядок удосконалення бухгалтерських документів.

21. Перевірка первинних документів та її значення в обліку.

22. Порядок зберігання бухгалтерських документів.

23. Порядок вилучення бухгалтерських документів.

 

Тема 6. План рахунків бухгалтерського обліку

1. План рахунків бухгалтерського обліку, його суть та контрольне значення.

2. Позабалансові рахунки.

Основні терміни теми: план рахунків, балансові рахунки, позабалансові рахунки.

 

1. Для упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби, та джерела їх утворення, господарські процеси, забезпечення зацікавлених користувачів різнобічною інформацією, необхідною для планування, нормування, управління та контролю за виконанням завдань, а також для правильної та чіткої побудови і організації бухгалтерського обліку потрібно знати характеристику кожного рахунку. Виконання даної процедури є важливим завданням Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року.

План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств. План рахунків має наступні основні характеристики (табл. 1).

 Таблиця 1.

Характеристика Плану рахунків

Показники	Діючий План рахунків
Групуванні рахунків	3розділи, 10 класів, 0-й клас - позабалансові рахунки
Нумерація синтетичних рахунків	Балансові та позабалансові рахунки - 2 цифри
Субрахунки	Більшість субрахунків до кожного рахунку законодавче затверджені
Нумерація синтетичних субрахунків	Затверджені номери із 3-х цифр
Аналітичні рахунки	Відкриваються підприємством самостійно; номери повинні починатись з номеру відповідного рахунку/субрахунку

Структура Плану рахунків максимально пристосована до форм фінансової звітності, яка, в свою чергу, приведена у відповідність до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

В єдиному Плані рахунків України передбачено близько 90 синтетичних рахунків (рахунки першого порядку). Виробничі підприємства використовують біля 60 з них, а якщо вони крім основної діяльності здійснюють ще й капітальне будівництво або торгівлю, то 63-66 рахунків. Передбачені в Плані рахунків субрахунки (рахунки другого порядку) застосовуються підприємствами в залежності від потреб - для аналізу, контролю і складання звітності.

Рахунки, на яких обліковуються однорідні види активів або зобов'язань, об'єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з них має своє кодове значення: від 0 до 9. Коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субрахунків (рахунків другого порядку) у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. При цьому код класу і код синтетичного рахунку (рахунки першого порядку), тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосовуватись для відображення в обліку господарських операцій. Коди наведені в Плані рахунків і не можуть змінюватись підприємствами. В Плані рахунків наведені також коди і найменування деяких субрахунків (рахунків другого порядку).

Котирування документів та ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням коду класу й коду синтетичного рахунку.

Отже, повний код рахунку може складатись з будь-якої кількості цифр, кожна з яких має певне значення. Використання кодів довжиною більш 4-5 цифр є невиправданим, адже такий код складно запам'ятати. Інструкцією не передбачено застосування розділових знаків, відповідно, всі цифри, які означають код, записуються поруч. Таким чином, структура коду рахунку виглядає наступним чином (табл. 2):

Таблиця 2.

Структура коду рахунку

1	1	1
Клас	Рахунок	Субрахунок
“Необоротні активи”	“Інші необоротні матеріальні активи”	“Бібліотечні фонди”

Система рахунків другого порядку побудована у двох напрямках:

· перший – застосування субрахунків, що мають встановлені конкретні номери і призначення згідно з Планом рахунків;

· другий – застосування субрахунків, які не мають встановлених конкретних номерів, у яких номер і конкретне призначення встановлюються підприємством.

Підприємство має право не використовувати субрахунки (рахунки другого порядку), але якщо воно їх використовує, слід застосовувати коди, передбачені Планом рахунків. Якщо Планом рахунків не передбачено субрахунок для певного виду активів або зобов'язань, а підприємство вважає за необхідне виділити в обліку цей вид, воно може ввести додатковий субрахунок, використовуючи для цього наступні цифри. Наприклад, рахунок 28 може бути доповнений субрахунком 286 "Товари на відповідальному зберіганні".

Інструкція щодо застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та їх субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика та призначення синтетичних рахунків і субрахунків, а також типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, який не наведено в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Аналітичний облік в межах рахунків запасів, витрат і доходів надає можливість здійснювати калькулювання собівартості продукції (товарів), контроль витрат і визначення результатів діяльності за центрами відповідальності.

Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться підприємствами всіх форм власності, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами".

Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням лише рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або в порядку, який наведено вище.

Рахунки класу 0 надають інформацію, розкриття якої передбачено в примітках до фінансових звітів.

Отже, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з інформаційними потребами зовнішніх та внутрішніх користувачів.

У відповідності з класифікацією видів обліку всі рахунки поділяються на рахунки фінансового і управлінського обліку. В свою чергу, рахунки фінансового обліку поділяються на реальні (балансові) і номінальні, або рахунки доходів і витрат за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають.

Бухгалтерській облік на субрахунках ведеться в розрізі аналітичного обліку для забезпечення кількісно-сумовою та якісною (марка, сорт, розмір тощо) інформацією про наявність і рух об'єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси" та 0 "Позабалансові рахунки". Підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, можуть вести аналітичний облік товарів в сумовому вираженні.

Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал). Тому в ньому чітко розмежовано балансові та номінальні рахунки, які застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності.

Балансові рахунки побудовані таким чином, щоб їх сальдо, відповідало сумам, які відображаються у статтях Балансу. При цьому такі рахунки об'єднані в класи згідно з розділами активу і пасиву Балансу. Показники; розділів І-Ш активу Балансу заповнюються на підставі даних рахунків класів 1-3 показники розділів I-V пасиву Балансу – на підставі даних рахунків класів 4-6.

Обороти по рахунках, що застосовуються для обліку витрат доходів і фінансових результатів діяльності, а саме по рахунках класів 7-9, використовуються для заповнення показників Звітів про фінансові результати.

Схематично це має такий вигляд (див. рис. 1).   

 

 

Рис. 1. Відповідність Плану рахунків Показникам фінансової звітності

       

2. На позабалансових рахунках обліковуються ТМЦ, інші активи та зобов’язання, що належать установі або перебувають у тимчасовому розпорядженні. Для обліку зазначених цінностей застосовують такі забалансові рахунки:

01 “Орендовані необоротні активи”: тут обліковуються необоротні активи, прийняті від сторонніх організацій за договором оренди, за вартістю передбаченою договором.

02 “Активи на відповідальному зберіганні” ТМЦ, усі види обладнання і предметів тирів, спортивних стрільбищ тощо.

04 “Непередбачені активи і зобов’язання”: перехідні призи, куби, прапори.

05 “Гарантії та забезпечення”: тут враховується заборгованість за учнями та студентами за неповернене ними обладнання, білизну, інструменти тощо.

07 “Списані активи та зобов’язання”

08 “Бланки суворого обліку”: атестати, дипломи, путівки отримані безоплатно від громадських чи профспілкових організацій.

09 “Призначення та зобов’язання”: тут обліковують суми коштів загального та спеціального фондів, планові асигнування та зобов’язання установ.

 

Питання для самоперевірки:

1. Сутність та побудова плану рахунків

2. У чому полягає контрольне значення платну рахунків?

3. Які рахунки називаються позабалансовими?

Тема 7. Форми бухгалтерського обліку

Облікові регістри, їх класифікація та значення.

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 23; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!