Лекція 12. Контроль за звітністю бюджетних установ



 

Мета: вивчити поняттята дослідити звіти про виконання місцевих бюджетів, бюджетну заборгованість, дотації, субвенції, захищені статті видатків місцевих бюджетів, використання коштів з резервного фонду

 

12.1. Види та форми контролю в бюджетних установах

12.2. Ревізія бюджетних установ

12.3. Контроль за складанням та поданням звітності

Література: [3], [8, С.112-135], [9, С.99-120], [10, С.101-143], [11, С.154-166].

Види та форми контролю в бюджетних установах

Слово «контроль» походить від французького «соntrole», що означає повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка. Контроль є однією із функцій управління.

Економічний контроль – це постійна перевірка виконання нормативно-правових актів України з господарських питань спеціальними державними службами, аудиторами, громадськими і внутрішніми контролерами.

В умовах ринку значення контролю полягає в систематичному нагляді за процесами приватизації, недопущення фактів привласнення майна підприємств, організацій і закладів різних форм власності службовими особами, працівниками то іншими громадянами.

Основними завданнями контролю є:

- систематична перевірка дотримання нормативно-правових актів України юридичними і фізичними особами;

- профілактична робота з попередження випадків розкраданнята привласнення майна підприємств і громадян;

- проведення заходів із виправлення допущених порушень законодавства і відшкодування спричиненого збитку.

Документальний контроль передбачає такі прийоми і способи:

читання документів – це вивчення тих або інших документів,які характеризують відповідні об'єкти контролю;

– рахункова перевірка документів – це перевірка, яка проводиться з метою виявлення арифметичних помилок, допущених в документах;

– порівняння документів – це звірка даних про той або інший об'єкт контролю, які зафіксовані в різних документах;

– письмовий запит – це офіційний лист контролюючого органу до юридичних або фізичних осіб з метою уточнення інформації про об'єкт контролю;

- економічний аналіз – це спосіб контролю, за допомогою якого визначається вплив різноманітних факторів на результат діяльності підприємства.

Принципи контролю можна об'єднати у дві групи: загальні та специфічні.
Загальні принципи контролю відображають найбільш глибокі та стійкі
властивості, що характерні для всіх видів контролю і функцій управління
(об'єктивність, конкретність, комплексність, зворотній зв'язок, плановість, науковість та економічність).

Специфічні принципи контролю відображають техніку і методику організації контрольної діяльності. До специфічних принципів контролю відносять: всебічність та всеосяжність, систематичність і безперервність, дієвість, відкритість інформації про результати ревізії; стимулювання контрольної діяльності.

Під видами економічного контролю розуміють сукупність його органів, які відрізняються один від одного арсеналом дій і особливостями формування.
Основними видами економічного контролю є такі види:

а) державний контроль [відомчий і позавідомчий) — це контроль, який здійснюється різними державними контролюючими органами (ДПА, КРУ, Рахункова палата України і т.д.);

б) аудиторський контроль — це незалежний контроль, який здійснюється висококваліфікованими експертами-аудиторами за вимогою законодавства або ініціативою власника, на контрактній основі;

в) громадський контроль — це контроль, який здійснюється громадськими організаціями, партіями, рухами, засобами масової інформації, депутатами різних рівнів та окремими громадянами, які мають певні повноваженняна проведення контролю;

г) внутрішньофірмовий {внутрішньогосподарський) контроль — це контроль, який здійснюється власниками підприємства, керівниками та спеціалістами з метою вирішення певних внутрішніх проблем.

Форма здійснення економічного контролю характеризує методологічні аспекти і техніку його проведення. Форми економічного контролю розрізняють за такими ознаками:

за часом здійснення контроль поділяють на:

- попередній контроль (до початку проведення господарських операцій);

- поточний контроль (в процесі проведення господарських операцій);

- наступний контроль (проводять по завершенню господарської операції).

2. за джерелами контрольних даних маємо:

- документальний контроль (контролюють на підставі даних первинних документів, облікових реєстрів, форм звітності);

- фактичний контроль (шляхом візуального огляду, перерахунку, зважування, обмірювання).

3. за способами здійснення економічний контроль визначають як:

- слідство (розслідування) – це спосіб контролю, за допомогою якого доводиться вина фізичних осіб і розмір спричиненого ними збитку;

- господарська суперечка – це суперечка між юридичними особами, в результаті якої необхідно вияснити законні права кожної із сторін. Переважно така суперечка закінчується в арбітражному суді;

- перевірка або обстеження – це спосіб контролю, який полягає у встановленні достовірності фактів здійснення тих або інших господарських операцій;

- економічний аналіз - це спосіб контролю, за допомогою якого виявляється вплив різноманітних факторів на фінансово-господарські результати діяльності підприємств;

- ревізія – це спосіб контролю, який має на меті за допомогою вивчення, збирання і фіксації порушень встановити законність, достовірність та доцільність здійснення господарських операцій.

Державний контроль здійснюється державними органами управління (Міністерством економіки, Міністерством фінансів України, Державним комітетом статистики України, НБУ), державними органами спеціалізованого контролю (ДПА, КРУ, пожежна інспекція, ДАІ), адміністративними органами (суди, міліція, прокуратура) тощо. Завдання державних органів контролю полягає в тому, щоб захистити інтереси держави у процесі вирішення господарських справ.

Аудиторський контроль здійснюють аудиторські фірми або окремі сертифіковані аудитори. Завдання аудиторського контролю залежить від характеру замовлення клієнта.

Громадський контроль здійснюється громадськими організаціями, партіями, рухами, засобами масової інформації, депутатами різних рівнів, окремими уповноваженими громадянами з метою захисту певних громадських інтересів.

Внутрішньофірмовий (внутрішньогосподарський) контроль проводять власники, керівники і спеціалісти фірми з метою ефективного контролю за здійсненням внутрішньогосподарських операцій.

Предметом економічного контролю є законність здійснення господарських операцій в процесі діяльності підприємств, об'єднань або приватних осіб.

Об'єктами контролю є господарські засоби та процеси, сукупність яких характеризують різні сторони діяльності підприємств, а також дії посадових осіб за певний період часу.

Метод економічного контролю складається із сукупності прийомів і способів, за допомогою яких вивчається його предмет.

Для здійснення контролю часто використовують прийоми і способи
фактичного та документального контролю.

До прийомів та способів фактичного контролю відносять:

­інвентаризацію;

­лабораторний аналіз;

­експортну оцінку;

­очне опитування.

Ревізія бюджетних установ

Ревізію називають документальною тому, що вона здійснюється шляхом вивчення задокументованих фактів. Виявлення порушень документально обґрунтовується, а результати узагальнюються в документі, який називається актом ревізії. Завдання ревізії полягає у перевірці задокументованоїобліково-економічної інформації про певне коло питань, що контролюються в обов'язковому порядку. Ревізія вивчає господарські операції, що відбулися, щодо їх законності, доцільності та достовірності шляхом застосування спеціальних знань.

Принципи ревізії:

активність дій контролера-ревізора;

– безперервність ревізійного процесу;

– об'єктивна оцінка діяльності підприємства;

– всебічність;

– наступність;

– відкритість інформації про результати ревізії;

– оцінка фактів, що виявляються ревізією;

ревізійна безпосередність;

виховний вплив дій контролера-ревізора.

Ревізії класифікуються за такими ознаками:

 а) в залежності від органів, які проводять ревізію (відомчі та позавідомчі);

 б) за часом проведення (попередні, поточні та наступні);

 в) за джерелами контролю даних (фактичні і документальні);

 г) за плановістю (планові то позапланові);

 ґ) за обсягом питань (повні і часткові);

 д) за охопленням одиничних об'єктів контролю (суцільні та вибіркові);

 е) за складом спеціалістів (комплексні і некомплексні);

 є) за характером проведення ревізії (наскрізні і комбіновані).


Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 22; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!