Емітенти цінних паперів. Інвестори, інвестиції та інвестиційна діяльність.
Навчальна дисципліна
«Фондовий ринок»
Тема 4.
Суб’єкти фондового ринку та його інфраструктура
Мета: охарактеризувати суб’єкти та інфраструктуру фондового ринку, оцінити роль емітентів, інвесторів, посередників та інфраструктури безпосередньо у функціонуванні та у забезпечення функціонуванні фондового ринку. Акцентувати увагу на особливостях та проблемах діяльності суб’єктів та учасників інфраструктури фондового ринку України у посткризовий період. Добиватися усвідомленого глибокого засвоєння знань по темі, удосконалюючи системи максимально засвоєння матеріалу на занятті.
Ключові слова: емітенти цінних паперів, інвестори, інвестиції, посередники, посередницька діяльність, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, саморегулюючі організації, розрахунково-клірингові установи, депозитарні установи, інвестиційні консультанти, аудитори, трастові інститути.
План:
1. Категорії учасників фондового ринку.
2. Емітенти цінних паперів. Інвестори, інвестиції та інвестиційна діяльність.
3. Посередники, торговці цінними паперами на фондовому ринку.
4. Інвестиційні фонди та компанії як учасники фондового ринку.
5. Інфраструктура фондового ринку.
Самостійна робота:
1. Законодавче регулювання інвестиційної діяльності.
2. Ліцензування посередницької діяльності з випуску та обігу цінних паперів.
3. Види інвестиційних фондів.
|
|
|
4. Інвестиційні компанії. Взаємні фонди інвестиційної компанії.
5. Обмеження в діяльності інвестиційного фонду. Управління активами фонду. Контроль за діяльністю фонду.
6. Саморегулюючі організації; розрахунково-клірингові установи; депозитарні установи; інвестиційні консультанти; аудитори, трастові інститути, інститути спільного інвестування та зберігачі, реєстратори, компанії по управлінню активами.
Теми рефератів:
1. Емітенти як учасники фондового ринку і їх функції.
2. Участь у формуванні і розвитку українського ринку цінних паперів інвесторів.
3. Роль фінансово-кредитних установ на фондовому ринку.
4. Особливості діяльності інвестиційних компаній як учасників фондового ринку.
5. Роль, особливості функціонування інвестиційних фондів на сучасному фондовому ринку.
6. Функції брокерів і дилерів на ринку цінних паперів.
7. Особливості і позитивні сторони діяльності інститутів спільного інвестування.
8. Значення довірчих товариств в розвитку фондового ринку.
9. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку як спеціальний державний орган регулювання фондового ринку.
10. Роль комерційних банків України в становленні і функціонуванні фондового ринку України.
|
|
|
Рекомендована література: 3, 9, 10, 18, 20, 21, 22, 23, 57, 65, 68, 69, 73, 75, 82, 83, 85, 90, 96, 97, 98, 117, 118.
Категорії учасників фондового ринку.
Фондовий ринок являє собою сукупність його учасників та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів та їх похідних (деривативів). До учасників фондового ринку належать:
- емітенти;
- інвестори;
- саморегулівні організації;
- професійні учасники фондового ринку.
Емітенти – це продавці цінних паперів, споживачі інвестиційного капіталу.
Інвестори – покупці цінних паперів, вкладники грошових коштів, утримувачі цінних паперів.
Саморегулівні організації – неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників фондового ринку, та якому делегуються повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на фондовому ринку відповідними державними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку.
Посередники – особи, які надають ті чи інші послуги щодо здійснення фондових операцій емітентом та інвестором, та являються професійними учасниками фондового ринку.
Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені чинним законодавством України, в т.ч. ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок».
|
|
|
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:
– брокерську діяльність (укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи);
– дилерську діяльність (укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом);
– андеррайтинг (розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента);
– діяльність з управління цінними паперами (діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб);
|
|
|
Професійні учасники фондового ринку, як особлива група посередників, об’єднують: брокера, дилера, інвестиційний фонд, пайовий фонд, депозитарій, реєстратора, зберігача, фондову біржу, інвестиційний банк тощо.
Всі учасники фондового ринку поділяють на дві групи:
1) організації, котрі надають посередницькі і консультаційні послуги, тобто професійні учасники ринку;
2) учасники, які виходять на фондовий ринок з метою тимчасового розміщення вільних фінансових ресурсів, тобто юридичні та фізичні особи.
Учасники фондового ринку можуть мати такий статус:
- фізичні особи (індивіди);
- інститути;
- органи державно-правового регулювання.
Індивіди (індивідуальні учасники) – це фізичні особи (групи фізичних осіб), що отримали можливість у процесі ринкової взаємодії користуватися правами та виконувати зобов’язання учасника фондового ринку.
Інституційні учасники – це група учасників фондового ринку, які є сукупністю індивідів, що діють на принципах самоуправління і на основі своїх засновницьких документів, норм права, визначених державою, мають статус юридичних осіб.
Згідно ст. 47 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», регулювання фондового ринку здійснюють: держава та саморегулівні організації.
До органів державного регулювання відносяться:
- Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України;
- органи, які забезпечують загальні засади державного регулювання фондового ринку в межах своєї компетенції (контроль, функції управління);
- спеціальний державний орган – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (з регіональними представництвами);
- органи, які здійснюють спеціальні функції контролю та нагляду за виконанням законодавства і правозастосування у державі (МВС, Генеральна прокуратура, Служба безпеки України та інші).
Отже, в цілому, структура учасників фондового ринку має такий вигляд:
1. Органи державного управління:
- Фонд державного майна України;
- Національний банк України;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
- Антимонопольний комітет України;
- Міністерство фінансів України.
2. Емітенти:
- держава;
- органи місцевого самоврядування;
- юридичні особи всіх форм власності.
3. Фінансові посередники:
- торговці цінними паперами;
- інвестиційні компанії;
- інвестиційні фонди;
- комерційні банки;
- довірчі товариства;
- інші фінансово-кредитні установи небанківського типу.
4. Інфраструктура фондового ринку:
- депозитарії;
- фондові біржі;
- зберігачі;
- реєстратори;
- саморегулівні організації;
- аудиторські компанії;
- торговельно-інформаційні системи;
- консалтингові компанії тощо.
5. Інвестори:
- фізичні особи;
- юридичні особи.
Емітенти цінних паперів. Інвестори, інвестиції та інвестиційна діяльність.
Цінні папери випускаються з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку.
Емітенти цінних паперів – юридичні і у випадках, передбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.
Емітентом цінних паперів може бути також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих проектів.
Емітентами цінних паперів в Україні виступають: Кабінет Міністрів України, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, юридичні особи.
Емітентів цінних паперів класифікують за такими ознаками:
- види емітентів як форми державно-правового утворення – держава, органи муніципальної влади, суб’єкти господарювання;
- організаційно-правова форма емітента – юридичні особи, які можуть випускати всі види цінних паперів, дозволених законодавством країни, окрім державних цінних паперів; особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, як правило, вони випускають векселя і чеки);
- напрями професійної діяльності емітента – промислові й торговельні компанії; комерційні банки; інвестиційні компанії й інвестиційні фонди; страхові компанії, пенсійні фонди та інші інституційні інвестори);
- інвестиційна привабливість емітента;
- політика емітента на ринку цінних паперів – активна, розрахована на залучення стратегічних інвесторів, подрібнення капіталу, спрямована на вітчизняний, іноземний капітал тощо);
- національна належність емітента (резиденти, нерезиденти).
Емітент отримує право на випуск цінних паперів від моменту реєстрації випуску цінних паперів та присвоєння номера реєстрації у НКЦПФР.
Інвестори – це фізичні та юридичні особи, які придбали цінні папери з метою одержання доходу від вкладення коштів або здобуття відповідних прав.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», інвестори – це фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надають власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Інвестори є учасниками фондового ринку, які забезпечують інвестиційний процес необхідними джерелами фінансування. Інвестори відрізняються за стратегією й тактикою діяльності на фондовому ринку.
За стратегією діяльності інвесторів поділяють на стратегічних, портфельних і спекулянтів; за тактикою – на ризикових, поміркованих і консервативних.
Стратегічні інвестори ставлять за мету не отримання прибутку від володіння акціями, а отримання можливості впливу на функціонування акціонерного товариства.
Портфельні інвестори сподіваються на отримання доходу від цінних паперів, що перебувають у їхніх портфелях. Під час вибору фінансових інструментів для формування інвестиційного портфеля, інвестори зазвичай зважають на три основні критерії – ліквідність, дохідність і рівень ризику.
Спекулянтизначною мірою забезпечують ліквідність ринку цінних паперів, перебираючи на себе основні ризики операцій на ринку цінних паперів. За характером своїх операцій вони наближаються до професійних учасників ринку цінних паперів.
Ризикові інвестори здебільшого спираються на принцип: максимум дохідності інвестиційного портфеля за можливого ризику. Дохідність портфеля вони розглядають у короткому проміжку часу, щоб склад акцій, ціна яких зростає, постійно поновлювався.
Поміркованими є інвестори, котрі, як правило, намагаються формувати портфель цінних паперів, придатний рівень дохідності якого має відповідати прийнятному рівню ризику.
Консервативні інвестори обирають іншу тактику: портфель цінних паперів формують з огляду на довготермінову перспективу, тому фінансові інструменти, що входять до його складу, змінюються рідко.
За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними, інституційними та індивідуальними.
Корпоративні інвестори – це переважно акціонерні товариства, що мають вільні грошові кошти.
Інституційні інвестори – це портфельні інвестори, які формують портфель цінних паперів на підставі фундаментального прогнозу поведінки їхніх котирувань у довготерміновому і середньотерміновому періодах, а потім керують цим портфелем.
Індивідуальні або приватні інвестори – це фізичні особи, які використовують свої нагромадження для придбання цінних паперів.
Інвестиція – це господарська операція з придбання цінних паперів, деривативів, корпоративних прав та інших фінансових інструментів тощо.
Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Прямі інвестиції – внесення коштів або майна статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.
Портфельні інвестиції – кошти, вкладені в цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу.
Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій юридичних і фізичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій.
Інвестиційна діяльність охоплює:
– інвестування, що здійснюється фізичними та юридичними особами;
– державне інвестування, що здійснюється за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позикових коштів;
– чужоземне інвестування, що здійснюється нерезидентами та іншими державами;
– спільне інвестування, що здійснюється резидентами та нерезидентами, як фізичними, так і юридичними особами, а також державами.
Об’єктами інвестиційної діяльності є нові та модернізовані основні засоби та обігові кошти в усіх сферах і галузях економіки держави, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.
Джерелами інвестиційної діяльності можуть бути:
- власні фінансові ресурси інвесторів – прибуток, амортизаційні відрахування, грошові нагромадження, заощадження фізичних та юридичних осіб тощо;
- позичені кошти інвесторів – облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити;
- залучені кошти інвесторів – кошти від продажу акцій, пайові та інші внески фізичних та юридичних осіб;
- бюджетні інвестиційні асигнування.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 25; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!