Класифікація систем гарячого водопостачання
Системи гарячого водопостачання застосовують для забезпечення будівель водою питної якості з температурою не менше 50°С для житлових і адміністративних будівель і 40ОСдля дитячих дошкільних закладів.
Системи гарячого водопостачання поділяютьна централізовані і децентралізовані. Централізовані СГВ застосовують для теплопостачання великої кількості споживачів від єдиного джерела теплоти (ТЕЦ, котельна). Децентралізовані СГВ працюють в межах однієї квартири.
Оскільки гаряча вода необхідна, як взимку так і влітку –СГВ не залежать від роботи системи опалення. Особливістю СГВ є велика добова нерівномірність відбору води споживачами. Тому, в централізованих СГВ для вирівнювання водовідбору застосовують баки-акумулятори, а для її нагрівання – теплообмінники.
Системи гарячого водопостачання
В централізованих системах гарячого водопостачання підігрів гарячої води здійснюється в котельних або в теплових пунктах.
Гаряча вода доспоживачів подається окремими трубопроводами потупиковій схемі з нижнім розведенням. Трубопроводи СГВ прокладають відкрито в санвузлах і в кухнях.
Висота встановлення водопровідної арматури: змішувачі ванни – 1м від підлоги; змішувачі душових кабін – 1,2 м від підлоги; безпосередньо над умивальниками і на 20 см вище мийок. Секціонуюча арматура застосовується при кількості стояків 5 і більше. Трубопроводи прокладають під уклоном 0,003 в сторону теплового вводу. Для запобігання зниження температури води перед водозбірними приладами в результаті її охолодження в трубопроводах СГВ застосовують циркуляційні трубопроводи.
|
|
|
В індивідуальних та багатоквартирних будинках висотою до 5 поверхів широко застосовують децентралізоване СГВ. Джерелом теплової енергії для них є різноманітні електричні та газові водонагрівачі (колонки) і двохконтурні опалювальні котли. Газові колонки заборонено встановлювати в ванних кімнатах, душових та в санвузлах.
В їдальнях часто застосовують електричні водонагрівачі об’ємом 0,003-1 
в які вмонтовані електричні спіралі. Електронагрівачі звичайно оснащені автоматичними регуляторами температури води. Вони зручні в експлуатації, але дорогі. Їх бажано застосовувати з двохтарифними лічильниками електроенергії.
В індивідуальних будинках сільського типу можуть застосовуватися водогрійні колонки, що працюють на дровах, торфі, вугіллі.
Обладнання систем гаряче водопостачання
Трубопроводи СГВ монтують з пластикових, металопластикових, ”важких“ водогазопровідних чи оцинкованих сталевих трубопроводів. В сталевих «чорних» трубопроводах спостерігається інтенсивна корозія тому такі трубопроводи часто доводиться міняти. Оцинковані сталеві трубопроводи менше потерпають від корозії але не зварюються і тому їх монтаж складніший. Останнім часом почали широко застосовувати пластикові та металопластикові труби. Вони не піддаються корозії, але мають великий коефіцієнт лінійного розширення та знижують якість питної води. В «елітних» будинках можуть застосовуватися дорогі труби з нержавіючої сталі та міді.
|
|
|
Для підігріву води в системах централізованого теплопостачання застосовують різноманітні водонагрівчі: водо-водяні швидкісні кожухотрубні (рис.1.10), пароводяні швидкісні кожухотрубні (рис.2.10),
 |
Рис.1.10. Водо-водяний підігрівач систем теплопостачання по ГОСТ 27590-88Е
1– вхід гріючого теплоносія; 2– гільза для термодатчика; 3– вихід підігрітої води; 4– корпус секції водонагрівача; 5– латунні трубки; 6– калач; 7– вихід гріючої води; 8– вхід холодної води.
 |
Рис.1.10. Пароводяний швидкісний двохходовий підігрівач
1, 4– вхідний та вихідний патрубки для гарячої води; 2, 10– водяні камери; 3– штуцер для приєднання манометра; 5, 9– нерухома і рухома трубна решітка; 6, 11– патрубки для пари і конденсату; 7– корпус нагрівача; 8– трубний пучок
|
|
|
 |
Рис.3.10. Емнісний пароводяний нагрівач
1– патрубок для входу води; 2– дно; 3– змійовик; 4– місце приєднання запобіжного клапана; 5– патрубок для виходу гарячої води; 6– кришка; 7– парубки парового колектора; 8– корпус; 9– колектор
 |
Рис.4.10. Пластинчастий теплообмінник
а– пластина з гофрами типу «ялинка»; 1– отвір для входу та виходу води; 2– резинова прокладка; б– зібраний підігрівач; 1– штанга; 2– передня і задня пластини рами; 3– штуцери; 4– пластини
Лекція № 11
Тема: Газопостачання будівель
План лекції
1) Джерела газопостачання.
2) Класифікація газопроводів.
3) Обладнання газових мереж.
Джерела газопостачання
Газ є найбільш «зручним» в дешевим видом палива. Це зумовлює його широке використання в комунально-побутовому господарстві і впромисловості. Газоподібне паливо є сумішшю горючих (СН4, С2Н6, СО, Н2, …) та негорючих компонентів (N2, СО2, Н2О, пил). Головними характеристиками газує: його густина (для природнього газу 0,73-0,75) кг/м3, теплотворна здатність (тобто кількість тепла, яка виділяється при повному спалюванні 1м3 газу) кДж/м3, концентраційні межі вибуховості (для метану 5-15 % газоповітряної суміші. Оптимальний режим горіння (приблизно) спостерігається при складі суміші: 10% газу і 90% повітря.
|
|
|
Безпосередньо добутий зі свердловин газ проходить обробку перед подачею споживачам. Мета обробки газу: висушування, охолодження, очищення від пилу, очищення від шкідливих хімічних речовин, одоризація. Природній газ не має запаху. Тому, для визначення місця витоку газу до нього додають речовину з дуже сильним запахом – етилмеркаптан.
Газопостачання міст та інших населених пунктів здійснюється природнім та скрапленим газом.
Рис.1.11 Принципова схема газопостачання
Рис. 2.11 Схема газифікації міста
Споживачі горючого газу:
– побутові – житлові будинки, для приготування їжі нагріву води та опалення;
– комунально-побутові – школи, лікарні, пральні, бані, хлібозаводи;
– промислові – на технологічні потреби;
– джерела теплоенергопостачання – централізоване теплопостачання будівель, виробництво електроенергії.
Побутові споживачі використовують газ низького тиску. Комунально-побутові – газ низького та середнього тиску. Промислові споживачі та джерела теплоенергопостачання – середнього тиску.
Обладнання газових мереж
В системах газопостачання застосовують сталеві та пласткові трубопроводи. В сільській місцевості за межами населених пунктів допускається застосування поліетиленових трубопроводів з тиском до 0,6 МПа, а в селах до 0,3 МПа.
Сталеві трубопроводи з’єднують зварюванням з обов’язковим контролем зварних швів. Фланцеві та різьбові з’єднання використовують лише в місцях встановлення арматури. Для відключення окремих віток газопроводів встановлюють крани чи засувки. Для цього застосовують колодязі із збірних залізобетонних елементів чи з цегли.
Глибина прокладки газопроводів не менше 0,8 м. Як правило їх прокладають нижче глибини промерзання грунту, оскільки до складу газу входять водяні пари, які можуть конденсуватися.
Газопроводи прокладають з ухилом 
. В нижніх точках встановлюють збірники конденсату.
Мінімальні відстані від газопроводів до комунікацій і споруд
| Комунікації і споруди | Р≤0,005 МПа | 0.005<Р<0.3 МПа | 0.3<Р<0.6 МПа | 0.6<Р<1.2 МПа |
| Фундаменти будівель, тонелі | 2 | 4 | 7 | 10 |
| Залізниця | 3,8 | 4,8 | 7,8 | 10,8 |
| Бардюр дороги | 1,5 | 1,5 | 2,5 | 2,5 |
| Водопровід | 1 | 1 | 1,5 | 2 |
| Кабелі силові | 1 | 1 | 1 | 2 |
Для прокладки газопроводів всіх типів під залізницями та автомобільними дорогами застосовують футляри. Кінці футляра закривають, а назовні виводять контрольну трубку (нюхачку).
Газорегуляторні пункти розміщують на території міст та інших населених пунктів, на території комунальних та промислових підприємств. ГРП є двох видів: – середнього тиску (0,005-0,3 Мпа); – високого тиску (0,3-1,2 Мпа).
Рис.5.11. Газорегуляторний пункт
Список літературних джерел
Підручники
1. К.В.Тихомиров, Є.С.Сергеенко “Теплотехника, теплогазоснабжение и вентиляция”, 1991г.
2. А.Г. Егиазаров "Общая теплотехника, теплоснабжение и вентиляция“, 1982г.
3. В.Н. Богословський “Строительная теплофизика”, 1982г.
4. В.Н.Богословский, А.Н.Сканави "Отопление", 1991г.
5. Внутренние санитарно-технические устройства. Ч.3. Вентиляция и кондиционирование воздуха. Кн. 1 /Под ред. Н.Н. Павлова и Ю.И. Шиллера. – 4-е изд. – М.: Стройиздат, 1992. – 319 с.
Нормативна література
1. ДБН В.2.6-31:2000 «Теплова ізоляція будівель» – К.: Мінбуд України 2006. – 65с.
(СНиП ΙΙ-3-79** . Строительная теплотехника. Минстрой России. – М.: ГПЦПП,1996. – 29 с.)
2 СНиП 2.04.05-91* У. Отопление, вентиляция и кондиционирование. – К.: ЗНИИЭП, 1996. – 64 с.
3. ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» –К.: 2005р.
4. ДБН В.2.2-9-1999 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» –К.: 1999р.
(СНиП 2.08.02-89 «Общественные здания и сооружения» – М.: 1991р.)
Методичні вказівки
1. Кутний Б.А. «Опалення та вентиляція будинку», Полтава 2005., 35с.
2. Белова О.М. «Опалення та вентиляція будинку», Полтава 1999.,
3. Кугаевская Т.С. «Отопление и вентиляция жилого здания», Полтава 1991.,
Додаток А
Рис .10. Види однотрубних систем опалення з нижнім розведенням
– зліва приєднання опалювальних приладів з осьовою замикаючою ділянкою і трохходовим краном;
– зправа зі зміщеною замикаючою ділянкою і краном подвійного регулювання.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!