Управління виробничими запасами.
Тема: Управління активами.
1. Чистий оборотний капітал і поточні фінансові потреби підприємства.
2. Управління виробничими запасами.
3. Управління кредиторською заборгованістю.
4. Управління дебіторською заборгованістю.
5. Джерела фінансування оборотних коштів.
6. Управління грошовими коштами підприємства.
7. Політика фінансування оборотних коштів.
Чистий оборотний капітал і поточні фінансові потреби підприємства.
Активи підприємства поділяються на 2 частини:
1. основні активи (фіксовані активи)
2. оборотні активи (вир. запаси, НВ, ДЗ)
Оборотні активи залежать від здатності перетворюватися в гроші поділяються на 3 групи:
1. низьколіквідні (запаси ГП, сировини та матеріалів);
2. середньоліквідні (дебіторська заборгованість);
3. швидколіквідні (найбільш ліквідні)(грошові кошти)
Основні активи і та частина оборотних активів, яка на протязі року знаходилася на незмінному рівні (не залежить від сезонних коливань), в сумі складають постійні активи.
Решта активів називається нестабільними або сезонними активами.
Пасиви підрозділяються на:
1. Власні;
2. Залучені.
Власні кошти і довгострокові кредити в сумі складають постійні пасиви. Решта пасивів являє собою поточні пасиви.
До складу поточних пасивів входять:
- короткострокові кредити;
- кредиторська заборгованість;
- та частина довгострокових кредитів, строк погашення яких настає в даному році.
|
|
|
Різниця між поточними активами і поточними пасивами являє собою чистий оборотний капітал.
Баланс
| А Основні активи | П Власні кошти | |
| Грошові кошти | Поточні активи | Довгострокові зобов’язання |
| ЧОК = поточні активи-поточні пасиви | Поточні пасиви | |
^ВК довгостр. зобов’яз.
Чистий оборотний капітал показує ту суму поточних активів, яка не покрита ні власними коштами, ні довгостроковими зобов’язаннями.
Решта активів, яка не покрита не тільки власними коштами і довгостроковими зобов’язаннями, а і наявними грошовими коштами фінанси-ся підприємством в борг. в першу чергу за рахунок кредиторської заборгованості.
Якщо ж не вистачає і кредиторської заборгованості, то у підприємства виникає необхідність у короткостроковому кредиті, тобто необхідність в додаткових грошових коштах.
Таким чином у підприємства виникли поточні фінансові потреби.
Поточні фінансові потреби – це різниця міжпоточними активами підприємства (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю підприємства, тобто у підприємства виникає потреба в грошах, якщо його поточні активи непокриті ні власними коштами ні довгостроковими зобов’язаннями, ні грошами на рахунках, ні кредиторською заборгованістю.
|
|
|
ПФП = поточні активи – кредиторська заборгованість
▲
Запаси (РП), сировина і матеріали – дебіторська заборгованість
Таким чином, поточні фінансові потреби являють собою проріху в бюджеті фірми і показують суму нестачі власних оборотних коштів.
Ця сума нестачі визначається як різниця між коштами, які знаходяться в ВЗ, ДЗ і КЗ.
Ця сума ПФП визначає суму необхідного короткострокового кредиту.
ПФП = Запаси+ДЗ-КЗ
- ГП
- Сировина
- Матеріали
Основною задачею оперативного управління поточними активами і поточними пасивами підприємства є зведення до мінімуму поточних фінансових потреб підприємства і, по друге, скорочення часу необхідного для перетворення коштів, вкладених в запаси і дебіторську заборгованість в гроші на рахунку підприємств.
Таким чином, скорочення тривалості обороту оборотних коштів:
Період Період Період Період
оборотності = обор-ті + обор-ті - обор-ті
оборотних запасів дебіт. кредит.
коштів заборгов. заборгов.
↑ ↑ ↑
|
|
|
Період Виробн. собів-ть Середньор. Середньор.
оборотності = реаліз-ї про-ї + сума ДЗ - сума КЗ
оборотних Середньор. в-ть Річна вир/360 Σзакупівель
активів товарно-мат.зап. за рік / 360
ПФП можна виражати, як в грошових одиницях, так і в % до річного обсягу продажів, а також у часі відносно річного обороту.
Наприклад: якщо ПФП = 50%, це означає, що нестача оборотних коштів підприємства еквівал. половині його річного обороту. Тобто 180 днів підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої фінансові потреби.
Управління виробничими запасами.
Ціль управління запасами – постійна підтримка їх на рівні, який забезпечує безперервну роботу підприємства, при цьому зводить до мінімуму витрати, пов’язані з необхідністю утримання запасів.
З виробничими запасами пов’язані наступні групи витрат:
1. Витрати на зберігання запасів (утримання складських приміщень, з/п складського персоналу, втрати від псування при зберіганні);
2. Витрати на поповнення запасів (оплата працівників відділу постачання, оформлення і облік документів);
|
|
|
3. Втрачена вигода від вкладення грошей в запаси і відказу, таким чином, від більш вигідних варіантів інвестування.
Задачею фін. менеджера є зведення до мінімуму всіх груп витрат.
З тією метою розроблена модель визначення економного обсягу заказу, яка дозволяє визначити оптим. обсяг заказу, з мінімумом витрат на нього.
,
Де К – кількість одиниць запасів необхідних в даному періоді (в нат. виразі );
з – витрати на поновлення одного заказу;
Хз – сума витрат на зберігання і втрачена вигода на одиницю запасу.
Наприклад: Купує деталі по 25 грн. 10 од. За рік потребує 4800 деталей. Середня норма прибутку на депозит 20%. Середні витрати на зберігання 1 деталі 1 грн. Витрати на поновлення одного заказу 100 грн.
К=4800
з=100
збер.1=1,0
втр.виг.=?
Визначимо суму витрат на зберігання і втрачену вигоду на ф. запаси.
На практиці при великих обсягах заказу постачальник надає знижку в ціні в залежності від розміру партії заказу. Цю знижку необхідно враховувати при визначенні розміру оптимального об’єму заказу.
Нехай в нашому прикладі постачальник пропонує наступну систему знижок.
| Об’єкт заказу | Ціна за одиницю |
| 0<03<500 500<03<1000 03>1000 | 25,0 24,8 24,7 |
Розрахуємо сумарні річні витрати при різних обсягах заказу відповідно системи знижок.
| Витрати, грн. | Об’єм заказу, грн. | ||
| 400 | 500 | 1000 | |
| 1. Річні витрати на поновлення заказів. 2. Витрати на зберігання 1 заказу. 3. Витрати на придбання запасів для річної потреби. 4. Всього витрат. | 100*12=1200 6*400=2400 25*4800=120000 123600 | 100*10=1000 5,96*500=5940 24,8*4800=119040 123020 min | 100*5=500 5,94*1000=5940 24,7*4800=118560 125000 |
1. Визначимо кількість разів заказів, необхідних при різних об’ємах заказів:
2. Витрати на зберігання і втрачена вигода:
Висновок: оптимальним буде розмір партії заказу в 500 одиниць.
Крім того, в управлінні запасами існує модель, яка дозволяє визначити так звану точку поновлення запасу, яка показує, при якому залишку запасу необхідно робити новий заказ. Для цього необхідно знати час очікування від відправки заказу до отримання товару.
ТПЗ = Чо *Р¯щд.,
Де Чо – час очікування отримання заказу;
Р¯щд. – середній щоденний расход запасу (в нат. один.)
Нехай в нашому прикладі час очікування = 7 днів
РД – кількість робочих днів за рік.
|
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!