Прилади для вимірювання витрати газу
Газовий лічильник барабанний з рідинним затвором типу ГСБ – 400. До них відносяться прилади, що вимірюють сумарну витрату газу за визначений проміжок часу. Лічильник ГСБ–400 є приладом лабораторного типу і призначений для вимірювання невеликих витрат газу – до 0,4 м3/год.
Ротаційні газові лічильники РГ. Призначені для вимірювання об’ємної кількості газів при температурі 0 - 50ºС. Об’ємне вимірювання в лічильнику здійснюється за рахунок обертання двох роторів внаслідок різниці тисків газу на виході і вході. Об’єм газу між стінкою корпуса і ротором є вимірювальним.
Витратоміри змінного перепаду тиску. Показують миттєве значення витрати газу. Недолік: малий діапазон вимірювань, вплив на покази витратоміра щільності вимірювального середовища, складність застосування для вимірювання малих витрат. В якості дифманометрів використовують поплавкові, кільцеві або колокольні самописні дифманометри типу ДП, ДК, ДС з приводом.
Прилади для контролю загазованості
Газоіндикатори термокаталитичні типу ПГФ. Призначені для знаходження витікання горючих газів і пару та контролю загазованості приміщень і споруд при виробництві газонебезпечних робіт.
Газосигналізатори термохімічні типу СТХ–5А. Прилад призна- чений для періодичного контролю концентрацій горючих газів і пару в повітрі і сигналізації в діапазоні до вибухонебезпечних концентрацій.
|
|
|
Контрольні запитання.
1. Роз’яснити принцип роботи рідинних термометрів і електротермометрів.
2. Яких правил необхідно дотримуватися при вимірах рідинними термометрами температури повітря в приміщені і води в посудині (трубопроводах)?
3. Будова і порядок вимірювання температури електротермометром ЕТП-М.
4. Роз’яснити будову психометра і призначення основних його вузлів і деталей.
5. Які операції і в якій послідовності необхідно виконувати для визначення відносної вологості повітря психометром?
6. Будова і принцип роботи барометра-анероїда. Його призначення.
7. Які поправки необхідно внести в показання барометра-анероїда при вимірі атмосферного тиску?
8. Призначення і будова анемометра.
9. Як визначити швидкість руху повітря з допомогою анемометра АСО-3?
10. В якому положенні повинен знаходитися анемометр в потоці повітря при вимірюванні швидкості його руху?
11. Який порядок вимірювання швидкості руху повітря анемометром АПР-2?
12. З якою точністю можуть бути виміряні фізичні величини розглянутими приладами? Від чого залежить похибка їх виміру?
Лабораторна робота № 2
Дослідження тепловіддачі опалювальних приладів
Мета роботи: ознайомлення студентів з основними методами визначення коефіцієнтів теплопередачі різних опалювальних приладів при різних температурах води, що гріє, витрати теплоносія через приладі схеми руху води через прилад (знизу-догори, зверху-донизу, знизу-донизу), Виконання цієї роботи повинно сприяти більш повному розумінню процесів тепловіддачі опалювальних пристроїв.
|
|
|
Теорія питання
Передача тепла від теплоносія в приміщеннях відбувається через стінку опалювального приладу. По відомій формулі теплопередачі потужність теплового потоку Q пропорційна площі тепловіддачі і різниці температур теплоносія, розділених стінкою, вт або КДж/годину:
. (2.1)
Коефіцієнт пропорційності К називають коефіцієнтом теплопередачі і величиною, зворотною термічному опору, Вт/(м2∙ºС):
, (2.2)
де: αв - коефіцієнт тепловіддачі від теплоносія до стінки опалювального приладу, Вт/(м2∙ºС); αн - коефіцієнт тепловіддачі від стінки до повітря приміщення, в якому встановлений прилад, Вт/м2∙ºС; δ – товщина стінки приладу, м; λ – тепло-провідність матеріалу, з якого зроблено прилад, Вт/м2∙ºС.
|
|
|
З другого боку, з формули (1) слідує, що:
. (2.3)
Таким чином, коефіцієнт теплопередачі - це кількість тепла, яка проходе через 1 м2 стінки приладу у простір приміщення, в якому встановлено прилад, при різниці між середньою температурою теплоносія в приладі і повітрям приміщення 1оС.
З цього визначення випливає, що коефіцієнт теплопередачі є основною теплотехнічною характеристикою опалювального приладу.
Другою характеристикою опалювального приладу є тепловіддача опалювального приладу з одного екм: qе , Вт/екм або КДж/Г-екм.
Важливим техніко-економічним показником опалювальних приладів є теплова напруга приладів «m», т.т. маса металу, що припадає на 1 екм поверхні приладу:
,
де: m – маса опалювального приладу, кг; fe – умовна поверхня опалювального приладу, екм.
Основним фактором, що впливає на величину коефіцієнта теплопередачі опалювального приладу і умови його експлуатації. Конструктивні особливості визначаються типом приладу і засобом його встановлення. Так, наприклад, загальний коефіцієнт теплопередачі не дрібних ребристих труб, розміщених одна над одною, менше ніж коефіцієнт теплопередачі однієї труби.
Вплив умов експлуатації визначається, в основному, величиною температурного напору ( tпр – tв ), а також, в меншому ступені, швидкістю руху води біля внутрішньої поверхні стінок приладу, або, що теж само, кількістю води, що перетікає через прилад.
|
|
|
Теоретичний розрахунок коефіцієнта теплопередачі опалювального приладу складається з теплопередачі конвекції, котра залежить від швидкості руху повітря біля приладу і тепловіддачі випромінюванням, котра залежить від температури і характеру поверхні тих огороджень, які будуть сприймати випромінювання опалювального приладу та ін.
Тому коефіцієнт теплопередачі опалювальних приладів зазвичай визначають дослідним шляхом.
У відповідності до формули (1) коефіцієнт теплопередачі опалювального приладу визначають з вираження, Вт/м2∙оС:
, (2.4)
де: tвх – температура теплоносія на вході в прилад, оС; tвих – температура теплоносія на виході з приладу, оС; Fпр – тепловіддача поверхня опалювального приладу, оС; Qпр – кількість тепла, що віддає прилад за 1 сек, Вт.
Поверхня опалювального приладу F приймається за довідниковими даними, температура теплоносія при вході tвх та на виході tвих з приладу і температура tв вимірюються термометрами, а значення Qпр можна визначити за формулою, Вт:
Qпр=с. Gпр∙(tвх - tвих) , (2.5)
де: С – теплоємність води, 4187 Дж/кг∙оС; Gпр – витік води через прилад, кг/сек, кг/год.
Витік води через прилад можна визначити різними засобами. Найбільш зручним є засіб вимірювання за допомогою вимірювальної шайби з манометром (див. рис. 1.), встановленої на підводі до випробуваного приладу, по перепаду тиску ΔН перед вимірювальною шайбою та після неї.
Рис. 2.1. Схема водоміру
1 – трубопровід; 2 – вимірювальна шайба; 3 – U-подібний манометр; 4 – ртуть або інша рідина; 5 – штуцер для приєднання манометру.
За формулою для водоміру, кг/с:
, (2.6)
де: ρ – щільність рідини (води), що протікає через вимірювальну шайбу і яка визначається за додатком 2, в залежності від температури води, кг/м3; ρтар – щільність рідини при температурі під час тарування, кг/м3; β – тарувальний коефіцієнт, який визначається дослідним шляхом.
Витік води через прилад можна визначити безпосередньо зважуючи на вагах воду в посуді, куди вона витікає через прилад за деякий час (вимірюється секундоміром).
За відсутності вагів можливо виміряти об’єм води за допомогою мірного посуду, а потім помножити його на щільність води ρ, кг/год., тобто:
G=V∙ρ , (2.7)
Дата добавления: 2021-12-10; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!