Список використаної літератури

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та

біотехнологій імені С.З. Ґжицького

Кафедра МЗЕД

Реферат

на тему:

Історія селища міського типу Шкло

Львів 2011

План

Загальні відомості про селище.

Шкло у XIV - XVIII ст.

Шкло у ХІХ – ХХ ст.

Висновок

Список використаної літератури

Загальні відомості про селище.

Село Шкло (та хутори , Стадники, і Солуги) входять тепер в одну Шклівську селищну раду Яворівського району Львівської області. Шкло віддалене 12 км на схід від райцентру м. Яворів, 37 км на Північний Захід від Львова. Село розташоване в долині річки Шкло, яка бере початок з озера Парашки і впадає з правого боку до Сяну.

2. Шкло у XIV- XVIII ст.

Перша письмова згадка про село Шкло припадає на 1380 рік. В 1464 році Дорота Шкленська подавала позов на купця Якова Колпецького. Через два роки Яків Колпецький позивав Дороту та її сина, які були управителями (державцями) с. Шкло, за те, що їхні люди відібрали у нього віз ії сіллю. Все це дає підстави зробити висновок, що с. Шкло є одним із найдавніших населених пунктів у Яворівському районі.

Після загарбання Галицького князівства польською шляхтою с. Шкло належить до королівського маєтку.

З 1470 року Шкло входило до складу Львівського повіту. За ілюстрацією 1515 року село з трьома ланами землі: кметями, млином і корчмою належало до маєтків Яворівського староства. У 1578 році у Шклі, яке тоді входило до складу Яворівської королівщини, було вже 164 лану землі я кметями, а також 4 загородники, два ремісники, піп, що користувався 14 лану, 1 корчма з 1 /4 лану. Таким чином, найбільшими землевласниками були сільські піп і корчмар. На жаль, із тих часів не дійшли до нас точні дані про кількість населення Шкла.

Дальші відомості про с. Шкло ми знаходимо й описах польського магната Радзівіла від 1576 року, в яких він писав, що «Об'їзджаючи землі руські, пробував лікувальні води Яворівські і Шкло». Радзівіл вказує, що Шкло і Яворів знаходяться на королівському торговельному шляху: Львів-Ярослав. Таким чином наявність хорошого рельєфу з підвищеннями і долиною з чистим джерелом дають підставу нажати, що гирло виникло давно, очевидно, то задовго до першої письмової згадки.

Зазнаючи постійного соціального та національного гноблення з боку польських феодалів, жителі с. Шкло не залишаються осторонь визвольної війни (1648-1654 рр.) українського народу проти польсько-шляхстського гніту. Проте у 1649 році село зазнало значних руйнувань від татар, з якими, як відомо, Богдан Хмельницький змушений ступити в союз, які проте, часто зраджували українських повстанців. У тому році мешканці Шкла заявили, що внаслідок спустошення села татарами, спалення ними млина і сукнобійні та взяття в полон багатьох односельчан, вони не спроможні сплатити податки більше, ніж у сумі 5 злотих та 7,5 гроша.

Цікаві відомості про село знаходяться у дорожньому щоденнику німецького вченого Ульріха фон Вердума, які той зробив у 1670-72 рр,, подорожуючи « в землю руську через королівство польське». Зокрема у своєму дорожньому щоденнику він пише : « 3 грудня ми йдемо до Яворова по піщаних землях. З правої сторони зарослі чагарнику. Проїхали Старий Яжів і їдемо до Нового Яжевва. Це село з церквою, нижче якого біжить струмок. Зліва видніється шляхетський двір Стажиска ( Старичі ). Очевидно, що ліс, який займає велику площу від Нового Яжева до Старич з'явився в пізніші часи.

Далі через болотисті землі пів-милі їдемо до Шкла. Це довге село, що тягнеться вздовж по косогору на Схід. У східній частині села є дерев'яна церква. У вересні цього року ( мається на увазі 1670 р. ) невеликий піщаний горб після землетрусу з сильним шумом провалився, а з ями пішло стільки води, що залило навколишню землю. На місці колишнього горба утворилось озеро на 600 кроків кругом. Там і сьогодні можна побачити свіжі обвали землі. Вода чиста і дуже глибока, а на запах і смак віддає селітрою. Далі Ульріх фон Вердум пише, що в селі е багато садів, і що люди не досить акуратно їх утримують. А із слив виготовляють масло.» Потім автор щоденника описує населені пункти Яжів і Старичі відзначаючи, що ці два села виглядають досить погано, так як були сильно зруйновані татарами.

Історичні події тих часів багаті подіями і різкими поворотами в долях країни і цілих народів. І шклівські землі у зв'язку з тим, що тут проходить королівський шлях, бачили загони Лжедимитрія, армію польське-литовських шляхтичів, які здійснили інтервенцію Москви у 1607 році.

А через 100 років, цар Петро І проїзджав цими землями у роки Північної війни зі шведами. Чотири місяці він жив у Жовкві, а в 1711 році при підготовці Пруського,походу, проти Туреччини він зупинився у м. Яворові. Очевидно, що він проїзджав через Шкло, так як інших шляхів на Львів на той час не було.

У середині. 18 ст. Річ Посполиту, у складі якої були землі нашого краю, роздирали міжусобиці, війни за королівський престол, і вона почала занепадати.

У 1772 році, згідно Петербурзької конвенції, відбувся перший поділ Польщі і територія Галичини відійшла до Австрії. Село Шкло, яке до того часу належало до Яворівської королівщини, стало Австрійським державним маєтком. Окупувавши територію Галичини, австрійський уряд зразу ж узявся за освоєння нових земель. З великою точністю і акуратністю все було взято на облік, що можна було оподаткувати для збагачення монархії. Було створено чіткий адміністративний поділ. Шкло увійшло до Яворівського повіту Перемишльського округу Галицького королівства на чолі з генерал-губернатором. Створена краєва податкова комісія розмістилася у Львові і відразу ж взялася за опис всіх дворів, орних земель, лук, садів і навіть селянських забудівель. Така план-схема ( датована орієнтовно 1780 р. ) збереглася у фондах Львівського державного архіву. Цей надзвичайно цінний документ дає змогу побачити границі земляних общин сіл Шкло, Старичі, Новий Яжів, мінеральне джерело і лікувальню, заїзджий двір з поштою, замок, церкви, паперову мануфактуру. Внизу схеми напис на французькій мові: «Накреслено кавалером Емілем-де-Бужероном, інженером Його Цісарської Величності Імператора і короля в окрузі Пільзно».

Заїзджий двір з поштою і корчмою було збудовано у 1696 році. Пізніше ця будівля використовувалась під однокласну школу, потім початкову семи- і восьмирічну, і десятирічну школи. У 1988 році « за рішенням виконкому селищної ради зруйнована».

Паперова мануфактура, яка була розмішена в районі нинішньої території санаторію, з 1803 року стала іменуватися фабрикою і була власністю Піллерів. Зразки паперу, який вироблявся у Шклі,знаходиться у Львівському архіві (1732р.)

Церква, збудована в 1732рр., існувала і в більш раніші часи, про що свідчать письмові джерела, але знаходилась вона завжди на нинішньому місці.

Замок, очевидно, являвся ровесником замку Яна Собеського, костьолів і монастиря домініканців у м. Яворові, які були збудовані литовськими баронами і католицькими церковниками як захист від міжусобиць та селянських виступів.

Сьогодні не залишилось слідів в замку «укріпленої садиби», але на схемі він показаний в районі подвір'я колгоспного двору.

Шкло у ХІХ – ХХ ст.

Не дивлячись на те, що революції 1848-49 рр. закінчилися поразкою в Австрії, вони заставили монархію в 50-х рр. провести реформи, в тому числі, аграрні. Внаслідок цих реформ селяни Галичини отримали свободу, хоча й формальну, але швидше, ніж в Україні та Росії. Документи Львівського Державного Історичного Архіву містять результати земельних комісій.

Схеми-карти, описи земель та інші документи, що датуються 1849 роком дають можливість бачити землі, луки, якими наділяли шклівських селян на вічне користування, але підлягали викупу і відробіткам. Так в часи скасування панщини у Шклі активувалося 228 дворів. Землі було 3136 моргів. Значна частина її належала польським багатіям. Так, землевласник Олішкевич володів 107 моргами Петер Піллер -105 моргів. 28 дворів багачів мали у своєму розпорядженні по 20-48 моргів землі. В той час на 63 селянських двори припадало по 1-9 моргів. Було ще 46 дворів комунників ( так називали безземельних селян, які мали тільки курні та низенькі хати ). За викуп селяни заплатили Австрійській державі 25461 форенти. Реформа прискорила процес поляризації селянства. Лише у 1845 році австро - угорські чиновники від освіти спромоглися відкрити в селі початкову школу. Проте в школі був лише перший клас. Але далеко не всім бажаючим було під силу здобути й таку освіту. Про кількість дітей, що навчалися в школі, свідчить той факт, що лише через 12 років після відкриття школи (1857р.) тут навчалося 36 учнів. А вчителем школи був Стославський Василь.

У 70-90-х рр. 19 ст. населення Шкла зростало повільно. Так у 1869 р. в селі нараховувалось 256 дворів із населенням 1558 чоловік, половина землі - поміщицька. Із 2514 моргів землі - половина належала поміщикові ( 1177 моргів).

Одного лише лісу у поміщицькому фільварку було 1087 моргів, в той час, як на всі селянські двори припадало тільки 247 моргів лісу.

У 1880 році - 287 дворів і 1597 жителів. У селі в основному проживали українці (1465 чол), крім українців проживали також : 161 поляк, 42 євреї і 2 німці. За релігійною приналежністю абсолютна більшість населення села були греко-католиками, 54 - римо-католиками, 28 - інших віросповідань. Євреї сповідували свою релігію. В селі була церква і латинська каплиця.

За даними 1900 року населення Шкла і навколишніх хуторів становило 1937 чол. З них у Шклі проживало 1495 чол., на хуторах : Стадішки - 150 чол,, Солуги - 131 чол., Стені - 104 чол., Когути - 57 чол.

Національний склад населення за даними 1900 р. дещо змінився. Абсолютна більшість населення належала українцям - 1442 чол., поляків - 84 чол., відчутно зросла кількість євреїв - 85 чол., німці й - до 26 чол.

Найбільшими держателями землі залишилися поміщик Едуард Завидовсь-кий - 446 та і Олекса Яблонський - 71 га.

Нове піднесення національно-визвольного руху в селі припадає на 20-і рр. і пов'язане із злиднями основної маси селянства внаслідок Першої світової війни і особливо з перемогою Жовтневої революції в Росії та походом Червоної Армії 1920 року. І хоча Західно-Українські землі залишилися під владою Польщі, боротьба не припиняється . У Шклі поліція часто заарештовує селян за розповсюдження комуністичної літератури. Так, до березня 1925'р., згідно донесення постерунку поліції Яворівським повітовим судом від 24 березня був заарештований Микола Чоп і Зелінський Олекса. 19 червня цього року був затриманий Василь Палюх. Палюху вдалося втекти із села, але згодом він був затриманий у Брюховичах на роботах по будівництву порохового заводу і арештований вдруге.

Згідно даних виборів за 1927 р. видно, що в с. Шкло були прихильники різних політичних течій. Серед них української соціально-радикальної партії, українського національно-демократичного об'єднання, яке тісно співпрацювало з «Сільробом”. Жителі Шкла зайняті на роботі з будівництва санаторію, будівництві і ремонту доріг (шарварки) нерідко страйкували. Так 25-27 квітня 1936 р. застрайкувало 46 робітників, які будували дорогу. 12-13 та 19-20 жовтня страйкували будівники санаторію.

Обезземелення шклівських селян в період польсько-шляхетської окупації невпинно зростало і лягло на людей ще важчим тягарем ніж за часів Австро-Угорщини. На 1935 р. із всіх 2803 га землі 443 га були польськими, 224 га - селянськими та 16 га - інші;

Кількість жителів і число громадських дворів на 1935 р. немає. Але, з по-чатком 20 ст. внаслідок важкого становища основної маси шклівських селян, безземелля і малоземелля, голоду і високої смертності, які були постійними супутниками селянства, кількість жителів і дворів зменшується внаслідок еміграції за океан. Страх перед злиднями заставляв селян емігрувати ще в другій половині 19 ст., але особливо великою була еміграція на поч. 20 ст. Виїзджали в основному в Канаду, Бразилію, Аргентину, США. Були також сезонні і постійні міграції в Західно-Європейські країни і Росію. На скорочення кількості населення вплинула і І-ша світова війна 1914-18 рр., яка лягла важким тягарем на плечі селянства.

Великих промислових підприємств на території села не було через низький рівень продуктивних сил Східної Галичини і через те, що місцеві поміщики самі не хотіли втрачати дешевої робочої сили. В основному були малі і дрібні підприємства, які мали кустарно-ремісничій характер. Так, у Шклі і Старичах існували такі майстерні напівкустарного типу з невеликою кількістю робітників для очистки і перегону олії ( з кількістю 12 чол.), і млин Вастемана Зашщсшського в Старичах, скипидарний завод.

26.09.1939 р. в село прийшла Червона Армія. У селі була встановлена Радянська влада, проголошення якої відбулося в будинку штабу Червоної Армії біля прохідної санаторію. Була відкрита семирічна школа, лікарня на 15 ліжок. На 6-й день війни 27.06.1941 р. німецько-фашистські війська вступили в село. Антифашистський рух у Шклі пожвавився під впливом рейду Ковпака. По дорозі з Волині до Карпат ковпаківці у травні 1943 р. проходили через Стари-чівські ліси і пробули тут декілька тижнів. Близько 70 жителів села були призвані в Радянську Армію в роки війни, 24 з них не повернулися додому.

С. Шкло було звільнене від фашистів 24.07.1944 р., на 4 дні швидше ніж Львів. Звільнила його 97 стрілкова дивізія .

У лютому 1945 р. в селі була створена комсомольська організація , до її складу входило 3 комсомольці. Це була друга після Старичівської сільська комсомольська організація в районі. На кінець 1945 р. в Яворівському районі діяло вже 5 комсом. організацій в селах: Старичі, Шкло, Залужжя, Ліс, Вільшашшя.

У 1959 р., внаслідок укрупнення , до колгоспу ім. 30-річчя Жовтня було приєднано колгосп ім. Кірова ( с. Старині). У розпорядженні колгоспу стало 3358 га землі, із них 2321 га сільськогосподарських угідь.

У Шклі було збудовано 8 тваринницьких приміщень і дві колгоспні комори.

У 60-і роки у зв'язку з налагодження м виробництва на ЯДГХК «Сірка» у Яворівському районі проходило переселення жителів сіл: Вільшаниця , Ліс, Завадів, Новий Яр та ін. В м. Новояворівськ і смт. Шкло. У зв'язку з цим кількість жителів с. Шкло різко зросла і на 1989 р. становло за даними перепису 5000 чол.

ШКОЛА.

У 1972 р. була побудована 3-поверхова школа, в якій навчається більше 1000 учнів. Школа добре обладнана навчальними кабінетами. Працює шкільна їдальня, спортзал, теплиця, майстерня, актовий зал, спортмайданчик.

САНАТОРІЙ « ШКЛО «.

Санаторій Шкло на сьогодні - центр відпочинку і лікування , відомий не лише в області, але й за рубежем. Перші письмові джерела про лікувальні води Шкла відносяться до 16 ст. Так в списках польського магната Радзівілла від 1576 р. знаходимо ,

Об'їжджаючи землі Руські пробував води Яворівські і Шкло.» Більш конкретні дослідження лікувальних сірководневих джерел Шкла можна знайти в книзі Войцеко «Теплиці» за 1578 рік. Лікувальні води Шкла були широко відомі давно і в земля х іноземних. У 1578 р. у Шкло для дослідження Яворівських вод був посланий королівський лікар сімейства Баторія лейбмедик Войцех Очко, спеціально для того, щоб дослідити і описати води Яворівські, що собою представляють та для чого призначені людям. В результаті дослідницької роботи 10 липня 1578 р. він закінчує написання своєї книги «Теплиці». Книга була видана того ж року в Кракові і отримала популярність в Польщі та в інших західних країнах. Книжка нараховує 96 листків друкованого тексту і зараз зберігається у відділі рідкісної книги наукової бібліотеки АН України ім. Стефаника у Львові. Автор даної книги говорить про те, що «про джерела шклівських вод є лише чутки, тому наш великий ясновельможний король хоче знати, як їх використовувати для ...людини. Опису цих вод немає і люди приїзджають навіть з інших земель і приймають води без науки. Так дані Богом багатства використовуються не повністю. Ваш всемилостивий король вирішив дати можливість краще використовувати їх навіть людям закордонним.»

У 1583 р, Войцех Очко видає в Кракові іншу книжку під .назвою «Про предмет», в якій теж згадує лікувальні властивості шклівських вод.

Через кілька років появляється ще одна наукова праця із трьох книг, написана доктором медицини і філософії Еразмом Сікстом ( львів'янином, я кий навчався медицини в Італії ).

Книжка називається «Про теплиці в Шклі». Книга написана в 1617 р., а і пізніше перевидавалась у Варшаві і Львові у 1780 р. У передмові автор говорить, що «оцю книгу я присвячую не тільки вам, але й наступним покоління м, щоб за тими даними науки була наступність поколінь, так як я сам іду тим шляхом» ( мається на увазі шляхом медицини ).Проживаючи у Львові пишу про лікувальні води Шкла, я кі дуже корисні людя м і про я кі всі дуже питають. Але пишу книжку не в ущерб Войцеху Очко, й для того, щоб дати людям поняття не тільки про користь, але й про шкоду цих вод»( мабуть кому можна приймати води). Даючи відповідь, я к прийшла популярність вод Яворівських, він говорить, що люди випадково помітили лікувальні властивості води після купання . Автор наводить приклад биків, які хворіли і мочились кров’ю. Ті, які паслись без прив'язі і пили воду - виліковувались, а ті, що були па припяті - падали. Книга написана у Львові 25 січня 1617 р. У Шклі лікувалась знать польських родин Радзівілли, королі Владислав, Ян Собеський ( Ян III ). У 1668 році король Ян Собеський відправив Шклівську воду у Париж своїй жінці Марії, яка лікувалась французькими водами.

У 1914 р. в роки Першої світової війни більша половина приміщень згоріла разом з папірнею Піллера. У період панування Польщі на Західно-Українських землях санаторій декілька разів розбудовувався , збільшувалась кількість дерев'яних корпусів.

У роки Другої світової війни санаторій був зовсім зруйнований, а після війни його відбудовано. У 1947 р. відкрито військовий санаторій і його значно розширено. Сьогодні тут 8 корпусів, лікувальний корпус.

У 1970 р. на березі озера Парашка побудовано базу відпочинку «Бадьорість», яка щороку приймає близько 1000 чол. Тут відпочивають люди з різних країн світу, На території бази відпочинку є три двоповерхові будинки: медпункт для приймання ванн та інші адміністративні та соціально-культурні будівлі.

У 1991 р. в центрі Шкла було насипано пам'ятну могилу Українським Січовим Стрільцям, які боролися за незалежність України.

Того ж року в центрі селища вперше замайорів жовто-блакитний прапор.

Висновок

З всього вище сказаного можна зробити висновок, що селище Шкло є одним із найстаріших населених пунктів Яворівського району. В нього є надзвичайно багата і цікава історія. Селище впродовж багатьох століть відігравало значну роль адже знаходилось на перетині важливих торговельних шляхів. Цілющими водами, що знаходяться в Шклі лікувались польські королі і діячі. І я впевнений, що роль селища у житті Яворівського району, Львівської області та України буде зростати й надалі.

Список використаної літератури

1. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Шкло. [Електронний ресурс]. Режим доступу до статті: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BA%D0%BB%D0%BE

2. Велика історія селища Шкло. [Електронний ресурс]. Режим доступу до статті: http://shklo.at.ua/news/2009-04-15-6

3. Стародавня історія селища Шкло Нарис з історії та археології. [Електронний ресурс]. Режим доступу до статті: http://shklo.at.ua/news/2009-04-15-9

4. Селище Шкло. [Електронний ресурс]. Режим доступу до статті: http://shklo.blox.ua/html/1310721,262146,21.html?20627

5. Шкло, Украина, Львовская область, Шкло, Карта Шкло, История, достопримечательности Шкло. [Електронний ресурс]. Режим доступу до статті: http://ukraina.turmir.com/ru_loc_556.html

Дата добавления: 2023-01-08; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!