Методи контролю й оцінка знань, навичок та вмінь студентів
Кожна з форм контролю має особливості й залежить від мети, змісту та характеру навчання. Усне опитування допомагає контролювати не лише знання, а й вербальні вміння, сприяє виправленню мовленнєвих помилок. Відтворення студентом раніше вивченого матеріалу сприяє кращому запам’ятовуванню, активному використанню наукових понять, що неможливо без достатнього застосування їх у мові. Усне опитування може бути індивідуальним і фронтальним. За фронтального опитування студенти відповідають з місця, доповнюючи один одного. Частковим випадком фронтального опитування є групове опитування, коли опитують 5-6 осіб одночасно. Індивідуальне опитування здійснюється у процесі проведення співбесіди під час лабораторних робіт, семінарських занять, при вирішуванні задач біля дошки, під час захисту рефератів, курсових і дипломних робіт. Запитання для усної перевірки знань поділяють наосновні, додаткові і допоміжні. Письмовий контроль можна здійснювати у вигляді диктантів, відповідей на запитання, розв’язання задач, виконання вправ, тестових завдань, лабораторних робіт, графічних робіт, написання рефератів, доповідей тощо. Письмові роботи допомагають за короткий час з’ясувати рівень засвоєння матеріалу у великої кількості студентів. У деяких випадках можна організувати комбіноване (ущільнене) опитування, за якого викладач одночасно запрошує до відповіді декількох студентів, один з яких відповідає усно, один – два готуються до відповіді біля дошки, інші – виконують індивідуальні письмові завдання на місцях. Програмований контроль здійснюється за допомогою перфокарт, посібників з друкованою основою, комп’ютерних програм. Практичний контроль – контроль, за якого виявляються вміння і навички студентів, набуті під час практичної діяльності (проведення дослідів, лабораторних експериментів, проходження різних видів виробничої практики). Така перевірка дає змогу виявити, на якому рівні студент засвоїв теоретичні основи цих дій.Тестовий контроль (від англ. test - випробування, іспит) все ширше використовується для визначення рівня сформованості знань і вмінь з навчальної дисципліни. Такий вид передбачає однакові вимоги до усіх студентів, допомагає уникати надмірних хвилювань, надає можливості ефективніше використовувати час, стимулює студентів до самоконтролю. Однак тестування краще використовувати для виявлення знання фактів, для визначення вмінь творчо використовувати набуті знання більш ефективними є інші методи контролю. Існує декілька форм тестових завдань. Закрита форма – коли студентам пропонується декілька готових відповідей, що мають правдоподібний зміст, але тільки одна (декілька) з них є правильною. Завдання відкритої форми – такі завдання, відповіді до яких не додаються. Студенти повинні відповідати, висловлюючи власну думку та відношення до проблеми. Для студента вищої школи великого значення набувають вміння самоконтролю. Самоконтроль, самоаналіз і самооцінка формує критичність мислення, адекватну самооцінку, позитивно впливає на розвиток здібностей рефлексії. Для самоконтролю студенти можуть використовувати: тестування, перевірку знань за допомогою комп’ютера, авторецензування, виконання контрольних завдань з подальшим обговоренням результатів з викладачем та інші методи.
|
|
|
|
|
|
Характеристика дидактичного тесту та специфіка його використання у вищій школі.
Дидактичний тест ‒ це система завдань специфічної форми і певного змісту, яка дає змогу якісно оцінити структуру й виміряти рівень засвоєння знань та сформованості вмінь і навичок учнів з предмета.
Дидактичні тести розрізняють за багатьма ознаками. •стандартизовані ‒ вони придатні для проведення цілої серії повторних вимірювань у великих навчальних групах. нестандартизовані ‒ неформальні, розроблені самими викладачами для кожної конкретної навчальної ситуації. За характером дій, необхідних для виконання запропонованих у тесті завдань, дидактичні тести розподіляють на ● пізнавальні і ● психомоторні. Пізнавальні тести потребують, щоб учень, вирішуючи тестові завдання, використовував знання й інтелектуальні вміння. Психомоторні тести містять завдання, які вимагають від учня використання вмінь і навичок переважно репродуктивного характеру. За різноманітністю цілей розрізняють також ●тести готовності до навчання та ●тести результатів навчання. Для реалізації функцій вимірювання якості знань тест має містити достатню кількість тестових завдань, яка визначає довжину тесту. За цією ознакою тести можуть бути короткими (10-20 завдань), середніми та довгими (300 і більше завдань). Завдання є основним елементом кожного дидактичного тесту. За способом виконання завдань тести поділяють на: закриті (із запропонованою відповіддю, з вимушеною відповіддю), коли учню пропонуються на вибір декілька відповідей, з яких одна або кілька правильні; відкриті, що потребують детальної або короткої відповіді, яку учень висловлює довільно й самостійно. У відкритих тестах з короткою відповіддю учень повинен вписати її у відповідне місце (рядок). Правильною може бути словесна або несловесна відповідь (число, символ, умовний знак, математична залежність, рівняння чи формула, простий графік тощо), результат короткого розрахунку. Розрізняють дві форми завдань з короткою відповіддю ‒ основну й додаткову. Тести закритої форми охоплюють цілий ряд завдань: дихотомічні, з вибором відповіді, завдання на приєднання або впорядкування.
|
|
|
|
|
|
Дихотомічне завданнямістить твердження, відносно якого учень повинен вирішити, правильне воно чи неправильне, або запитання, на яке потрібно відповісти «так» чи «ні». Завдання з вибором відповіді є найпоширенішим видом тестів. Основа містить запитання, неповне твердження чи короткий текст з інформацією, важливою для запитання. У комплексі пропозицій (3-5) одна або кілька відповідей правильні, інші (так звані дистрактори) хоч і правдоподібні, але помилкові. Завдання на приєднання (на відповідність) розробляються за принципом встановлення відповідності їхніх частин. Завдання на впорядкування (на встановлення правильної послідовності). У випадку використання відкритих завдань із детальною відповіддю часто оцінюється не тільки результат, а й хід вирішення завдання. За рівнями складності можна виділити такі групи тестових завдань, які дають змогу виявити сформовані рівні компетентності учнів з навчальної теми чи розділу дисципліни: Тести І рівня (тести на впізнавання, розуміння) належать до методів контролю засвоєння знань на понятійному рівні. До цих тестів можна віднести завдання, які передбачають відповідь «так» або «ні», завдання на розпізнавання, які містять запитання зі змістом «що це таке?», завдання на класифікацію та встановлення відповідності. Тести ІІ рівня передбачають перевірку засвоєння знань на репродуктивному рівні (відтворення й застосування) і містять завдання-підставки («закінчити визначення», «підставити пропущене слово»), завдання на вибір правильної відповіді. Тести ІІІ рівня містять завдання, які вирішуються за певним алгоритмом, а також завдання на класифікацію та встановлення відповідності. Тести ІV рівня дають змогу виявити високий рівень засвоєння знань і містять завдання, які потребують розв’язання практичних завдань проблемного характеру, критичної оцінки, аналізу й синтезу інформації або застосування отриманих знань у нетипових умовах. Невід’ємними компонентами кожного типу тестів є вказівка (інструкція) до завдання і власне зміст завдання ‒ фрагмент питання теми, яка вивчається. Етапи розроблення дидактичного тесту Етап планування: Визначення мети й загального змісту тесту відповідно до бази знань теми.Аналіз навчального матеріалу й визначення цілей навчання.Розроблення проекту тесту та критеріїв оцінювання виконаних завдань. Етап побудови: Створення проекту завдань тесту.Оцінка завдань компетентними особами (виконання аналізу тестових завдань та їхньої відповідності з іншими видами робіт з теми).Редагування завдань і розроблення детальних інструкцій щодо їхнього виконання.Складання зразка тесту. Етап перевірки й корекції:Перевірка зразка тесту у вибраній групі студентів.Статистичний аналіз результатів тесту й окремих відповідей.Редагування тесту й розроблення вказівок до нього. Використання тесту: Розроблення стандарту тесту.Упровадження тестових завдань у процес вивчення предмета та своєчасна їхня корекція відповідно до зміни навчальної ситуації. Незважаючи на широке впровадження тестів у практику перевірки знань студентів (учнів), необхідно наголосити на їхній специфічності й обмеженості. Важливо пам’ятати, що не всі учні здатні до швидкого реагування в умовах стресу, яким є кожен контрольний захід. Тому перевірку засобами тестового контролю потрібно поєднувати з іншими методами і прийомами.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 914; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!