Індивідуальна робота студентів. Виконання індивідуальних завдань (1,5 години).

                                          1,5 балів.

Виконання індивідуальних завдань (1,5 години).

 

Модульний контроль

45 балів.

Здійснюється на підставі самостійної та індивідуальної робіт, результатів навчальних занять за рейтинговою системою та вміння готувати художній текст до читання (декламаційний аналіз тексту).

 

3. Навчальна та наукова література до курсу

 

1. Буяльський Б. А. Поезія усного слова. – К., 1969, 1990.
2. Волинський П. К. Основи теорії літератури. – К., 1962.
3. Иванченко С. С. Выразительное чтение: практикум. Учебн. Пособие. – К., 1993.
4. Ильин Е. Н. Искусство общения. Л., М., 1982.
5. Капська А. Й. Виразне читання на уроках літератури в 5-7 класах. – К., 1979.
6. Капська А. Й. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття – К., 1990.
7. Капська А. Й. Практикум з виразного читання. – К., 1986.
8. Капська А. Й. Методика підготовки художнього твору до виразного читання. – К., 1987.
9. Коршунова Л. С. Воображение и его роль в познании. – М., 1979.
10. Катышева Д. Н. Литературный монтаж // Искусство звучащего слова. – Вып. ІІ. – М., 1973.
11. Кнебель М. О. Поэзия педагогики. - М., 1984.
12. Ладыженская Т. А. Живое слово: Устный рас сказ как средство и предмет обучения. – М., 1986.
13. Олійник Г. А. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посібник. – К., 1995.
14. Сперанский М. Н. Правила высшего красноречия // Об авторском искусстве. – М., 1973.
15. Станіславський К. С. Робота актора над собою. – К., 1953. або Станіславський К. С. Твори: у 9 томах. – Т. 2, Ч. 1. – М., 1988.
16.  Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1986.
17. Шведов А. И. Искусство убеждать. К., 1986.

 

 

Підсумковий контроль

Виконання індивідуальних завдань студентами, що включає у себе вибір тексту для читання, вміння його підготувати (декламаційний аналіз тексту), навички виразного читання тексту з певними жанровими і родовими ознаками, режисура.

 

5 Інші положення

Залік з навчальної дисципліни виводиться на підставі рейтингу успішності відповідно до кількості набраних під час поточного, модульного та підсумкового видів контролю балів

„Зараховано” одержують студенти, які протягом навчального семестру набрали 60 і вище балів з курсу.

Студенти, які набрали 59 і менше балів отримують „Не зараховано”.

Студенти із 35-59 набраними балами мають право повторно складати залік; ті, хто набрав 0-34 балів повинні вивчати курс повторно.

Додаток №1

Художні тексти

І част.:                  Ліс ще дрімає в передранішній тиші…

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає…

ІІ част.:

А з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу…

ІІІ част.:

Стрепенувся врешті ліс і собі заграв…

Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої,заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо – туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами…

IV част.:

На галявину вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слуха.

V част.:

Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина ввесь у море лісових звуків…

VI част.:

Аж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золотими смугами, впало на синю від роси траву на галяві, де гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни.

Ідуть / дощі. // Холодні осінні тумани / клубочать / угорі // і спускають / на землю / мокрі коси. // Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає коли усміхнеться. Сірі дні змінюють темні ночі. Де небо? Де сонце? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись надто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками. Нема простору, нема розваги. Чорні думи, горе серця крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, і чуєш коло себе тихе ридання, немов над умерлим…

Понад самим берегом / в’ється в траві стежка / через усе село // Підеш тією стежкою // глянеш / кругом себе / і скрізь бачиш // зелене-зелене море верб / садків / конопель / соняшників / кукурудзи // та густої осоки //

От стеляться / розложисті // як скатерть // зелені левади // Густа // як руно // трава / й дрібненька // тонісінька осока / доходять / до самої води // Подекуди / по жовто-зеленій скатерті / розкидані темно-зелені кущі верболозу // то кругленькі // наче м’ячики // то гостроверхі // неначе топольки // Між м’якими / зеленими / ніби оксамитовими / берегами // в’ється гадюкою / Роставиця // неначе передражнює здорові річки // як часом маленькі діти / передражнюють старших // А там далі / вона / повилась / між високими верболозами // що обступили її / стіною з обох боків // Он верби / одступились од берега / й розсипались купами / на зеленій траві // Скрізь // по обидва боки Роставиці / на покаті / стеляться / чудові городи // жовтіють тисячі соняшників // що ніби поспинались / та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку // там далі // набігли над річку високі коноплі / й залили берег своїм гострим / важким духом // В одному місці / розрослись / чималі вишняки // а далі од берега // коло самих хат// ростуть / дикі груші / та яблуні // розклавши своє широке гілля понад соняшниками // а ондечки / серед одного городу / вгніздилась прездорова / стара / та гілляста / дика груша // розклала своє гілля трохи не при землі / на буряки та картоплю // Соняшники / заплутались своїми жовтими головами в гіллі //

Серед села // Роставиця / входить в широкий ставок//

 

Б. Олійник

Пісня про матір

Посіяла людям літа свої, літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко і тихо пішла за межу.

- Куди це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти,

- Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт,

- Та я не далеко – де сонце лягає спочити,

Пора мені, діти. А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми? Та що ви намислили, мамо?

- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?

- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах, і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,

Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь, не йдіть.

 

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

Махнула рукою — злетіли увись рушники.

«Лишайтесь щасливі»,— і стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки.

 

Монолог Мавки

О, не журися за тіло,

Ясним вогнем засвітилось воно,

Чистим, палючим, як добре вино,

Вільними іскрами вгору злетіло.

 

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувшися, в рідну землицю,

Вкупі з водою там зростить вербицю, -

Стане початком тоді мій кінець.

 

Будуть приходити люди,

Вбогі й багаті, веселі й сумні,

Радощі й тугу нестимуть мені,

Їм промовляти душа моя буде.

 

Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербової гілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки,

Смутними росами з вітів моїх.

 

Я їм тоді проспіваю,

Все, що колись ти для мене співав,

Ще як напровесні тут вигравав,

Мрії збираючи в гаю...

Грай же, коханий, благаю!

---

Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 359; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!