Валютні ринки і валютне регулювання
Валютний ринок — система міжнародних валютних відносин (передусім відносин економічної власності) з приводу організації і купівлі-продажу національних та іноземних валют з метою забезпечення міжнародних платежів.
Основними суб'єктами цих відносин є:
1) фізичні та юридичні особи, зайняті зовнішньоекономічною діяльністю;
2) некомерційні банківські установи, які здійснюють валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;
8) посередники (окремі брокери, брокерські фірми), які за свої операції отримують комісійну винагороду;
4) державні установи і насамперед центральні банки та державні скарбниці окремих країн.
Серед суб'єктів валютного ринку домінуюча роль належить транснаціональним банкам, які здійснюють готівкові і безготівкові міжбанківські операції. Тому ці банки мають вирішальний вплив на валютні курси, масштаби валютного обігу.
Об'єктами валютного ринку є національні грошові одиниці, цінні папери, платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та ін.) в іноземній валюті.
До наймогутніших валютних ринків світу належать валютні центри Нью-Йорка, Лондона, Парижа, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, Сан-Франциско, Токіо, Мілана, Сінгапура, Гонконгу та ін.
Двома основними видами операцій на валютному ринку є операції на умовах СПОТ (негайної оплати) та операції форвардного типу (між банком і клієнтом)
Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти. Валютне регулювання передбачає:
|
|
|
o регулювання курсу національної валюти;
o організація розрахунків в іноземній валюті;
o відкриття рахунку в іноземній валюті;
o купівля іноземної валюти;
o розрахунки по експортно-імпортних операціях;
o здійснення резидентами іноземних інвестицій;
o операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;
o порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
o правила переказу іноземної валюти.
Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях:
o міждержавному;
o регіональному;
o національному.
Що стосується міждержавного рівня, функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), який керується у своїй діяльності статутом Фонду та спільно прийнятими країнами-учасницями постановами та угодами. Статутом МВФ визначено, що цілями цієї організації є:
o забезпечення співробітництва у розв'язанні міжнародних валютних проблем;
o сприяння стабілізації валют;
o творення багатосторонньої системи платежів та розрахунків;
|
|
|
o досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць.
Основним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішніх господарських процесів, так і на зовнішньоекономічні позиції тієї чи іншої країни. Йдеться про вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю, рух короткочасного та довгочасного капіталу, розміри заборгованості, платіжний баланс тощо.
65.Фінанси міжнародних організацій та міжнародних фінансових інститутів
Фінансова діяльність міжнародних організацій пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Використання коштів проводиться на основі затвердженого бюджету. Розглянемо фінанси провідних міжнародних організацій - ООН та ЄС.
Організація Об'єднаних Націй була заснована в 1943 р. Головним завданням ООН є підтримання миру. До сфер її діяльності також входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього природного середовища,
Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни.
|
|
|
Нині ООН переживає фінансову кризу, пов'язану з тим, що багато країн мають заборгованість із внесків до її бюджету. Це істотно звужує фінансові можливості ООН, ускладнює фінансування передбачених заходів.
За видатками бюджет ООН поділяється на дві частини: адміністративні та накладні витрати і програмні видатки. Адміністративні та накладні видатки нині становлять 38%, програмні - 62%, Поставлено завдання скоротити адміністративні витрати до 25%, що дасть змогу вивільнені кошти спрямувати на соціально-економічні програми.
Європейський Союз бере свій початок від створеного у 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співтовариства.
Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи; внески країн-членів та доходи бюджету ЄС, Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку,.Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів.
Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (» 5%) та операційні (до 95%).
|
|
|
Міжнародні фінансові відносини - являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:
- взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;
- взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;
- взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з міжнародними фінансовими інститутами.
Отже, мета діяльності міжнародних фінансових інституцій — сприяння розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.
Найважливішу роль серед міжнародних фінансових інституцій відіграють — Міжнародний валютний фонд та Світовий банк,
Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН.
Для виконання своїх функцій МВФ, як й інші організації, потребує коштів. Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його капітал утворюється за рахунок внесків країн — членів Фонду. Розмір внеску кожної країни залежить від двох чинників: загального обсягу емітованих "Спеціальних прав запозичення" (SDR) та частки (позиції) цієї країни у Фонді. Частка кожної країни залежить від рівня економічного розвитку та її місця у світовій торгівлі.
За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може використовувати позикові кошти. Джерелами залучених ресурсів Фонду є кредити урядів країн-членів або їх грошово-кредитних органів та кредитні лінії з низкою урядів і банків,
Ресурси МВФ використовуються у межах певної політики та розроблених механізмів і відповідно до статутної діяльності, що охоплює три основні напрями.
1. Кредитування з метою надання фінансової допомоги окремим країнам, яке здійснюється з різними цілями, у різних формах та нарізних умовах.
2. Регулювання міжнародних валютних відносин з метою узгодження валютної політики країн — членів Фонду.
8. Постійний нагляд за світовою економікою з метою систематизації інформації як у цілому по світовій економіці, так і стосовно окремих країн.
Група Світового банку є другою за значенням фінансовою інституцією у системі міжнародних фінансів. Світовий банк — багатостороння кредитна організація, яка складається з п'яти тісно пов'язаних між собою установ, що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн.
Головною складовою групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який на початку своєї діяльності мав згідно з його Статутом надавати потерпілим від війни країнам довгострокові кредити для відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції за кордоном. Основні напрями діяльності МБРР:
— статутний капітал, який формується шляхом підписки країн-членів на акції МБРР у межах встановлених квот.
— залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик, за рахунок яких формується більша частка фінансових ресурсів
Міжнародна асоціація розвитку надає безвідсоткові кредити найбіднішим країнам світу строком до 85—40 років з десятирічним пільговим періодом. Кожен проект, що фінансується МАР, піддається політико-економічній експертизі, яка має на меті визначення найефективнішого використання кредитних коштів.
Основним джерелом формування фінансових ресурсів МАР є внески економічно розвинених країн, а також частково прибутки МБРР і повернені кредити.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 490; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!