Завдання до розрахунково-графічної роботи
Міністерство освіти І науки України
Харківська національна академія міського господарства
Прикладна наука про рослинність
(Прикладна фітоекологія):
Методичні вказівки
до виконання розрахунково-графічної роботи
(для студентів 4, 5 курсів денної і заочної форм навчання за напрямами підготовки бакалаврів 6.040106 - „Екологія, охорона навколишнього природного середовища та збалансоване природокористування”, і 0708 - „Екологія” спеціальності 6.070800 - „Екологія та охорона навколишнього середовища”)
Харків-ХНАМГ-2011
Прикладна фітоекологія (Прикладна наука про рослинність): Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи (для студентів 4, 5 курсів денної і заочної форм навчання за напрямами підготовки бакалаврів 0708 - „Екологія” і 6.040106 - „Екологія, охорона навколишнього природного середовища та збалансоване природокористування”, спеціальності 6.070800 - „Екологія та охорона навколишнього середовища”).
/ Харк. нац. акад. міськ. госп-ва; уклад.: Ю. І. Вергелес – Х.: ХНАМГ; 2011. - 44 с.
Укладач: Ю. І. Вергелес
Рецензент: ст. викл. кафедри ботаніки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, к. б. н. Гамуля Ю. Г.
Затверджено на засіданні кафедри інженерної екології міст,
протокол № 3 від 25.11.2010.
ЗМІСТ
Передмова.. 4
Завдання до розрахунково-графічної роботи.. 6
|
|
|
Порядок виконання роботи.. 8
Вимоги до оформлення та представлення роботи.. 16
Порядок захисту роботи і критерії оцінювання.. 18
Список джерел.. 21
Додатки.. 23
Додаток 1. Зразки варіантів вихідних даних до розрахунково-графічної роботи з прикладної фітоекології 23
Варіант № 1. 23
Варіант № 2. 24
Варіант № 3. 26
Варіант № 4. 28
Варіант № 5. 30
Варіант № 6. 31
Варіант № 7. 33
Варіант № 8. 34
Варіант № 9. 36
Варіант № 10. 37
Додаток 2. Рекомендована структура звіту з розрахунково-графічної роботи. 40
Додаток 3. Зразок титульного аркушу розрахунково-графічної роботи. 43
Передмова
Розрахунково-графічна робота (РГР) “Комплексний екологічний аналіз рослинності” за навчальною дисципліною “Прикладна фітоекологія (Прикладна наука про рослинність)” є різновидом самостійної науково-дослідної та науково-практичної роботи студентів стаціонарної форми навчання згідно з програмою підготовки бакалаврів за напрямами підготовки бакалаврів 0708 - „Екологія” і 6.040106 - „Екологія, охорона навколишнього природного середовища та збалансоване природокористування”, спеціальності 6.070800 - „Екологія та охорона навколишнього середовища”.
Метою роботи є практичне застосування теоретичних положень науки про рослинність і біогеоценології в інженерно-екологічному та созологічному контекстах і таким чином формування навичок комплексного аналізу рослинності в справі оцінки поточного стану й змін, а також охорони природних і антропогенних ландшафтів, використанні біотичних компонентів ландшафтів, зокрема рослинності щодо оптимізації довкілля.
|
|
|
Виконанням роботи завершується цикл підготовки фахівців із ступенем бакалавра, пов’язаний з дослідженнями, аналізом, прогнозуванням іа управлінням біотичними компонентами довкілля. Підставами для успішного виконання РГР є знання студентів про екосистеми, біогеоценози і ландшафти, роль рослинного покриву в функціонуванні біосфери, місцеву і регіональну флору та рослинність, вміння визначати види та вищі таксони рослин, робити і тлумачити геоботанічні описи, знаходити потрібну інформацію в фахових підручниках, довідниках, складати звіти про виконану роботу. Частково ці знання та вміння студенти набувають під час вивчення фахових дисциплін “Біологія”, “Загальна екологія”, “Біогеохімія та мікробіологія”, “Екологія міських систем”, “Основи ґрунтознавства” і проходження навчальної та навчально-виробничої практик із біології, загальної та ландшафтної екології в попередні роки, а частково – під час практичних занять із дисципліни “Прикладна наука про рослинність (Прикладна фітоекологія)”.
|
|
|
Методичні вказівки укладено і видано для допомоги студентам на всіх етапах виконання РГР – від отримання завдання до захисту результатів. Але окрім цього видання і рекомендованих літературних джерел студентам необхідно водночас користуватися виданням: «Прикладна наука про рослинність (Прикладна фітоекологія): Методичні вказівки до практичних занять і самостійної роботи (для студентів 4, 5 курсів денної і заочної форм навчання за напрямами підготовки бакалаврів 0708 - „Екологія” і 6.040106 - „Екологія, охорона навколишнього природного середовища та збалансоване природокористування”, спеціальності 6.070800 - „Екологія та охорона навколишнього середовища”)». /Уклад.: Вергелес Ю. І. – Х.: Харк. нац. акад. міськ. госп-ва; 2010.
Це джерело містить детальні інструкції щодо виконання окремих процедур комплексного екологічного аналізу рослинності з використанням навчального прикладу – описів рослинного покриву – в контексті практичних робіт. В цьому ж виданні студенти знайдуть деякі теоретичні відомості й практичні поради, зокрема щодо обчислення індексів екологічного різноманіття і нескладних процедур екологічної ординації рослинності з використанням графічних засобів. Крім того, посібник містить різноманітний довідковий матеріал, що може значно спростити студентам пошук необхідних відомостей з екології окремих видів рослин. Таким чином, обидва посібника складають єдиний навчально-методичний комплекс дисципліни.
|
|
|
Особливістю даної РГР є те, що її виконують у складі малих робочих груп із 6-7 осіб, які створюють студенти за принципами самоорганізації. Кожна група обирає лідера та його заступника. Необхідні процедури щодо виконання групового завдання РГР обговорюються всіма учасниками робочої групи, але в підсумковому звіті кожний розділ, що включає опис, розрахунки й висновки з певних процедур аналізу рослинності, матиме відповідальних авторів. Лідер групи організовує роботу учасників, підтримує зв’язки з викладачем дисципліни, допомагає останньому здійснювати загальний контроль над виконанням РГР, забезпечує якість отриманих результатів і їх вчасне представлення до захисту. Заступником лідера зазвичай обирають виконавця, який/яка краще за інших учасників розуміється в інформаційних технологіях і відтак забезпечуватиме інформаційну підтримку роботи. Коли лідер не в змозі виконувати свою роль, заступник тимчасово бере на себе його функції. Під час захисту результатів РГР кожен учасник групи має чітко пояснити, які саме завдання він/вона виконував/виконувала. Отже, разом із технічними навичками студенти набувають важливі в професійному житті навички міжособистістного спілкування, а саме – роботи в команді.
Завдання до РГР для кожної робочої групи є ідентичними за структурою й унікальними за змістом і включають 5 описів рослинності в певній місцевості, виконаних здебільшого самими студентами в попередні роки під час навчально-виробничої практики за стандартною методикою. Завдання видають на 5-й тиждень, звіти приймають на 14-й тиждень, а презентація і захист результатів відбуваються на 15-й тиждень відповідного семестру, коли дисципліну вивчають згідно з навчальним планом. Робочою програмою дисципліни передбачено, що на виконання РГР кожний студент витрачає 24 години із загального обсягу самостійної роботи. Робота в групах може значно мінімізувати витрати часу кожного виконавця. Для студентів, що навчаються за заочною формою навчання завдання видають під час установчих лекцій, підготовку до виконання роботи студенти ведуть у міжсесійний період, а власне виконання і захист – під час сесії у відповідному семестрі.
Завдання до розрахунково-графічної роботи
За наданими геоботанічними описами (Додаток 1):
1. Встановити тип рослинних угруповань.
2. Розрахувати індекси екологічного альфа-різноманіття:
- видове багатство
- індекс Бергера-Паркера
- індекс Маргалефа
- індекс Шеннона, його дисперсію та стандартну похибку
- індекс Сімпсона
- вирівняність за Шенноном
- вирівняність за Хіллом
3. Впорядкувати описи за різноманіттям.
4. Розрахувати індекси бета-різноманіття для сукупності описів:
- індекс Жакара для порівняння якісного складу
- індекс Жакара для порівняння складу угруповань із врахуванням видової структури
- індекс Серенсена для порівняння якісного складу
- індекс Серенсена для порівняння складу угруповань із врахуванням видової структури
5. За методом серединного приєднання побудувати дендрограми (кластерограми) подібності угруповань за кожним із розрахованих індексів (п. 4).
6. За допомогою розрахунків із використанням фітоіндикаційних шкал Д. М. Циганова встановити типи режимів екологічних факторів:
- багатства й засолення ґрунтів
- багатства ґрунтів азотом
- зволоження ґрунтів
- змінності зволоження
- кислотності ґрунтів
7. Розташувати угруповання в двовимірному просторі пар встановлених екологічних факторів (п. 6).
8. Встановити, як змінюється рясність-покриття видів даних угруповань залежно від значень індексів екологічних факторів (п. 6).
9. Задати сценарії, за якими змінюватимуться режими ідентифікованих екологічних факторів (по 2 сценарії для кожного фактора), і дослідити методами імітаційного моделювання, як реагуватимуть дані рослинні угруповання відносно складу та структури на ці зміни.
10. Надати рекомендації щодо оптимізації видового складу й таксономічної і біологічної структури даних рослинних угруповань.
11. Зробити висновки щодо можливості й ефективності використання угруповань даних типів у фітомеліоративних системах. (За літературними даними, відносно спроможності поглинання газоподібних забруднювачів атмосфери, перехоплення забрудненого поверхневого стоку, накопичення хімічних елементів).
12. Зробити висновки щодо необхідності збереження (охорони) даних рослинних угруповань у поточному стані і, якщо необхідно, запропонувати режим охорони.
Порядок виконання роботи
Етап 1. Після отримання завдання, що складається з 5 окремих описів рослинного покриву (знакових моделей рослинних угруповань), на стандартних геоботанічних площадках певної ділянки території, насамперед необхідно упорядкувати ці описи у вигляді єдиної зведеної таблиці (“валової” таблиці, за термінологією фітоценологів). Графи такої таблиці створені порядковими номерами геоботанічних площадок і підсумковим показником постійності виду на дослідженій території. Рядки таблиці є фактично списком видів рослин (або таксонів вищих категорій, якщо вид не був визначений[1]). На перехресті рядків і граф, у комірках таблиці знаходитимуться значення індивідуальних для кожного виду в кожному описі показників рясності-покриття. Значення в комірках останньої графи таблиці є результатами розрахунків показника постійності кожного виду, тобто частки площадок, на яких цей вид було зареєстровано, від загальної кількості закладених на певній ділянці геоботанічних площадок. Для зручності аналізу наукові назви видів рослин розташовують в алфавітному порядку. Результатом на етапі 1 буде таблиця розміром (S+1) x 7, де S – кількість видів рослин, що зареєстровані на всіх геоботанічних площадках дослідженої ділянки.
Етап 2. Для кожного виду в кожному угрупованні розраховують показник відносної рясності, тобто частки виду в угрупованні за кількістю (в нашому випадку, за рясністю-покриттям). Таблиця, створена на попередньому етапі, тепер перетворюється на таку, де значення балів рясності-покриття замінюються на показники індивідуального відсоткового проективного покриття видів в описаних угрупованнях за процедурою, яку детально наведено в методичних вказівках із практичних занять і самостійної роботи студентів з дисципліни. Ця нова таблиця має розмір (S+2) x 6 і містить додатковий підсумковий рядок “Сумарне проективне покриття”. Величина сумарного проективного покриття всіх видів, в залежності від показників індивідуального покриття, може бути меншою ніж, дорівнювати, або більшою за 100%. (Не путати з показником загального проективного покриття для рослинності на площадці, який може коливатися тільки в межах від 0 до 100%). Поділ показника індивідуального проективного покриття кожного виду в угрупованні на загальний показник сумарного покриття дасть потрібну величину відносної рясності (частки за кількістю). Всі таким чином розраховані значення часток кожного виду в кожнім угрупованні й виражені в частках одиниці з точністю до десятитисячних заносять у нову таблицю розміром (S+1) x 6. Саме ця таблиця міститиме дані, необхідні для встановлення структури угруповань, а також всіх подальших розрахунків індексів екологічного альфа- й, почасти, бета-різноманіття.
Етап 3 складається з чотирьох паралельних процедур:
Процедура 3а. Підготовка експертної бази даних для встановлення таксономічної, біологічної (біоморфологічної) і екологічної структури угруповань. Ця база даних може містити записи, згруповані за такими полями, як “Латинська назва виду”, “Українська назва виду”, “Російська назва виду”, “Назва роду (лат.)”, “Назва родини (лат.)”, “Біоморфа”, “Життєва форма (за К. Раункієром)”, “Охоронний статус виду”, “Нативний чи адвентивний вид”, “Фармакогностичні властивості”, “Господарське значення”, “Здатність виду акумулювати важкі метали”, “Здатність виду поглинати біогенні елементи” та ін. Створення бази даних передбачає сумлінну роботу виконавців з численними інформаційними джерелами, як наведеними, так і відсутніми в списках рекомендованої літератури до РГР і самостійної роботи студентів.
Процедура 3б. Розрахунки індексів альфа-різноманіття для кожного угруповання відповідно до завдання і згідно з методикою, викладеною в рекомендаціях до аналогічних завдань практичних робіт і самостійної роботи студентів. Результати розрахунків треба звести в таблицю, графи якої такі ж самі, як і в таблицях, отриманих на етапі 2, а рядки задають назвами окремих індексів.
Процедура 3в. Розрахунки індексів бета-різноманіття в сукупності рослинних угруповань, як оцінок ступеня подібності між парами угруповань. Спочатку необхідно розрахувати кількість спільних видів для кожної пари описів рослинних угруповань і результати представити як матрицю розміром 5 x 5. Видове багатство кожного рослинного угруповання встановлють на етапі 3б. Окрему матрицю розміром 5 x 5 необхідно сформувати чисельними показниками, які є сумами часток від поділу меншого на більше з значень відносної рясності того ж самого виду в двох порівнюваних описах рослинності. Обидві матриці використовують для подальших розрахунків індексів Жакара та Серенсена. Результатами описаних процедур будуть 4 таблиці розміром 5 x 5 – дві зі значеннями індексів Жакара і Серенсена для попарної подібності угруповань за складом і дві зі значеннями тих самих індексів, але таких, що враховують кількісні співвідношення між видами, тобто структуру угруповань.
Процедура 3г. Створення фітоіндикаційних таблиць для всіх видів рослин, що присутні в описах рослинного покриву. Єдина зведена таблиця з літерними позначеннями видових мінімумів і максимумів за кожним із 5 досліджуваних екологічних факторів і така ж сама таблиця, але з нумеричними позначеннями (за Д. М. Цигановим), або 5 окремих таблиць з літерними та нумеричними позначеннями діапазонів екологічної толерантності всіх видів наведеного списку за кожним окремим фактором середовища мають бути результатом ретельного вивчення відповідних довідкових матеріалів при виконанні окреслених процедур.
Етап 4 передбачає паралельне виконання таких процедур:
Процедура 4а. Встановлення структури і типу угруповань. Наприклад, таксономічна структура визначається співвідношенням різних таксонів вищих категорій в угрупованні за рясністю, тобто сумами часток всіх видів, що належать до тих самих родів або родин. Біоморфологічна структура аналогічно визначається співвідношенням різних життєвих форм рослин в угрупованні за рясністю, а екологічна структура встановлюється за співвідношенням різних екологічних груп рослин. Саме встановлена екологічна структура допоможе зробити висновки, до яких типів відносяться рослинні угруповання, описи яких наведені в завданні до РГР (наприклад, рослинність дібровна лісова, борова лісо-узлісна, справжня суходольно-лучна, бур’янисто-лучна заболочених заплавних лук, бур’янисто-польова і т. ін.). Результати аналізу структури та встановлення типів рослинних угруповань візуалізуються у вигляді кругових діаграм і таблиць.
Процедура 4б. Сортування описів рослинних угруповань за показниками інтегрального альфа-різноманіття. Кожному з п’яти описів рослинних угруповань надати ранг (від 1 до 5), за кожним із розрахованих індексів альфа-різноманіття. Крім індексу Бергера-Паркера, де найменше із п’яти значень вказує на угруповання з найбільшим різноманіттям; ранг 1 надають описові угруповання з максимальним значенням індексу в ряді з п’яти описів. Отримані ранги підсумовують за всіма індексами і те угруповання, для якого така сума буде мінімальною, отримує інтегральний ранг 1; відповідно, угруповання, для якого сума буде максимальною, отримує ранг 5. Сортування закінчено. Результати сортування описів за окремими та всіма виміряними показниками альфа-різноманіття представляють у вигляді таблиці.
Процедура 4в. Кластерний аналіз рослинних угруповань за розрахованими індексами попарної подібності їх описів. Таблиці, що було створено як результат процедури 3в, використовують для виявлення первинних кластерів. Після цього наступна ітерація передбачає нові розрахунки індексів парної подібності між первинними кластерами й угрупованнями, що залишилися не зв’язаними. Ітерації з аналогічними діями продовжуються доти, поки всі описи угруповань не будуть впорядкованими у вигляді дендрограм (кластерограм). Вторинні, третинні і т.д. матриці подібності кластерів разом із 4 рисунками з дендрограмами є результатами виконання окреслених процедур. Докладніше метод серединного приєднання у формуванні кластерів у процедурі кластерного аналізу описано в методичних рекомендаціях до самостійної роботи студентів з дисципліни.
Процедура 4г. Фітоіндикація режимів досліджуваних екологічних факторів. За процедурою, що викладена в методичних вказівках до практичних занять з дисципліни, розрахувати середні зважені індекси досліджуваних екологічних факторів для кожного угруповання. Вагові коефіцієнти, що використовують у відповідних формулах, отримують шляхом нескладної трансформації “валової” таблиці: до індивідуальних балів рясності-покриття додають 1, а бал “+” трансформується у ваговий коефіцієнт 1. Таблиця вагових коефіцієнтів, що враховують відносну рясність видів в угрупованнях, є відтак проміжним результатом процедури фітоіндикації. Розраховані середньозважені значення індексів піддаються потім процедурі перевірки на логічну несуперечність шляхом порівняння з видовими екологічними максимумами й мінімумами за кожним з встановлених факторів. Якщо процедура фітоіндикації має результатом однозначно встановлений тип режиму екологічного фактора, середньозважене значення приймається як справжнє. У протилежному випадку треба зазначити, що в певній точці розташування геоботанічної площадки наявним є більше одного типу умов зростання, і середньозважені значення не використовують у подальшому аналізі. Результати фітоіндикації за кожним окремим фактором або за всіма факторами разом представляють у вигляді таблиць.
Етап 5 полягає в дослідженні зв’язків між показниками рясності-покриття окремих видів рослин з високою постійністю і виявленими факторами середовища (т. зв. R-аналіз екологічної ординації), а також координації рослинних угруповань у двомірному просторі пар цих факторів (т. зв. Q-аналіз екологічної ординації). Шкали осей факторів задаються значеннями індексів, отриманих на попередньому етапі (процедура 4г.) У випадку R-аналізу результати мають вигляд графіків залежностей показників рясності-покриття вибраних видів від значень індексів кожного з досліджених екологічних факторів, для яких було встановлено тип режиму. На цих графіках бажано зображувати апроксимуючу криву і зазначати коефіцієнт детермінації (докладніше про це сказано в методичних рекомендаціях до самостійної роботи студентів з дисципліни). Для кожного виду треба знайти такі залежності, коефіцієнт детермінації яких перевищував би 0,5. Стосовно Q-аналізу, результати також мають вигляд точкових графіків. Точками є номери описів рослинності, а їх координати задають значеннями відповідних індексів екологічних факторів. Треба знайти такі парні комбінації досліджених факторів, за яких розкид точок в двомірному просторі був би максимальним: саме ці фактори і є відповідальними найбільшою мірою за наявне різноманіття рослинних угруповань на певній ділянці. Звичайно, ці процедури є радше попередньою розвідкою, ніж справжньою ординацією, яку проводять з використанням складних методів багатовимірного статистичного аналізу, але враховуючи більше навчальну, ніж дослідницьку мету РГР, є цілком виправданими. І насамкінець, студентам пропонують провести нескладне імітаційне моделювання змін режимів екологічних факторів і ймовірних відгуків рослинності на такі зміни. Для кожного фактору уявимо, що середній індекс типу режиму в точках опису змінюється на 1-2 градації в бік зменшення чи збільшення. Що відбудеться з кожним рослинним угрупованням? Які види ймовірно зникнуть, а які зменшать чи збільшать індивідуальну рясність? Які нові види можуть з’явитися в складі угруповань? Для відповіді на ці та подібні запитання треба впевнено володіти інформацією про діапазони екологічної толерантності й оптимуми видів відносно до факторів середовища. Це саме та інформація, яку було використано при створенні баз даних на етапі 3.
Етап 6 включає всебічний аналіз отриманої інформації про рослинні угруповання певної ділянки під кутами зору (а) господарського використання, (б) охорони та (в) використання даних рослинних угруповань для потреб оптимізації довкілля, тобто в складі фітомеліоративних систем. Висновки за кожним із перелічених напрямів мають спиратися як на результати відповідних розрахунків, так і на логічно несуперечливі твердження на основі експертних оцінок. Результати процедур цього етапу оформлюються у вигляді стверджень, схем, таблиць, графіків, тощо.
На цьому етапі розрахункова й аналітична робота в основному закінчується. Очевидно, що цю РГР необхідно виконувати з використанням сучасних засобів комп’ютерної техніки та прикладних комп’ютерних програм. Засоби Microsoft Office є необхідними і загалом достатніми для зберігання, обробки й аналізу інформації і продукування звіту. Але застосування інших, більш ефективних програмних засобів студентами для вдосконалення результатів РГР буде всіляко підтримано викладачем. Виконання даної РГР інтегровано з вивченням студентами дисциплін “Моделювання та прогнозування стану довкілля” та “Інформаційні технології управління та проектування в екології та охороні довкілля”, тому необхідні консультації стосовно тих чи інших методів математичного моделювання чи аспектів застосування комп’ютерних програм і обладнання студенти можуть отримати у викладачів вказаних дисциплін.
Етапи 7 і 8 є, відповідно, написанням групою звіту за РГР і підготовкою презентації результатів. Діаграма на рис. 1 допоможе студентам в організації робіт.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 314; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!