Методика проведення дослідження

Nbsp; Зміст I. Методи дослідження в психології. II. Теоретичні засади дослідження вольових якостей. III. Практичні засади дослідження вольових якостей: 1. Методи дослідження вольових якостей; 2. Дослідження імпульсивності 3. Дослідження локусу суб’єктивного контролю. IV. Емпіричні дослідження вольових якостей: 1. Характеристика вибірки та етапів дослідження 2. Опис результатів дослідження V. Література. VI. Додатки: 1. Додаток 1. Методика проведення дослідження. 2. Додаток 2. Результати дослідження. I. Методи дослідження в психології. В даний час, в психології існує декілька методів дослідження ними є самоспостереження, спостереження, експеримент (лабораторний та природній) , ЕЕГ, МЕГ та інші. Існує також допоміжний метод дослідження – бланковий. Дуже точні дані досліджень ми можемо отримати лише в тому випадку, якщо зможемо виключити вплив сторонніх факторів на результат. Таким чином самим точним методом є комп’ютерне дослідження: ЕЕГ, МЕГ та інші, які реєструють несвідомі імпульси нашого організму і фіксують їх. Доволі точні дані ми отримуємо проводячи природній експеримент, оскільки досліджуваний знаходиться у звичних для себе умовах, на його дії та поведінку не впливають стороні подразники. В той же час результати цього дослідження ми отримуємо через призму суб’єктивного сприйняття експериментатора, що впливає певною мірою на точність. Для дослідження вольових, емоційних якостей медичні комп’ютерні дослідження не підходять, проведення спостережень в природних умовах займає багато часу, тому в даному випадку більш актуальним методом є бланковий. Сутність цього методу заклечається в тому, що досліджуваному надається бланк з завданнями, які потрібно вирішити. Одним із варіантів бланкового методу є опитувальник. За допомогою опитувальника досліджуваний повинен відповісти на певну кількість запитань. Через те, що відповіді несуть суб’єктивний характер, цей спосіб дослідження являється лише допоміжним. В той же час, для відсіву завідомо неправдивих відповідей, в «тіло» тесту вводяться так звані «мітки правдивості» – це запитання, які не відносяться до теми тесту, але відповідь на них дає можливість визначити ступінь правдивості відповідей. Завдяки такому відсіву ми маємо можливість одержувати результати тестування близькі до статистичної норми. II. Теоретичні засади дослідження вольових якостей. Воля - це здатність (функція) людини, що проявляється в самодетермінації й саморегуляції ним своєї діяльності й різних психічних процесів. Вона здійснюється через довільну й усвідомлену форму мотивації. Психологічним механізмом довільної зміни спонукання є зміна змісту дії. Тому за вольовими зусиллями, стоїть особлива активність, що відбувається у внутрішньому плані свідомості, по мобілізації всіх можливостей людини. Воля реалізується у вигляді спонукальної й гальмівної активності психіки. Завдяки вольовій регуляції пізнавальні психічні процеси переводяться в розряд довільних і стають можливими зусилля, що дозволяють людині здійснювати цілеспрямовану діяльність. Дії, контрольовані й регульовані волею, бувають простими й складними. Залежно від того, якою мірою індивід розуміє значення своєї вольової активності й чи приписує відповідальність зовнішнім обставинам або, навпроти, власним зусиллям і здатностям, визначають його локус контролю. Оцінюючи людину за критерієм "вольовий-слабовільний" варто враховувати його здатність створювати додаткове спонукання до дії через зміну його значеннєвої сторони. Від цього залежить ініціація дії, а також сила, темп, швидкість, тривалість роботи, подолання зовнішніх і внутрішніх (психологічних) перешкод. Оскільки вольова регуляція визначається значеннєвими змінами у свідомості, то вона залежить від таких компонентів особистості, як світогляд, характер значеннєвої сфери, переконаність. За критеріями діяльності виділяють вольові властивості до яких ставляться наполегливість, рішучість, енергійність, завзятість й ін. З різноманіття вольових властивостей у практикум увійшли дослідження з визначення суб'єктивного контролю, наполегливості й імпульсивності. Виразність вольових якостей визначається багатьма факторами: тривалістю мотиваційних установок на досягнення успіху, моральними принципами людини, його нейродинамічними й особистісними особливостями, емоціями, енергетичним потенціалом. Складність виміру рівня розвитку в суб'єкта вольових якостей саме й складається в нейтралізації ситуативних і виявленні постійних факторів, що обумовлюють стабільний рівень прояву тієї або іншої вольової якості. Той факт, що часто між вольовими якостями не виявляються кореляції потрібно розглядати не як невдачу у вивченні проявів волі, а, навпаки, як позитивний результат, що змушує піти від погляду на волю й силу волі як щось ціле, «неподільне». Таким чином, питання зводиться до того, що ж намагаються виміряти – вольове зусилля, абстрактну «силу волі» або щось інше, що позначають як конкретний вольовий прояв при подоланні специфічного ускладнення, маючи на увазі наявність за цим вольовим проявом конкретної вольової якості. Які труднощі вивчення вольових якостей? Перший момент – невідповідність ступеня вольової напруженості його ефективності. Висока напруженість не завжди збігається з високою ефективністю. Другий момент - відношення випробуваних до діяльності, виконуваної під час тестування. Ранжирування випробуваних по ступені вольового прояву стає можливим тільки при наявності у всіх обстежуваних позитивного відношення до пропонованого завдання й при їхньому прагненні досягти максимального результату. Поряд із цими можна відзначити й інші труднощі. Оскільки емоції й воля здебільшого тісно зв'язані між собою, перед дослідником виникає нелегке завдання знайти шляхи для виміру ступеня виразності «сили волі» окремо від ступеня виразності в людини емоційності, що в одних випадках буде полегшувати прояв тієї або іншої вольової якості, а в інших випадках - ускладнювати. Емоції й ступінь їхньої виразності в основному фіксують за вегетативними показниками. Така ж тенденція спостерігається й при діагностиці станів людини. При цьому в психології склався дивний стан справ, при якому має місце недовіра до суб'єктивних показників станів й емоційних переживань. Наприклад, у ряді психологічних робіт відзначається, що не можна покладатися на почуття утоми при винесенні судження про те, чи розвився в людини стан стомлення, чи ні. У той же час при вивченні вольових якостей положення прямо протилежне: багато дослідників увірували в діагностичну силу запитальників і мало піклуються про те, щоб діагностика вольових проявів велася об'єктивними методами в лабораторних умовах. Очевидно, для діагностики вольових якостей необхідно використати як суб'єктивні критерії, одержувані при опитуванні, спостереженні за суб'єктами, застосуванні методу самооцінок, так й об'єктивні критерії, що випливають із лабораторного тестування. Використання тільки перших часто приводить до помилкових висновків, тому що в спостерігача й опитуваної людини часто створюється загальна думка про вольову сферу опитуваного. При цьому помилка часом складається не стільки в тім, що невірно визначається конкретний вольовий прояв, скільки в тім, що на підставі прояву однієї вольової якості робиться висновок про розвиток у даної людини волі «взагалі», тобто здійснюється перенос спостережуваного поводження на всі випадки життя. З незвичайною легкістю до суб'єкта приклеюється ярлик «вольового» або «невольового». У дійсності ж у різних ситуаціях «сила волі» проявляється по різному. Це вимагає диференційованого підходу до діагностики вольових якостей і диференційованих методик. Інша причина помилкових висновків про вольову сферу особистості при опитуванні полягає в тому, що часто опитуваний ніколи не виявлявся в такій ситуації, що вимагає прояви певної вольової якості (наприклад, при оцінці в себе мужності). Крім того, одні особи схильні до переоцінки своїх якостей, інших - до недооцінки. Тому спостерігається перекручена самооцінка ступеня розвитку своєї вольової сфери. Звідси виникає завдання створення методик, які дозволяли б моделювати ситуації, що вимагають прояви тієї або іншої вольової якості, і, наприклад, кількісно вимірювати, з одного боку, ступінь виразності виниклого страху, а з іншого боку – ступінь розвитку в даного суб'єкта вольової якості сміливості. Не довідавшись першого, можна зробити помилковий висновок про другий. Питання про співвідношення «сили води» і сили мотивів складний і не завжди вирішується однозначно, а часом й адекватно. Робляться спроби підмінити «силу волі» силою мотиву. Дійсно, наявність вольових проявів значною мірою визначається силою мотиву: просто так людина не буде проявляти свою «силу волі». Однак зводити волю до мотивів – означає, не бачити реально існуючих фактів, що проявляються, наприклад, у навчальній діяльності. З іншого боку, діагностика вольових якостей вимагає створення сильного мотиву, але саме в цьому виникають нерозв'язна поки труднощі: як створити однакову у всіх силу мотиву і як зафіксувати цю силу. Правда, у ряді випадків останню можна визначати через виразність у випробуваних емоцій, що супроводжують, наприклад, змагальний мотив. Однак тут теж виникають труднощі в поясненні одержуваних результатів. Варто з'ясувати, за рахунок чого зросла терплячість, рішучість, сміливість: за рахунок вольового компонента або емоційного сплеску, що приводить до росту загальної активації. Для багатьох вольових проявів тести взагалі не розроблені, тому перед дослідниками волі стоїть ще багато методичних завдань. Їхнє рішення залежить і від того, як успішно буде вирішене інший завдання - розкриття сутності того або іншого вольового прояву й класифікація вольових якостей. III. Практичні засади дослідження вольових якостей При розгляді вольових якостей як стійких характеристик вольового регулювання використають: 1) бесіду; 2) анкети, твори з наступним контент-анализом; 3) аналіз літературних джерел, аналіз продуктів діяльності; 4) методи самооцінок, експертних і взаємооцінок вольових якостей: а) експертні оцінки (метод узагальнення незалежних характеристик по силі, стійкості, широті, спрямованості вольових якостей в 5-бальній системі), метод полярних профілів, метод полярних профілів В. И. Селиванова, метод компетентних суддів, використання для оцінювання п'ятибальної й десятибальної шкал; б) самооцінки разом з експертними оцінками й взаємооцінками; методика об’єктивованої самооцінки вольових якостей особистості А. Ц. Пуни, шкала самооцінки наполегливості, самовпевненості Торнтона; в) непрямі методи самооцінки розвитку морально-вольової сфери; 5) тести й запитальники: а) що дають релевантну інформацію про досліджувану реальність: рівень суб'єктивного контролю Роттера; орієнтація на дію й стан Ю. Лантуха; проективні методи; б) спрямовані саме на вивчення вольової сфери (запитальник вольових якостей Н. Б. Стамбулової; запитальник вольового самоконтролю Е.В. Эйдмана; вольовий запитальник особистості А. Хохлова; запитальник наполегливості Ванга; запитальник вольових якостей особистості) (Пасниченко, 1995). Необхідно відзначити методики, що вимірюють вольові якості в контексті їхнього зв'язку з комплексом інших властивостей особистості. Прикладом подібних діагностичних инструментариев служать: Фрайбургский особистісний запитальник FPI включає фактори, що вимірюють упевненість у собі, витриманість; Каліфорнійський психологічний запитальник CPI дозволяє виявити ініціативність, самовпевненість, відповідальність, самоконтроль; «психологічні профілі» Россолимо (одна із груп тестових завдань називається «Воля» і містить у собі проби на опір автоматизму й навіюванню); запитальник проблем рішення PSI П. Хеппнера й К. Петерсена, що досліджує впевненість у рішенні проблеми, відхилення від рішення проблеми й самоконтроль; особистісний запитальник Е. Куличковой, що дозволяє одержати інформацію про рішучість, напористість, імпульсивність, умінні володіти собою, самостійності й ряд інших методик. Степанов В.А. [1] в своєму посібнику зібрав 17 різноманітних опитувальників та тестів, які мають допомогти в дослідженні вольових якостей. В основному досліджуються такі аспекти: цілеспрямованість, сміливість і рішучість, ініціативність і самостійність, витримка та володіння собою, наполегливість і завзятість, агресивність та інші. Нажаль в даний час всі ці тести все ж таки носять досить суб’єктивний характер. Так, наприклад, дослідження наполегливості дуже складний процес, оскільки жоден опитувальник не дасть гарантії в тому, що відповіді є правдиві. Одним із варіантів дослідження наполегливості є тест фізичної витримки з використанням динамометра (силоміра) (автор Ігнатьєв Є.І.[2]). Сутність цього метода в тому, що досліджуваний повинен показати максимально можливий результат, після чого встановлюється обмеження в 50% від максимуму і засікається час, який досліджуваний зможе утримувати даний показник. Час, який досліджуваний витримує заданий показник після першої появи втоми і показуватиме силу витримки. Але справа в тому, що цей варіант не враховує фізичного стану досліджуваного, навіть сам Ігнатьєв був дуже стриманий в оцінці запропонованого ним способу. Так для спортсменів цей тест не підходить, оскільки вони по-перше треновані витримувати певні навантаження і точка першого відчуття втоми лежить дуже близько від критичної точки «відмови». Тест з затримкою дихання дає більш достовірні результати. Так Є.В. Ейдеман в 1986 році перевіряв тест з затримкою дихання на достовірність в різних ситуаціях: на вдиху/на видиху/на середині циклу, до фізичного навантаження/після навантаження, після гіпервентиляції легенів. Тест показав високу достовірність[2]. Більш достовірного результату можна отримати скориставшись тестами, які перевіряють інтелектуальні вольові зусилля. Так Александрова Н.И., Шульга Т.И.[1] запропонували використовувати тест з використанням картинок, гри «15». Ідея полягає в тому, щоб зацікавивши дитину складанням існуючої картинки, зафіксувати час, за який дитина відмовиться від виконання нездійсненного завдання. Для дітей старшого віку таким завданням може бути пошук на карті неіснуючого міста, по назві співзвучного з існуючими. Таким чином, з найбільш достовірним результатом, дослідження наполегливості можна (і бажано) проводити використовуючи інтелектуальні завдання. Для проведення дослідження мною було обрано такі якості як імпульсивність (тест за В.А. Лосенковим) та суб’єктивний контроль (тест Е.Ф. Бажина та ін. на основі шкали локуса контроля Дж.Роттера). Імпульсивність – це один з показників вольових якостей, протилежний цілеспрямованості та наполегливості. Рівень імпульсивності характеризують як високий, середній та низький. Високий 66 – 80 Середній 36 – 65 Низький 20 – 35 Високий рівень імпульсивності характеризує людину як ту, яка не має достатнього самоконтролю в спілкуванні та діяльності. Такі люди часто не мають певних життєвих планів, стійких інтересів, вони захоплюються то одним, то іншим. Люди з низьким рівнем імпульсивності навпаки, цілеспрямовані, мають достатньо ясні ціннісні орієнтації, проявляють наполегливість в досягненні мети, намагаються доводити початі справи до кінця. Якщо рівень імпульсивності високий, то слід скласти програму самовиховання направлену на його зниження та збільшення цілеспрямованості. При цьому треба враховувати особливості локусу суб’єктивного контролю. Локус контролю або показник інтернальності – це характеристика вольової сфери людини, котра відображає її схильності приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним здатностям та зусиллям. В залежності від локалізації контролю можливі два полярні типи особистості: екстернальний та інтернальний. 0 _______________¦______________ 44 екстернальний інтернальний Високий 33 – 44 Середній 13 – 32 Низький 10 – 12 Локус контролю, характерний для людини, універсальний по відношенню до будь-яких типів подій, з якими їй доводиться стикатися. Один і той же тип контролю проявляється і у випадках поразки, і у випадках досягнення поставленої мети, при чому це відбувається в різних сферах життєдіяльності особистості. При низькому рівні інтернальності людина мало просліджує взаємозв’язок між своїми діями та значимими для них (дій) подіями в житті. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і вважають, що більшість з них є випадковими або результатом дій інших людей. Через це «екстернали» емоційно неврівноважені, здатні до неформального спілкування та поведінки, у них поганий самоконтроль та висока напруженість. Високий же рівень інтернальності відповідає високому рівню суб’єктивного контролю над будь-якими значимими ситуаціями. Люди, що мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій в їх житті було результатом їх власних дій, що і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їх життя в цілому. «Інтернали» з високими показниками суб'єктивного контролю володіють емоційними стабільністю, завзятістю, рішучістю, відрізняються товариськістю, хорошим самоконтролем і стриманістю. Середній рівень інтернальності характерний для більшості людей. Особливості їх суб'єктивного контролю може дещо змінюватися, залежно від того, як уявляється людині ситуація: складною або простою, приємною або неприємною і тому подібне. Але, хоча її поведінка і психологічне відчуття відповідальності за нього залежить від конкретних соціальних ситуацій, все ж таки можна і у них встановити переважання того або іншого виду локусу контролю. Таким чином, суб'єктивний локус контролю пов'язаний з відчуттям людиною своєї сили, достоїнства, відповідальності за те, що відбувається, з самоповагою, соціальною зрілістю і самостійністю особи. Тому, складаючи рекомендації для самовдосконалення, слід врахувати, що: - конформна, поступлива поведінка у великій мірі властиво людям з екстернальним локусом контролю; інтернали менш схильні підкорятися тиску (думці, емоції і ін.) інших людей; - людина з інтернальним локусом контролю краще працює наодинці; - інтернали активніше шукають інформацію і зазвичай обізнаніші про ситуацію, ніж екстернали; - у інтерналів активніша, ніж у екстерналів, позиція по відношенню до свого здоров'я. Дослідження показали, що інтернали популярніші, займають сприятливу позицію в системі міжособових стосунків. Вони доброзичливіші, впевненіші в собі і більш терпимі. Особи з інтернальним локусом контролю віддають перевагу недирективним методам виховання і психокорекції. А в роботі з екстерналами важливо поклопотатися про зниження тривожності і депресії. IV. Емпіричні дослідження вольових якостей Для дослідження було випадковим чином вибрано 10 осіб з числа студентів І-го курсу, як хлопців так і дівчат. При чому співвідношення за статтю приблизно відповідає такому ж співвідношенню на потоці. Досліджуваним, в комфортних для них умовах(в аудиторії університету), було надано бланки тестів-опитувальників з інструкціями щодо заповнення. Опитування проводилося загалом 21.05.12 приблизно о 15 годині дня. В ході дослідження було отримано наступні результати: Графік 1 За графіком видно, що яскраво виражених екстерналів серед досліджуваних немає, все ж одна з досліджуваних (КМ) показала результат близький до критичного, тобто локус контролю в неї доволі таки низький, що означає, що ця людина не завжди адекватно просліджує взаємозв’язок між своїми діями та значимими для них (дій) подіями в житті . Троє інших учасників (МА, ЛС, СР) показали високий рівень інтернальності (високий локус контролю), а отже вони цілком відчувають відповідальність за події, що відбуваються в їх житті, вони володіють емоційними стабільністю, завзятістю, рішучістю, відрізняються товариськістю, хорошим самоконтролем і стриманістю. Як бачимо всі досліджувані показали результат, що відповідає середньому рівню імпульсивності. В той же час у однієї з досліджуваних (БА) рівень імпульсивності наближається до граничного. Їй (БА) важко складати іспити, навчатися, оскільки висока імпульсивність заважає концентруватися на навчанні. Тому цій досліджуваній порекомендовано вправи на зменшення імпульсивності. За результатами дослідження для КМ було рекомендовано для зниження імпульсивності – вправи, що потребують значної концентрації уваги (для початку розв’язання «Японських» кросвордів, в подальшому – рукоділля (в’язання, вишивання)). Ці ж вправи було рекомендовано КМ і для підвищення локусу контролю. Додатково було рекомендовано фіксувати на диктофон свої вчинки та події, що виникають після них для подальшого обговорення і аналізу причинно-наслідкового зв’язку. Досліджуваній БА, щодо зменшення рівня імпульсивності, було надано такі ж рекомендації . V. Література 1. Степанов В.А. Методы исследования эмоций и воли: (Практикум по психологии). Учебное пособие. – Челябинск: Изд. ЮУрГУ, 2003. – С. 95 – 133. 2. Пашукова Т.И. Психологические исследования: (Практикум по общей психологии). Учебное пособие / Т.И. Пашукова, А.И. Допира, Г.В. Дьяконов. – М.: Изд. "Институт практической психологии", 1996. – С. 57 – 67. 3. http://psychosoma.ho.ua/ilyin_volya/ilyin_volya_13_3.html Додаток 1.

Методика проведення дослідження

Исследование субъективного контроля

Цель исследования: определить локус субъективного контроля.

Материал и оборудование: тест-опросник, разработанный Е.Ф.Бажиным и др. на основе шкалы локуса контроля Дж.Роттера, бланк для ответов, ручка.

Процедура исследования

Методика исследования позволяет сравнительно быстро и эффективно определить уровень сформированности субъективного контроля как у одного, так одновременно и у нескольких человек. Каждый испытуемый должен быть обеспечен индивидуальным текстом опросника и бланком для ответов. Бланк ответов представляет собой нумерацию утверждений, соответствующую тексту опросника.

Инструкция испытуемому. "Предлагаемый Вам опросник содержит 44 утверждения. Прочитайте их и ответьте, согласны Вы с данным утверждением или нет. Если согласны, то в бланке для ответов перед соответствующим номером поставьте знак "+", если не согласны – знак "-". Помните, что в тесте нет "плохих" и "хороших" ответов. Свое мнение выражайте свободно и искренне. Предпочтителен тот ответ, который первым пришел Вам в голову".

Опросник

1. Продвижение по службе больше зависит от удачного стечения обстоятельств, чем от способностей и усилий человека.

2. Большинство разводов происходит из-за того, что люди не захотели приспособиться друг к другу.

3. Болезнь – дело случая, если уж суждено заболеть, то ничего не поделаешь.

4. Люди оказываются одинокими из-за того, что сами не проявляют интереса и дружелюбия к окружающим.

5. Осуществление моих желаний часто зависит от везения.

6. Бесполезно предпринимать усилия для того, чтобы завоевать симпатии других людей.

7. Внешние обстоятельства (родители, благосостояние) влияют на семейное счастье не меньше, чем отношения супругов.

8. Я часто чувствую, что мало влияю на то, что происходит со мной.

9. Как правило, руководство оказывается более эффективным, когда полностью контролирует действия подчиненных, а не полагается на их самостоятельность.

10. Мои отметки в школе часто зависели от случайных обстоятельств (например, от настроения учителя), а не от моих собственных усилий.

11. Когда я строю планы, то я, в общем, верю, что смогу осуществить их.

12. То, что многим людям кажется удачей или везением, на самом деле является результатом долгих целенаправленных усилий.

13. Думаю, что правильный образ жизни может больше помочь здоровью, чем врачи и лекарства.

14. Если люди не подходят друг другу, то, как бы они не старались, наладить семейную жизнь они все равно не смогут.

15. То хорошее, что я делаю, обычно бывает по достоинству оценено другими.

16. Дети вырастают такими, какими их воспитывают родители.

17. Думаю, что случай или судьба не играют важной роли в моей жизни.

18. Я стараюсь не планировать далеко вперед потому, что многое зависит от того, как сложатся обстоятельства.

19. Мои отметки в школе больше всего зависели от моих усилий и степени подготовленности.

20. В семейных конфликтах я часто чувствую вину за собой, чем за противоположной стороной.

21. Жизнь большинства людей зависит от стечения обстоятельств.

22. Я предпочитаю такое руководство, при котором можно самостоятельно определить, что и как делать.

23. Думаю, что мой образ жизни ни в коей мере не является причиной моих болезней.

24. Как правило, именно неудачное стечение обстоятельств мешает людям добиться успеха в своем деле.

25. В конце концов, за плохое управление организацией ответственны сами люди, которые в ней работают.

26. Я. часто чувствую, что ничего не могу изменить в сложившихся отношениях в семье.

27. Если я очень захочу, то смогу расположить к себе почти любого.

28. На подрастающее поколение влияет так много разных обстоятельств, что усилия родителей по их воспитанию часто оказываются бесполезными.

29. То, что со мной случается – это дело моих собственных рук.

30. Трудно бывает понять, почему руководители поступают так, а не иначе.

31. Человек, который не смог добиться успеха в своей работе, скорее всего, не проявил достаточно усилий.

32. Чаще всего я могу добиться от членов моей семьи того, что я хочу.

33. В неприятностях и неудачах, которые были в моей жизни, чаще больше были виноваты другие люди, чем я.

34. Ребенка всегда можно уберечь от простуды, если за ним следить и правильно его одевать.

35. В сложных обстоятельствах я предпочитаю подождать, пока проблема разрешится сама собой.

36. Успех является результатом упорной работы и мало зависит от случая или везения.

37. Я чувствую, что от меня больше, чем от кого бы то ни было, зависит счастье моей семьи.

38. Мне всегда было трудно понять, почему я нравлюсь одним людям и не нравлюсь другим.

39. Я всегда предпочитаю принять решение и действовать самостоятельно, а не надеяться на помощь других людей или на судьбу.

40. К сожалению, заслуги человека часто остаются непризнанными, несмотря на все его старания.

41. В семейной жизни бывают такие ситуации, которые невозможно разрешить даже при самом сильном желании.

42. Способные люди, не сумевшие реализовать свои возможности, должны винить в этом только самих себя.

43. Многие мои успехи были возможны только благодаря помощи других людей.

44. Большинство неудач в моей жизни произошли от неумения, незнания или лени и мало зависело от везения или невезения.

Обработка результатов

Цель обработки результатов – получить показатель локуса субъективного контроля, то есть показатель общей интернальности "Ио". Он представляет собой сумму совпадений ответов испытуемого с ответами на вопросы, приведенными в ключе.

Ключ

Ответ	Номера вопросов
"+" согласен	2, 4, 11, 12, 13. 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 37, 39, 42, 44
"-" не согласен	1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38, 40, 41, 43

Исследование импульсивности

Цель исследования: определить уровень импульсивности.

Материал и оборудование: тест-опросник В.А.Лосенкова, состоящий из 20 вопросов, к каждому из которых дана четырехбальная шкала ответов, ручка для письма.

Процедура исследования

Исследование может проводиться с одним испытуемым или с небольшой группой. Испытуемому предлагают текст опросника с четырехбалльной шкалой ответов по каждому вопросу. При работе группы исследователю нужно следить за соблюдением строгой индивидуальности в выполнении теста.

Инструкция испытуемому: "Предлагаемый Вам тест-опросник содержит 20 вопросов. К каждому из вопросов дана шкала ответов. Внимательно прочитайте каждый вопрос и обведите кружочком номер выбранного Вами ответа. В тесте нет "плохих" и "хороших" ответов. Старайтесь почувствовать себя свободно и отвечать искренне. Предпочтительнее тот ответ, который первым пришел Вам в голову".

Опросник

I. Если Вы беретесь за какое-то дело, то всегда доводите его до конца?

1. Определенно, да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Нет, не всегда.

II. Вы всегда спокойно реагируете на резкие или неудачные замечания в свой адрес?

1. Определенно, да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Определенно, нет.

III. Вы всегда выполняете свои обещания?

1. Определенно, да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Определенно, нет.

IV. Вы часто говорите и действуете под влиянием минутного настроения?

1. Очень часто.
2. Довольно часто.
3. Довольно редко.
4. Почти никогда.

V. В критических, напряженных ситуациях Вы хорошо владеете собой?

1. Да, всегда владею.
2. Пожалуй, всегда.
3. Пожалуй, нет.
4. Нет, не владею.

VI. У Вас часто без видимых или достаточно веских причин меняется настроение?

1. Такое случается очень часто.
2. Бывает время от времени.
3. Такое случается редко.
4. Такого вовсе не бывает.

VII. Вам часто приходится делать что-то наспех, когда поджимают сроки?

1. Определенно, да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Определенно, нет.

VIII. Вы могли бы назвать себя целеустремленным человеком?

1. Да, определенно мог бы.
2. Пожалуй, мог бы.
3. Скорее всего, не мог бы.
4. Нет, определенно не мог бы.

IX. В словах и поступках Вы придерживаетесь пословицы: "Семь раз отмерь, один раз отрежь"?

1. Да, всегда.
2. Часто.
3. Редко.
4. Нет, почти никогда.

X. Вы подчеркнуто равнодушны к тем, кто несправедливо ворчит и задирает Вас, например, в автобусе или трамвае?

1. Так я реагирую почти всегда.
2. Так я реагирую довольно часто.
3. Я редко так реагирую.
4. Я никогда так не реагирую.

XI. Вы сомневаетесь в своих силах и способностях?

1. Да, часто.
2. Иногда.
3. Редко.
4. Почти никогда.

XII. Вы легко увлекаетесь новым делом, но можете быстро к нему охладеть?

1. Определенно да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Определенно нет.

XIII. Вы умеете сдерживаться, когда кто-либо из начальства незаслуженно Вас упрекает?

1. Определенно да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Определенно нет.

XIV. Вам кажется, что Вы еще не нашли себя?

1. Согласен, именно так оно и есть.
2. Скорее всего, это так.
3. С этим я вряд ли соглашусь.
4. Я с этим определенно не согласен.

XV. Может ли под влиянием каких-либо новых обстоятельств Ваше мнение о самом себе не раз измениться?

1. Наверняка так.
2. Довольно вероятно.
3. Маловероятно.
4. Почти невероятно.

XVI. Обычно Вас трудно вывести из себя?

1. Определенно да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Определенно нет.

XVII. У Вас возникают желания, которые по разным обстоятельствам неосуществимы?

1. Такие желания возникают у меня часто.
2. Такие желания возникают время от времени.
3. У меня редко возникают такого рода желания.
4. Заведомо неосуществимых желаний у меня не возникает.

XVIII. Обсуждая с кем-либо важные жизненные проблемы, Вы замечаете, что Ваши собственные взгляды еще вполне определились?

1. Да, часто замечаю.
2. Иногда замечаю.
3. Замечаю довольно редко.
4. Нет, никогда не замечаю.

XIX. Случается ли, что такое-то дело Вам так надоедает, что, не докончив его, Вы беретесь за новое?

1. Да, так часто случается.
2. Иногда так бывает.
3. Так бывает довольно редко.
4. Так почти никогда не случается.

XX. Вы несколько неуравновешенный человек?

1. Определенно да.
2. Пожалуй, да.
3. Пожалуй, нет.
4. Определенно нет.

Обработка результатов

В процессе обработки результатов подсчитывают величину показателя импульсивности "Пи". Он представляет собой сумму баллов, набранную по шкалам всего тест-опросника.

В данном тест-опроснике четырехбалльная шкала ответов

Для вопросов 1, 2, 3, 5, 8, 9, 10, 13, 16 номер шкалы соответствует количеству баллов, то есть 1, 2, 3 или 4.

Для вопросов 4, 6, 7, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 19, 20 баллы подсчитываются по шкале в обратном порядке, то есть шкале 1 соответствует балл 4; шкале 2 – 3, шкале 3 – 2 и шкала 1 равна 4 баллам.

Таким образом показатель импульсивности может варьировать у разных людей от 20 до 80 баллов.

Додаток 2.

	КМ	СК	АМ	ГА	БВ	НО	БА	МА	ЛС	СР
ЛСК // Локус суб’єктивного контролю	15	20	23	26	26	27	29	33	33	34
Імпульсивність	52	47	48	50	46	44	61	40	38	38
Стать	Ж	Ж	Ж	Ж	Ж	Ж	Ж	Ч	Ч	Ч

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1086; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!