Професійні особливості емоційно-вольової сфери особистості.
При психологічному аналіз трудової діяльності емоційно-вольову сферу, треба розглядати разом з особливостями особистості. Якщо казати про будь-яку діяльність, то вона викликає до себе певне ставлення, емоційне переживання. З чим це пов’язано? Це пов’язано з мотивами, з потребами людини, інтересами до роботи. Це так звані спільні емоції в праці. Вони можуть бути як позитивними, так і негативними.[11,58-59]
Позитивні емоції, це наприклад вдоволення соєю працею, почуття долгу, змагання. Це перш за все стосується тих випадків, коли люди хоча й працюють, але ця праця їх не подобається. Вони виконують її через почуття долгу. Цілий ряд досліджень показав, яке величезне значення має позитивне та негативне ставлення до праці. Якою дюдина займається. Люди, яким конкретна праця приносить задоволення, як правило, працюють краще. Люди, яким праця не подобається, не дивлячись ні на те, що вони ніби-то стараються, дають більш низьку виробничість праці.
В психології праці також важливо враховувати і специфічні емції, які викликаються безпосередньо конкретною трудовою діяльніятю. Ці ємоції видяляються в першу чергу як професійно важливі. Вони підрозділяються на дві групи. Перша підгрупа –це ті емоції, які пов’язують взаємостосунки людей з колективом в процесі даної колектианої праці. Цей ряд праці виділяється совмістно групами робутників, очолюваних начальником відділу. Тут потрібно правильно підбирати колективи, щоб вони були згуртовані, так як порушення нормальних відносин в колективі призводить низьких виробничих результатів.
|
|
|
Другий підвид професійних емоцій – це ті емоції, які виникають в процесі самої праці. Це перш за все, ті професії, в яких можуть виникати аврійні ситуації і де неправильне, затримане прийняття рішення може призвести в умовах високої емоційної напруги до аварії (пілоти, верхолази, оператори на АЕС та ін). В цих професіях емоційно нестійкі люди не можуть працювати. Для цих професій стійкість емоціонально-вольової сфери – най головніша професійна ознака. Звісно, почуття інтересу до даного виду праці, почуття відповідальності може на якийсь час стримувати емоційну нестриманість людини, але ця праця буде даватись їй з великою напругою, буде наступати раніше втома, і тому немає сенсу говорити про те, що в тих професіях, де можуть бути складні аварійні ситауції, не повинні працювати люди, нестійкі в емоційно-вольовій сфері.
Цілий ряд професій прд’являє особливі вимоги до різних особливостей особистості людини: охайність, організованість, педантичність та інші.
Разом з вивченням професійно важливих ознак потрібно звертати увагу на індивідуальні особливості людини, на індивідуальний стиль діяльності як один зі способів адаптації до професії. Для того щоб зрозуміти індивідуальні особливості, індивідуальний стиль діяльності, потрібно проводити порівняльний аналіз тих робітників, які виконують одну і ту ж роботу, використовуючи при цьому різноманітні прийоми та дії. [6,95-97]
|
|
|
Психологічні питання підвищення працездатності.
Задачою всіх наук, в тому чисті й психології праці, полягає в тому, щоб створити такі умови праці, які називаються опимальними саме тому, що вони мене ніж інші умови, впливають на закономірну зміну працездатності.
Професійна діяльність, яка протікая навіть в оптимальних умовах, потребує певних енергетичних витрат організму, викликаючих зміни в фізиологічних системах та психічних процесах людини. Це зумовлено тим, що на працьову діяльність впливають різноманітні фактори соціально-психологічної та фізичної середи, характер, організація та оценка роботи, а також мотиви, інтереси, потреби, знання, вміння та стан людини.
Тут складно переплітаються біологічні, психологічні, соціальні та економічні фактори працьової діяльності, які впливають на працездатність людини та на продуктивність її праці. Ці фактори мають подвійний характер. Вони можуть або сприяти підвищенню працездатності, або впливати негативно на неї.[2,51-53]
|
|
|
В рамках психології праці проблему працездатності доволі важко виділити особливо в психологічному аспекті. Доволі важко відірвати психологію від цілого ряду інших дисціплин. В її вивченні повині брати участь різні спеціалісти в галузі гігієни, психології, фізиології праці та технічної естетики. Тому проблему працездатності потрібно роздивлятися як комплексну, її повинна вивчати ергономіка.
Працездатність можна роздивлятися як здатність людини піжтримувати належний рівень праці протягом більш менш довгого часу при високих кількісних показниках праці. Вона являється динамічною системою, так як впродовж робочого дня спостерігається її колеблення під дією факторів, виділених раніше.
Для вивчення працездатності різними авторами виділяється декілька періодов, або фаз, характеризуючих її динаміку. Виділяють шість періодів.
Перший період називають періодом впрацьовування. З початку робочого дня відбувається повільне підвишення працездатності, причому продовження цього періоду залежить і від характеру праці, і від кваліфікації виконавця.
|
|
|
Далі наступає другий період оптимальної проаціздатності, протягом якого можуть бути незначні колеблення продуктивності та працездатності, але спостерігається максимальна мобілізація організма й волі. Цей період повинен бути самим довгим.
Третій період – період повної клмпенсації. В цьому періоді проявляються елементи втомлення (відволікаемість, зміна характеру рухів), але продуктивність залишається на тому ж рівні за рахунок вольового зусилля людини.
Четвертий період –період зниження максимальної працездатності. Компенсація стає нестійкою в результаті нарастання втоми. В цей період відбувається явне зниження працездатності, але в випадках виконання жорстко регламентованої праці (наприклад, при здільній оплаті праці) за рахунок вольового зусилля спстерігається так званий кінцевий прорив.
П’ятий період характеризується підвищенням продуктивності праці навіть на фоні наростаючої втоми.
У випадку продовження праці наступає шостий період, в якому спостерігається прогресивний спад працездатності організму та продуктивності праці у зв’язку з розвитком втоми.
Втома – психофізиологічне явище, яке переживає людина після довгої напруги. Кожна людина відчувала почуття втоми, тому що втома може виникати після праці, особливо в людей, з підвтщенним почуттям долгу. У випадках, коли люди відчувають зниження працездатності, вони, не дивлячись на це, намагаються за допомогою вольвових зусиль підтримувати високий рівень працездатності. Та навпаки, почуття втоми може наступати дуже рано, коли людина не вдоволена працею. За об’єктивними показниками вона еще не повинна втомитися, тобто з психофізиологічної точки зору ще немає ознак втомлення, але разом з тим людина відчуває почуття втоми. Це передчасне почуття втоми, залежить від того, подобається або не подовається робота, вдоволена або невдоволена людина організацією праці та стосунками з колегами. Втома, яка продовжується довгий час, призводить до перевтоми. Причому перевтома перш за все сказується на психічній діяльності людини та особливо на согласованнні психічних процесів. Під впливом втоми може спостерігатися розлад вищих психічних функцій.[2,60-65]
Праця завжди викликає втому. Звичайно втома знімається перервами, відпочинком після праці, відпустками, які даються працівникам для відновлення працездатності. Якщо відбувається кумуляція втоми тобто.накопичення втоми в результаті несспівпаданні між працею та відпочинком, то це може переходити у стан перевтоми, який буде в подальшому, навіть після відпочинку, сказуватися на працездатності людини.
Існують приклади висого рівня працездатності в особливо важких умовах діяльності навіть при кумуляції втоми.Треба мати на увазі, що може наступити такий момент, коли ця кумуляція втоми призведе до того, що буде спостерігатись навіть розлад психічної діяльності.
Існує цілий ряд заособів зниження професійної втоми з метою збереження здоров’я працюючих, підвищеня працездатності та виробничості праці. Одним з таких засобів являється режим праці. Режим праці розуміється як режим, включаючий в себе періоди праці та відпочинку Розглянемо два питання: вимушені паузи в праці та їх вплив на працездатність та режим праці і відпочинку.
Паузи в праці – одна з форм відпочинку. Але якщо це паузи затягуються та особливо вимушеними (простої в праці), то вони можуть мати й негативні наслідки. Частіше всього це пов’язано з недостатньо хорошою орагнізацією праці. На перший погляд уявляється, що пауза – це позитивний момент для працівника. Та вимушені паузи в праці, призводять до порушення звичного стереотипа діяльності, її ритма, та викликають у працівників негативні емоції. Це зумовлене тим, що людина починає хвилюватися чрез необхідність виконати завдання. Після таких вимушених простоїв працездатність не відразу відновлюється, найголовніше те, що з’являються помилки в праці.[2,68-70]
Таким чином, вимушені паузи можуть сприяти розвитку втоми та зниженню працездатності.
Режим праці та відпочинку - це сторого встановлений порядок чергування праці та відпочинку. Оптимальний режим праці та відпочинку повіинен забезпечуати високий рівень працездатності протягом довгого проміжку часу та сприяти збереженню здоров’я працівників.
Режим праці та відпочинку повинен будуватися з рахунком особливості професії та психофізиологічних закономірностей даної діяльності. Як відмічає Асєєв В.Г., режим праці й відпочинку повинен проектуватися з урахуванням даних про динаміку працездатності людини та зміни психофізиологічних функцій в процесі праці та повинен відповідати таким вимогам, як: попереджувати розвиток втоми, сприяти хорошому самопочуттю та збереженню високих показників функціонального стану організму протягом праці, забезпечувати високу виробничість праці [1 ,121]
Важливими моментами режиму праці та відпочинку являються кількість, розподіл прерв на відпочинок протягом усього робочого дня.
Перерви повинні попереджувати початок зниження працездатності. Частота, доажина та змвст перерв залежить від характеру виконуємої праці та конкретних умов праці. При монотонній прці від час перерви потрібно зробити гімнастику для особливо загружених груп м’язів.
Перерви можуть бути музичними: вводиться функційна музика для створення приємного емоційного наторю працівників. Поряд з внутрішніми мікроперервами існує велика перева, під час якої працівник може відпочити та поїсти.
Раціональна організація режиму праці та відпочинку сприяє не тільки підвищенню виробничості праці, збереженню здоров’я, але й може бути регулятором вдоволеності людини своєю професією [8, 107-111]
Виновок
Данна тема актуальна в наші часи тим, що професії стають більш універсальними, що призводить до збільшення інформаційного та емоційного навантаження на людину.
Основні задачі, які стоять перд психологією праці в прикладних дослідженнях, - це гуманізація праці та підвищення її виробничості. Під гуманізацією праці розуміються профілактика перевтоми, професійних хвороб, попередження виробничих травм та професійної деформації особистості, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвтку працівників та розвитку їх здібностей. [2,11]
Теоретичним фундаментом для рішення прикладних задач в галузі психології праці повинні служити досліждення в галузі наступних наукових поблем:
1. Вивчення шляхів встановленя гармонії між людиною та її професією. Вивчення закономірностей становленя динамічної рівноваги системи „суб’єкт праці-професійне середовище”;
2. Вивчення структури та динаміки професійно важливих властивостей індивіда та особистості;
3. Вивчення структури вмінь та навіків, забезпечуючих рішення професійних задач в оптимальних та експериментальних умовах, а також факторів, опреділяючих стійкість та динаміку цієї стуктури;
4. Вивчення структури працьових установок та мотивів працьової діяльності, закономірностей формування та пербудови цієї стуктури;
5. Вивчення струкрури станів людини в праці та закономірності цих станів;
6. Вивчення взаємозв’язків індивідуальних властивостей, відношень особистості и психічних станів як фактора вдалості та безпечності праці.
Список літератури
1. Асеев В.Г. Преодаление монотонности труда в промышленности. И., 1974. -230с.
2. Дмитриева М.А., Крылов А.А., Нафтульев А.И. Психология труда и инженерная психология: Учеб. Пособие/ Под ред. Крылова А.А. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1979, - 224с.
3. Журавлев П.В., Карташов С.А., Маусов Н.К., Одегов Ю.Г.Персонал словарь понятий и определений.М.: „Экзамен”, 2000. – 512с.
4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2004. – 509с.
5. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб.: Питер, 2001. – 752с.
6. Климов Е.А. Введение в психологию труда: Учебник для вузов. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 312с.
7. Ковальчук В.И. Психологическое выгорание тренеров.- СПб., Питер, 2000. -120с.
8. Котелова Ю.В. Очерки по психологии труда. Изд-во московского университета, 1986. – 120с.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 624; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!