Перехідна модель корпоративного управління
У країнах із перехідною економікою, до яких належать Україна, Росія та інші країни Центральної і Східної Європи, поки що не сформувалася стійка модель корпоративного управління.
Найголовнішими факторами, які обумовлюють напрям розвитку корпоративного управління у названих регіонах, є:
1. Формування механізмів корпоративного управління шляхом перебудови економічної системи з адміністративної на ринкову.
2. Більша кількість акціонерних товариств створюється шляхом приватизації державних підприємств. У результаті такої приватизації акції розподіляються між членами трудового колективу та іншими суб’єктами економічних відносин шляхом обміну на приватизаційні сертифікати. У результаті підприємство змінює форму власності, але не отримує коштів, що необхідні для подальшого розвитку.
3. Реалізація державних інтересів усупереч інтересам інших зацікавлених осіб і самого акціонерного товариства та порушення принципів корпоративного управління. У багатьох приватизованих підприємствах держава є акціонером. Крім того, користуючись державними механізмами впливу (оподаткування, ліцензування, різні види контролю тощо), вона досить часто втручається в діяльність підприємств, що призводить до реалізації змушених, а не більш ефективних рішень та підриває довіру інвесторів.
4. Велика кількість конфліктів між усіма зацікавленими сторонами через недосконалість законодавчої бази.
|
|
|
5. Порушення прав власників через недостатню підготованість, стихійність та повільність приватизаційних процесів.
6. Повільний розвиток новостворених акціонерних товариств через відсутність спеціальної підготовки щодо корпоративного управління у нових власників.
7. Відсутність механізмів зовнішнього контролю у вигляді ринку цінних паперів обумовила небажання інвесторів вкладати кошти у такі підприємства.
8. Неспроможність банків виступати вагомими акціонерами через брак управлінського досвіду з питань управління корпоративною власністю, достатнього інвестиційного капіталу, досвіду оцінки кредитів і практики контролю за позичальниками.
На сьогодні в Україні склалося декілька базових моделей, які конкретизують ролі різних груп учасників корпоративних відносин в управлінні та володінні власністю.
Серед них можна виділити такі:
- приватного підприємства (функції власників і менеджерів суміщені);
- колективної власності менеджерів (контрольний пакет акцій сконцентрований у вищих менеджерів, а інші акції розпорошені);
- концентрованого зовнішнього володінння (зовнішній власник має контрольний пакет, невелика частка знаходиться у менеджерів);
|
|
|
- розпорошене володіння (невеликий концентрований пакет знаходиться у менеджерів, а інші акції розпорошені);
- переважно державний контроль(контрольний пакет знаходиться у держави).
ЗАДАЧА
Згідно ст.. 122 ГКУ:
Стаття 122. Ведення справ повного товариства
Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.
У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.
У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.
|
|
|
Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.
У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.
Коментар:
1. Ведення справ повного товариства, виходячи із норм чинного законодавства України, є способом реалізації права учасника такого товариства на здійснення управління цим товариством.
Законодавець, наділяючи кожного учасника повного товариства правом діяти від імені товариства, вказує, що реалізація цього права можлива лише за умови, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ведення справ доручено окремим учасникам.
|
|
|
Отже, на вибір учасників товариства, ведення справ повного товариства може здійснюватися за наступними правилами:
1) ведення справ товариства кожним з його учасників (при цьому кожний з учасників товариства веде справи від імені товариства без попередньої згоди решти учасників);
2) спільне ведення справ всіма учасниками (в даному випадку, для вчинення кожного правочину необхідна згода всіх учасників товариства);
3) самостійне або спільне ведення справ окремими учасниками товариства (коли в установчому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства. Але, кожен з них може діяти від імені товариства самостійно лише у тому випадку, якщо в установчому договорі не передбачено, що такі учасники мають діяти лише спільно).
У всіх перелічених вище випадках повноваження учасників товариства на ведення справ такого товариства передбачені засновницьким договором і базуються на нормах чинного законодавства України. Тому законодавець не вимагає наявності довіреності у цих учасників.
В тому випадку, коли ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства. Доцільно в засновницькому договорі чітко визначити межі наданих повноважень конкретному учаснику. Крім того, учасник, який видав довіреність, може скасувати довіреність, а представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю. В цих випадках застосовуються правила ст. ст. 249, 250 ЦК України. До форми довіреності застосовуються правила, встановлені ст. 245 ЦК України.
У випадку спільного ведення справ всіма учасниками або спільного ведення справ окремими учасниками товариства, довіреність видається спільно всіма учасниками, які ведуть справи. А у випадку самостійного ведення справ окремими учасниками товариства, довіреність видається будь-яким із учасників, уповноваженим вести справи товариства.
Недопустимість порушення прав третіх осіб, які вступили у відносини з повним товариством, у зв'язку з будь-якими обмеженнями повноважень учасників товариства, які існують в середині такого товариства, законодавець закріплює в абз. 3 ч. 1 коментованої статті.
Тому у відносинах з третіми особами товариство не може посилатися на обмеження повноважень його учасників, якщо не доведе, що третя особа діяла недобросовісно, тобто в момент вчинення правочину знала чи завідомо повинна була знати про відсутність у учасника товариства права діяти від імені товариства. І доки товариство не доведе недобросовісність третьої особи, воно повинно виконати всі покладені на нього зобов'язання за правочином, який був укладений його учасником без належних повноважень.
2. Учасники товариства, які уповноважені на ведення справ товариства, зобов'язані на вимогу решти учасників надавати їм повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.
Однак, коли правочини в інтересах товариства вчиняють ті учасники, які не мають повноважень на ведення справ товариства, схвалення рештою учасників таких дій означає, що товариство приймає на себе всі права і обов'язки за такими правочинами. А у разі відмови товариства схвалити зазначені дії, учасник сам відповідає по таких правочинах. Однак для такого учасника законодавець встановлює певні гарантії, передбачаючи, що за умов, якщо він діяв у спільних інтересах товариства, але не мав на це повноважень, останній має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.
3. Ч. 3 коментованої статті передбачає випадки зміни засновницького договору товариства у судовому порядку, а саме, у разі грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. В цьому випадку може звернутись учасник чи декілька учасників товариства. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни. За таких умов вказаний договір вважається зміненим з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Кодекс не надає вичерпного переліку підстав для позбавлення учасника його повноважень. Тому питання, чи достатня та чи інша підстава для позбавлення учасника його повноважень, повинно вирішуватись в кожному випадку окремо в залежності від обставин справи. Крім того, такі підстави можуть бути передбачені в засновницькому договорі. В останньому також може бути передбачено порядок досудового вирішення спору, за яким учаснику може бути запропоновано добровільно відмовитись від виконання своїх повноважень за вимогою товариства, і, при наданні ним згоди, відповідні зміни вносяться до засновницького договору.
Водночас, для третіх осіб зміни вищевказаного договору набувають сили з моменту державної реєстрації таких змін. Відтак, товариство несе зобов'язання по правочинах, укладених учасником, який не мав повноважень по веденню справ товариства, до реєстрації змін в засновницькому договорі, якщо не доведе, що третя особа в момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.
Згідно статті 89 ГКУ: Управління діяльністю господарського товариства
1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
2. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.
3. Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.
4. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.
5. Господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій, (часток, паїв) належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу.
Коментар:
1. Господарські товариства, залежно від їх виду, можуть мати або корпоративний, або унітарний порядок управління. Так, корпоративний порядок управління передбачає наявність відповідної системи органів управління господарського товариства. Відповідно до законодавства органами управління акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю виступають: вищий орган управління - загальні збори учасників (акціонерів); виконавчий орган - правління (для АТ) або дирекція (для ТОВ та ТДВ); контрольний - ревізійна комісія. Крім того, в акціонерному товаристві з числа акціонерів додатково може створюватися наглядова рада для контролю за діяльністю правління. Щодо повного та командитного товариства, то застосовується унітарний порядок управління, що передбачає ведення справ товариства самими учасниками. До того ж учасникам таких господарських товариств законодавством надається можливість самим обрати схему управління: ведення справ товариства може здійснюватися всіма учасниками, або одним, або кількома, які виступають від імені товариства. При цьому слід враховувати, що в командитному товаристві управління справами товариства можуть здійснювати тільки повні учасники.
2. За загальним правилом, посадовими особами господарського товариства виступають голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії або ревізор, а в разі створення ради товариства (наглядової ради) - голова і члени цієї ради. Подібного змісту норма міститься і в ст. 23 Закону України "Про господарські товариства". Цим же Законом встановлено обмеження щодо поєднання однією особою декількох посад у товаристві. Зокрема, в ст. 46 цього Закону зазначено, що члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії; у свою чергу ст. 49 передбачає, що членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, наглядової ради, інші посадові особи тощо. Іншими законами України також можуть встановлюватися подібного роду обмеження.
3. Обіймаючи певні посади в господарському товаристві, особи отримують доступ до інформації, яка може бути використана цими особами для задоволення власних інтересів. Саме тому ч. 3 коментованої статті визначає, що посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду. Так, наприклад, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України відносно діяльності господарських товариства" визначено, що посадовими особами органу управління товариства не можуть бути члени КМУ, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, СБУ, МВД, господарського суду, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади, крім випадків, коли державні службовці виконують функції управління акціями (долями, паями), які належать державі, і представляють інтереси держави в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства. З метою захисту інтересів господарського товариства та його учасників, а також кредиторів товариства заборона подібного роду встановлена і щодо осіб, яким рішенням суду заборонено перебування на відповідних посадах.
4. Як визначає ч. 4 коментованої статті, а також ч. 4 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства", посадові особи господарського товариства відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і в порядку, передбачених законом та установчими документами товариства. Оскільки посадовими особами в господарському товаристві можуть виступати як учасники цього товариства, так і наймані працівники, відповідальність цих осіб може бути різною. Зокрема, до найманих працівників будуть застосовуватися норми трудового законодавства, яке встановлює особливий порядок та підстави притягнення до відповідальності, а також правила визначення шкоди, заподіяної такими працівниками товариству. Що ж стосується учасників господарського товариства, які займають відповідні посади в органах управління товариства, то в разі заподіяння ними шкоди товариству до них застосовуються загальні положення цивільного законодавства України, якщо інше не передбачено установчими документами товариства.
5. Законодавець стосовно господарських товариств, устатутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, додатково встановлює вимоги щодо обов'язковості складення та ведення фінансового плану відповідно до ст. 75 цього Кодексу. Тобто, зазначеною нормою законодавець у певній мірі обмежує повноваження вказаних господарських товариств, встановлюючи вимогу щодо необхідності складення та ведення ними фінансового плану. Порядок складення та ведення таких планів визначено наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 р. "Про Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі".
Таким чином, спираючись на вищезазначені статті ГКУ можна зробити висновок, повне товариство може звільнити за власним бажанням одного із засновників товариства, за умови, що на це будуть згодні всі співзасновники товариства, які уповноважені на це.
Список використаної літератури:
1. Конституція України (Основний Закон). Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості ВРУ. - 1997. - №3. – С.141.
2.Господарськийкодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 21-22.
3.Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992 р.- № 6.
4. Цивільнийкодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44.
5.Корпоративне право України: підручник / В.В. Луць, В.А. Васильєва, О.Р. Кібенко, І.В. Спасибо-Фатєєва [та ін.]; за заг. ред. В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.
6. Кравчук В. М. Корпоративне право. / Кравчук В.М. – К. : Істина, 2010. – 720с.
7. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. / Щербина В.С.- 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Юрінком Інтер, 2005.- 592 с.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1118; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!