II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти
1. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає
у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалі-зації кожного громадянина України, вихованні покоління лю-дей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверен-ну, незалежну, демократичну, соціальну та правову Державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти.
2. Пріоритетними напрямами державної політики щодо роз-витку освіти є:
• особистісна орієнтація освіти;
• формування національних і загальнолюдських цінностей;
• створення для громадян рівних можливостей у здобутті осві-ти;
• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;
• розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;
• пропаганда здорового способу життя;
• розширення україномовного освітнього простору;
• забезпечення освітніх потреб національних меншин;
• забезпечення економічних і соціальних гарантій для про-фесійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу;
• розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої осві-ти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;
91
• органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;
|
|
• запровадження освітніх інновацій, інформаційних техноло-гій;
• створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;
• створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного забезпечення;
• інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.
3. Держава повинна забезпечувати:
• виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сучасної європейської цивіліза-ції, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що зміню-ється;
• збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, а також до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних і міжособистіс-них відносин;
• виховання людини демократичного світогляду, яка дотри-мується громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування на-родів світу;
|
|
• формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнан-ня, самоосвіти і самореалізації особистості;
• підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоєм-них та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці;
• створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;
• підтримку дітей та молоді з особливостями психічного і фі-зичного розвитку;
• стимулювання у молоді прагнення до здорового способу жит-тя;
• розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;
• етичне, естетичне виховання;
• екологічну, правову, економічну освіту;
• наступність і безперервність освіти;
• інноваційний характер навчально-виховної діяльності;
92
• різноманітність типів навчальних закладів, варіативність навчальних програм, індивідуалізацію навчання та вихован-ня;
• моніторинг освітнього процесу, зростання якості освітніх пос-луг;
• створення умов для ефективної професійної діяльності педа-гогічних, науково-педагогічних працівників відповідно до їх ролі у суспільстві.
III. Національний характер освіти і національне виховання
|
|
4. Освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на куль-турно-історичних цінностях українського народу, його тради-ціях і духовності.
Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній са-моідентифікації, розвитку культури українського народу, ово-лодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими над-баннями.
5. Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета — виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціально-го досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, ху-дожньо-естетичної, трудової, екологічної культури.
6. Національне виховання спрямовується на залучення гро-мадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних пози-цій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.
Головними складовими національного виховання є грома-дянське та патріотичне виховання.
7. Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціа-лу народу, його духовності й культури, виховання громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяль-ності, спрямованої на процвітання України.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 586; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!